Урахування вікових особливостей учнів - запорука ефективної організації навчально-виховного процесу.

Опис документу:
Мета: познайомити учасників тренінгу з особливостями підліткового віку та його протиріччями, факторами, які мають вплив на формування особистості підлітка; сприяти психічному й особистісному розвитку кожного учасника тренінгу; допомогти розкрити свій життєтворчий потенціал; розвивати пізнавальні і творчі здібності, навички спілкування; сприяти розвитку творчої уяви, допитливості, сміливості та гнучкості мислення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Урахування вікових особливостей учнів - запорука ефективної організації навчально-виховного процесу.

Мета: познайомити учасників тренінгу з особливостями підліткового віку та його протиріччями, факторами, які мають вплив на формування особистості підлітка; сприяти психічному й особистісному розвитку кожного учасника тренінгу; допомогти розкрити свій життєтворчий потенціал; розвивати пізнавальні і творчі здібності, навички спілкування; сприяти розвитку творчої уяви, допитливості, сміливості та гнучкості мислення.

Обладнання: папір, ручки, олівці, торбинка з різними дрібничками, стікери у вигляді повітряних кульок , мультимедійна презентація Microsoft PowerPoint 2010 «Урахування вікових особливостей учнів - запорука ефективної організації навчально-виховного процесу», плакати «Правила групової взаємодії», зображення веселки, горщика із золотом, картки з правилами роботи в групі, газета.

Цільова аудиторія: вчителі зарубіжної літератури, української мови та української літератури, 25-30 чоловік.

Форма проведення: тренінгове заняття.

Час проведення: 2,5 години.

Список літературних джерел:

1. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Навчальний посібник для студентів вузів. – Єкатеринбург.: Ділова книга, 2002 р., - 704 з. : Вид. 3-тє,исп. і доп.

2. Вікова психологія / Під ред. Г.С.Костюка. – К.: Радян. шк., 1976. – 272 с.

3. Давидов В.В. Психологічний словник. Педагогіка, 1983. –448с.

4. Дубровіна І.В., Прихожан А.М.,Зацепин В.В. Вікова і педагогічна психологія: Хрестоматія: Учеб. Посібник для студ. висш. учеб. закладів. – М.: Видавничий центр "Академія", 2001. –368с.

5. Личко А.Є. Підліткова психіатрія. – Вид. 2-ге,доп. і перероб. – Л.: Медицина, 1985. –416с, 2 л. мул.

6. Максименко С. Онтогенез особистості: Особливості

підліткового віку // Практична психологія та соціальна робота. -2006.

- № 10. - С. 1;

7. Максименко С. Підлітковий вік з позиції шкільної психології

// Психолог. – 2006. – № 4. – С. 16;

Структура заняття

Зміст діяльності

Час

Ресурсне

забезпечення

1

Відкриття заняття: привітання учасників, презентація теми.

5 хв.

Презентація Microsoft PowerPoint 2010 .

2

Емоційний настрій «Історії з торбинки». Вправа-знайомство «Сенкан».

20 хв.

Торбинка з різними дрібничками, слайд презентації.

3

Визначення очікувань учасників. Вправа «Веселка».

5 хв.

Зображення веселки, повітряні кульки, ручки.

4

Визначення групових правил роботи. Вправа «Правила».

5 хв.

Картки «Правила групової роботи», аркуші паперу.

5

Вправа «Замітка в газету».

5 хв.

Аркуші для запису, ручка, газета, слайд презентації.

6

Інформаційне повідомлення «Особливості підліткового віку ».

20 хв.

Презентація Microsoft PowerPoint 2010 .

7

Вправа «Візитка для відеоролика».

10 хв.

Аркуші паперу, ручка.

8

Інтерактивна вправа «Аналіз ситуації».

10 хв.

Карки із ситуаціями.

9

Вправа «Нобелівська премія».

20 хв.

Аркуші паперу.

10

Вправа «Театралізована вистава». Програвання казки «Я – підліток майбутнього, зацікавте мене навчанням».

40хв.

Аркуші паперу.

11

Релаксація «Я – весняне сонце».

7 хв.

Презентація Microsoft PowerPoint 2010 , відеоролик «Веселка».

12

Рефлексія.

3 хв.

Презентація Microsoft PowerPoint 2010, пам’ятки «10 учительських заповідей»

Хід заняття

1. Організаційний момент. (5 хв.)

Мета: Ознайомити учасників з завданнями тренінгу, темою заняття.

Доброго дня, всім вам.

Тренінг – це дуже цікавий процес. Він допомагає пізнавати себе й навколишній світ, змінювати своє «Я» через спілкування, перебуваючи в неформальних і довірливих умовах. Одночасно з отриманням нової інформації на тренінгу можна обговорити незрозумілі моменти, задавати питання, формувати навички поведінки, тобто накопичувати власний досвід, чим ми і будемо з вами сьогодні займатися.

Тема нашого тренінгу: «Урахування вікових особливостей учнів - запорука ефективної організації навчально-виховного процесу». Гаслом нашої роботи будуть слова: «Люди, як квіти, розкриваються не відразу і кожний по-своєму. Почни з себе!».

Якось римський оратор Цицерон розмірковував: «Маючи поганих кравців, не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – то матимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то в нас не буде майбутнього». Сьогодення ставить перед учителями завдання: створити дитині умови для її максимального самовизначення, саморозвитку, самовияву та критичного мислення... Зрозуміло, що не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. В. Сухомлинський писав: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка». Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості і власної гідності – одне з найголовніших наших завдань. Адже успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів і бажання вчитися. Як цього досягти? Як спонукати школярів до плідної навчальної діяльності? Адже мотивація – надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Є мотив – є й бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. Без належної мотивації не працюватиме жодна педагогічна технологія. Адже всі без винятку технології пропонують високу спільну (і учнів, і вчителів) зацікавленість. Тож не тільки вчитель, а й учні мають розуміти, навіщо і для чого вони займаються певними видами діяльності та яку користь від цієї діяльності вони матимуть.

