14 найголовніших битв ЗНО з історії України!

1362 рік, битва на Синіх Водах

У 1359 році помирає хан Бердибек, і в Золотій Орді починаються усобиці, що її послаблюють. Цим користується великий князь Ольгерд і розпочинає наступ на татарські землі з метою повністю приєднати до Литви Київське князівство.

Головна тактика битви на Синіх Водах зі сторони литовсько-руських військ полягала у тому, що під час битви зі степовиками не можна було покладатися винятково на оборону. Шанси перемогти були тільки за умови активних наступальних дій, причому в кількох напрямках одночасно.

Також час для наступу був обраний не випадково. Восени степ найбільш придатний для пересування великої армії: спека (не останній ворог одягнених у кольчуги воїнів) уже спала, зливи, що утруднюють пересування, ще не почалися.

Битва відбулася в районі річки Сині Води (нині ріка Синюха в Кіровоградській області, ліва притока Південного Бугу).

Графіка бою від "Українського Тижня"

Внаслідок Синьоводської перемоги українські землі були звільнені від 122-річного золотоординського іга.

Київське, Подільське та Чернігово-Сіверське князівства увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.

Й хоча періодичні напади золотоординців залишалися звичайним явищем, проте відновити свою владу над Україною хани вже не могли.

1514 рік, битва під Оршею

8 вересня 1514 року союзне військо Великого князівства Литовського і Польського королівства, очолюване руським князем Костянтином Острозьким, розбило армію Московського князівства (битва під Оршею відбулася на території сучасної Білорусі).

Перемога під Оршею прославила князя Костянтина Острозького на всю Європу

Наприкінці XV сторіччя між Литовською і Московською державами розгорнулася запекла боротьба за давньоруську спадщину (нагадаємо, що Литовське князівство стало спільною державою сучасних литовців, білорусів і українців – найбільшою країною тогочасної Європи). Обом державам йшлося про домінування в Центрально-Східній Європі.

У серпні 1514 року в Мінську литовські війська об'єдналися під загальним керівництвом короля. Армія налічувала 26 тисяч кінноти та піхоти. Також союзники мали кілька важких гармат. Після містечка Борисова, військо повів Костянтин Острозький.

На чолі московтів стояв воєвода Іван Челяднін, їхня кількість сягала 40 тис. кінноти. Слабкістю була відсутність піхоти й артилерії, а також ворожнеча між воєводами. Ці причини та надзвичайний військовий хист Костянтина Острозького дозволили розбити московське військо та знищити "цвіт армії" московського царя.

1618 рік, похід Сагайдачного на Москву

Наприкінці вересня 1618 року козаки вже стояли під стінами Москви, поблизу Донського монастиря (в наш час це практично центр російської столиці). Цар Михайло Романов вислав проти них армію воєводи Василя Бутурліна.

Проте це не допомогло.

Існує цікава історія про двобій Сагайдачного з Бутурліним: “Він його побив, скинувши з коня. Був двобій, був герць такий під Москвою! Сагайдачний переміг воєводу в особистому двобої”. Враховуючи, що на той час Сагайдачному могло бути років 36 (бо ніхто не знає достеменного року народження гетьмана), звучить, як чистісінька правда.

Основний штурм Москви розпочався 11 жовтня 1618 року. То був кульмінаційний і, певно, найзагадковіший епізод усієї кампанії, бо далі атака зупинилася й козаки повернулися додому.

Історики називають декілька причин і всі вони мають право існувати, але одним з позитивних наслідків походу Сагайдачного на Москву було повернення Чернігівщини та Сіверщини до складу українських земель.

1648 рік, битва під Жовтими Водами

19 квітня 1648 року гетьман Запорізької Січі Богдан Хмельницький почав битву під Жовтими Водами. Дізнавшись, що Хмельницький готує повстання, уряд Речі Посполитої відправив проти нього гетьманів Миколая Потоцького і Мартина Калиновського з військами.

