Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Шляхи формування української ідентичності в новій українській школі
»
Взяти участь Всі події

Збірник інструкційно-технологічних карток з професії "Слюсар"

Опис документу:
Збірник інструкційно-технологічних карток для допомоги учням в освоєння практичних навиків розроблено у відповідності до навчального плану для підготовки кваліфікованих робітників за спеціальністю Слюсар-ремонтник 7233 та навчальної програми виробничого навчання.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ КАРТ

З ПРОФЕСІЇ « СЛЮСАР - РЕМОНТНИК»

2 - розряду

20__ р.

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ»

________ О. М. Мигаль

«__» _________ 20 __ р.

Інструкційно-технологічних карт з виробничого навчання з професії: 7233 «Слюсар-ремонтник»

2 - розряду

20__ р.

Укладач: Йоник-Марченко Іванна Михайлівна, майстер виробничого навчання ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ» м. Гадяч, Полтавської області.

Збірник інструкційно-технологічних карток для допомоги учням в освоєння практичних навиків розроблено у відповідності до навчального плану для підготовки кваліфікованих робітників за спеціальністю Слюсар-ремонтник 7233 та навчальної програми виробничого навчання.

Розглянуто і схвалено на засіданні методичної комісії викладачів та майстрів в/н за професією «Слюсар-ремонтник» 7233.

Розглянуто і схвалено на засіданні методичної ради

Протокол № __ від «__» _____________ 20__ р.

ПОГОДЖЕНО

Методист училища

__________ Т. М. Мельник

«__» ___________ 20__ р.

ПОГОДЖЕНО

Заступник директора НВР

_________ В. М. Треба

«__» ___________ 20__ р.

Орфографія, стилістика і пунктуація залишається за автором __________

(підпис)

Пояснювальна записка

Виробниче навчання вивчається протягом навчального року в об’ємі 198 години (2 розряд), 144 години (3 розряд) і 138 годин (4 розряд) та передбачає освоєння теоретичного матеріалу практичними навиками.

Курс виробничого навчання має на меті сформувати в учнів систему умінь та навиків.

Мета виробничого навчання полягає у практичних методах засвоєння навчальної програми за допомогою вправ, лабораторно-практичних робіт, рішення виробничих і технічних задач, дослідження, самостійна практична робота учнів.

Вправи - основний метод виробничого навчання, використовуються на всіх етапах професійного навчання, в тому числі:

  • при виконанні трудових прийомів;

  • при виконанні трудових операцій;

  • при виконанні трудових процесів;

  • при керуванні технологічним процесом;

  • при виконанні вправ на тренажерах тощо.

Інструкційно-технологічні картки для виробничого навчання – це, насамперед, методичне видання для майстра, яке сприяє більш ефективній підготовці до виробничого навчання. Також надання коротких характеристик для виконання практичних завдань та їх засвоєння, може бути корисним учням у підготовці до виробничої практики.

Інструкційно-технологічні картки призначені для формування знань, учнів і навиків з урахуванням міжпредметних зв’язків з наступними дисциплінами:

  • матеріалознавство;

  • допуски і посадки та технічні вимірювання;

  • охорона праці;

  • галузева економіка;

  • будова, технічне обслуговування та ремонт промислового устаткування

  • читання креслень.

Для досконалого освоєння даної професії необхідно:

- створення умов для набуття професії кожної людиною і включення її в суспільно корисну, продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей;

- задоволення поточних та перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих, конкурентоздатних працівниках, що мають широкий політехнічний світогляд, професійну мобільність, загальну культуру;

- забезпечення перепідготовки робітничих кадрів, підвищення їх кваліфікації відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу та потреб виробництва, які швидко змінюються.

Анотація

Збірник для учнів та майстрів виробничого навчання слюсарного напрямку.

Автор: Йоник-Марченко Іванна Михайлівна, майстер виробничого навчання, ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ» м. Гадяч, Полтавської області.

Кожна інструкційно-технологічна картка містить розгорнуту характеристику з малюнками щодо виконання практичних робіт.

Рецензія

на збірник інструкційно-технологічних карток з виробничого навчання для підготовки кваліфікованих робітників

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: 7233 «Слюсар-ремонтник».

Збірник відповідає вимогам програми, охоплює навчальний матеріал з усіх виробничих питань, що відповідають 2 розряду.

Завдання, що ставляться на виробничому навчанні, передбачають реалізацію знань, умінь і навиків учнів, використовуючи теоретичні знання.

