Донедавна й начитаний читач мало що знав про Джозефа Конрада. Навіть радянські філологи, котрі у 1960–1970-ті уже мали змогу познайомитися з перекладами Кафки, Пруста і Джойса, — не відали, що четвертим атлантом модернізму літературний Захід вважає саме Конрада. Тож, коли 1979-го спалахнула кінозірка «Апокаліпсису сьогодні» Френсіса Форда Копполи, вітчизняний читач-глядач назагал «не помітив», що то була пряма алюзія на Конрадове «Серце пітьми»; блискуча інтерпретація чи не найглибшого у світовому письменстві роману-дослідження самої імперської суті.
Хто ж він, Джозеф Конрад?
Конрад – той, хто товаришував з Голсуорсі та Кіплінгом, хто надихав самого Гемінґвея. До 20 років він практично не володів англійською мовою. Стати культовим письменником йому допоможе карколомна біографія, яка нагадувала пригодницький роман. І почалося все з України.
2
Джозеф Конрад
Цікаві факти
Джозеф Конрад знав польську мову та французьку. Однак він не знав англійської до 21 року. А коли й вивчив її, то говорив із сильним акцентом. Його краще розуміли, коли він писав.
Однак спочатку писав він із численними помилками. Друзям та редакторам, які читали його ранні романи, довелося вносити в них безліч дрібних правок та змін. При цьому його пунктуація завжди була дуже незвичайною.
Все життя Конрад дружив з Голсуорсі, з критиком Едвардом Гарнетом, письменниками Фордом Медоксом Фордом, Генрі Джеймсом, Гербертом Уеллсом, філософом Бертраном Расселом.
У 21 рік Конрад влаштувався матросом на британське судно. Він працював 16 років у британському торговому флоті.Конрад не любив читати відгуки про свою роботу і натомість вимірював їх лінійкою. Чим довше огляд, тим краще він почував себе.
Більшість персонажів романів Джозефа Конрада були натхненні людьми, яких він зустрів у своїх подорожах. Він також часто використовував імена людей, яких він справді зустрічав.
Наприкінці XIX століття Конго потрапило під владу бельгійського короля Леопольда II, який всіляко експлуатував місцеве населення у гонитві за ресурсами, зокрема й слонової кістки. Жертвами жорстокого режиму стали мільйони людей.
В основу книги ліг власний досвід письменника. 1890 року Конрад підписав контракт з бельгійською компанією та здійснив подорож до Конго, де став свідком нелюдських дій «емісарів світла». Марлоу в основному відтворює досвід автора. Хоча Конрад ніколи й не був капітаном пароплава, йому довелося заміняти хворого шкіпера протягом десяти днів. Менш ніж за місяць Джозеф подолав близько тисячі миль горіріч, аби добутися станції. Там він зустрів можливих прототипів Курца — агента Леона Рома, який прикрасив квітник 21 черепом своїх жертв, а також агента на ймення Кляйн (нім. Klein — «малий» → нім. Kurtz — «короткий»), який помер під час зворотньої подорожі.Конрадова мандрівка глибоко деморалізувала письменника та підірвала його здоров'я.
У романі розповідається про англійця Марлоу, якого бельгійська торгова компанія відправляє в Африку, де він стає капітаном річкового пароплава. Марлоу має важливе завдання — повернути Курца, що добуває слонову кістку, назад до цивілізації. Основну частину книги займає розповідь Марлоу від першої особи про його подорож уздовж тропічної річки, серед зовсім невідомих європейцю територій. Його розповідь сповнена моторошних подробиць про життя тубільців та описів заведених в далекій колонії порядків. У вислові «серце пітьми» вбачається не тільки географічне положення «чорного континента», куди ще не ступила нога цивілізації, але й «темнота в душі» людини.
Буденна для колоніальних часів мандрівка перетворюється у жахливу подорож до серця пітьми…
5
Сюжет
На борту яхти «Неллі», яка стала якорем у гирлі Темзи, поблизу Ґрейвсенду, Чарлі Марлоу в позі замисленого Будди розповідає своїм приятелям-морякам про те, як йому довелося стати прісноводним моряком — шкіпером річкового пароплаву бельгійської торгової компанії, що спеціалізувалась на слоновій кістці. Головним завданням Марлоу було здійснити мандрівку горіріч річки Конго, щоб повернути назад до цивілізації найпродуктивнішого агента Курца, який обіймав важливу посаду в факторії та відправляв слонівки стільки, «як усі інші агенти разом взяті». Курц був легендарною особою та світочем прогресу. Але всі ці уявлення враз розвіялися, коли Марлоу таки добрався до Курцової станції . Цей «найкращий представник цивілізації» силою зброї забирав в автохтонного населення слонівку та навіть проголосив себе їхнім богом. «Душа його була душею шаленця. Закинута в ці дикі нетрі, вона заглянула в себе і — їй-бо! — збожеволіла». Марлоу не вдалося повернути Курца назад до цивілізації, адже той, будучи при смерті, віддав Богу душу під час їхньої зворотньої подорожі вниз по річці. А останніми словами Курца стали "Жах! Жах!"
6
Художні особливості роману
Наявність невеликої кількості персонажів, які детально представлені та відіграють важливу роль у розвитку сюжету, - риса роману "Серце пітьми" Джозефа Конрада.
Романтичний контраст між світлом і тьмою - метод вираження авторської ідеї незбагненності буття.
Центральна метафора твору - метафора темряви.
Автор засуджує жахливі наслідки колоніальної політики європейців.
У фільмі «Чужий», космічний корабель називається Ностромо, як і в романі «Ностромо» Джозефа Конрада. Цікаво також, що назва міста з цього ж роману Сулако, також стала назвою космічного корабля у продовженні цього фільму.
Роман «Таємний агент» послужив основою для фільму Хічкока«Саботаж», 1936 року. 60 років потому, у 1996 році, на основі цього ж твору було знято однойменний фільм з Бобом Госкінсом, Патрицією Аркетт та Жераром Депардьє у головних ролях.