2. Емоційний настрій «Історії з торбинки» . Знайомство «Сенкан» (20 хв.)

Мета: Налаштувати учасників на роботу, створити позитивну атмосферу і гарний настрій, дати змогу побачити позитивні якості інших учасників і про декларувати власні, сприяти згуртованості групи.

Шановні вчителі, прошу презентувати себе, використавши сенкан, структура якого має такий вигляд:

1 строфа – іменник, моє ім’я;

2 строфа – 2-3 прикметники, які мене характеризують;

3 строфа – 2-3 дієслова, які найкраще окреслюють та розкривають мою діяльність;

4 строфа – дієслово або фраза, яка найкраще передає моє власне ставлення до самого себе;

5 строфа – синонім до іменника, мого імені.

Промовляючи сенкан, учасники з торбинки витягують різні речі і намагаються пов’язати їх із собою. Учасники по черзі дістають з торбинки будь-який предмет і від його імені презентують себе. Наприклад: «Я – шпилька для волосся, дуже красива, корисна, завжди на очах, до мене часто торкаються, коштую недорого, але виглядаю чудово».

3. Вправа очікування «Веселка» (5 хв.)

Мета: визначення очікувань учасників групи.

Існує легенда, що в кінці веселки стоїть горщик із золотом, і кожному, хто його знайде, доля дарує щастя і багатство. Тож пригадайте, будь ласка, ті почуття, які охоплювали вас, коли ви заворожено вдивлялися в різнобарв’я веселки, яка створена сонцем і дощем для того, щоб радувати людей. А тепер подивіться на нашу веселку. Нехай ті місця, де вона опирається на обрій, позначають ваш сьогоднішній настрій та очікування від тренінгу. Свої ж сподівання, будь ласка, запишіть на повітряних кульках і прикріпіть до нашої веселки. Озвучте сподівання.

4. Визначення групових правил роботи. Вправа «Правила» (5 хв.)

Мета: визначення правил групової взаємодії.

Для того, щоб наша сьогоднішня співпраця була цікавою та конструктивною, пропоную обговорити та прийняти такі правила роботи під час заняття:

Демонстрація плакату на слайді «Правила групової взаємодії».

1) Добровільність і активність. Якщо ви не хочете говорити або виконувати завдання – ми вас не заставляємо. Слід наголосити, що лише будучи активним та ініціативним можна досягти успіхів і спробувати щось змінити.

2) Чесність і правдивість. Не існує правильних і неправильних відповідей. Правильною є та відповідь, яка передає ваші думки, почуття, ставлення до чогось.

3) Вміння слухати. Не перебивайте того, хто говорить, ні словом, ні жестом, ні мімікою – кожна людина хоче бути почутою.

4) Таємність або конфіденційність. Усе, що тут відбувається, має стати нашою таємницею.

5) «Тут і тепер». Говоримо тільки по темі, не відволікаємося.

6) Не оцінюйте, не давайте порад.

7) Бути доброзичливими у ставленні до інших.

8) Діє правило піднятої руки.

9) Діє правило мобільної тиші.

5. Вправа «Замітка в газету». (5 хв.)

Мета: визначення рівня обізнаності педагогів з питань психології підліткового віку.

Давайте спробуємо з вами визначити, хто такий підліток?

Вчителі записують свої асоціації на аркушах паперу і розміщають замітку в газеті. Обговорення.

Обговорення:

  • Чому підлітковий вік - унікальний період у житті людини?

  • Чому з підлітками відбуваються речі, яким вони й самі не раді?

  • Які реакції підліткового віку?

  • Риси, які характерні для підлітків (останнє оформляється у вигляді окремого плакату, який заповнює тренер).

Висновки: То які вони, підлітки?

6. Інформаційне повідомлення "Особливості підліткового віку". (20 хв.)

Коментування презентації.

Підлітковий вік - чи не найцікавіший період у житті людини, а що він важливий, відповідальний, то це безперечно, адже саме в цьому віці з'являється прагнення до дорослості і самостійності, відбувається процес самовизначення.

Шкільний онтогенез включає наступні вікові періоди: молодший шкільний (6–10 років), молодший підлітковий (11–13 років), старший підлітковий (14–15 років) і юнацький вік (16-18 років). У схемі вікової періодизації онтогенезу, що враховує гендерні розбіжності, підлітковий вік для хлопців визначений як 13–16 років, для дівчат 12–15 років . Кожен із періодів характеризується певними особливостями, що можуть бути виявлені в рамках педагогічних та психологічних досліджень.

Відомий американський психолог А. Гезел стверджує, що одним із найважливіших періодів у житті людини є підлітково-юнацький вік. Підлітковий вік - це період життя між 10-15 роками (згідно з вітчизняною періодизацією, проте вікові границі отроцтва ніколи не були однозначними. У різні часи в різних країнах ці межі визначалися по різному. Більше того, є припущення, що підлітковий вік як такий "виник у ХІХ столітті, коли контроль батьків за розвитком дитини продовжився аж до шлюбу". 3 розвитком суспільства цей період має тенденцію до поступового збільшення, і за сучасними даними він охоплює майже десятиліття - від 11 до 20 років. Дослідження особливостей саме цього періоду життя займало значне місце в працях таких визначних корифеїв психології, як Л.С.Виготський, ЛЛ.Божович, Д.Б.Ельконін, Б.Заззо, А.Гезель. Не залишився він і поза увагою письменників: від "Недоросля" Фонвізіна до творів Крапівіна, а великий Ф.М.Достоєвський свій роман так і назвав -"Підліток".

Пригадайте ще назви творів, які присвячені підлітковому віку?

Чим же цікавий цей вік? У цей період відбуваються зміни у різних сферах психіки. Найбільш глибокі зміни стосуються мотивації - на перший план виступають мотиви, пов'язані з світоглядом, який формується, із планами на майбутнє. Так як спілкування стає головним видом діяльності, саме завдяки йому засвоюються норми поведінки, норми моралі. Відносини між підлітками будуються на засадах товариства, довіри і прагнення до взаєморозуміння. У цій діяльності формується самосвідомість, основний новотвір цього віку - соціальна свідомість. Ще одне новоутворення - це самовизначення - виникає наприкінці перехідного віку.

