Складне речення з різними видами зв'язку

Не беріть із зеленого лугу верби ні на жовті піски, ні на скелі, бо зів'яне вона від жаги і журби по зеленому лузі в пустелі...

Вона плакала, як мала дитина, і не зводила очей з того місця, де стояв на морі човен, доки небо одразу вияснилося, доки перестав вітер, неаче втік з моря на степи, щоб нагулятися ще досхочу на роздоллі.

Недарма деякі люди життя своє присвячують, щоб вибудувати й дослідити своє генеалогічне дерево, бо людина - єдина істота, яка має відчуття історії, і коли відчуття в ній згасає, вона морально дичавіє.

І сивий дуб від жару розімлів, а ген бринять валторни журавлів, прикривши небо крильми, як мостами.

Бубнявіють думки, проростають словами, їх пагіння бринить у завихренні днів - цілий тиждень живу і ходжу між левами, недаремно ж і місто називається - Львів.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє, радіють люди, що одпочинуть, а я дивлюся... і серцем лину в темний садочок на Україну.

А в садку під яблунями були розставлені столи, застелені чистими скатертями й заставлені всякими наїдками та напоями, довкола яких весело мерехтіли золотаві бджоли та оси, і вже побіля столів купчились гості.

А ніч заходить повагом з полів, і гнеться сад, важкий від солов'їв, нагадуючи юність і кохання.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.