Технологія формування та розвитку творчої особистості учнів початкових класі

Опис документу:
В останній час гостро стоїть проблема творчості та розвитку творчих здібностей школяра: уяви, інтуїції, мислення, оригінальних засобів дій, відходу від шаблонів. Зараз ведуться пошуки джерел креативності, умов, які сприяють розвитку творчого потенціалу. Творчі здібності існують в кожній дитині. Творчість - це природна функція мозку, яка виявляється і реалізується у діяльності при наявності спеціальних здібностей у тій чи іншій конкретній діяльності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дівичківське навчально-виховне обєднання

«Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів –

заклад дошкільної освіти»

Курсова робота

на тему:

Технологія формування та розвитку творчої особистості учнів початкових класів

Автор: Сумченко Оксана Миколаївна

заступник директора з виховної роботи

Дівичківського НВО

«ЗЗСО І-ІІІ ступенів – ЗДО»

Переяслав-Хмельницького району

Київської області

2018

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА……………………………………………………............5

1.1 Вікові особливості формування особистості молодшого школяра..................5

1. 2 Особливості психічного розвитку молодшого школяра................................10

1.3 Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів ……………………………………………………………………………………13

1.4.Розвиток творчих здібностей учнів на уроках…………………………………18

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО – ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.....................................................................................................................23

2.1.Методика використання уроків мислення серед природи за

В.О.Сухомлинським...............................................................................................23
РОЗДІЛ ІІІ. УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ................................................................................28

ВИСНОВКИ....................... .............................. ...................................................30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................ .............................. ........32

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи « Технології формування творчої особистості », ґрунтуючись на основні положення даної технології, на теоретичні розробки вчених – педагогів В.І.Андрєєва, Ю.К.Богоявленської, Р.М.Грабовської, Н.В.Кузьміної, Я.О.Пономарьова, Н.Ф.Тализіної та ін., які досліджували проблему творчості.
Актуальність теми дослідження. Проблеми розвитку особистості молодшого школяра належить до найважливіших проблем педагогіки і психології, оскільки постійне збагачення та диференціація наукового знання, посилення інформатизації суспільства зумовлює необхідність формування таких особистісних характеристик учнів, як ініціативність, здатність до самостійної постановки цілей, впевненість у собі і вимагає створення у навчальному закладі сприятливих умов для особистісного зростання творчої особистості.

Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчально-виховному процесі та позашкільній діяльності – зробити їх сферою самоствердження особистості. Особистісно-стверджувальна ситуація це та, яка актуалізує сили особистості, спонукає її до активності і творчості, формує потребу у саморозвитку і самовдосконаленні.

Оскільки особистісно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєдіяльності, – завдання формування і розвитку особистості має вирішуватись комплексно із залученням найрізноманітніших засобів навчання і виховання.

Проблема формування творчої особистості в навчанні завжди булла однією з центральних у вітчизняній і зарубіжній педагогіці та психології (В. Андрєєв, Г. Альтшуллер, Г. Балл, Г. Буш, Є. Варламова, Є. Заїка, І. Зязюн, О. Кучерявий, М. Левінов, І. Лернер, М. Сергєєв, Р. Серьожнікова, Є. Телєгіна, Г. Щукіна, Л. Фрідман та інші).

Об’єкт дослідження – технологія формування творчої особистості молодшого школяра.

Предмет – суть, завдання, умови реалізації технології формування творчості молодшого школяра.

Мета дослідження: виявити оптимальні умови формування творчої особистості молодшого школяра.

Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати психолого – педагогічну літературу, що присвячена даній проблемі.

  2. Виявити основні педагогічні умови формування особистості молодшого школяра.

  3. Проаналізувати роль молодшого школяра у навчальному процесі.

  4. Розробити методику та експериментальним шляхом перевірити її ефективність.

Подана робота базується на використанні наступних методів: аналізу, синтезу,

порівняння, індукції, дедукції, узагальнення тощо.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА.

    1. Вікові особливості формування особистості молодшого школяра.

Молодші школярі вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають умінням керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, врівноваженішими. Емоційну сферу молодших школярів складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність (успіхи та невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання книг, перегляд фільмів, мультфільмів, участь в іграх, конкурсах)

Загалом для молодших школярів характерний бадьорий, життєрадісний настрій. А форми емоційної неврівноваженості (грубість, запальність, забіякуватість) трапляються як розходження між домаганнями і можливостями їх задовольнити.

У них розвивається почуття самолюбства, зовнішнім вираженням якого є гнівне реагування на будь-яке приниження їх особистості та позитивне переживання визнання їх якостей.

Розвиваються почуття симпатії, відіграючи важливу роль у формування малих груп у класі та стихійних компаній. Життя в класі виступає як фактор формування у дітей моральних почуттів, зокрема почуття дружби, товариськості, обов'язку, гуманності. Для першокласників характерне переоцінювання власних моральних якостей та недооцінювання їх у своїх однолітків. З віком діти стають більш самокритичними.

Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомлення і виконання обов'язкових завдань, довільного реагування поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя та батьків. Відкриваються можливості розвитку дитини як суб'єкта вольової поведінки, здатного довільного регулювати власні психічні процеси та поведінку. У дітей формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість.

Характерологічні особливості. Характер в цьому віці щойно формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігаються імпульсивність поведінки, капризність, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи.

Психологічна перебудова, пов'язана із вступом дитини у школу.

Основи багатьох психічних якостей особистості закладаються і культивуються саме в молодшому шкільному віці. Тому особлива увага вчених спрямована на виявлення резервів розвитку молодших школярів. Використання цих резерві дозволить більш успішніше готувати дітей до подальшої учбової і трудової діяльності. Найбільш характерна риса періоду від 6 до 10 років полягає у тому, що в цьому віці дошкільник стає школярем. Це перехідний період, коли дитина поєднує у собі риси дошкільного дитинства і школяра (Чуприкова Н.И., 1994; см. аннотацию).

Початок шкільного життя - це початок особливої учбової діяльності, яка вимагає від дитини і значного розумового напруження, і великої фізичної виносливості. Як показують дослідження, складність учбової діяльності і незвичність переживань часто викликають нові, неочікувані властивості, наприклад, гальмівну реакцію у рухливих і збудливих дітей і, навпаки, роблять збудливими спокійних і врівноважених. Чому це відбувається ?