У навчальному збірнику визначені основи будівельних процесів. Текст та зміст інструкційної картки до кожного розділу викладений з урахуванням можливості самонавчання.

Основна мета збірника передбачає та реалізує принцип самостійного набуття умінь, знань та навичок. Важливими є те, що вони спрямовані на самостійну діяльність учнів. Такі вправи сприятимуть поглибленому засвоєнню учнями виробничих процесів, наближаючи учнів до умов роботи на підприємстві.

Навчальний збірник є актуальним, може бути використаний учнями ПТНЗ слюсарного напрямку, майстрами.

Викладач:_______ О. М. Закладний

Зміст

  1. Площинна розмітка

  2. Рубання металу

  3. Різання металу

  4. Обпилювання ребер і площин, пластин і труб

  5. Випрямляння і згинання металу

  6. Свердління і зенкування

  7. Нарізування різьби

  8. Клепання

  9. Паяння

  10. Шабрування

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №1

ТЕМА: Площинна розмітка.

МЕТА: ознайомити з правильністю площинної розмітки та її застосування..

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Площинка розмітка призначення її, і правильність виконання

Слюсарний стіл, спецодяг, молоток, рисувалки, штангенциркуль.

Інструменти для нанесення й кернування рисок.

Вимірювальний інструмент та інструмент для обмірювання деталі й перенесення розмірів із деталі на масштаб.

Інструмент для розмічання кіл і дуг.

Інструмент для знаходження центрів деталей.

Численні й різноманітні розмічальні роботи виконують на розмічальних плитах за допомогою вимірювальних і розмічальних інструментів та пристосувань які можна поділити на такі основні групи:

  • Інструменти для нанесення й кернування рисок.

  • Вимірювальний інструмент та інструмент для обмірювання деталі й перенесення розмірів із деталі на масштаб.

  • Інструмент для розмічання кіл і дуг.

  • Інструмент для знаходження центрів деталей.

Рисувалки: а) нормальніц; б) із твердосплавним наконечником; в,г) правильне положення рисувалки при нанесенні рисок

2.

Послідовність виконання площинної розмітки

Перш ніж приступити до розмічання ретельно перевірити чи немає в заготовці вад: тріщин, раковин, газових бульбашок, перекосів, інших дефектів, а також звірити з кресленням розміри й припуски на обробку.

Деталі, які розмічають доводиться фарбувати, тому що рисувалка або циркуль залишають на незабарвлених поверхнях дуже тьмяний слід. Якщо місця, які розмічають, вкрити мідним купоросом або іншими речовинами, то риски на тлі фарби чітко видно й вони зберігають тривалий час.

Розмічання центрів: а) циркулем; б) косинцем центрошукачем; в,г) знаходження центрів отворів геометричним способом

3.

Шаблонне розмічання

Для складальної деталі на поверхню металу наносять її контур, центри отворів, лінії згинів.

Для виготовлення однакових деталей користуються шаблоном.

Ця деталь натурального розміру виготовлена з картону, фанери.

Процес перенесення контурів деталі центрів отворів вирізів за допомогою шаблона на металопрокат називають позначенням.

Прийоми розмічання за шаблонами (а) та отворів (б)

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №2

ТЕМА: Рубання металу.

МЕТА: ознайомити з прийомами рубання і різання пластин і труб

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Рубання, способи рубання

Спецодяг, слюсарний стіл, молоток, зубило, кернер, олівець, рукавиці

Рубанням називають операцію обробки металу зубилом крейцмейселем за допомогою молотка.

Різальним інструментом при рубанні служить зубило.

Зубило для рубання гарячого металу називають ковальським, а для рубання холодного металу слюсарним.

Слюсарне зубило складається з трьох частин: робочої, середньої, та ударної.

Точність обробки рубання м становить 0,4-0,7мм. До цього процесу вдаються лише тоді коли заготовки з тих або інших причин не вдається обробити на верстатах

Зубило беруть у ліву руку за середню частину на відстані 15…20 мм від кінця ударної частини; сильно стискувати в руці зубило не слід. Удари наносяться правою рукою. При рухах правої руки, що наносить удари по зубилу, ліва рука відіграє роль балансу при послідовному встановленні інструмента.

Молоток беруть правою рукою за рукоятку на відстані 15…30мм від вільного кінця, охоплюючи рукоятку чотирма пальцями і притискуючи до долоні, великий палець накладають на вказівний.

Сила удару має відповідати характеру роботи, а також масі молотка, довжині рукоятки, довжині руки працюючого.

