Актуальність

Метою більшості видів терапії є покращення здатності людини до саморегуляції та отримання (або відновлення) відчуття контролю над своєю поведінкою та життям. Використовуючи термін «саморегуляція», психологи можуть мати на увазі одну з двох речей: поведінкову саморегуляцію або  емоційну саморегуляцію.

Емоційна саморегуляція, що стосується розуміння, прийняття та модуляції емоційних реакцій, є процесом, який здійснюють діти та підлітки, щоб адаптуватися до свого психосоціального середовища, орієнтуючись на досягнення своїх еволюційних цілей і сприяючи своєму психічному здоров’ю. Досягнення емоційної саморегуляції дозволяє прогресувати в набутті більшої автономії, водночас це пов’язано з розвитком адекватної самооцінки та почуття самоефективності, що полегшує соціальну та шкільну адаптацію. Емоційний освітній процес є безперервним і постійним протягом усього життєвого циклу, сприяючи індивіду з метою досягнення емоційної компетентності, яка дозволяє регулювати свої емоції.

Мета

Зорієнтувати педагогів, батьків у підборі методів саморегуляції, які можна використовувати, щоб допомогти покращити своє психологічне здоров’я. 

Завдання:

• активізувати внутрішні ресурси педагогів;

• виділити основні функції арттерапії як методу релаксації;

• розрізняти терапевтичні переваги різноманітних мистецьких процесів у роботі педагогів;

• ознайомити педагогів з релаксацією на основі аутогенного тренування Шульца; розслабляючим масажем, дихальними вправами, іпотерапією як методом релаксації, арттерапією.

Очікувані результати:

1. оволодіння основними уміннями проведення релаксації з дітьми, батьками, педагогами;

2. розвиток навичок, необхідних для ефективної роботи з саморегуляції;

3. удосконалення комунікативних компетенцій із використанням прикладів успішної саморегуляції.

Цільова авдиторія

Корекційні педагоги, вихователі закладів дошкільної освіти, студенти спеціальності 012 Дошкільна освіта, практичні психологи, батьки.