Як тільки дитина переступила поріг класу, вона стала школярем. З цього часу гра поступово втрачає провідну роль у її житті, хоча і продовжує займати у ньому важливе місце. Змінюється зміст життя дитини. У дитячому садочку увесь день був заповнений цікавою і захоплюючою діяльністю (більше малювали, гралися, вільно вибирали гру та товаришів). Зміст шкільного життя на перших порах є дуже одноманітним.

Для першого етапу шкільного життя характерно те, що дитина підкоряється новим вимогам вчителя, який регулює її поведінку у класі та вдома, а також починає цікавитися змістом самих навчальних предметів. Проходження дитиною цього етапу свідчить про хорошу готовність до шкільних занять. Але далеко не всі діти виявляють таку готовність. Великий відсоток з них переживає ті чи інші труднощі і не одразу включаються у шкільне життя.

Якими є ці труднощі ?

Найчастіше зустрічають три види труднощів.

Перший пов'язаний з особливостями нового шкільного режиму (потрібно вранці вставати, неможна пропускати занять, на уроках потрібно сидіти спокійно, потрібно виконувати домашні завдання, виконувати шкільні правила, слідкувати за чистотою зошитів і книжок, наявністю шкільних приналежностей). Без виробленої звички у дитини виявляється надмірна втома, зриви у навчальній роботі, пропуск режимних моментів. Тому вчителю і батькам потрібно зрозуміло і чітко виражати нові вимоги до життя дитини, потрібно контролювати їх виконання, використовувати заохочення і враховувати індивідуальні особливості дитини.

Другий тип труднощів випливає із характеру взаємовідносин із вчителем, із товаришами з класу, у сім'ї. Для дитини, яка відвідувала дитячий садок, вихователька була найближчою після мами людиною, її заступником впродовж цілого дня. Звичайно, взаємовідносини з нею відрізнялися більшою розкутістю, сердечністю, у порівнянні з вчителем. Не зважаючи на доброту, вчитель виступає як авторитетний і строгий наставник, який висуває певні правила поведінки і не дозволяє відхилятися від них. Досвідчений вчитель висуває однакові вимоги до усіх дітей, при цьому уважно спостерігає за індивідуальними особливостями виконання цих вимог різними дітьми. Тоді він зможе слабших заохочувати за працьовитість, сильних присадити за надмірну самовпевненість.

Часто першокласник розгублюється у новому оточенні, не одразу може познайомитись з дітьми, почувається самотнім. Важлива мета виховної роботи в перші місяці перебування дитини в школі - привити відчуття того, що клас, школа - це не чужа їй група людей, а доброзичливий і чутливий колектив однолітків, молодших і старших товаришів.

Із вступом в школу змінюється становище дитини. Прийшовши в школу, діти виявились найменшими і втратили зайняту у дитячому садочку позицію.

Змінюється становище дитини у сім'ї: з'являються нові обов'язки, нові права (наприклад, школяру потрібно відвести місце і час для виконання домашніх завдань, потрібно рахуватись з його режимом дня.

Третій тип труднощів впливає на дитину наступним чином. Багато першокласників починають відчувати в середині навчального року. Спочатку вони із радістю бігали в школу задовго до початку занять, гордились оцінками. З мірою звикання до зовнішніх атрибутів школи згасає і початкова тяга до навчання, в результаті наступає апатія, байдужість.

Найбільш правильний спосіб попередити “насиченість” учінням, на думку психологів, полягає в тому, щоб діти отримали на уроках достатньо складні навчально-пізнавальні задачі, стикалися із проблемними ситуаціями, вихід з яких вимагає оволодіння відповідними поняттями.

Постановка перед дітьми системи завдань, які вимагають активного пошуку шляхів і засобів їх вирішення, із самого початку вводить першокласника у сферу інтелектуальних пошуків, відкриває перед ними необхідність обмовлення знайдених способів дій на основі розгорнутих міркувань і умовисновків.

На період молодшого шкільного віку припадає криза 7 років, яка пов'язана з усвідомленням дитиною свого місця в світі суспільних відносин. Вона відкриває для себе значення нової соціальної позиції - позиції школяра, пов'язаної з виконанням високо оцінюваної дорослими учбової роботи. Як вважає Л.І.Божович, криза 7 років - це період народження соціального “Я” дитини. Зміна самосвідомості приводить до переоцінки цінностей. Старі інтереси, мотиви втрачають свою спонукальну силу, на зміну їм приходять нові. Все, що має відношення до учбової діяльності (зокрема, оцінки), виявляється цінним, те, що має відношення до гри - менш важливим.

Основними новоутвореннями цього періоду є:

1. Довільність психічних функцій (увага, запам'ятовування), вміння свідомо ставити мету, шукати засоби її досягнення, долати труднощі.

2. Розвиток внутрішнього плану дій (у процесі навчання формується здатність до виконання дій про себе, дитина планує, намічає перспективи); розвиток рефлексії: вміння ніби збоку розглядати себе, оцінювати результати дій. Рефлексія лежить в основі самооцінки.

3. О.М.Леонтьєв виокремлює зміну мотивів діяльності (не заради оцінки, а тому, що цікаво. Оцінка поступається місцем інтересу.

Таким чином, з приходом до школи у дитини відбувається суттєва психологічна перебудова. Як будь - який перехідний період, цей вік багатий прихованими можливостями розвитку, які вчитель початкових класів має вміти вчасно підмітити та підтримати дитину. Тому важливе завдання курсу вікової і педагогічної психології - навчити цьому сьогоднішніх студентів.

Молодші школярі вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають умінням керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, врівноваженішими. Емоційну сферу молодших школярів складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність (успіхи та невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання книг, перегляд фільмів, мультфільмів, участь в іграх, конкурсах).

Загалом для молодших школярів характерний бадьорий, життєрадісний настрій. А форми емоційної неврівноваженості (грубість, запальність, забіякуватість) трапляються як розходження між домаганнями і можливостями їх задовольнити.

У наш час дуже актуальна проблема різнобічного виховання людини вже на самому початку її шляху, у дитинстві, виховання людини, у якій би гармонійно розвивалися емоційний і раціональний початок. Втрати в естетичному вихованні збіднюють внутрішній світ людини. Не знаючи справжніх цінностей, діти легко приймають цінності брехливі, мнимі.

Основною метою освіти є підготовка підростаючого покоління до майбутнього. Творчість - це той шлях, що може ефективно реалізувати цю мету.