Зі сторони Хмельницького у битві взяли участь 8 тисяч запорізьких козаків, 1500 повсталих проти поляків реєстрових козаків та тисяча кримських татар. 12-ти тисячна армія Потоцького не отримала підкріплення і потерпіла поразку у битві. Миколай Потоцький помер від гангрени, що стала наслідком вогнепального поранення лівої руки.

Битва під Жовтими Водами стала першою перемогою повсталих козаків над Річчю Посполитою

Натхненні перемогою, війська Хмельницького в кінці травня 1648 року розбили поляків у битві під Корсунем.

1648 рік, Корсунська битва

25-26 травня 1648 року відбулася друга битва Визвольної війни.

Саме Корсунька баталія дала старт формуванню української національної армії, яка стала однією з найсильніших у Європі середини XVII століття. До війська активно вливаються селяни та міщани і повстання набуває ознак міжетнічної війни.

Власне як такої битви в традиційному розумінні цього слова біля Корсуня не відбулося

Польська армія потрапила в організовану засідку, в яку її привів розвідник Хмельницького Тимофій Зарудний. Козаки та татари винищували поляків, котрі через рельєф місцевості не змогли розгорнутися в бойовий порядок. За чотири години польська армія була ліквідована, а її полководці потрапили в полон. Ця перемога відкрила козакам шлях на Білу Церкву, яка стала центром повстання, що охопило Київщину та Поділля.

1709 рік, Полтавська битва Івана Мазепи

Передумова: уклавши в серпні 1700 року мир з Туреччиною, московський цар Петро І та його союзники Польща, Данія і Саксонія оголосили Швеції війну, щоб захопити стратегічні шведські території на узбережжі Балтійського моря. Карл ХІІ, своєю чергою, заручився підтримкою Голландії та Англії.

Восени 1708 року Іван Мазепа та Карл ХІІ підписали договір, за яким шведський король гарантував Україні “... цілість її кордонів, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв”.

Тож, 8 липня 1709 року, в ході Північної війни 1700—1721 років, відбулася битва під Полтавою між військом короля Швеції Карла ХІІ і гетьмана Івана Мазепи з одного боку – та армією московського царя Петра І.

Полтавська битва тривала 9 годин. Шведська армія налічувала 19 700 вояків, з московського боку було близько 40 000. У бою загинуло понад 6 тисяч шведів, близько 3 тисяч потрапило в полон. Жертви зі сторони українців невідомі. Через брак провізії, пороху, гармат та припустившись багатьох військово-стратегічних помилок, об’єднане шведсько-козацьке військо зазнало тяжкої поразки, яка надалі фатальним чином “скоригувала” геополітичні орієнтири України.

1915, бої за гору Маківку

Фронт Першої Світової війни. Тоді українці воювали за інтереси Російської та Австро-Угорської імперій на своїй землі. У 1914 році російські війська здійснили успішний наступ на Галичину, у вересні зайняли Львів. Саме тоді був сформований і відправлений на вишкіл легіон Січових Стрільців.

В березні частини Січових Стрільців підпорядковують 55-й піхотній дивізії генерала фон Фляйшнера та розквартировують у районі Славська та місцевості поруч з Маківкою.

З 29 квітня до 4 травня 1915-го, тривали бої за гору Маківку між Українськими Січовими Стрільцями та росіянами. Лише в результаті третього штурму 3-4 травня росіянам удалося заволодіти Маківкою, при цьому були залучені всі наявні резерви.

Маківка у контексті Першої Світової - це локальна битва, однак вона мала велике ідейно-політичне значення, адже це була перша перемога української зброї над Росією ще з часів Полтавської битви.

Бої за гору Маківка стали найбільш відомими та славетними в історії Легіону Українських Січових Стрільців

1918 рік, бій під Крутами

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу залізничної станції Крути (нині село Пам’ятне Борзнянського району Чернігівщини) під час наступу на Київ більшовиків. Він тривав кілька годин і завершився великими втратами для більшовиків. З боку УНР брали участь приблизно 600 бійців (в більшій мірі молоді юнаки - курсанти та студенти). Їм протистояли шість-сім тисяч більшовиків.