Надзвичайно складний і цікавий етап психологічного розвитку. З одного боку, за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого – вони вже стоять на порозі дорослого життя, і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки. Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, значно вищими вимогами навчальної діяльності. Підліток уже в змозі самостійно концентрувати свою увагу, розвивати пам'ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Увага. Увага підлітків розвивається внаслідок формування уміння вчитися і працювати. Підліток може свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватися і не відволікатися, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов’язані такі зміни із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема, із розвитком його мислення. Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Підліток здатний зосереджуватися не лише на наочних об’єктах, але й на уявних, мислених. Водночас підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою цього віку. Удосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції. Окрім того, увага підлітків характеризується специфічною вибірковістю. Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням наполегливості, а її довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

Відчуття й сприймання підлітка розвиваються та функціонують в органічному взаємозв’язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Тоншими і диференційованішими стають відчуття, і водночас змістовнішим – сприймання. Усе це зумовлює трансформацію процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії. Удосконалення сприймання в цьому віці пов’язане як з розвитком уміння краще і продуктивніше використовувати свої органи чуттів, так і з формуванням здатності до складніших форм аналізу й синтезу, спрямованих насамперед на з’ясування внутрішніх властивостей об’єктів сприйняття. Інтелектуалізація процесів сприймання – необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчального матеріалу. У перцептивній діяльності підлітка дедалі більшого значення набуває саморегуляція, тісно пов’язана з мотивацією. Сприймання щоразу більше характеризується планомірністю й послідовністю. Систематичнішими стають спостереження, включаючи розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення й класифікації об’єктів сприйняття.

Пам'ять. Значно зростає обсяг пам'яті, причому не лише за рахунок кращого запам’ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення. Пам'ять підлітків, як увага, поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять. Саме в цьому віці пам'ять розвивається у напрямку інтелектуалізації. Багато школярів застосовують прийоми опосередкованого запам’ятовування. Збільшується кількість таких прийомів, а їх використання стає усвідомленішим, довільнішим і цілеспрямованішим. Наголосимо, що існує пряма залежність між використанням таких прийомів та рівнем продуктивності запам’ятовування й відтворення матеріалу.

Мислення. Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку абстрактного мислення, тобто у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, в формуванні понятійного мислення. Таке мислення (теоретичне, рефлексивне) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже у молодших підлітків. Мислення продукує гіпотетично-дедуктивні судження (тобто логічні міркування будуються на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до мисленого розв’язання задач на основі припущень тощо. Уміння оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань – найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності. Специфіка цього рівня мислення полягає в тому, що його предметом є не лише розв’язання зовнішніх завдань, але й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним. Важлива особливість цього віку – формування активного, самостійного, творчого мислення.

Уява. Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у процесах сприймання художніх творів, читання креслень, схем, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Власне, завдяки цьому і створюються можливості для розвитку уяви. Розширюються способи утворення її образів, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Процеси уяви набувають довільності, поступово перетворюючись в особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб’єктом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви. Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

Мовлення. Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об’єкт вивчення. Основним у цьому віці є удосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в цьому свою інтелектуальну силу. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до написання віршів. Водночас красномовність здебільшого не притаманна підліткам. Зумовлено це не бідністю словникового запасу, а тим, що у цьому віці ще бракує уміння використовувати мову відповідно до своїх переживань, почуттів, мрій. Ця проблема вирішується лише у старших класах. Мовні дії стають контрольованішими. Зменшується кількість «зайвих» слів («ну», «от», «значить» та ін.), проте обмеженість мовних засобів ще довго залишається характерним недоліком мови багатьох підлітків. За своєю формою вона здебільшого уривчаста, а інтонації неадекватно відображають переживання, настрій (тон часто занадто різкий, підвищений або недоречно глухий, тихий). Ця невідповідність особливо помітна, коли підліток хвилюється, виражаючи свої почуття, мрії.

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існування самосвідомості їх особистості. Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного використання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична й синтаксична форми мовлення. У структурі усного мовлення підлітків спостерігається істотніше збільшення різних типів і видів речень, ніж у структурі писемного. Усна мова дещо нагадує внутрішню з її характерними «рваними» закінченнями, оскільки підлітки ще не в змозі мову «для себе» перевести у мову «для аудиторії» , вдаючись через це до багатослівності. Речення у структурі усного мовлення як правило довші, що свідчить про характерну для цього віку кращу розвиненість усної мови порівняно з писемною. Мовлення стає контекстним, менше пов’язаним із конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються. Внаслідок підвищення загального рівня розумового розвитку вдосконалюється і писемне мовлення підлітків, наближаючись до літературної мови, формується здатність адекватно виражати абстрактні думки.

Наголосимо: основу соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає власне та обставина, що вони є школярами. Основна суспільна вимога до підлітків у контексті сучасної культури – оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для життя у суспільстві. Ця вимога, поєднуючись із загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему навчання та успіхів у ньому дуже важливою у підлітковому віці. Навчальна діяльність зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків: у процесі вивчення основ наук вони переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В.В.Давидов). Ускладнення змістовної сторони знань вимагає від учнів досконаліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування й узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають усвідомленішими, обгрунтованішими і логічно досконалішими. Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь навчатись. Якісних змін зазнає і мотивація навчальної діяльності підлітків.