Показником творчого розвитку є творча обдарованість або креативність. Поняттям "творчі здібності" в психологічних дослідженнях позначають комплекс інтелектуальних і особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблем, генеруванню великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх рішенню. Необхідно розглядати розвитку та формування творчих здібностей як процес і комплекс інтелектуальних і особистісних особливостей індивіда, властивим багатьом особистостям.

Дітям молодшого шкільного віку споконвічно притаманна талановитість. Початковий період навчання вважається найважливішим у прилученні до прекрасного. Початковий період шкільного життя займає віковий діапазон від 6-7 до 10-11 років (1-4 класи). У молодшому шкільному віці діти мають у своєму розпорядженні значні резерви розвитку. Їхнє виявлення й ефективне використання - одна з головних задач вікової і педагогічної психології.

З приходом дитини в школу під впливом навчання починається перебудова всіх її свідомих процесів, придбання нею якостей, властивих дорослим людям, оскільки діти включаються в нові для них види діяльності і систему міжособистісних відносин. Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини стають їхня довільність, продуктивність і стійкість.

Для того, щоб уміло використовувати наявні в дитини резерви, необхідно якнайшвидше адаптувати дітей до роботи в школі і вдома, навчити їх учитися, бути уважним. До приходу до школи у дитини повинний бути досить розвинутий самоконтроль, трудові уміння і навички, уміння спілкуватися з людьми, рольове поводження.

У молодшому шкільному віці закріплюються і розвиваються далі ті основні людські характеристики пізнавальних процесів (увага, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова), необхідність яких зв'язана з приходом у школу. З "натуральних" ці процеси до кінця молодшого шкільного віку повинні стати "культурними", тобто перетворитися у вищі психічні функції, довільні й опосередковані.

У початковий період навчальної роботи з дітьми потрібно, насамперед, спиратися на ті сторони пізнавальних процесів, які у них найбільш розвинуті, незабуваючи, звичайно, про необхідність рівнобіжного удосконалювання інших.

Увага дітей до моменту приходу в школу повинна стати довільною і мати потрібний обсяг, стійкість, розподіл. Оскільки труднощі, з якими на практиці зіштовхуються діти на початку навчання в школі, зв'язані саме з недостатністю розвитку уваги, про її удосконалення необхідно піклуватися в першу чергу, готуючи дошкільника до навчання. Увага в молодшому шкільному віці стає довільною, але ще досить довго, особливо в початкових класах, сильною і конкуруючої з довільною залишається мимовільна увага дітей. Обсяг і стійкість і концентрація довільної уваги до третього класу школи в дітей майже такі ж, як і в дорослої людини. Молодші школярі можуть переходити з одного виду діяльності до іншого без особливих складнощів і внутрішніх зусиль.

У дитини може домінувати один з типів сприйняття навколишньої дійсності: практичний, образний чи логічний.

Розвиненість сприйняття виявляється в його вибірковості, свідомості, предметності і високому рівні сформованості перцептивних дій. Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку є досить гарною. Пам'ять поступово стає довільною, освоюється мнемотехніка. З 6 до14 років у них активно розвивається механічна пам'ять на незв'язані логічні одиниці інформації. Чим старше стає молодший школяр, тим більше в нього переваг запам'ятовування осмисленого матеріалу над безглуздим.

Ще більше значення, ніж пам'ять, для навченості дітей має мислення. При вступі у школу воно повинне бути розвинуте і представлене у всіх трьох основних формах: наочно-діючій, наочно-образній і словесно-логічній. Однак на практиці ми нерідко зіштовхуємося із ситуацією, коли, володіючи здатністю добре вирішувати задачі в наглядно-діючому плані, дитина важко справляється з ними, коли ці задачі представлені в образній або словесно-логічній формі. Буває і навпаки: дитина сносно може вести міркування, мати багате уявлення, образну пам'ять, але не може успішно вирішувати практичні задачі через недостатню розвиненість рухових умінь і навичок.

За перші три-чотири роки навчання в школі прогрес у розумовому розвитку дітей буває досить помітним. Від домінування наочно-діючого і елементарного способів мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логікою міркування школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Початок цього віку пов'язаний, якщо скористатися термінологією Ж. Піаже і Л.С. Виготського, з домінуванням доопераціонального мислення, а кінець - з перевагою операціонального мислення в поняттях. У цьому ж віці досить добре розкриваються загальні і спеціальні здібності дітей, що дозволяють судити про їхню обдарованість та розвиненість творчих здібностей.

1.2 Особливості психічного розвитку молодшого школяра.

Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомлення і виконання обов'язкових завдань, довільного реагування поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя та батьків. Відкриваються можливості розвитку дитини як суб'єкта вольової поведінки, здатного довільного регулювати власні психічні процеси та поведінку. У дітей формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість.

Характерологічні особливості. Характер в цьому віці щойно формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігаються імпульсивність поведінки, капризність, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи. (Хрест. 9.1) (Давыдов В.В., 1986, аннотация).

Можна сказати, що більшість молодших школярів є чуйними, допитливими, безпосередніми у вираженні своїх почуттів та ставлень.

Спрямованість особистості молодших школярів виражається у їхніх потребах і мотивах. Як і в дошкільнят, у них сильна потреба в:

1. Ігровій діяльності, проте змінюється зміст гри ;

2. В рухах (він не може довго сидіти на уроці непорушно, тому потрібно надати можливість дитині більше рухатись) ;

3. У зовнішніх враженнях, через що першокласника приваблює зовнішній бік предметів, явищ, подій.

Поряд з тим, із вступом у школу з'являються нові потреби: точно виконувати вимоги вчителя, успішно оволодіти новими знаннями, навичками, вміннями, у школу приходити з виконаними завданнями ; потреба в хорошій оцінці, у схваленні його вчинків вчителем та батьками, потреба виконувати громадське доручення. Учбова діяльність має свої специфічні компоненти. Д.Б. Ельконін та Давидов розглядають учбову діяльність у єдності п'яти компонентів: мотивації, учбової задачі, учбових дій, дій самоконтролю, дій самооцінки.

Мотивація. Учбова діяльність спонукається і спрямовується різними учбовими мотивами. Мотиви учбової діяльності можна класифікувати по різному. О.М. Леонтьєв розрізняє мотиви, які розуміють учні і реально діючі. Л. І. Божович виділяє широкі соціальні мотиви і учбово - пізнавальні. Крім того, іноді всі мотиви поділяють на дві великі групи: мотиви, які породжуються самою учбовою діяльністю і мотиви, які лежать за межами учбового процесу і пов'язані лише з результатами учіння. Такі мотиви можуть бути широкими соціальними і вузькоособистими. У високовстигаючих учнів розвивається мотивація досягнення. У невстигаючих школярів поступово формується мотивація уникання невдачі та компенсаторна мотивація.