В Україні 29 січня проголошено Днем пам'яті полеглих у бою під Крутами.

Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу. А цей договір означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

1920 рік, бій за Вознесенськ

6 грудня минає сто років із початку Першого зимового походу — одного з найуспішніших рейдів Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій. Українське військо, приречене на загибель у «трикутнику смерті», раптом «воскресло» і завдало відчутних ударів ворожим арміям там, де ті найменше сподівалися. А головне – елементи української державності — влада, населення, територія — безперервно залишалися в руках Української Народної Республіки: в різний час, в різних місцях, але на території України. Все це додало ваги українським представникам на переговорах з поляками, які, зрештою, завершилися підписанням Варшавської угоди про союз із поляками і звільнення Києва від більшовиків.

Довгий час Перший зимовий похід лишався маловідомою сторінкою в українській історії, і лише останнім часом Лицарі Зимового Походу повертаються в суспільну свідомість.

На початок квітня 1920 року ситуація для армії УНР стала критичною: у важких боях вона майже повністю вичерпала свій запас набоїв та снарядів. Єдиним виходом для учасників Першого зимового походу було захоплення вузлової станції Вознесенськ на Миколаївщині, де були великі військові склади червоних.

15 квітня учасники походу підійшли до Вознесенська. Розвідка встановила, що у місті великий гарнізон більшовиків, 600 - 700 чоловік піхоти, за підтримки кінноти та гарматної частини.

І хоч УНР-ці практично не користувалися зброєю, бо елементарно не мали чим стріляти, в авангарді атаки стояв один з найбільш боєздатних підрозділів армії УНР, і особливо Зимового походу – Чорні запорожці. Це була кіннота, яка відіграла найважливішу роль.

До речі, чимало козаків ішло в атаку голіруч, плескаючи у долоні, аби підбадьорити побратимів та зімітувати постріли

Оскільки українські вояки підірвали залізницю і завдяки цьому затримали наступ підкріплення червоних, то мали змогу набрати скільки їм було потрібно зброї та набоїв.

Ця бойова операція стала однією з найвизначніших українських перемог у 1920 році, що мало визначальну роль для піднесення бойового духу Армії, і дозволила успішно продовжити Перший зимовий похід Армії УНР.

Які три армії утворили «трикутник смерті», у якому опинилося українське військо восени 1919 року?

• Червона Армія, армія Денікіна, польська армія

Від чого іще потерпали українські вояки?

• від тифу та епідемії

Хто був ініціатором Першого зимового походу?

• Василь Тютюнник

Хто очолив Перший зимовий похід?

• Михайло Омельянович Павленко

Чому учасники Першого зимового походу пішли спочатку тилами Добровольчої Армії Денікіна?

• думали, що він займе позицію нейтралітету

Кому належать ці слова: «Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування»?

• Ю.Тютюннику

Хто із відомих воєначальників приєднався пізніше до Першого зимового походу?

• Андрій Гулий Гуленко

Хто із відомих діячів Армії УНР не брав участь у Першому зимовому поході?

• Євген Коновалець

У якому місті закінчився Перший зимовий похід?

• Ямпіль

Що змушені були проголосити більшовики внаслідок Першого зимового походу?

• політику "українізації"

Який військовий підрозділ Збройних Сил України носить ім’я Лицарів Першого Зимового походу?

• 28-ма окрема механізована бригада

1943 рік, битва за Дніпро

Військова кампанія з форсування Дніпра Червоною армією під час Другої світової війни, які проводились у серпні - грудні 1943 року силами Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного та Південного фронтів (20 жовтня 1943 року перейменовані відповідно у Білоруський, 1-й Український, 2-й Український, 3-й Український і 4-й Український) з метою визволення Лівобережної України, Донбасу, форсування Дніпра та виходу на Правобережну Україну.