Розвиток особистості підлітка. У підлітків вже сформована певна ієрархічність мотивів, розвиваються не лише матеріальні та духовні потреби розвиваються інтереси. Інтереси стають більш глибокими, стають більш ширшими та різноманітними, охоплюють значно більше галузей знань, інтереси стають стійкішими, можуть набувати характеру пристрасті. У підлітковому віці у зв'язку з підвищенням теоретичного рівня учіння та підвищенням вимог до нього у певної частини підлітків розвиваються пізнавальні потреби та їх основні форми — пізнавальні інтереси. У морально-вольовій сфері — продовжує формуватись моральна свідомість. Підлітки здатні значно краще усвідомлювати моральні поняття, моральні якості, і діяти у відповідності зі своїми моральними принципами. У цьому віці виникає потреба у дружбі з ровесниками. Стосунки з ровесниками можуть проходити в кілька етапів (за Страховим): коли підлітки виконують спільно навчальні справи, трудові і все це насичується атмосферою симпатії та прихильності; товаришування — рівень взаємодії значно вищий; дружба — пред'являє значно вищі вимоги до друзів, вимагає спільності поглядів на життя та діяльність, та глибокої прихильності.

У підлітковому віці інтенсивно розвивається крім дружби інші почуття на основі дружби — перша закоханість. Підвищується здатність управляти своїми емоційними проявами, підлітки здатні краще усвідомлювати емоції та почуття інших. У цьому віці розвиваються більш глибокими інтелектуальні, моральні та естетичні почуття та інтенсивно формуються вольові якості особистості.

Що ж відбувається з дитиною в цей період? Шукаючи відповіді на запитання "Хто я? Що я таке?", дитина йде шляхом, повним протиріч. 3 однієї сторони - прагнення підлітка до невідомого, ризикованого, до самостійності і незалежності, до пригоди, до героїзму; з іншої - потяг підлітка до опору, подолання, до вольових напруг, що іноді виявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти виховательського авторитету. У підлітків виникають труднощі у стосунках з дорослими, тому що ті їх не розуміють, і тоді на перше місце стають дитячі компанії, щоб в них знайти справжнього друга, того, хто зможе їх зрозуміти. А без розуміння самого себе це дуже важко.

Сучасна психологічна наука визначає підлітковий вік як один із найскладніших періодів у житті людини. Підлітковий період розпочинається з виникнення у дитини почуття дорослості. У драму розвитку вступає нова діюча особа, новий якісно своєрідний фактор особистість самого підлітка. Почуття дорослості як внутрішнє психічне новоутворення має складний зміст.

Отже, підлітковий вік – вік між дитинством і дорослістю (від 11–12 до 16–18 років), який характеризується якісними змінами, пов'язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці –це інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Для підліткового віку характерні:

1) Почуття дорослості;

2) Формування «Ми» – концепції;

3) Формування референтних груп.

У цьому віці відбувається маніфестація тих аномалій особистісного розвитку, які в дошкільний період існували в латентному стані. Відхилення в поведінці властиві майже всім підліткам. Характерні риси цього віку – чутливість, часта різка зміна настрою, острах глузувань, зниження самооцінки. Розлади бувають поведінкові й емоційні. Емоційні переважають у дівчаток. Це депресія, страхи й тривожні стани. Порушення в поведінці в чотири рази частіше бувають у хлопчиків.

Основна школа (молодший підлітковий вік 10-15 років)

Підлітковий вік - складний відповідальний період становлення особистості (за Л. І. Божович, це період другого народження особистості), в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усвідомлення своєї провини - крок до відповідальності. Знання моральних норм та еталонів взаємин розуміють не завжди глибоко, важко сприймають моральний релятивізм, тому оцінки вчинків інших категоричні, безкомпромісні. Моральні переконання ще не є стійкими, проте вони стають специфічними мотивами поведінки. З'являються власні погляди, оцінки, які можуть швидко змінитись, але й протилежну точку зору підліток буде відстоювати так само пристрасно, як й іншу.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей.

Завданням педагогів є розвиток у підлітків вольової поведінки, використовуючи для цього емоційно привабливі цілі, підтримуючи їх наміри й уявлення про можливість досягти власного рівня домагань. У підлітків у вольовому акті ще слабко представлена виконавська частина. Очима підлітків основною причиною їх неуспішності у школі є лінощі. Практика свідчить, що не менше значення має забезпечення пізнавальної мотивації, розвиток інтересів. Для підлітків є характерною легкість виникнення переживань, емоційної напруги, їм важко стримувати свої радість, горе, образу, гнів, їхні емоції відрізняються ригідністю - інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримування. Підлітки «купаються» у власному горі чи в почутті провини. Вони відчувають задоволення від будь-яких переживань, відчувають потребу в сильних емоційних насиченнях. Суперечливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше підсилюють загальний емоційний фон, що призводить до виникнення стану афекту. Афективний стан може бути досить тривалим і виникати з незначного приводу. Треба вчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти у культурних формах.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення та ускладнення процесу самопізнання. Підліткова рефлексія спрямована на розуміння самого себе, особлива увага приділяється власним якостям особистості, тому підвищується чутливість до оцінок з боку оточуючих, виникає орієнтація на реальні досягнення. Рефлексія відкриває недосконалість «Я», що глибоко та гостро переживається. Найбільший сплеск рефлексивності в учнів 7 - 8-х класів. Зростає критичність з приводу власних недоліків, наприклад, вже в 6 класі з'являються діти, які вважають себе нездібними до жодного з предметів.

Образи «Я», які створює у своїй свідомості підліток, дуже різноманітні: це фізичне «Я» (уявлення про свою зовнішність), психічне «Я» (про риси характеру, про свої здібності тощо). Але ставлення до всіх цих рис свого «Я» залежить від системи цінностей, яка формується завдяки впливу членів своєї сім'ї та ровесників. Саме тому одні гостро переживають відсутність зовнішньої краси, а інші - фізичної сили, дехто всю увагу спрямовує на підвищення результатів у спортивних видах діяльності. Образ «Я» ще нестабільний, уявлення про себе рухливе. Іноді випадкова фраза, комплімент або посмішка надовго порушують спокій душевного життя підлітка.