Серед мотивів учбової діяльності є такі, які найбільш адекватні учбовим задачам. Якщо вони формуються у школяра, то його учбова діяльність стає осмисленою і адекватною. Д. Б. Ельконін називає їх учбово-пізнавальними мотивами. В їх основі лежать пізнавальна потреба і потреба в саморозвитку. Дитина повинна бути мотивована не лише результатом, а й самим процесом учбової діяльності. Якщо вчитель навчить дітей виконувати всі ці компоненти учбової діяльності, то він сформує у дітей вміння самостійно вчитися - формує учбову діяльність.

Учбова діяльність - це система завдань, при виконанні яких учень засвоює найбільш загальні способи дій. Учбова діяльність спрямована на удосконалення самого учня.

Дії самоконтролю які формують у дитини дії звірки, співставлення учбових дій із зразком, який задається ззовні. Відокремлюють наступні етапи самоконтролю: 1) контроль вчителя ; 2) взаємоконтроль ; 3) самоконтроль.

Розрізняють контроль за:

1. Кінцевим результатом (“ Перевір, чи зійшлась відповідь ”, “ Перевір, чи не зробив помилки в диктанті) ” ;

2. Покроковий (вищий рівень контролю від попереднього) - це корекція діяльності, слідкування за ходом дій, за тим, як дія виконується в даний момент, які дії виконані, що ще потрібно зробити. Одночасно контролюється і якість виконання дій. Завдання вчителя - навчити учня самоконтролю.

3. Перспективний самоконтроль (ще більш досконалий вид саморегуляції) - це корегування діяльності на кілька операцій вперед, прирівнювання майбутньої діяльності зі своїми потенційними можливостями її виконання.

Формується дія самооцінки. Найбільш загальна і важлива функція самооцінки - регулятивна.

Відокремлюють два види самооцінки:

1. Ретроспективна, тобто оцінка досягнутих результатів своєї діяльності (добре чи погано я зробив) ;

2. Прогностична, яка являє собою оцінку суб'єктом власних можливостей (чи під силу мені це завдання). У цьому випадку дитина повинна співставити умову задачі зі своїм досвідом.

Етапи самооцінки: 1) Оцінює вчитель ; 2) Взаємооцінка ; 3) Самооцінка.

Існують певні способи підвищення адекватності самооцінки:

1) Можна, щоб діти самі оцінювали свої роботи перед тим, як віддати їх на перевірку вчителю. Далі роботи перевіряє вчитель,оцінює їх, обговорює з учнем випадки неспівпадання.

2) Взаємне рецензування робіт дітьми: вказати плюси, недоліки і висловити свою думку щодо оцінки.

3) Невстигаючому учневі із заниженою самооцінкою і зниженим мотивом досягнень доручити шефство над слабо встигаючим молодшим школярем.

Наприкінці другого та в третьому класі учні поступово починають виконувати окремі компоненти учбової діяльності шляхом саморегуляції. Передусім це стосується розуміння загального способу вирішення завдань і визначення своїх можливостей при розв'язанні тих чи інших конкретно-практичних завдань. Серед різних учбових дій особливої уваги вимагають ті, які спрямовані на виділення і відображення головних, істотних характеристик у предметі, що вивчається. Особливо інтенсивно вони формуються в 1 - 3 класах, коли учням постійно пропонують переказати оповідання своїми словами, скласти план переказу, коротко записати умову.

Вчителю початкових класів при організації процесу формування учбової діяльності потрібно враховувати певні загальні закономірності. Передусім необхідно систематично залучати дітей в учбові ситуації, разом з дітьми знаходити і демонструвати відповідні учбові дії контролю і оцінки.

Впродовж молодшого шкільного віку відбувається і певна динаміка ставлення дітей до навчання. Якщо спочатку діти оцінюють його просто як діяльність, до якої схвально ставляться дорослості, то потім їх приваблюють окремі учбові дії, нарешті, вони починають самостійно перетворювати конкретно - практичні завдання на учбово - теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом учбової діяльності.

1.3.Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів.

Основне завдання даної технологіїстворити максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Мета технологіїзабезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та інтереси.

Концептуальні положення

Творчість це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини в нову систему.

У творчій діяльності недоступні такі фактори :

  • копіювання;

  • діяльність за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом;

  • наслідування;

Творчість має на меті внутрішню досконалість, тобто, створюючи нове, людина творить саму себе.

Прагнення людини до творчості викликане різними її потребами :

  • фізіологічними;

  • в особистій безпеці;

  • у повазі довколишніх, адекватному самооцінюванні ;

  • у реалізації своїх здібностей, у самовизначенні;

  • у самостійності, в успіхові;

  • у спілкуванні;

  • прихильності та любові;

Творчі можливості молодших школярів реалізується в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість слід сприймати не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється. Тому з перших років педагогічної діяльності слід значну увагу приділяти розвитку творчих здібностей учнів.

Не орієнтувати учнів лише на традиційне засвоєння знань, оскільки такий підхід в організації навчально - пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу потрібно приділяти розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використовувати здобуті знання. Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а не лише особливо обдарованих. Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, тому потрібно створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів :

  • діалог « учитель – учень »;

  • діалог « учень – учень »;

  • діалог « учень – учитель »;

Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, потрібно дотримуватися певних принципів в організації навчання :

  • принцип зв’язку з практикою життя;

  • принцип саморозвитку;

  • принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально – творчої діяльності;

  • принцип інформативності;

  • принцип віри в сили і можливості дитини;

У психолого – педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально – психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

За компонентним складом творчі здібності поділяють на такі групи:

  • інтелектуальні – багатство ідей;

  • нетрадиційне мислення;

  • гнучкість розуму;

  • хороша пам'ять;

  • допитливість;

  • самостійність, наполегливість;

  • здатність вирішувати та ставити проблеми;

Творчі здібності пов’язані з створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток :

  • умови в яких формується дитина;

  • середовище що її оточує;

  • характер її навчальної діяльності;

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін :

  • зміст навчального матеріалу;

  • система творчих завдань;

  • організація навчально – пізнавальної діяльності;

Зміст технології

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико – методичних засобів, що допомагають моделювати навчально – виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Технології сприяння формуванню творчої особистості

  • технологія проектування;

  • технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;

  • технологія використання на уроці навчальних і навчально – творчих завдань;

  • технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;

  • технологія навчально – виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети;

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості можна вважати пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Своє покликання як учителя бачать в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.

