(Копія) Підсумкове оцінювання. Робота з текстом . Сприймання письмових текстів / читання мовчки

Павлусевій радості немає меж! Мало того, що літо в розповні, що на канікули додому приїхав, та ще й цього вечора мама постелила їм з Іванком не в хаті — у садку! Саме достигають яблука, треба стерегти від злодіїв. Бо такі щепи, яких понасаджували Павлусь із татом, у селі — дивина. Торік, як почали достигати, хтось полакомився на чуже добро: і яблука обнесли, і гілку відчахнули!

— Так само було, коли в наших келіях лад наводили! — тішиться Павлусь. — Бурсаки спали надворі, біля архиєрейської конюшні! — І на возах у сараї! А ще — на каштанах за дзвіницею! Примостили дошки межи гіллям — та й уже! — докидає брат. Лежать Павло з Іваном, а вгорі, і внизу, і довкола — мов царство Боже. Манять-поблимують зорі — душі чиїсь.

Невдоволено постогнує під кожухами втоптана трава. Довкола сюрчать коники. Десь ген аж під Волошинівкою — далекі голоси дівочі пісню виводять. Попискують у своїх нічних клопотах жителі підземного царства. Покрикують нічні птахи, надривається жаб’ячий хор із озерець урочища Попівка. Пошелестують крізь медово-яблучні сни переморені бджоли в татових вуликах… Наче оркестр якийсь! Мабуть, такого тато ходили до поміщиків Раковичів у сусіднє село послухать… А зверху яблуня віти розпростерла. Покректує стомлено: нелегко-бо тримати на собі й обважнілі плоди, і всипане зорями небо. І затишно під цим яблуневим шатром, і духмяно, й п’янко. І зовсім не страшно. Їй-Богу, такої ночі лихо не може ходити світом — лиш добрі янголи! А може, яблуня — це долоня, яку тримає над хлопчиком його небесний покровитель? Адже кожна з трьох дат Павлусевого народження, які називатимуть його майбутні біографи: 23, 27 чи 28 січня 1891 року — пошановує святого Павла! Хто-хто, а тато Григорій на святцях знається. Він же, як і покійний мамин тато Василь Савицький, — псаломщик, дяк Пісківської Свято-Троїцької церкви. Ну, ще вчителем сільської дітвори підробляє, поставивши два довгі столи просто у своїй хаті. Предки ж татові були козаками. Тичина Гнат навіть служив полковим старшиною в самого Богдана Хмельницького! Хоч Григорій уже прізвище «Тичина» змінив. Перекрутив його «по-панськи»: «Тичинін». Павлусь і сам ще не розуміє гаразд, чим оте «Тичинін» муляє душу. Але — муляє. Аж як заснується в їхній семінарії Гурток Український, аж як піде «блага вість» про державність України, аж як відкриються перед ним усі кривди-приниження рідного слова, аж як зіллються внутрішні порухи серця з реальною його участю в українській визвольній боротьбі — тоді зрозуміє. І 1917 року без вагань поверне сім’ї «колишнє» прізвище.

а) Канікули вдома.

б) Сон у садку.

в) Спів дівочого хору.

г) Достиглі яблука.

а) Хотіли слухати звуки природи.

б) Через спеку в хаті.

в)Щоб берегти яблука від злодіїв.

г) Через суперечку з батьками.

а) Вони теж спали надворі.

б)У садку був схожий порядок, як у бурсі.

в) У бурсі теж дозрівали яблука.

г) В бурсу приходили злодії.

а) Ляскання вітру.

б) Гуркіт грому.

в) Звуки природи й співи.

г) Дзвін церковного дзвону.

а) Як виснажену і перевантажену плодами.

б) Як молоде дерево з соковитими яблуками.

в) Як засохле дерево.

г) Як джерело тіні й прохолоди.

а) Навчав їх у власній хаті.

б) Будував школи.

в) Розповідав казки.

г) Писав підручники.

а) Поміщиками

б) Козаками.

в) Священниками.

г) Селянами.

а) Це було модно.

б) Його надихнув батько.

в) Через підтримку української визвольної боротьби.

г) Так порадили друзі.

а) Як ліхтарі, що ведуть шлях.

б) Як душі когось.

в) Як прикраси для яблуні.

г) Як знаки Божої ласки.

а) Він служив у козацькому війську.

б) Він був багатим.

в) Він любив природу.

г) Він писав вірші.

а) Байдужим.

б) Захопленим.

в) Негативним.

г) Нейтральним.

а) Змінив його на "Гнат".

б) Перекрутив на «Тичинін».

в) Переклав іншою мовою.

г) Не змінював його.