Осінь зачарувала міський парк своєю красою. Листочки кленів горіли золотом і багрянцем, наче маленькі вогники, що гойдалися на тонких гілочках. Під ногами шурхотів м’який килим із опалого листя, а легкий вітерець шепотів казки про далекі краї. У парку гуділи бджілки, ганяючись за останніми квіточками, що ще не сховалися від холоду. Маленька дівчинка Оленка з братиком Іванком бігали стежками, збираючи жолуді та каштанчики. Оленка намалювала на аркуші осіннє деревце, а Іванко підкидав листя вгору, сміючись. Сонечко лагідно світило, обіймаючи парк теплими промінчиками. На лавці сиділа бабуся, яка розповідала дітям про осінні дива: як пташечки готуються до відльоту, а їжачки шукають затишні гніздечка. Увечері парк наповнився тихим шелестом, і зірочки почали виблискувати на небі, ніби запалюючи ліхтарики над деревами. Оленка з Іванком поверталися додому, несучи в долоньках жменьку осінніх скарбів і теплі спогади про чарівний день.