Розвиваючи пізнавальну активність слід ставити таку мету :

  • розвивати образне і логічне мислення, уяву;

  • формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

  • знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладений у дитині природою;

  • викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

  • виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

  • розширювати їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати;

  • підвищити рівень розвитку дітей;

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створення умов для самостійного здобуття знань сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставлять певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

При вивченні нового матеріалу пропонують школярам вирішити завдання, що стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюють проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Наприклад, при вивченні в другому класі з предмету « Я і Україна » теми « Пори року. Зима » дітям пропонують таку ситуацію : « Ми зовсім не чуємо, як падають сніжинки. Вони безшумно опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, будучи такими легенькими, вони риплять під ногами ? ».

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. А вчитель підсумковує їх відповіді : « Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато попадає під натиск, то й звук рипіння чути.» .

Дуже часто під час обговорення проблемної ситуації у дитини виникає гіпотеза про можливий шлях її вирішення. Вони здебільшого з'являються як осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення проблем. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках « Ага! Зрозумів », « От у чому справа ». І цю радість учитель обов’язково підтримує : потискуючи руку кмітливому учневі, хвалячи його, разом з однокласниками плескаючи у долоні.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації широко використовують « хвилинки міркування », що сприяють розвиткові мислення, як логічного, так і образного.

Відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці. Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створюють для учнів ситуацій утруднення, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності вихованців зростають.

Творчість у будь – яких виявленнях – це складний сплав усвідомлених дій, чіткого розрахунку та інтуїтивних прозрінь.

Етапи творчості :

  • підготовчий етап ( створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз );

  • процес вирішення проблеми;

  • інсайт ( осяяння );

  • упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Із розвитком творчої особистості дитини тісно пов'язують технологію використання на уроці навчальних і навчально – творчих завдань. У процесі вирішення творчих завдань учні створюють певний творчий продукт. Творчий продукт розуміється як оформлений результат діяльності учня, наприклад, написання оповідань, казок, віршів, створення малюнків, виробів. У кожному циклі шкільних предметів види творчих завдань відрізняються, оскільки це зумовлено особливостями певного предмета : їх змістом, засобами, які використовуються під час виконання творчих завдань, але всі подібні завдання стимулюють творчість.

У практиці роботи використовують такі методи стимулювання творчості :

  1. метод евристичної загадки ( розгадування загадок ) реалізується через

  • персоніфікацію ( сидить баба на городі у сто хустинок закутана – капуста );

  • упредметнення ( стоїть посеред хати : чотири ноги, одна голова – стіл );

  • протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед – цукор );

  1. метод комбінованих запитань ( дитині пропонується сукупність запитань, за допомогою яких вона дає певну інформацію );

  2. метод фокальних об’єктів ( ознаки випадкових об’єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений );

  3. метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад, як заставити ледаря робити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття тощо );

  4. метод « Техніка сили розуму » ( вправи « Універсальність предмета » придумати де б можна застосувати даний предмет)

Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія. Без них діти не сприймали б казок, не могли б гратись, творити. Вони є невід'ємною складовою процесу навчання, вищою і найнеобхіднішою здібністю дитини.

Саме уява і фантазія допомагають розпочати розвиток творчих здібностей школярів із казки.

Ознайомлюючи першокласників із казкою, слід навчати малюків подумки виконувати разом із героєм ті чи інші завдання, тим самим готуючи розум дітей до майбутньої творчої діяльності. Для того, щоб учні навчилися перетворювати казку, характер її героїв, спосіб їхнього мислення, дії, зовнішність, навчати їх робити сміливі припущення абстрагувати, фантазувати, задаючи в такий спосіб основу для творчого мислення.

Роботу з перетворення казки слід проводити за певною схемою. Спочатку діти коротко відновлюють зміст казки, визначають основні риси характеру персонажу, особистісні якості, суттєві події в перебігові сюжету, спосіб дії. Потім учні роблять припущення : які події можуть статися внаслідок тих чи інших подій, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажем, знайти вихід зі скрутного становища.

Дітям подобаються вправи, в яких вони змінюють риси характеру ( вдачу ) героїв на протилежні : герой який був у казці добрий, стає за якихось умов злим, поганим, лютим; а персонаж із негативними рисами перебирає на себе позитивні якості. Тоді й сюжет змінюється : діти вигадують нові цікаві ситуації, в яких опиняються створені герої.

Наприклад, у казці « Колобок » потрібно зробити Колобка злим, а всіх інших героїв казки – добрими. Капітошку діти роблять злим, а Вовчиська перетворюють у доброго.

Дітям відкривається широке поле для творчого мислення. І вони вже самі стануть задумуватися, як по – іншому міг би врятуватися Івасик – Телесик тощо.

Творча робота над казкою сприяє :

  • створенню ситуації вибору;

  • звільненню дітей від звичного мислення;

  • розвитку самостійності.

1.4. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках.

Як один із напрямків методичного оновлення уроків у початкових класах використовують проведення на їх основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми.

Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягнути цілісності знань.

Інтеграція – це процес і результат створення нерозривно пов’язаного, єдиного, суцільного. У навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному синтезованому курсі елементів різних навчальних предметів.

Між предметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших навчальних предметів, що мають допоміжне значення для вивчення його теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось окремого поняття.

Наприклад, на уроці читання в 3 класі, аналізуючи оповідання О.Донченка « Лісовою стежкою », в бесіді активізують ознаки картин природи середини осені, залучаючи дитячі малюнки із зображенням осіннього лісу, повторюють матеріал із природознавства про яруси лісу. В цьому разі на уроці читання маємо справу з між предметними зв’язками уроків природознавства та образотворчого мистецтва.

Якщо ж проводити урок на тему « Художній образ осіннього лісу», на якому зінтегровано зміст з різних предметів, й учні включаються в різні види діяльності, щоб в їхній свідомості та уяві виник літературно – художній образ осіннього лісу, то такий урок вважають інтегрованим.

