Підсумкова контрольна робота з читання за 1 семестр для 5 класу (за модельною навчальною програмою Архипової В. П., Січкар С. І., Шило С. Б.) (ГР 1-2)

Прочитавши текст «Таємниця золотого дуба», виконайте до нього завдання.

ТАЄМНИЦЯ ЗОЛОТОГО ДУБА

В одному звичайному лісі росло незвичайне дерево – золотий дуб. Його стовбур, гілки, листя та жолуді були з чистого золота. Місце, де ріс дуб, всі обминали, бо його охороняло кошлате чудовисько.
Ніхто з жителів сусідніх селищ не знав таємниці золотого дуба та чудовиська. Багатьом хотілося побачити дуб, перевірити, чи дійсно він золотий, але, боячись чудовиська, люди туди не ходили.

Одного разу незряча дівчина на ім’я Ніка вирушила до старого чаклуна, який жив у будинку в лісі. Вона сподівалася, що чарами він поверне їй зір. Звичайно, Ніка чула про золотий дуб і чудовисько, але бажання бачити переважило страх. До того ж, вона не збиралася йти вглиб лісу. Та несподівано Ніка збилася зі шляху і опинилася неподалік від місця, де ріс золотий дуб.

– Дівчино, йди звідси! – пролунав чийсь грізний голос.

– Але я шукаю чаклуна, – відповіла Ніка, гадаючи, що він з нею і розмовляє.

Голос наблизився і сказав уже не так грізно:

– Будинок чаклуна в іншій стороні. А навіщо він тобі?

Коли Ніка пояснила, чого хоче від чаклуна, голос схвильовано відповів:

– Не ходи до нього, Ніко! Він обдурить тебе так само, як і мене! І людям скажи, щоб не ходили!

Виявилося, що голос належав чудовиську, що охороняло дуб, про яке так багато чула Ніка. Чудовисько насправді було чоловіком на ім’я Ян. Він розповів, що колись давно був звичайним хлопцем і жив в тому ж селищі, що й вона. Ян закохався в дочку ювеліра, але та не звертала на нього уваги – її завжди оточували красиві й багаті люди. Ян хоч і був гарним, але бідним, він працював розвізником хліба. І тоді він звернувся до чаклуна з проханням допомогти йому розбагатіти. Чаклун привів Яна до дуба, який тоді був звичайним, і сказав:

– Зараз цей дуб стане золотим. Ти зможеш зірвати з нього стільки золотого листя, скільки захочеш. Натомість за багатство я візьму трохи твоєї молодості і краси.

– Згоден! – вигукнув Ян. Він був такий молодий та красивий, що думав, що кілька додаткових років і зморшки не зіпсують його.

Коли дуб став золотим, Ян зірвав з нього трохи золотого листя, щоб зробити подарунок коханій дівчині. Чаклун запевнив Яна, що його зовнішність не дуже змінилася. Хоча Ян помітив, що сам чаклун помолодшав просто на очах.

Дорога до дому ювеліра була неспокійною. Люди сахалися від Яна, а діти чомусь плакали. Коли Ян глянув на своє відображення в бочці з водою, то жахнувся: на нього дивилося кошлате чудовисько!

Виходить, що чаклун в обмін на золото забрав всю молодість і красу хлопця. Звичайно, в такому вигляді Ян не пішов до коханої, а повернувся до чаклуна.

– Забирай своє золото й поверни мені колишній вигляд! – вимогливо сказав юнак. Але чаклун лише посміхнувся у відповідь:

– Пізно! Ти сам покарав себе за дурість та бажання легко розбагатіти. Тепер ти залишишся таким, доки не розгадаєш таємницю золотого дуба. Та дивись, стережи його. Якщо хтось зрубає його або обірве все листя, ти назавжди залишишся чудовиськом.

– Відтоді я живу тут і охороняю золоте дерево, – сказав Ян. – Але так і не знаю, як розгадати таємницю дуба. А тебе прошу не звертатися до чаклуна, а шукати лікарів, які зможуть повернути тобі зір.