З образом «Я» пов'язана самооцінка. Для підлітка важливо знати не тільки, який він є, але й наскільки значущими є його індивідуальні особливості для оточуючих, а тому й для самого себе. Постійно відбувається порівняння: «Я такий, як усі» або «я не такий, як усі». В ідеалі самооцінка повинна складатися з порівняння самого себе сьогоднішнього з самим же собою, але учорашнім: «Я вчора і я сьогодні, а яким я стану (повинен стати) завтра?». Це складно, проте ефективно. Самооцінка має загальний характер та ще й занижена: підлітки перебільшують свої недоліки, успіхи дещо занижують. Але за заниженою самооцінкою може ховатись високий рівень домагань, на основі чого розвивається феномен «дискомфорт успіху». Підліток, маючи таку самооцінку, знецінює досягнення своїх ровесників, радіє їхнім невдачам. Така конфліктна самооцінка виникає за умови завищених вимог з боку батьків, або песимістичних уявлень про можливості свого сина чи доньки. У підлітка тоді виникає сильна реакція навіть на справедливі зауваження. Він шукає зовнішні причини для виправдовування своїх реальних невдач або тих, що прогнозуються. Такий «афект неадекватності» вимагає пошуку психологічного захисту у вигляді знецінення успіхів інших. Висока самооцінка повинна поєднуватись із здатністю диференційовано оцінювати свої досягнення і водночас бачити недоліки та перспективи покращення результатів за рахунок усунення недоліків.

Крім реального «Я» виникає і «Я-ідеальне». Якщо рівень домагань високий, а свої можливості усвідомлюються недостатньо, тоді «Я-реальне» буде дуже відрізнятися від «Я-ідеального». Такий стан веде до невпевненості в собі, а в поведінці це виявиться в образливості, впертості, навіть агресивності. Якщо «Я-ідеальне» сприймається досяжним, воно спонукає до самовиховання, здійснення якого сприяє розвитку саморегулювання. Саморегулювання вміщує в собі вільну постановку мети та вибір засобів її досягнення. Деякі підлітки (3 %) розробляють навіть програму самовдосконалення, але не всі мають силу волі та наполегливість, щоб здійснити її. Здатність ставити мету, усвідомлювати засоби її досягнення, використовувати свої можливості, передбачати результати є показником високої зрілості особистості, що з'явиться пізніше. В учнів основної школи виникає потреба в життєвому самовизначенні (закінчується 9 клас), спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої професії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка розгортається на наступному віковому етапі.

Враховуючи вікові особливості учнів основної школи, у роботі з ними доцільно використовувати такі форми роботи: анкета думок, зустріч, відверта розмова, конкурс, гра-експрес, рольова гра, вікторина, колективна творча справа (КТС) (жива газета, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та інше), проект, виставка-конкурс, гра-анкета, колаж, ігрова програма, пошукова гра, виставка творчих робіт, конкурс-інсценізація, конкурсна програма, інтелектуальна гра тощо.

Старша школа ( старший підлітковий вік 15-18 років).

Старший шкільний вік, що охоплює період розвитку дитини від 15 до 18 років, у віковій психології прийнято вважати старшим підлітковим віком. Одним із важливих аспектів психічного розвитку старшокласників є інтенсивне дозрівання, провідна роль у якому відводиться розвитку мислення. У цьому віці учні виявляють більше самостійності в заняттях, у них інтенсивно розвиваються моральні сили, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, що ґрунтується на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності, що не завжди через складність цього процесу є об'єктивними.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно відповідально та ефективно реалізувати громадянські права й обов'язки.

Разом з розвитком абстрактного й цілісного мислення в учнів старших класів відбувається перехід до вищих рівнів мовлення, виникає прагнення до його самовдосконалення, намагання зробити його більш виразним, точним. Старшокласники вже вільно користуються комп'ютером, інтернетом, енциклопедичними словниками, аналізують і зіставляють інформацію з різних джерел.

У старшокласників помітно розвивається самоспостережливість, вміння аналізувати поведінку. Для них характерне поглиблене усвідомлення психологічних процесів. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Інтереси стають зрілішими і водночас тривалішими, стійкішими, міцнішими. Розвиваються пізнавальні інтереси, зокрема - до самостійних видів навчальної роботи.

Пізнавальна діяльність учнів у старших класах характеризується новими вміннями і розвиненими здібностями, такими як: багатство словникового запасу, уміння розвивати допитливість, організувати сприйняття інформації та визначати нові ідеї, володіти достатнім обсягом інформації, застосовувати засвоєний матеріал за нових умов, критично мислити, розв'язувати складні проблеми, засвоювати причинно-наслідкові зв'язки, встановлювати приховані залежності зв'язків, інтегрувати й синтезувати інформацію, відрізняти незначні відмінності, досконало аналізувати ситуацію, передбачати наслідки, оцінювати процес і результати, міркувати, будувати гіпотези, застосовувати ідеї на практиці, узагальнювати та робити висновки.

Що стосується інтелектуального розвитку, то в підлітковому віці завершується формування когнітивних процесів. Думка остаточно поєднується зі словом, й утворюється внутрішня мова як основний засіб мислення та організації пізнавальних процесів. Інтелект стає мовним, а мова інтелектуалізованою. Виникає повноцінне теоретичне мислення і йде процес активного формування наукових понять.

Підлітковий вік – сприятливий період для формування й розвитку «практичного інтелекту», атрибутами якого прийнято вважати здоровий глузд, кмітливість, інтуїцію та «золоті руки».

Структура практичного інтелекту включає:

· запопадливість як здатність людини у складних життєвих ситуаціях знаходити кілька варіантів рішення проблеми;

· ощадливість (людина у стані знайти такий спосіб дії, що у сформованій ситуації з найменшими витратами призведе до потрібного результату);

· ощадливість як уміння заглядати вперед, передбачаючи наслідки тих чи інших дій, точно визначати результат та оцінювати, чого він може бути вартий;

· уміння швидко й оперативно вирішувати задачі (це динамічна характеристика практичного інтелекту, що виявляється в кількості часу, який проходить з моменту виникнення задачі до її практичного рішення).