Кут встановлення зубила при рубані в лещатах регулюють так, щоб лезо знаходилося на лінії зняття стружки, а поздовжня вісь стержня зубила розміщувалася під кутом 30…35 градусів до оброблюваної поверхні заготовки і під кутом 45 градусів до повздовжньої осі губок лещат. Під час рубання дивляться на різальну частину зубила, а не на бойок, як це часто робить учень.

При розрубуванні металу зубило встановлюють вертикально.

Тримання інструменту під час рубання

Прийоми рубання: а) за рівнем губок лещат; б) за розмічальними рисками; в,г) відповідно за малого й великого кута нахилу зубила

2.

Виконання операцій при рубанні

Рубанням виконують такі операції:

- видалення зайвих шарів металу з поверхні заготовок.

- видалення твердої кірки.

- обрубування кромок і задирок на кованих і вилитих заготовках.

- розрубування на частини листового металу.

- випробування отворів у листовому металі.

- прорубування змочувальних канавок

Рубання широких площин: а) заготовка після обрубування скосів; б) розмічання поверхні під канавки; в) прорубування канавок крейцмейселем; г) обрубування виступів зубилом

Прийоми рубання листового металу

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №3

ТЕМА: Різання металу

МЕТА: ознайомити з прийомами різання металу

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Різання металу

Металева ножівка. Ножиці.

Лещата, заготовки різні, напилки.

Різання металу - це операція поділу металу або заготовки на частини за допомогою ножівкового полотна, ножиць, зубила чи іншого різального інструменту.

На заготовку попередньо наносять розмічальну риску, потім заготовку затискають у лещатах у горизонтальному положенні і тригранним напилком по рисці роблять неглибокий пропил. Попередньо полотно змащують маслом.

Встановивши у пропил ножівку, здійснюють відрізання. Для правильного початку різання на нерозміченій заготовці у місцях різання ставлять нігтем великий палець лівої руки і щільно приставляють полотно до нігтя. Ножівку тримають тільки правою рукою.

Тримання ножівки за підготолвчого (а) й виконавчаого (б) прийомів

Прийоми різання круглого металу: а) врізання в заготовку; б) положення ножівкового полотна в процесі розрізання; в) види надрізів, зроблених із двох і чотирьох боків заготовки; г) розламування товстого прутка ударами молотка; 1) заготовка; 2) молоток; 3) металева прокладка; 4) підкладки

2.

Прийоми різання металу

Залежно від матеріалу, форми та розміру заготовок різання металів поділяють на різання зі зняттям стружки, і без зняття стружки.

Заготовку закріплюють у лещатах. Напилком роблять неглибокі пропили. На початку операції ножівку нахиляють в бік від себе ( вперед). У міру врізування нахил поступово зменшують доти, поки зріз не дійде до протилежної кромки ножівки потім розрізують при горизонтальному положенні

Прийоми різання прокату квадратного перетину

3

Різання листового металу

Ножиці тримають правою рукою, охоплюючи рукоятки чотирма пальцями і притискуючи їх до долоні; мізинець розміщують між рукоятками.

Стиснуті вказівний, безіменний і середній пальці розтискають, випрямляють мізинець і його зусиллям відводять рукоятку ножиць на потрібний кут. Утримуючи лист лівою рукою, подають його між різальними кромками, спрямовуючи верхнє лезо точно посередині розмічальної лінії.

Прийоми розрізання листового металу ручними ножицями: а,б) напрямок різання правими ножицями; в) вирізування отворів по розмічальних рисках

4

Різання труб

Різання здійснюють так. У встановленого на трубу труборіза обертають рукоятку на одну четверту оберта. Притискаючи рухомий ролик до поверхні труби так, щоб лінія розмітки збігалася з гострими гранями роликів. Змащують місце різання мастилом для охолодження різальних кромок роликів. Труборіз обертають навколо труби, переміщуючи рухомий ролик доти, поки стінки труби не будуть повністю перерізані.

Різання труби труборізом

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №4

ТЕМА: Обпилювання ребер і площин, пластин і труб.

МЕТА: ознайомити з прийомами обпилювання ребер і площин пластин і труб.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Суть обпилювання

Обпилювання-операція, від час виконання якої з поверхні заготовки знімається шар металу за допомогою різального інструменту – напилка

Насічки валиків

Приклади застосування валиків

Прийоми обробки обпилених поверхонь напилком (а), деревяним брусом (б) увігнутої поверхні абразивною шкуркою (в) та прийоми очищення напилка скребками

2.