Особливістю інтегрованого уроку є те, що на ньому поєднуються блоки знань з різних предметів, підпорядковані одній темі. Тому дуже важливо чітко визначити головну мету даного інтегрованого уроку, те, як він сприяє цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму та ерудиції вчителів.

Основні завдання інтегрованих уроків :

  • створення передумов для всебічного розгляду учнями певного об’єкта, поняття, явища;

  • формування системного мислення;

  • збудження уяви;

  • позитивного емоційного ставлення до пізнання;

Урок повинен підпорядковуватися одній головній меті, а не бути безладною мозаїкою окремих картин. Тому заздалегідь потрібно визначати інтегровані урок зіставляючи матеріал різних предметів, визначаючи теми, близькі за змістом або метою використання. Адже до інтегрованих уроків слід готуватися не лише вчителеві, а й учням.

Мета інтегрованих уроків :

  • формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їхньої пізнавальної діяльності;

  • формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями між предметних зв’язків, опорними схемами;

  • підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу;

  • виявлення здібностей учнів та їх особливостей;

  • створення творчої атмосфери в колективі учнів;

  • підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;

  • ефективна реалізація розвивальної функції навчання;

Відмінність інтегрованого уроку від звичайного :

  • предметом вивчення на такому уроці є багатопланові об’єкти, інформація про сукупність яких міститься в різних навчальних дисциплінах;

  • широка палітра використання між предметних зв’язків при різнобічному розглядуванні однопланових об'єктів;

  • своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, що сприяють його організації та реалізації поставлених цілей;

Відомо, що будь – яка діяльність починається з підготовчого етапу. Урок спочатку « народжується » в думці й тільки потім реалізується на практиці, аналізується, вдосконалюється. Саме в цьому розвиток творчої особистості пов'язаний з технологією проектування.

У цілому підготовка до інтегрованого уроку – проектування – відбувається в кілька етапів :

Моделювання уроку – створення умовної моделі, версії, концепції інтегрованого уроку.

Конструювання уроку – так званий « конструктор » може мати вигляд плану уроку, конспекту сценарію.

Створення проекту уроку – проект уроку – записана на папері структура педагогічного процесу відповідно з визначеною метою. Інтегрований урок як педагогічна система визначають його завдання, головні з яких пов’язані з розвитком творчої особистості.

Вимоги при підготовці до інтегрованого уроку :

  1. правильно розуміти інтеграцію та її роль в навчальному процесі;

  2. психологічно підготуватися до проведення уроку на інтегрованій основі;

  3. чітко визначити, з якими досліджуваними явищами інтегруються явища, розглянуті даним навчальним предметом;

  4. з'ясувати чи готові діти дидактично і психологічно до проведення таких уроків;

  5. визначити мотивацію інтегрованого уроку;

  6. уточнити, чи доцільно з даними предметами чи темами інтегрувати даний урок;

  7. розрахувати відсоток матеріалу, який буде інтегруватися;

  8. продумати, як активізувати опорні зв’язки, що будуть синтезувати знання про явище в нових умовах;

  9. спланувати участь учнів у всебічному відкритті зв'язків досліджуваного явища;

  10. урок повинен бути практично спрямований, сприяти розширенню ерудиції і світогляду учнів.

Підготовка інтегрованого уроку є важливою функцією, яка займає значну й часову, й змістовну частину педагогічної діяльності, є продуманою, спланованою, а головне – систематичною роботою. Педагогічне проектування інтегрованого уроку сприяє постійному самоаналізу діяльності, творчому й професійному зростанню.

Практика показує, що методично правильна побудова і проведення інтегрованих уроків впливають на результативність процесу навчання :

  • знання набувають якості системності;

  • посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів;

  • досягається творчий розвиток особистості;

  • уміння стають узагальненими, комплексним;

  • ефективніше формують їхні переконання;

Переваги інтегрованого уроку :

  • дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками;

  • сприяє формуванню пізнавального інтересу;

Крім інтеграції, яка є необхідна в початковій школі для забезпечення оптимальних умов для розвитку творчої особистості молодшого школяра, велику увагу приділяють технології навчально – виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.

Широко використовують нестандартні уроки, які найбільш повно враховують вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. В ньому поєдналися елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

Широке використання нетрадиційних методик, які застосовують на уроках, спонукає учнів до самостійної праці, до творчого мислення, пошуку. Проводячи в початкових класах різні уроки, різні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності. Визначаючи методику їх проведення, враховують змістові особливості різних предметів, суттєві відмінності розвитку 6 – 9 річних дітей, умови, в яких працюють діти. Для якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги перебуває організація навчальної діяльності учнів залежно від змісту і готовності дітей. Саме це особливо впливає на навчальні результати, творчий розвиток особистості.

При підготовці до нестандартних уроків доводиться вирішувати різноманітні педагогічні завдання :

  • Як найкраще поєднати методи і прийоми під час пояснення даного матеріалу?

  • Як диференціювати самостійну роботу?

  • Як вивчити особистість учня?

  • Як вплинути на байдужих дітей?

  • Як знайти довготривалі стимули до праці?

  • Як краще перевірити домашнє завдання?

  • Як організувати роботу над об'ємним текстом і маленькою за обсягом перлиною пейзажної лірики?

  • Як подолати мовленнєву нерозвиненість учнів?

Цих проблем безліч. Освоєння на творчому рівні нових методик вимагає того, щоб на окремому уроці й у системі уроків досягати взаємозв’язку навчального, розвивального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, утверджувати гуманні взаємовідносини в класі, активно використовувати різні форми співпраці з учнями. Для цього в процесі підготовки та проведення уроку орієнтуються не тільки на його зміст, а водночас продумують, як це зробити з найбільшою користю для розвитку творчої особистості дитини, збереження її емоційного благополуччя, оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання, уміння вчитися.

Тому, чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов'язати змістовий, процесуальний і мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і творчий розвиток школяра.

Щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням вчитися, потрібно здійснювати різнобічний розвиток учнів :

  • удосконалювати досвід творчої діяльності;

  • зміцнювати світоглядні уявлення і поняття;

  • формувати загально навчальні вміння і навички;

  • цілеспрямовано розвивати процеси сприймання;

Такий спосіб навчання створює найкращі передумови для розвитку позитивного ставлення до нього та виникнення пізнавальних інтересів і потреб.

Нестандартні або нетрадиційні уроки справді відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних умінь, відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченою загальноприйнятою типологією уроків; наявністю в структурі уроку ознак інших форм навчання.