Уміння вирішувати практичні задачі багато в чому визначається темпераментом дитини, особливостями її нервової системи й уже набутих життєвим досвідом. Важливо навчити дитину одного правила: як тільки проблема виникла, необхідно відразу приступати до її рішення. Можливості для формування в дітей практичного інтелекту у школі: учнівське самоврядування, участь у громадських організаціях і комерційній праці, а також надання самостійності в домашніх справах.

При організації навчального процесу в середніх класах важливо пам'ятати, що головне для дитини в цей період – це спілкування з однолітками. Тому, наприклад, домашні завдання можна давати у групах із 2–3 осіб, що дозволяє враховувати та використовувати дану провідну потребу. Заборона «колективних» домашніх завдань призводить до поголовного списування на перервах. У цей період, звичайно, краще використовувати групові форми роботи на уроках.

Дослідження психологів встановили, що мотиви навчання в підлітків являють собою складну структуру, у якій воєдино злиті широкі соціальні мотиви (свідомість суспільної важливості набуття знань, необхідність навчання для підготовки до самостійного життя й праці), властиво пізнавальні мотиви й особисті мотиви (прагнення мати авторитет і відігравати керівну роль у дитячому колективі), пов'язані із прагненням до успіху, із самолюбством.

Саме в підлітковому віці під впливом навчально-виховної роботи школи й позашкільних установ, під впливом вивчення основ наук починають формуватися і яскраво проявлятися здатності підлітків до тих або інших видів діяльності. Зазвичай, прояви здатностей спостерігаються й у молодшому шкільному віці й навіть у дошкільному, але по-справжньому починають вони розвиватися (мається на увазі відносно швидке й легке оволодіння відповідними вміннями й навичками, досягнення об'єктивно високих результатів) саме в підлітковому віці. Це пояснюється тим, що саме в підлітковому віці виникають глибокі, діючі, стійкі інтереси, формується свідоме, активне відношення до навколишньої реальності, розвивається творче мислення. У першу чергу починають яскраво проявлятися музичні, художньо-образотворчі, літературно-творчі здібності.

Кожен школяр володіє тільки одному йому властивими особливостями пізнавальної діяльності, характером, поведінкою, емоціями. Учитель повинен знати, що таке пізнавальна активність, які особливості й умови її розвитку в школярів, якими прийомами варто активізувати пізнання дітей у процесі навчання.

Вчені визначають пізнавальну активність як «якість діяльності учня, що проявляється в його відношенні до сутності й процесу навчання, у прагненні до ефективного оволодіння знаннями й способами діяльності за оптимальний час, у мобілізації морально-вольових зусиль на досягнення навчально-виховної мети». Але одного визначення не досить, щоб дати характеристику цієї якості особистості для тієї або іншої групи дітей. Необхідно знати конкретні ознаки прояву пізнавальної активності. Одним із засобів пізнавальної активності є показ значимості й цінності змісту навчального матеріалу. Цього можна домогтися, використовуючи на уроках різноманітні форми роботи, а також різні методи навчання.

У підлітковому віці інтелектуальний розвиток можна прискорювати в таких напрямах:

1. Розвивати понятійний шар мислення й мовний інтелект. Цьому сприяє вивчення риторики, що формує вміння планувати та складати публічні промови, вести дискусію та відповідати на запитання.

2. Удосконалювати внутрішній план дій, становленню якого допомагають спеціальні вправи, спрямовані на те, щоб одні й ті самі реальні дії якнайчастіше відбувались не з предметами, а в розумі. Наприклад, уважати «про себе», а не на папері; знаходити шляхи рішення задачі «у розумі». Можна ввести таке правило: «Поки рішення не продумане «у розумі», поки не складений план включених у нього дій і поки він не вивірений на логічність, до практичного рішення приступати не слід. Якщо цим правилом користуватись у стосунку до всіх предметів, то внутрішній план дій буде формуватися значно швидше».

У середній і старшій школі не слід вимагати від учнів механічного запам'ятовування «застиглих» визначень наукових понять. Нехай діти самі знаходять визначення для них або хоча би передають зміст поняття своїми словами. Наскільки учень може відхилитись від визначення, даного вчителем, – непоганий прийом діагностики його інтелектуального розвитку.

Підводячи підсумки , можна зробити наступні висновки:

– для успішного викладання матеріалу учням підліткового віку необхідне знання психологічних особливостей учнів, оскільки саме це дозволяє успішно вибрати правильні методи й прийоми викладання;

– підлітків залучають самостійні форми організації занять на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самому будувати свою пізнавальну діяльність;

– важливе завдання вчителя – навчити підлітків способам виконання нових форм навчальної діяльності, не дати згаснути інтересу до них;

– одним з резервів підвищення ефективності навчання підлітків є цілеспрямоване формування мотивів навчання;

– істотне значення при позитивному відношенні підлітків до навчання має розуміння значимості знань;

– з метою якісного викладання вчитель повинен опиратися на пізнавальний інтерес школярів, і, з метою розвитку пізнавального інтересу, учитель використає у своїй діяльності інноваційні технології, які позитивно впливають на засвоєння навчального матеріалу й формують стійкий інтерес до предмета;

– найважливіший критерій виниклого пізнавального інтересу – поява питань в учнів у процесі навчальної діяльності;

– залучення на уроках сучасного матеріалу є засобом досягнення свідомого відношення підлітків до навчання, що надає навчанню актуальність;

– благотворно впливають на навчальний процес такі форми активізації пізнавальної діяльності, як семінар, гра, пізнавальні завдання. Учитель, засвоївши зміст запропонованих методів і форм організації навчання, може творчо підійти до реалізації завдань навчального процесу.

Розглянувши особливості навчальної діяльності школярів-підлітків, ми прийшли до висновку про те, що саме в цьому віці навчання може стати усвідомленою необхідністю, але в цьому ж віці може бути загублений інтерес до навчання, як основного виду діяльності учнів. Тому важливо знайти методи й засоби підтримки інтересу до навчання, тому що відношення підлітків до навчання обумовлене, насамперед, якістю роботи вчителя і його відношення до учнів.