Мета обпилювання

Мета обпилювання полягає в тому щоб надати деталям потрібних форм, розмірів і заданої шорсткої поверхні.

3.

Види обпилювання

У практиці слюсарної обробки найчастіше застосовують такі види обпилювальних робіт:

- обпилювання зовнішніх плоских і криволінійних поверхонь;

- Обпилювання зовнішніх і внутрішніх кутів, а також складних або фасонних поверхонь;

- обпилювання заглиблень, отворів, пазів і виступів.

4.

Прийоми обпилювання

Слюсарний стіл, лещата спецодяг, набір інструменту для обпилювання поверхонь

Успішність виконання операції обпилювання залежить від правильного закріплення заготовки лещатах, правильного положення (корпуса, ніг і рук) й раціональних робочих рухів у процесі обпилювання.

Деталь затискають у лещатах так, щоб оброблювана поверхня її виступала над губками лещат не більше як на 5-8мм.

Положення робітника відносно лещат залежить від характеру обпилювання. Найзручнішим вважають таке, за якого корпус робітника утворює кут 45градусів з лінією, що проходить через губки лещат.

У процесі обпилювання на напилок треба натискати тільки під час його руху в перед. На початку ходу напилках треба натискання лівою рукою має бути максимальним, а правою мінімальним. При переміщенні напилка в перед натискання правою рукою треба збільшувати, а лівою зменшувати.

Напрямок руху напилка поперечним (а), поздовжнім (б), перехресним (в) і коловим (г) штрихами

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №5

ТЕМА: Випрямляння і згинання металу.

МЕТА: ознайомити з правильністю і точністю складання деталей піл зварювання.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Випрямлення штабового металу

Слюсарний молоток, правильна плита.

На випнутому боці крейдою позначають межі згинів , після чого лівою рукою, попередньо надягнувши на неї рукавицю, беруть штабу (смугу), а правою – молоток і займають робоче положення. Смугу розміщують на правильній плиті так, щоб вона лежала випуклістю догори (Мал. а і б). Удари наносять по випнутих частинах, регулюючи силу удару залежно від товщини смуги і величини кривизни: чим більше викривлення і товща смуга, тим сильнішими мають бути удари. В міру випрямлення смуги силу ударів повного випрямлення.

2.

Випрямляння листового металу

Слюсарний молоток, правильна плита.

Випрямляння листа, що має опуклості, провадиться таким способом. Лист кладуть на плиту опуклістю догори і обводять опуклість крейдою. Краї листа при цьому торкатимуться плити. Потім, підтримуючи лист лівою рукою, правою наносять удари молотком від країв листа у напрямі до опуклості. На рис. як приклад показано схеми нанесення ударів (стрілками позначено напрям нанесення ударів). Під дією таких ударів рівна частина листа, що прилягає до плити, витягуватиметься, а опуклість – поступово випрямлятиметься.

3.

Випрямляння прутка.

Слюсарний молоток, правильна плита.

Після перевірки на око на випнутому боці прутка крейдою позначають межі вигинів. Потім пруток кладуть на плитку або ковадло та, щоб зігнута частина знаходилася випнутістю догори. Удари наносять по випнутій частині від країв згину до середини, регулюючи силу ударів залежно від діаметр прутка і величини згину.

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №6

ТЕМА: Свердління і зенкування.

МЕТА: навчити учнів правильним прийом свердління та обробці отворів зенкуванням.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1

Кріплення свердел.

Свердлильний верстат, набір свердел,

Кріплення свердел, розверток, зенкерів і зенківок на свердлильних верстатах залежно від форми хвостовика здійснюють трьома способами – безпосередньо в конічному отворі шпинделя, у перехідних конічних втулках і в свердлильному патроні. У конічному отворі шпинделя конічний хвостовик утримується силою тертя, що виникає між конічними поверхнями. Лапка хвостовика входить у паз шпинделя й запобігає провертанню хвостовика.

2.

Кріплення свердла у перехідній втулці.

Свердлильний верстат, набір свердел, перехідні втулки

Здійснюються тоді, коли конус хвостовика інструмента менший за розмір конуса отвору шпинделя. На (рис. в) показано закріплення інструмента за допомогою перехідної втулки. Втулки із свердлом вставляють в отвір шпинделя верстата.

3.

Кріплення свердла в патроні.

Свердлильний верстат, набір свердел, патрон.

Трикулачковий патрон забезпечує точне і надійне кріплення свердла. Обойма 3 міцно насаджена на гайку 2, на внутрішньому конусі якої є різьба, а на торці конічні зуби.

