Варіант 2. Складні речення з різними видами зв'язку

Листя не може плисти проти течії, воно жовтіє від туги, опадає, і вода відносить його до моря.

Той, хто з народом долю поділяє, від нього має щедру нагороду.

Поети йдуть за горизонт — поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Одного зимового погожого дня забарабанили, заспівали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках.

Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали нічну вулицю, танучи в повітрі, а з обійсть долинав дух матіоли.

Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і, коли роздушувала черешню, то в кутиках уст спалахував сік.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави.

День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри, від ходи танків тремтіла хата.

Марко піднімається на підсинений пагорб, де крізь сон зітхає кучерявий овес, і застигає на місці: од вітряка до нього йде його Оленка з білим вузликом у руці.

Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба

Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, але він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя

Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне

Я подумав: як то добре отако вірити в когось, покластися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи

Сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний

безсполучниковий та сполучниковий підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

дві

три

чотири

п’ять

Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко.

Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека.

Єдиний, хто не втомлюється, – час, а ми живі, нам треба поспішати.

Снігу, снігу сиплеться довкола, і садів травнева білизна, тільки плаче на морозі гола під холодним вітром бузина