7. Вправа «Візитка для відеоролика» (10 хв)

Мета: об’єктивна оцінка власних вмінь та виокремлення проблем у роботі з підлітками, проекція планів на майбутнє.

Тренер пропонує учасникам уявити, що знімається новий відеоролик. Він про школу, про її вчителів, які за одну ніч перенеслися без будь-якої підготовки на 10 років у майбутнє. Продюсери хотіли б знати, що являють собою учасники, яких вони могли б запросити на зйомки молодіжного фільму про підлітків і їхнє навчання, життя тощо. Тому кожному учаснику пропонується презентувати себе в сьогоденні, а також представити, якими вони бачать себе в майбутньому. Для цього учасники повинні заповнити таку «візитку»:

Це я!

Це моє майбутнє

Додається інструкція перегнути аркуш паперу А4 навпіл і написати вгорі на першій половинці: «Це я!», на іншій – «Це моє майбутнє!». На першій половинці напишіть ваші позитивні якості, навички, уміння, досягнення в роботі з учнями, для покращення ефективності процесу навчання підлітків і т.д. А в іншій половині напишіть, які ви в майбутньому, що змінилося у вас. Сюди залучіть ваші мрії про особистісне зростання, професію, кар’єру, ваш особистий внесок в процвітання школи. Опишіть, як ви почуваєтеся в новому часі.

На наступному етапі кожен учасник презентує свою візитку. Після цього учасникам пропонується розмістити свої роботи на дошці.

Питання для обговорення

  • Чи подобається вам ваша картинка майбутнього?

  • Які думки виникли у вас, коли ви слухали презентацію інших?

  • Що ви довідалися нового про себе, виконуючи це завдання?

  • Що б вам хотілося додати зараз у свій стовпчик майбутнього?

  • Чи важко представити своє майбутнє? Чому?

  • Як ви вважаєте, «візитка», що ви заповнювали для продюсерів, стане в пригоді для вашої подальшої роботи в школі? Чому?

  • Чи схожі ваші теперішні і майбутні уявлення про себе? Чому?

8. Інтерактивна вправа «Аналіз ситуації». (10 хв)

Мета: аналіз педагогічних ситуацій, розробка стратегії та тактики у роботі з дітьми підліткового віку.

Вчителі об’єднуються в групи за принципом «весна», «зима», «літо», «осінь». Вашій увазі пропонується ряд ситуацій, які ви повинні вирішити. Поясніть їх , будь-ласка, та проаналізуйте згідно тих психолого-педагогічних особливостей, які ви отримали.

Ситуація 1

Уже не вперше в спілкуванні ви відчуваєте, що цей учень хоче підловити вас на факті, якого ви не знаєте. Робить це він з неприхованою метою: показати іншим учням, що ви – «слабкий учитель». Він часто ставить вам запитання, які стосуються теми уроку частково, але це справді цікаві факти. Ваш прогноз розвитку ситуації?

Відповіді вчителів.

  1. Я думаю, що доречно буде подякувати учню за цікаві запитання. Адже це й для самого вчителя буде допомогою з боку дітей. Він зможе на уроці використовувати багато цікавого матеріалу і цим самим збагатити свої знання.

  2. Можна сказати цьому учневі, що я повідомлю про це пізніше, а можна сказати: «Я цього не знаю».

  3. Якщо я справді не знаю відповіді на це запитання, то скажу, що це дуже цікаве запитання, похвалю його і запропоную всім знайти відповідь на нього. А тим часом ретельніше готуватимусь до уроків і шукатиму цікавий матеріал.

Ситуація 2

Дуже чемна і вихована у всьому іншому дитина раз-у-раз спізнюється до вас на урок. Звичайно, ви робите їй зауваження. Вона чемно вибачається, але знову робить те саме тривалий час. Ваші дії?

Відповіді вчителів.

  1. Спочатку розмовляю з дитиною, щоб виявити причини спізнення. Телефоную батькам чи записую зауваження в щоденник. Якщо немає результату, відвідує сімю вдома.

  2. Я зазвичай не звертаю на таке уваги. Якщо дитина в усьому іншому хороша, добре вчиться і ця проблема не створює дискомфорту на уроці, то потрібно просто не звертати на це уваги.

Ситуація 3

Викладаючи у 8 класі нову тему, ви щоразу помічаєте, що дехто з учнів не може з першого разу зрозуміти новий матеріал, але пояснювати щоразу двічі ви, зрозуміло, не можете. Ваша тактика навчання цих дітей?

Відповіді вчителів.

  1. Запропоную цим учням підготувати інформацію з теми, що завтра вивчатиметься. Це може бути довідкове бюро, інформатор, підготовка реферату, складання плану чи конспект теми. Можна попросити цих дітей зібрати цікавий матеріал у газетах, журналах, Інтернеті.

  2. Запропонувати таким учням опрацювати матеріал в індивідуальному порядку, сказати: «Діти, можливо хтось не зовсім орієнтується в засвоєнні нового матеріалу, залишіться після уроків і ми спробуємо розібратися в проблемах, пов’язаних з вивченням нової теми.

  3. Оскільки вчитель не може щоразу залишатися для пояснення після уроків, можна запропонувати їм рівневі вивчення матеріалу, пояснивши так: «Кому складно дається тема, виконайте спочатку 1 рівень завдань, тоді перейдіть до наступних».

  4. Я щоразу націлюватиму цих дітей на те, що тема не дуже складна, просто потрібно уважно послухати моє пояснення й зважати на всі рекомендації вчителя. А я, в свою чергу, пояснюватиму доступніше.

Ситуація 4

Учень цілий урок перешіптувався зі своїм товаришем за партою. На ваші неодноразові зауваження не реагував, навіть «просторікував» у відповідь. Після чергового зауваження, крикнувши: «Чому знову я?», вибіг із класу, гримнувши дверима. Ваші дії?