4.

Свердління за розміткою

Свердлильний верстат, набір свердел, патрон.

За розміткою свердлять одиничні отвори. Попередньо на деталь наносять осьові риски, кругову риску 1, що визначає контури майбутнього отвору, і контрольну риску 2 діаметром, дещо більшим за діаметр майбутнього отвору. ; потім накернюють заглиблення в центрі отвору. Керновий отвір круга роблять глибше, щоб надати попередній напрям свердлу. (рис. а, б)

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №7

ТЕМА: Нарізування різьби.

МЕТА: навчити учнів нарізати круглими плашками трикутну різьбу на стержнях і трубах..

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Нарізування внутрішньої різьби.

Лещата, кутник. Мітчик, плашки, клупи, воротки,

верстак, запобіжній патрон.

Підбір свердел для свердління отворів під різьбу. Розмір воротка – для закріплення мітчика вибирати залежно від діаметра останнього. Загальну довжину і діаметр рукоятки воротка визначають за встановленими практикою формулами L=20д+100; d=0,5Д +5,

де L – довжина воротка;

Д – діаметр мітчика;

d діаметр рукоятки воротка.

Після підготовки отвору під різьбу і вибору воротка заготовку закріплюють у лещатах, і в цей отвір вставляють вертикально мітчик за кутником.

Притискаючи лівою рукою ворокок до мітчика, правою повертають його праворуч доти, поки мітчик не вріжеться на кілька ниток у метал і не займе стійке положення, після чого вороток беруть за рукоятку двома руками й обертають з перехопленням рук через кожні півоберта. для полегшення роботи вороток з метчіком обертають не весь час за годинниковою стрілкою, а здійснюють один-два оберти праворуч і пів оберта ліворуч і так далі. Закінчивши. Обертанням воротка у зворотній бік викручують мітчик з отвору.

2.

3.

Нарізування зовнішньої різьби:

1. на стержні

2. на трубі.

Лещата, кутник. плашки, клупи.

1. Положення рук, координація рухів та необхідність натискання на плашку у началі врізування. Конструкція рухів у процесі нарізування різьби. Необхідність зворотних рухів для зрізання стружки. Необхідність змащення. Контроль довжини нарізуваємої частини стержня.

При нарізуванні різьби плашкою стержень закріплюють у лещатах так, щоб його виступаючий над рівнем губок кінець був на 20..25 мм більшим за довжину нарізуваної частині. Для забезпечення врізування на стержні знімають фаску.

Потім на стержень накладають закріплену у клуп плашку ш з незначним натискуванням обертають клуп так, щоб плашка врізалася на одну , дві нитки. Після нарізувану частину стержня змащують маслом і обертають клуп з рівномірним тиском на обидві рукоятки..

2. Підготовка - обпилювання фаски на трубі. Закріплення труби – горизонтально в трубному прижилі або у лещатах із застосуванням дерев’яних прокладок. Довжина обпилювальної фаски не менше 4-5 мм.

Кінець нарізуваної труби закріпити в трубному затискачі, змастити мастилом. Встановити клуп на трубу обертати клуп навколо труби в чотири прийоми, тобто за кожен прийом повернути його приблизно на 90 градусів. Перевірити якість різьби

4.

Нарізування внутрішньої різьби за допомогою свердлильного верстата.

Лещата, кутник. Мітчик,

верстак, запобіжній патрон.

Встановлення деталі у машинні лещата – на підкладку з отвором. Встановлення мітчика у патрон. Настроювання верстата на частоту обертів шпинделя. Оберти мітчика в ісходне положення – зворотнім ходом верстата. Застосування способу нанизування гайок на хвостовик мітчика.

Запобіжній патрон встановлюють у шпиндель верстата, як звичайній патрон з конічнім хвостовиком. Мітчик вставляють у цангу патрона і закріплюють накидною гайкою1Свердлильній верстат налагоджують на швидкість різання 5..8 м/хв.. Після вмикання верстата перевіряють мітчик на биття, потім його змащують маслом і нарізують різьбу. Мітчик регулюють на допустиме зусилля круглою гайкою2, я кА стопориться вінтом 3.

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №8

ТЕМА: Клепання.

МЕТА: Навчити учнів клепанню деталі вручну різними заклепками.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Клепання прямим методом.

Заклепки, молоток,

струбцини, натяжки, обтискувачі.