Ніка важко зітхнула і сказала, що у неї немає грошей на дороге лікування, адже вона сирота.

– Головне, що тебе можна вилікувати! – зрадів Ян. Він підійшов до дуба і почав зривати з нього золоті листя.

– Візьми, – простягнув він їх Ніці. – Я можу зірвати для тебе хоч все листя, щоб ти обміняла їх на гроші для лікування.

– Але ж якщо ти обірвеш все листя, то ніколи не дізнаєшся таємницю дуба і не зможеш повернути свою красу! – заперечила дівчина.

– То й що! – відповів Ян. – Я вже багато років стережу цей дуб, але так і не наблизився до розгадки його таємниці. Так життя може пройти. Нехай краще золоте дерево допоможе тобі.

– Дякую тобі, Яне, – сказала Ніка, взявши в оберемок золоті листки. – Ти дав мені надію знову бачити.

Після цих слів Ян помітив, що листя, гілки та стовбур дуба поступово змінили колір з золотого на звичайний. Дуб більше не був золотим. А глянувши на себе в дзеркало, Ян уже не побачив в ньому чудовиська – на нього дивився чоловік з приємним обличчям і добрими очима. Ян став собою!

Розгадка таємниці золотого дуба виявилося простою… (За О. Кукуєвицькою, https://tales.org.ua/taiemnytsia-zolotoho-duba/)

Який жанр прочитаного вами твору?

Прочитавши текст «Таємниця золотого дуба», виконайте до нього завдання.

ТАЄМНИЦЯ ЗОЛОТОГО ДУБА

В одному звичайному лісі росло незвичайне дерево – золотий дуб. Його стовбур, гілки, листя та жолуді були з чистого золота. Місце, де ріс дуб, всі обминали, бо його охороняло кошлате чудовисько.
Ніхто з жителів сусідніх селищ не знав таємниці золотого дуба та чудовиська. Багатьом хотілося побачити дуб, перевірити, чи дійсно він золотий, але, боячись чудовиська, люди туди не ходили.

Одного разу незряча дівчина на ім’я Ніка вирушила до старого чаклуна, який жив у будинку в лісі. Вона сподівалася, що чарами він поверне їй зір. Звичайно, Ніка чула про золотий дуб і чудовисько, але бажання бачити переважило страх. До того ж, вона не збиралася йти вглиб лісу. Та несподівано Ніка збилася зі шляху і опинилася неподалік від місця, де ріс золотий дуб.

– Дівчино, йди звідси! – пролунав чийсь грізний голос.

– Але я шукаю чаклуна, – відповіла Ніка, гадаючи, що він з нею і розмовляє.

Голос наблизився і сказав уже не так грізно:

– Будинок чаклуна в іншій стороні. А навіщо він тобі?

Коли Ніка пояснила, чого хоче від чаклуна, голос схвильовано відповів:

– Не ходи до нього, Ніко! Він обдурить тебе так само, як і мене! І людям скажи, щоб не ходили!

Виявилося, що голос належав чудовиську, що охороняло дуб, про яке так багато чула Ніка. Чудовисько насправді було чоловіком на ім’я Ян. Він розповів, що колись давно був звичайним хлопцем і жив в тому ж селищі, що й вона. Ян закохався в дочку ювеліра, але та не звертала на нього уваги – її завжди оточували красиві й багаті люди. Ян хоч і був гарним, але бідним, він працював розвізником хліба. І тоді він звернувся до чаклуна з проханням допомогти йому розбагатіти. Чаклун привів Яна до дуба, який тоді був звичайним, і сказав:

– Зараз цей дуб стане золотим. Ти зможеш зірвати з нього стільки золотого листя, скільки захочеш. Натомість за багатство я візьму трохи твоєї молодості і краси.

– Згоден! – вигукнув Ян. Він був такий молодий та красивий, що думав, що кілька додаткових років і зморшки не зіпсують його.