Відповіді вчителів.

  1. Спокійно далі веду урок. Після уроку проведу бесіду з учнем.

  2. Зачекаю, поки дитина заспокоїться. Тоді проведу розмову наодинці та зясую причину такої поведінки.

  3. Запитаю клас: «Що з ним?» Тоді б поговорила з порушником, щоб зрозуміти і заспокоїти, І обов’язково б повернулася на робоче місце, сказавши жартівливо щось на кшталт: «Такий завжди врівноважений, а сьогодні… Що з тобою?»

Ситуація 5

Давши дітям 5 класу творче завдання на уроці, ви перевіряєте його виконання. Виступити хочуть усі. Але ви не можете запитати кожного. Один учень дуже тягнув руку, але ви не встигли вислухати його. Він розсердився й сказав: «Більше нічого робити не буду!» І справді, більше на уроці не працював. Ваші дії?

Відповіді вчителів.

  1. Поясню, що кожен має право отримати оцінку. Коли не встигну опитати на уроці, відповідатиме на наступному.

  2. Провів би індивідуальну бесіду і дав би обіцянку на наступному уроці запитати його в першу чергу. Обіцянку виконав би обовязково.

Ситуація 6

В одному не зовсім дружному класі більшість дітей не виконує домашніх завдань. Учителю, зрозуміло, все це набридло. І він з метою профілактики принизив принизив одного з таких учнів, порівнявши його з учнем, який завжди виконує все. Яким, на вашу думку, є прогноз ситуації?

Відповіді вчителів.

  1. Попрошу в дитини вибачення. Дам цікаве завдання. Буду дитину постійно стимулювати.

9. Вправа «Нобелівська премія» (10 хв)

Мета: узагальнення власних педагогічних надбань у роботі з підлітками.

Робота в групах. Тренер просить учасників уявити собі, що вони відомі вчені, великі педагоги, знамениті майстри своєї справи. Нобелівський комітет прийняв рішення про присудження вам престижної премії. Урочисте вручення премії передбачає відповідний виступ лауреатів на церемонії вручення. Учасники вибирають номінації премії і готують виступ. Можна використовувати схему виступу (на екрані):

  • охарактеризуйте зроблені вами педагогічні відкриття та досягнення в плані модернізації навчання в роботі з підлітками;

  • поясніть, чому ваш внесок в організацію перебудови процесу навчання отримав таку високу оцінку;

  • висловіть подяку тим, хто допоміг вам досягти таких результатів у праці;

  • розкажіть про свої плани на майбутнє.

  • Користуючись своїми знаннями складіть для дітей список корисної літератури, яку необхідно прочитати кожному підлітку.

Учасники презентують свої напрацювання. Кожна група «лауреатів» під час виступу нагороджується оплесками. Можна ставити питання доповідачам. Обговорення.

10. Вправа «Театралізована вистава» . Програвання казки «Я – підліток майбутнього, зацікавте мене навчанням» (40 хв.)

Вчителі об’єднуються в дві групи за принципом «квіти» та «плоди». Складають казку і програють її.

Обговорення. Підведення підсумків.

11. Релаксація «Я – весняне сонце» (7 хв.)

Шановні колеги, прошу вас зараз трохи помріяти та пофантазувати Відкиньтесь, будь ласка, на спинки стільців, глибоко вдихніть і видихніть. Повільно заплющте очі. Подумайте про те, що гарна весняна погода, уявіть себе саме весняним сонечком, сонечком, від якого йде безліч промінчиків любові, тепла, доброти, ласки, ніжності, натхнення… Ваші промінчики падають на землю і там виростають чудові квіти, падають на дерева – і розпускаються листочки. Співають птахи. І не дивлячись на велич нашої планети, ви спроможні зігріти її всю, бо ви не одні! Вам допомагають ваші учні – сонячні зайчики.

Перегляд відеоролику для релаксації «Веселка».

Тож несіть своє «Я – сонце» у ваші школи, класи, колективи. Даруйте ці промінчики вашим колегам та учням. Повертайтеся до нас, розплющуйте очі.

11. Рефлексія (3 хв.)

Повернемося до нашої веселки. Віднайдіть очима те місце, де вона ховається за обрій. Там знаходиться горщик із золотом, про який нам розповідає легенда. Отже, якщо ваші очікування щодо тренінгу здійснилися, то помістіть до горщика із золотом жовті папірці з побажаннями, рекомендаціями. Прокоментуйте.

Готових «рецептів» по роботі з дитиною не існує, оскільки не існує як двох однакових дітей та життєвих ситуацій, так і однакових вчителів чи просто дорослих людей які працюють з дітьми. Кожен вчитель повинен виробити свій власний «рецепт» ефективної співпраці з дитиною керуючись певними правилами по роботі з ними. Сьогодні ми з вами плідно попрацювали та трішечки наблизилися до свого уявного глечика зі щастям, за що я вам щиро дякую. Бажаю вам бути такими учителями, аби дивлячись на ваших учнів, кожен би зміг сказати: « У них найкращі вчителі!» Спасибі за співпрацю.

Десять учительських заповідей

  1. Люби себе й обраний тобою шлях.

  2. Йди на урок, як на іспит, але перетворюй урок на свято доброти і розуму.

  3. Принось на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя, анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

  4. Твоя головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не буркотіння, вимогливість, переслідування, демонстрація втоми.

  5. Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картай його, а уяви, що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ти, і твій предмет для нього, мяко кажучи, не досить симпатичні.

  6. Захоплюйся дитячими відкриттями і не поспішай оцінювати їх за допомогою цифр.

  7. Схиляйся перед чистотою й цнотливістю дитинства.

  8. Твоє обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а твій зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й нудне життя.

  9. Читай на ніч хоча б щось.

  10. Якщо учні памятають не тебе, а твої слова і вчинки, значить твоє педагогічне життя вдалося.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності соціального педагога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.