Необхідність точного зміщення кромки листа або накладки з розмічальною рискою. Необхідність скріплення листів. Точного вибору свердла . При зенкуванні отворів для головок заклепок глибини зенкування перевіряти контрольною заклепкою. Склепуванні листи осаджують (ущільнюють) за допомогою натяжки (рис. б), яку встановлюють так , щоб виступаючий кінець стержня увійшов у її отвір. Ударом молотка вершині натяжки (1) осаджують листи, ліквідуючи зазор між ними .Кількома ударами молотка осаджують стержень (в), а потім боковими ударами надають зробленій головці потрібної форми (г), після чого обтискувачем з (рис. д). Остаточно оформляють замикаючу головку.

2

Клепання вибуховими заклепками

Пристрій для клепання, вибухові заклепки.

Клепання вибуховими заклепками здійснюється тоді, коли неможливо зробити замикаючу головку. Як розклепувальний інструмент використовують електричний нагрівач. Процес клепання полягає в тому, що в отвір вставляють заклепку , у вільному кінці стержня якої є камера, заповнена вибуховою речовиною. Легким ударом молотком заклепку осаджують (у холодному стані). Потім на закладну головку (насаджують) накладають наконечник ел. нагрівача. Протягом 2-3 с. заклепка нагрівається; при 130 -160 С заряд вибухає, внаслідок чого кінець стержня сильно розширюється й утворює замикаючу голоску(3).

3.

Клепання трубчастими заклепками.

Пістонниця, молоток, керн, натяжка. Заклепки.

В отвір вставляють заклепку з порожнистим стержнем (пістоном), потім (пістонницею) (3) заклепку осаджують, підтягують склепуванні деталі одну до одної й розклепують головку (2). Значно простіше склепують так: - розтягують кінці заклепки ударами молотка по кернеру.

Заклепка ЦАГІ

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №9

ТЕМА: Паяння.

МЕТА: Навчити учнів прийомів паяння .

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Паяння м’якими припоями

Паяльна лампа, паяльник, м’який припій, нашатир, хлорид цинку, кислота.

Підготовка паяльника. (а) Доведення робочої частини: очищення від окалини. Нагрівання 250-300 С, у зоні полум’я що не коптить. Слідкувати, щоб не перегрівся.(б) Очищати від окалини зануренням у хлорид цинку(в) захоплення розплавленого припою (г), обслуговування на шматку нашатирю (д), (протравлення) протравлення місця паяння (нанесення флюсу) (е).

Нанесення припою (заповнення зазору)(ж).

2.

Паяння твердими припоями.

Паяльна лампа, паяльник, твердий припій, кислота , нашатир, хлорид цинку.

Паяння твердими припоями застосовують для виготовлення міцних і термостійких швів і здійснюють так:

Поверхні підганяють одну до одної обпилюванням (а) і ретельно чистять від бруду, оксидних плівок і жирів механічним або хімічним способом.;

підігнані поверхні в місці паяння покривають флюсом (б); на місце спаю накладають шматочки припою – мідні пластинки (в) і закріплюють їх м’яким в’язальним дротом. (г); підготовлені деталі нагрівають паяльною лампою (д), у ковальському горні або електропечі; коли припій розплавиться, деталь знімають з вогню і тримають у такому положенні, щоб припій не міг стікати зі шва.; потім деталь повільно охолоджують (охолоджувати у воді деталь з напаяною пластиною не можна, бо це послабить міцність з’єднання.)

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»

«Затверджую»

Старший майстер ДНЗ «ВПАУ»

_______________________

«___» __________ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА №10

ТЕМА: Шабрування

МЕТА: Ознайомити з правильністю шабрування та його застосування..

ОСНОВНІ ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: користуватися справним обладнанням, засобами захисту.

з/п

Зміст завдання та послідовність виконання

Обладнання, інструмент, пристосування

Технічні умови і вказівки щодо виконання завдання

Малюнок (схема)

1.

Прийоми шабрування плоских поверхонь:

-«від себе»

-« на себе»

Слюсарний верстак, лещата, заготовка, набір шаберів, фарба.

Перед шабруванням поверхню фарбують. Процес шабрування «від себе» полягає у поступовому знятті металу з ділянок де є сірі плями. Правою рукою шабер тримають за рукоятку. А лівою натискають на кінець шабера (рис а) До оброблюваної поверхні шабер встановлюють під кутом 25…30°; різальна кромка має знаходитись на пофарбованій поверхні. Метал знімають скоблінням. Робочим ходом є рух вперед, тобто « від себе).

