Українська драматургія ХІХ століття має свою яскраву і неповторну своєрідність. Вона розвивалася в складних умовах: українська мова була обмежена, театри майже не працювали українською, а цензура суворо стежила за змістом п’єс. Проте саме в цей період з’явилися перші професійні українські драматичні твори.
Одним із засновників української драматургії вважається Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843). Він був не тільки письменником, а й громадським діячем, редактором, театральним критиком. Квітка-Основ’яненко першим почав писати п’єси українською мовою, призначені для широкого глядача.
Його найвідоміші драматичні твори — комедії «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик». У цих п’єсах автор майстерно поєднав елементи народного гумору, побутового реалізму та сатири. Головні герої — прості українські селяни, міщани, солдати — говорять живою, багатою народною мовою, вживають приказки, прислів’я та гумористичні вислови.
Особливість драматургії Квітки-Основ’яненка полягає в тому, що він показував життя звичайних людей з теплотою і добрим гумором. Він висміював людські вади: жадібність, хитрість, пихатість, але ніколи не принижував своїх героїв. Його комедії закінчуються щасливо, а добро завжди перемагає.
Завдяки п’єсам Григорія Квітки-Основ’яненка український театр отримав перші справжні зразки національної комедії. Його твори стали основою для розвитку української драматургії і досі не сходять зі сцен професійних і аматорських театрів України.
І. Учитель читає поданий тект вголос ІІ.Далі учні опрацьовують матеріал підручника (автор О Авраменко): с. 165 - 167