Після поразки в Курській битві 1943 німецькі війська втратили стратегічну ініціативу. Фашиське командування вирішило організувати стабільну оборону Подніпров’я з метою збереження за собою найважливіших економічних районів України. План збудувати прискореними темпами потужну оборонну лінію (“Східний вал”) як нездоланний рубіж стратегічної оборони залишився переважно на папері через рішучий наступ Червоної армії, який складався з двох етапів - Чернігівсько-Полтавської операції 1943 року та Київської операції 1943 року + Нижньодніпровської операції 1943 року.

Під час битви за Дніпро було нагороджено безпрецедентну кількість бійців Червоної Армії - лише за форсування Дніпра 2438 з них стали Героями Радянського Союзу, більше, ніж за весь попередній період Німецько-радянської війни.

Люди вистояли — не вистояв бетон

20 січня – День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.

Місто Дебальцеве - окуповане. Фото: Vadim Ghirda/АР

За весь час оборони Дебальцевського виступу загинули 136 українських військових, 331 дістали поранення.

Дебальцеве — місто з важливим залізничним вузлом, воно також лежить на перехресті двох автошляхів міжнародного значення: що має напрям Харків — Бахмут — кордон РФ до Ростова-на-Дону, що поєднує Луганськ з Донецьком. Дебальцеве було визволене від проросійських бойовиків в ході літньої операції 2014 року.

18 лютого 2015 року, українські військові залишили Дебальцеве. Бої за дебальцевський виступ тривали з 21 січня до 18 лютого.

За даними генштабу ЗСУ, близько 5 тисяч військових обороняли Дебальцеве, їм протистояли вчетверо більші сили окупантів.

У цей час у Мінську тривали переговори "Нормандської четвірки". Росіяни підписали домовленості про повне припинення вогню, проте обстріли міста окупантами продовжились.

Іловайська трагедія

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”. Українська армія втратила 366 воїнів, 429 - отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 - потрапили у полон. Це спонукало українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці.

Битва за Савур-Могилу

Наступ почався з півдня Амвросіївку, повз Савур-Могили і на півночі –т зі сторони Станиці Луганської. На той час Збройні Сили України не змогли встановити контроль над основними висотами Донецького Кряжу та основними магістралями. Частини українських військ були змушені рухатися по низинам та грунтовим дорогам вздовж україно-російського кордону. Попри дуже великий опір, українські війська майже виконали поставлену задачу, і перекрили кордон, залишивши неконтрольованою ділянку в 80 км. Протистояння з російськими бойовиками зайшло в позиційну війну. Утворився довгий і тонкий виступ, який контролювався українськими військами.

Важлива висота

Через погану логістику, а згодом і оточення ЗСУ були відрізані від постачання, вогневої підтримки, резервів. Вони постійно перебували під вогнем мінометів, гаубиць, РСЗВ «Град», «Ураган».

Ключову роль в цій військовій операції стала битва за курган Савур-Могила. Він висотою 280 метрів над рівнем моря. З вершини кургану можна побачити цементний завод в Амвросіївці, терикони шахт, а в гарну погоду навіть Азовське море. Висота розташована в басейнах річок Кринка та Міус. В Другу Світову війну тут відбулася величезна битва між радянськими і нацистськими військами. В пам’ять про неї було зведено обеліск висотою 36 метрів.

Значення висоти було надзвичайно великим. З неї контролювався і прострілювався весь коридор південніше російського кордону. Курган прикривав з півдня лінію оборони самопроголошених республік, яка проходила через міста східніше Донецька.

Повтори події

Битва на р. Сині Води - 1362 р.

Завоювання Галичини Польським королем - 1340 р.

Кревська унія - 1385 р.

Захоплення українських земель Великим князівством Литовським - 1398 р.

Битва під Пилявцями вереснь 1648 року

Конотопська битва - 1659 р.