📚✨ Опис презентації: «Український національний рух. Академічно-громадівський етап (1850–1860-і рр.)» (§ 21)
Презентація візуально оформлена як архівна справа та таємний зошит «хлопоманів» і «громадівців», що розкриває перехід від збройних повстань до культурно-просвітницької боротьби за розуми людей у другій половині XIX ст., діяльність громад, постаті Володимира Антоновича й Павла Чубинського, а також трагічний удар імперії у вигляді Валуєвського циркуляра 1863 року.
📌 Поетапний зміст слайдів:
Слайд 1. Титульний слайд:
Тема: «Український національний рух. Академічно-громадівський етап (1850–1860-і рр.)».
Ключові поняття: [Хлопомани], [Громади], [Валуєвський циркуляр].
Слайд 2. Час великих змін: Друга половина XIX ст.:
1856 р.: поразка у Кримській війні, викриття військової та економічної слабості Російської імперії.
1855 р.: смерть Миколи I, початок політичної «відлиги» та тимчасове послаблення цензури.
1861 р.: скасування кріпацтва, злам старої соціальної системи.
Нова мета: перехід від безнадійних збройних повстань до інтелектуальної та просвітницької боротьби за розуми людей за допомогою освіти, науки, літератури й фольклору.
Слайд 3. Справа №1. Хлопомани — Шляхта, що обрала народ:
Хлопомани (від польськ. chłop — селянин) — рух польської та сполоненої шляхти Правобережжя, яка усвідомила себе українцями.
Лідер: Володимир Антонович (автор маніфесту «Моя сповідь»).
Ідеологія: повернення боргу народу за століття соціальної та національної експлуатації.
Діяльність: принципово розмовляли українською, носили національний одяг, вивчали фольклор, ходили «в народ» (мандрували селами).
Слайд 4. Світоглядний розлам: Два шляхи еліти:
Порівняння Традиційної польської шляхти (польська/французька мова, селяни як нижчий стан, мета — відновлення Речі Посполитої) та Хлопоманів (українська мова, селяни як рівні брати й носії істинної культури, мета — культурне відродження української нації).
Головний висновок: хлопомани стали інтелектуальним мостом між елітою та простим народом.
Слайд 5. Гра: «Правда чи Міф?» (Хлопомани):
Інтерактивне завдання на перевірку знань про мету, походження та лідерів руху хлопоманів.
Слайд 6. Справа №2. Громадівський рух (Мережа національного пробудження):
Громади — напівлегальні об'єднання української інтелігенції, створені для просвітницької та культурно-наукової роботи.
Петербург (1859): колишні члени Кирило-Мефодіївського братства (Шевченко, Костомаров, Куліш) створили першу громаду.
Мережа міст: Київ, Чернігів, Полтава, Харків, Одеса.
Журнал «Основа» (1861–1862): перший український часопис, ідейний рупор громадівців.
Склад учасників: студенти, вчителі, лікарі, науковці, письменники.
Слайд 7. Зброя Громадівців: Просвіта та Наука:
Недільні школи: створення безкоштовних шкіл для дорослих селян і робітників із навчанням рідною мовою.
Підручники: видання дешевих «Букварів» (напр., «Буквар южнорусскій» Т. Шевченка) та науково-популярних книг («метеликів»).
Наука та Етнографія: збір фольклору, запис пісень, дослідження місцевої історії та мови.
Громадські заходи: організація концертів, театральних вистав, лекцій.
Слайд 8. Гра: «Логіка Громадівця»:
Завдання на з'єднання інструментів діяльності Громади (журнал «Основа», недільні школи, етнографічні матеріали, брошури) з їхніми стратегічними цілями.
Слайд 9. Справа №3. Епіцентр української думки — Київська громада (Стара Громада, 1859 р.):
Генезис: створена на базі студентів Київського університету та гуртка хлопоманів.
Масштаб: найчисленніша та найвпливовіша громада в усій Україні.
Інтелектуальне ядро: зосередила навколо себе найкращі сили істориків, філологів, митців.
Статус: взяла на себе роль негласного координаційного центру всього українського національного руху.
Слайд 10. Обличчя Київської громади:
Володимир Антонович: ідейний лідер, історик, археолог; перейшов із польського табору в український, засновник київської школи істориків.
Павло Чубинський: етнограф, фольклорист, поет; організатор експедицій, автор вірша «Ще не вмерла Україна» (1862), за свою діяльність засланий на Північ Росії.
Слайд 11. Гра: «Секретне Досьє» (Кого ховає цензура?):
Завдання на впізнання історичних постатей за описами фактів та творів («Моя сповідь», державний гімн, таємні об'єднання інтелігенції).
Слайд 12. Справа №4. Валуєвський циркуляр (Липень 1863 р.):
Привід: Польське повстання 1863 р. та панічний страх Російської імперії перед зростанням українського культурного сепаратизму.
Суспільна формула міністра внутрішніх справ Петра Валуєва: «Никакого особенного малороссийского язика... не було, буть не может и буть не должно».
Суть: офіційна державна політика тотального лінгвоциду.
Слайд 13. Що саме заборонив циркуляр?
Заборонено: навчальну літературу (підручники, граматики, букварі), релігійну літературу (переклади Євангелія), науково-популярні видання («метелики»), будь-яке навчання українською мовою в школах.
Дозволено (barely): лише художні твори (вірші, п'єси) для «вищого світу» після жорсткої цензури, щоб довести, що мова — лише «сільська екзотика».
Наслідок: закриття недільних шкіл, розгром Київської громади, масові арешти активістів.
Слайд 14. Гра: «Стіл імперського цензора»:
Інтерактивне завдання: уявити серпень 1863 року і за правилами Валуєвського циркуляра визначити, які з 4 рукописів пропустити до друку, а які знищити (вірші про кохання vs підручник арифметики та переклад Біблії).
Слайд 15. Домашнє завдання:
Опрацювати матеріал § 21 підручника («Історія України», 9 клас), вивчити нові терміни (хлопомани, громади, Валуєвський циркуляр).
Підготувати повідомлення на вибір (вплив журналу «Основа», життя та діяльність Володимира Антоновича, або як Павло Чубинський створив національний гімн).