Коли дуб став золотим, Ян зірвав з нього трохи золотого листя, щоб зробити подарунок коханій дівчині. Чаклун запевнив Яна, що його зовнішність не дуже змінилася. Хоча Ян помітив, що сам чаклун помолодшав просто на очах.

Дорога до дому ювеліра була неспокійною. Люди сахалися від Яна, а діти чомусь плакали. Коли Ян глянув на своє відображення в бочці з водою, то жахнувся: на нього дивилося кошлате чудовисько!

Виходить, що чаклун в обмін на золото забрав всю молодість і красу хлопця. Звичайно, в такому вигляді Ян не пішов до коханої, а повернувся до чаклуна.

– Забирай своє золото й поверни мені колишній вигляд! – вимогливо сказав юнак. Але чаклун лише посміхнувся у відповідь:

– Пізно! Ти сам покарав себе за дурість та бажання легко розбагатіти. Тепер ти залишишся таким, доки не розгадаєш таємницю золотого дуба. Та дивись, стережи його. Якщо хтось зрубає його або обірве все листя, ти назавжди залишишся чудовиськом.

– Відтоді я живу тут і охороняю золоте дерево, – сказав Ян. – Але так і не знаю, як розгадати таємницю дуба. А тебе прошу не звертатися до чаклуна, а шукати лікарів, які зможуть повернути тобі зір.

Ніка важко зітхнула і сказала, що у неї немає грошей на дороге лікування, адже вона сирота.

– Головне, що тебе можна вилікувати! – зрадів Ян. Він підійшов до дуба і почав зривати з нього золоті листя.

– Візьми, – простягнув він їх Ніці. – Я можу зірвати для тебе хоч все листя, щоб ти обміняла їх на гроші для лікування.

– Але ж якщо ти обірвеш все листя, то ніколи не дізнаєшся таємницю дуба і не зможеш повернути свою красу! – заперечила дівчина.

– То й що! – відповів Ян. – Я вже багато років стережу цей дуб, але так і не наблизився до розгадки його таємниці. Так життя може пройти. Нехай краще золоте дерево допоможе тобі.

– Дякую тобі, Яне, – сказала Ніка, взявши в оберемок золоті листки. – Ти дав мені надію знову бачити.

Після цих слів Ян помітив, що листя, гілки та стовбур дуба поступово змінили колір з золотого на звичайний. Дуб більше не був золотим. А глянувши на себе в дзеркало, Ян уже не побачив в ньому чудовиська – на нього дивився чоловік з приємним обличчям і добрими очима. Ян став собою!

Розгадка таємниці золотого дуба виявилося простою… (За О. Кукуєвицькою, https://tales.org.ua/taiemnytsia-zolotoho-duba/)

Що відтворює назва твору «Таємниця золотого дуба»?

Прочитавши текст «Таємниця золотого дуба», виконайте до нього завдання.

ТАЄМНИЦЯ ЗОЛОТОГО ДУБА

В одному звичайному лісі росло незвичайне дерево – золотий дуб. Його стовбур, гілки, листя та жолуді були з чистого золота. Місце, де ріс дуб, всі обминали, бо його охороняло кошлате чудовисько.
Ніхто з жителів сусідніх селищ не знав таємниці золотого дуба та чудовиська. Багатьом хотілося побачити дуб, перевірити, чи дійсно він золотий, але, боячись чудовиська, люди туди не ходили.

Одного разу незряча дівчина на ім’я Ніка вирушила до старого чаклуна, який жив у будинку в лісі. Вона сподівалася, що чарами він поверне їй зір. Звичайно, Ніка чула про золотий дуб і чудовисько, але бажання бачити переважило страх. До того ж, вона не збиралася йти вглиб лісу. Та несподівано Ніка збилася зі шляху і опинилася неподалік від місця, де ріс золотий дуб.

– Дівчино, йди звідси! – пролунав чийсь грізний голос.

– Але я шукаю чаклуна, – відповіла Ніка, гадаючи, що він з нею і розмовляє.

Голос наблизився і сказав уже не так грізно:

– Будинок чаклуна в іншій стороні. А навіщо він тобі?