При прийомі -« на себе». Шабер беруть за середню частину (стержень) обома руками і встановлюють лезо до оброблюваної поверхні під кутом 60…75°, а не 25…30° як при шабруванні «від себе2 верхня частина шабера впирається в плече працюючого. Робочий рух шабера здійснюється «на себе».

Прийоми шабрування:

а) « від себе» б) «на себе»

2

Шабрування криволінійних поверхонь

Слюсарний верстак, лещата, заготовка, набір шаберів, фарба.

На вал або на шийку вала, з якою спряжуватиметься підшипник. Рівномірно наносять тонкий шар фарби, встановлюють вал у вкладиш підшипника (рис. а) або вкладиш підшипника на шийку вала і легким зусиллям повертають його. Після чого вал знімають (рис. б) і шабрують тригранним шабером виступаючі місця (рис.в). Шабер нахиляють так, щоб метал знімала середня частина різальної кромки. Правою рукою шабер тримають за рукоятку, ледь обертаючи, а лівою притискають його до оброблюваної поверхні. Шабрування продовжують доти. Поки не буде потрібної кількості плям, що визначають шаблоном сіткою (рис.г).

а-перенесення фарби з вала на підшипник; б- сліди фарби;

в-прийом шабрування; г-шабер-сітка.

Майстер в/н : Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Бельдягин Г. И. Применение пластмасс в ремонтном деле. М.: Машиностроение, 1967

  • Стерин И. С. Слесарь-ремонтник металлорежущих станков. — Л.: Лениздат, 1980

  • Старичков В. С. Практикум по слесарным работам: Учеб. пособие для подготовки рабочих на производстве. — 3-е изд., перераб и доп. — М.: Машиностроение, 1983

  • Соединение труб из разнородных металлов/С. Н. Киселев, Г. Н. Шевелев, В. В. Рощин и др.- М.: Машиностроение, 1981

  • Розин А. И. Слесарь-инструментальщик. 2 изд. перераб. М.: Оборонгиз, 1959

  • Гехтман Э. И. Малая механизация ручных работ (Краткий справочник). — Р.: Авотс, 1983

  • Татаринов Г. К., Санжаревский Н. И. Справочник слесаря-сборщика.— X.: Прапор, 1978В.

  • Антоненко А.Ф., Недашківський Р.М. Комплексна система технічного обслуговування тракторів і автомобілів. Підручник для учнів проф.тех.навч.закл. – К., «Педагогічна преса», 2006

  • Кропивницький М.М. Загальний курс слюсарної справи. Підручник – К., Вид. «Техніка», 1970

  • Макієнко М.І. Загальний курс слюсарної справи: Підручник – К., «Вища школа», 1994

  • Муравйов Є.М. Слюсарна справа. Навчальний посібник для учнів 10-11 класів. – К., «Радянська школа», 1990

  • Соколов Б.О., Румянцев А.В. Металообробка. Н

ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Історія виникнення та удосконалення слюсарних робіт

Професія слюсар бере свій початок з того моменту, як людство стало винаходити машини, механізми, коли знадобилися фахівці для їх складання, обслуговування та ремонту. Вперше про слюсарні справи згадувалося у 1463 році у віденському архіві, а в 1545 році в Німеччині утворився слюсарний цех.

Розвиток машинобудування та металообробної промисловості залежить від виробництва сучасних верстатів та іншого прогресивного технологічного обладнання, створення гнучких автоматизованих виробництв, роторних та роторно-конвеєрних ліній, застосування обчислювальної техніки, систем автоматизованого проектування, машин та обладнання з вбудованими засобами мікропроцесорної техніки, багатоопераційних верстатів з числовим програмованим керуванням.

Впровадження у промисловість, будівництво і сільське господарство нової техніки потребує високої кваліфікації робітників, здатних засвоїти та повністю використати усі види технічного оснащення. Стаючи фізично легшою, праця набуває все більш творчого характеру, потребує різноманітних знань. Наприклад, щоб успішно здійснювати регулювання, ремонт, налагодження складного устаткування, треба добре знати його конструкцію; щоб осмислити характер перебігу якихось процесів, потрібні знання з механіки, електроніки, електротехніки. Сучасний робітник, щоб керувати автоматичними системами, мусить знати їх принцип дії, а також уміти виконувати розрахунки, читати креслення та іншу технічну документацію. Зараз потрібні робітники, які мають високу кваліфікацію та володіють професіями широкого профілю (наприклад, такими як слюсар механоскладальних робіт, розмітник, контролер верстатних і слюсарних робіт, слюсар з ремонту та налагодження промислового устаткування, слюсар-інструментальник по штампах і пристроях, слюсар-електрик, наладчик автоматизованих ліній.