Для нестандартних уроків характерні :

  • колективні способи роботи;

  • активізація пізнавальної діяльності;

  • партнерський стиль взаємовідносин;

  • цікавість до навчального матеріалу;

  • значна творча складова;

  • зміна ролі вчителя;

  • нестандартні підходи до оцінювання;

Нестандартні уроки сприяють готовності дитини до життя, що включає такі якості

  • уміння приймати рішення та робити вибір;

  • завжди працювати якісно;

  • проявляти ініціативу;

  • бути свідомим того, що існують різні цінності;

  • вміти співпрацювати з іншими людьми;

  • навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

  • відчувати себе громадянином цілого світу;

  • бути свідомим громадянином своєї держави;

До нестандартних уроків готуються заздалегідь. Передусім вибирають найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів ( якщо це нова тема, то дають їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надають консультації ); розтлумачують їхні обов’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструють ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечують діалог виконавця з класом. Для цього « аудиторії » можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри « Брейн – ринг » чи « Уроку подорожі », підказати тактику поведінки під час проведення уроку.

Нестандартний урок є одним з основних етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

У практиці роботи вчителя початкової школи нестандартні уроки використовуються досить часто.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО – ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Методика використання уроків мислення серед природи за В.О.Сухомлинським.

Роль природи в навчальній роботі визначається насамперед активною діяльністю, участю фізичних і духовних сил дитини в пізнанні. Світ природи стає невичерпним джерелом знань завдяки тому, що знання надходять у дитячу голову дуже складним шляхом: через рки, через працю, через взаємовідносини з іншими людьми, через почуття і переживання.

Природа незмірно багатша й цікавіша від будь якої скороченої інформації про неї. Живі явища, споглядання, активне спілкування з природою не можна замінити ніякою інформацією, яку несуть технічні засоби. Всі уроки серед природи дуже добре розвиватимуть творчі здібності учнів, мислення учнів.

За В.О.Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення як особлива властивість і процес самореалізації особистості є основою педагогіки В.О.Сухомлинського, її фундаментальною категорією та об’єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньої діяльності.

В.О.Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальної діяльності, природа й функції якого надзвичайно різноманітні, складні й неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнавання дійсності є слово. “Через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення – природи”.

У природі В.О.Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Він прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкрилися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, “вмійте примусити її дивуватися”. Проводячи свої уроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб “слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою”. Цим він допомагав учням пізнавати й пояснювати життя природи: дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світ по-своєму, адже “краса природи – це могутнє джерело енергії думки”. Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. В педагогіці В.О. Сухомлинського вони ніби одухотворяються та набувають певного міфологічного змісту. Міфологічне мислення тісно пов’язане з наочно-дійовим, конкретно-образним, словесно-логічним, образно-художнім, творчим.

Швидкість мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба використовувати різноманітні способи та прийоми мислення:

  • викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;

  • уводити дітей у світ праці серед природи;

  • проводити систему подорожей до джерела думки і рідного слова;

  • навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці;

  • при застосуванні унаочнення поступово переходити від конкретного до абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочнення; від образного унаочнення до словесно образного.

Розроблена В.О.Сухомлинським система спостережень за природними явищами має назву – Книга природи. Триста сторінок цієї книги – це триста спостережень, це триста уроків мислення, триста яскравих картин рідної землі, які закарбовуються у свідомості молодшого школяра.
Читання книги природи – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під відкритим небом.

У Василя Олександровича я запозичила певну систему подорожей до джерел думки і рідного слова. Ці заняття називаю уроками мислення. Кожне заняття має свою тему, передбачає коло речей, явищ для спостережень.

Учні ходили на екскурсії, читали Книгу природи; вслухувались у звуки природи; спостерігали за дивом перетворення природи; спостерігали за різновидами пір року, за пробудженням землі від зимового сну. Діти з інтересом розглядали тварин яких бачили, любувались першими квітами весни, першими злотисто – жовтими бруньками верби, першими листочками дерев. Свої емоції від побаченого викладали у своїх малюнках, розповідях, казках, віршах.

Кожне заняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою цих уроків була установка: дивувати і думати, думати і творити. Теми занять серед природи: “Перші сніжинки”, “Зимовий ранок”, “Чи готується річка до зими?”, “Пташки взимку”, “Як дерево живе взимку”, “Пробудження природи від зимового сну”, “Перші кроки весни”, “Пролісок”, “Калина прокинулася!”, “Подорож краплинки роси”, “Верба над річкою”, “Весняна пісня поля”, “Живе й неживе у природі”, “Сонце – джерело життя на Землі”, “Зелений листочок – сонячна комора”, “Як квіточку доглядає бджілка”, “Кожне явище має свої причини”.

Проводячи уроки мислення серед природи, можна ствердити, що кожна тема уроку несла дитині безліч відкриттів зроблених нею самостійно, несла до дитини любов до природи, вчила берегти екологію навколишнього світу. Я намагалась так подати урок, як писав В.О.Сухомлинський “щоб дитина заглиблювалася подумки в якусь, здалося б, незначну деталь, зосередила на ній всю свою увагу, забула про все інше”.

Пізнавальна частина “уроків мислення” серед природи обов’язково чергувалася із грою. Їх метою було ознайомити дітей з навколишнім світом, з різними явищами природи і більшу частину приділити екологічному вихованню. Як відомо, в молодшому шкільному віці переважає образне мислення. Ще раз переконаємося читаючи В.О.Сухомлинського, “дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно-наслідкові зв’язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують”.

Читання “Книги природи” становило великий інтерес для дітей і було одним із засобів екологічного виховання в них розумової активності, “початком активного мислення”, “теоретичного пізнання світу”, “початком системи наукових та екологічних знань”.

Читання “Книги природи” – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи уроки мислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває непомічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням.

Екологічна екскурсія має на меті залучати дітей до спостережень за природними об’єктами і розширити й збагатити їх знання, показати зв'язок живих організмів з неживою природою, взаємозв’язок, взаємовплив рослин і тварин, значення людської діяльності для збагачення навколишнього світу; навчити школярів правил поведінки в природі.

Екологічна екскурсія на основі спостережень за природою активно сприяє збагаченню їхнього життєвого і чуттєвого досвіду, нагромадженню конкретного природничого матеріалу, який стає основою для розвитку абстрактного мислення, усвідомлення окремих фактів, активізації розумової діяльності, розширення пізнавальних інтересів, навчання молодших школярів принципами екологічного виховання.

