Пилявецька битва стала третьою великою перемогою козацько-селянського війська під проводом Богдана Хмельницького на початку Національно-визвольної війни. Вона відбулася 21–23 вересня 1648 року поблизу села Пилявці (нині Хмельницька область) і завершилася повним розгромом польської армії, яка складалася з понад 30 тисяч шляхти, жовнірів і найманців.
Польське військо очолювали три регіментарі — князь Домінік Заславський, Миколай Остророг і молодий Олександр Конецпольський, яких Хмельницький зневажливо називав «перина», «латина» і «дитина» через їхню недосвідченість. Козаки, разом із союзними татарами, вміло використали слабкість командування противника, здійснили кілька рішучих атак і змусили ворога до панічної втечі, залишивши обоз, артилерію та значні запаси.
Ця перемога відкрила шлях козацькому війську до Львова та Замостя й зміцнила авторитет Хмельницького як лідера визвольного руху.