Слюсарні роботи — це обробка матеріалів, яка звичайно доповнює верстатну механічну обробку, виготовлення виробів сполученням деталей, складанням машин і механізмів, а також їх регулюванням. Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного чи механізованого слюсарного інструмента або на верстатах.

Люди навчилися добувати й обробляти метали з давніх давен. З металу виготовляли знаряддя праці (наприклад, сокири, коси, серпи), засоби захисту (щити, мечі тощо), предмети домашнього вжитку (котли, чашки, тази), прикраси та інші вироби.

Протягом багатьох років металеві вироби виготовляли вручну ковалі-ремісники. Пізніше, з розвитком ковальського ремесла, появою різних пристроїв, удосконаленням знарядь праці, застосуванням бронзи та заліза,види та способи виконання робіт між ковалями-ремісниками розділилися. Одні ковалі виконували грубіші роботи, наприклад знаряддя праці, речі домашнього вжитку, а другі — дрібніші та тонші предмети.

В XIV—XV ст. виникає нова галузь ковальського виробництва - холодне кування металу, тобто остаточна його обробка без нагрівання, а разом з нею і слюсарне ремесло. Найтиповішими представниками цієї справи були замочники – майстри з виготовлення замків. На початку XVIII ст. замочників називали «шлосерами» (замок німецькою dеrSchloss). З часом іноземне слово набуло ширшого значення. Так виникла назва «слюсар».

З появою металорізальних верстатів та їх удосконаленням поступово зменшувалась частка ручної праці, бо вона замінювалася працею стругальників, токарів, фрезерувальників, шліфувальників тощо. Та однією з ведучих залишилася професія слюсаря. Як і раніше, цінується праця слюсаря-майстра, від якого вимагається вміння виконувати всі види ручної обробки металів.

У сучасному машинобудуванні роль слюсарних робіт надзвичайно велика: жодну машину, механізм чи прилад не можна скласти та відрегулювати без участі слюсаря. Слюсарні роботи застосовують в різних видах виробництва. Тому слюсарів-універсалів поділяють за видами робіт:

  • слюсарі-складальники - складають машини та механізми;

  • слюсарі-ремонтники - здійснюють технічне обслуговування та ремонт машин і механізмів,

  • слюсарі-інструментальники - забезпечують виробництва інструментами та пристроями;

  • слюсарі з монтажу приладів — виконують монтаж та установлення їх на місце, підведення різних видів енергії тощо.

Вивчення слюсарної справи потрібно також механізаторам сільського господарства, водіям автомобілів та іншим працівникам. Слюсарні роботи різних видів об'єднує єдина технологія виконання операцій, до яких належать розмічання, рубання, випрямляння та згинання, різання, обпилювання, свердління, зенкування та зенкерування, розгортання отворів, нарізування різьби, клепання, шабрування, розпилювання та припасування, притирання та доведення, лудіння і склеювання.

Завдяки застосуванню механізованого інструменту, пристроїв і верстатного обладнання професія слюсаря почала наближатися до професій робітників-верстатників. Тепер слюсар повинен уміти працювати на стругальних, шліфувальних, свердлувальних та інших верстатах.

Обсяг слюсарної обробки значною мірою характеризуються рівнем технології і залежить від типу виробництва. На підприємствах або в майстернях, що виготовляють різноманітні вироби у невеликій кількості (одиничне виробництво), від слюсарів потрібна універсальність. Слюсар на такому підприємстві виконує роботи різної складності. При потребі він здійснює ремонт і монтаж верстатів, виготовляє пристрої, виконує роботу шліфувальника, токаря, фрезерувальника тощо.

На підприємствах серійного виробництва, де виготовляють однорідні деталі великими партіями, підвищуються точність механічної обробки і відповідно зменшується обсяг слюсарних робіт, але слюсар виконує ручну роботу, яку не можна виконати на машині.

Праця слюсаря залишається і на підприємствах масового виробництва, де однорідна продукція випускаються у великій кількості та тривалий час (рік, два і більше).

Ручна слюсарна обробка менш продуктивна, ніж механічна (на верстатах), і потребує більших фізичних зусиль робітника. Тому там, де це можливо, ручну обробку замінюють механічною.

Розробила майстер виробничого навчання:

Йоник-Марченко Іванна Михайлівна

ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.