Коли Ніка пояснила, чого хоче від чаклуна, голос схвильовано відповів:

– Не ходи до нього, Ніко! Він обдурить тебе так само, як і мене! І людям скажи, щоб не ходили!

Виявилося, що голос належав чудовиську, що охороняло дуб, про яке так багато чула Ніка. Чудовисько насправді було чоловіком на ім’я Ян. Він розповів, що колись давно був звичайним хлопцем і жив в тому ж селищі, що й вона. Ян закохався в дочку ювеліра, але та не звертала на нього уваги – її завжди оточували красиві й багаті люди. Ян хоч і був гарним, але бідним, він працював розвізником хліба. І тоді він звернувся до чаклуна з проханням допомогти йому розбагатіти. Чаклун привів Яна до дуба, який тоді був звичайним, і сказав:

– Зараз цей дуб стане золотим. Ти зможеш зірвати з нього стільки золотого листя, скільки захочеш. Натомість за багатство я візьму трохи твоєї молодості і краси.

– Згоден! – вигукнув Ян. Він був такий молодий та красивий, що думав, що кілька додаткових років і зморшки не зіпсують його.

Коли дуб став золотим, Ян зірвав з нього трохи золотого листя, щоб зробити подарунок коханій дівчині. Чаклун запевнив Яна, що його зовнішність не дуже змінилася. Хоча Ян помітив, що сам чаклун помолодшав просто на очах.

Дорога до дому ювеліра була неспокійною. Люди сахалися від Яна, а діти чомусь плакали. Коли Ян глянув на своє відображення в бочці з водою, то жахнувся: на нього дивилося кошлате чудовисько!

Виходить, що чаклун в обмін на золото забрав всю молодість і красу хлопця. Звичайно, в такому вигляді Ян не пішов до коханої, а повернувся до чаклуна.

– Забирай своє золото й поверни мені колишній вигляд! – вимогливо сказав юнак. Але чаклун лише посміхнувся у відповідь:

– Пізно! Ти сам покарав себе за дурість та бажання легко розбагатіти. Тепер ти залишишся таким, доки не розгадаєш таємницю золотого дуба. Та дивись, стережи його. Якщо хтось зрубає його або обірве все листя, ти назавжди залишишся чудовиськом.

– Відтоді я живу тут і охороняю золоте дерево, – сказав Ян. – Але так і не знаю, як розгадати таємницю дуба. А тебе прошу не звертатися до чаклуна, а шукати лікарів, які зможуть повернути тобі зір.

Ніка важко зітхнула і сказала, що у неї немає грошей на дороге лікування, адже вона сирота.

– Головне, що тебе можна вилікувати! – зрадів Ян. Він підійшов до дуба і почав зривати з нього золоті листя.

– Візьми, – простягнув він їх Ніці. – Я можу зірвати для тебе хоч все листя, щоб ти обміняла їх на гроші для лікування.

– Але ж якщо ти обірвеш все листя, то ніколи не дізнаєшся таємницю дуба і не зможеш повернути свою красу! – заперечила дівчина.

– То й що! – відповів Ян. – Я вже багато років стережу цей дуб, але так і не наблизився до розгадки його таємниці. Так життя може пройти. Нехай краще золоте дерево допоможе тобі.

– Дякую тобі, Яне, – сказала Ніка, взявши в оберемок золоті листки. – Ти дав мені надію знову бачити.

Після цих слів Ян помітив, що листя, гілки та стовбур дуба поступово змінили колір з золотого на звичайний. Дуб більше не був золотим. А глянувши на себе в дзеркало, Ян уже не побачив в ньому чудовиська – на нього дивився чоловік з приємним обличчям і добрими очима. Ян став собою!

Розгадка таємниці золотого дуба виявилося простою… (За О. Кукуєвицькою, https://tales.org.ua/taiemnytsia-zolotoho-duba/)

До яких вивчених творів сюжетно наближений прочитаний твір? (кілька правильних відповідей)