Як відомо уроки мислення невідємні із спостереженням, спостереження це безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття: зором, дотиком і нюхом. Спостерігати предмети і явища можна як у самій природі, так і в класі самостійно і під керівництвом учителя. У першому випадку учні самотужки опановують явища і закономірності навколишнього світу. У ході колективних спостережень діти вчаться правильно сприймати природу. Завдяки активній словесній роботі (бесіді, розповіді) вони збагачують словник, розвивають власну уяву, спонукають учнів до творчості.

У цьому аспекті найефективнішими є сезонні екскурсії (прогулянки, подорожі). У початкових класах вони передбачені інтегрованими курсами ознайомлення з навколишнім світом та природознавства. Завданням було добитися, щоб кожна така екскурсія була вікном не лише у природу, але й у світ гуманності екологічного виховання.

У ході екскурсії наочно-чуттєва база знань стає головним джерелом, що відкриває перед дітьми лабораторію творчих пошуків, де засвоєння знань і розвиток екологічних знань відбувається майже одночасно.

Проводячи екскурсії, актуалізуємо знання учнів про зміни в природі, зясовуємо причини цих змін. Звертаємо увагу на стан різних рослин – дерев, кущів, трав, квіток. Важливо правильно обрати час для походу чи прогулянки у природу – пору сезону, щоб забезпечити максимальне спостереження явищ та ознак певної пори року.

Осіння екскурсія, восени екскурсію найкраще проводити на початку жовтня, тобто в час золотої осені, де можна побачити осінь в неймовірно різних барвах; а от у період ранньої або глибокої осені влаштовувати цільові прогулянки.

Зимова екскурсія проводилась під час педагогічної практики у місяці січні. У січні є змога спостерігати характерні ознаки цієї пори року: сніг, мороз, хуртовину. Екскурсія зимового дня коли кружляли мов у танку сніжинки. Діти спостерігали як великі, легенькі, веслі сніжинки літали в повітрі з-за допомогою легенького вітру ніби танцювали. Школярі дізналися які опади бувають взимку, розпізнавати істотні ознаки цих опадів; розглядали будову сніжинок; чому сніжинка має таку будову, хто їй допомагає? Щоб діти краще запам’ятали це явище, відгадували загадки, пригадували вірші які вже вчили про сніжинки, про сніг, про зиму. Свої враження виклали у складеній власній казці про сніжинку.

Весняну екскурсію проводили у час, коли на деревах з’явилися бруньки, сніг розтанув, з’явилися перші листочки, перші квіточки проліски, а травичка повипускала свої пагінці.

Короткі колективні спостереження і бесіда перериваються. Даю можливість учням побути з природою наодинці, послухати, роздивитися, помовчати. Клас ділиться на кілька груп, кожна з яких одержує конкретне завдання. Одна спостерігає за птахами, інша - за деревами, кущами, комахами, третя – за першими весняними квітами, травою. Після з’ясування, як треба поводитися у весняному лісі, школярі тихо розходяться. А через деякий час збираються всі разом. Діти з захопленням розповідають про те, що помітили, відчули.

Таким чином, спільними зусиллями заповнюється сторінка книги весняної природи.

Діти навчилися помічати навколо себе нескінчену кількість дивних речей, що їх оточують, помічають взаємну спорідненість між усіма живими істотами та неживою природою.

Дітям пропонують нескладні практичні завдання – посадити дерево, доглянути за ним (полити, розпушити грунт, замазати ранки); доглядати за кімнатними рослинами, також поливати, пересаджувати. Читаючи книгу природи, молодші школярі вчилися порівнювати травичку з піском, камінь з зеленими листочками, відрізняли живу і неживу природу; з’ясовували, чи може живе існувати без неживого; виявляли зміни, що сталися в природі. Вони намагались з’ясувати, чи боляче дереву, коли зрізають гілку, чи боляче квіточці, коли обпадають з неї пелюстки. В процесі пошуку відповідей на ці запитання у них формувались знання про взаємозв’язки в природі, які важливі для правильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення до збереження нашої природи.

Діти від своєї природи допитливі дослідники, відкривачі свого нового світу. На уроках мислення серед природи перед нею відкривається чудовий світ у живих різнокольорових барвах, яскравих дзвінких звуках, у казці і грі, у власних емоціях, що надихає їхнє серце в прагненні до добрих вчинків ефективні результати та є доцільною у навчальній і виховній роботі в сучасній школі.

Після уроків мислення серед природи учні складали твори, оповідання, казки. Брали участь в конкурсі «У кого бджоли – того й мед» в якому були подані їхні казки, які вони складали серед природи.

Мною було проведено майстер – клас на тему «На нашій совісті людина» - це був урок мислення серед природи за ідеєю В.О. Сухомлинського.

На основі гуманістичних ідей та творчих знахідок видатного педагога В.О. Сухомлинського розробила виховний проект для учнів ГПД 1 – 4 класів «Подорож у країну Добра і Краси». Роботу було подано на районний конкурс «Творчий пошук».

Я переконливо використовую ідею Василя Олескандровича, що вольова сторона процесу мислення неможлива без натхнення, що йде від злиття думки і почуття прекрасного, а прекрасне насамперед у природі, в людських взаєминах, у силі духу, в благородстві боротьби за високі ідеали. А першим джерелом прекрасного є природа. Отже відчування і розуміння краси природи В.О. Сухомлинський розглядав, як найважливішу передумову багатогранності, активної діяльності, що підносить і облагороджує людину.

РОЗДІЛ ІІІ. УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ.

Ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів в процесі навчальної діяльності забезпечує сукупність певних загальнопедагогічних і дидактичних умов. Загальнопедагогічні умови розповсюджуються на весь навчально-виховний процес і можуть підвищити ефективність творчого розвитку учнів у будь-якій педагогічній системі. Дотримання дидактичних умов передбачено лише у навчальному процесі, оскільки вони є змістовою характеристикою компонентів, які утворюють локальну систему навчання, спрямовану на розвиток творчих здібностей у процесі навчальної діяльності.

З метою виявлення педагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання, повинні враховуватися індивідуально-типологічні, когнітивно-пізнавальні, емоційно-вольові, потребово-мотиваційні, екзистенційні і дієво-практичні компоненти творчих здібностей особистості; психологічні передумови розвитку творчих здібностей молодших школярів; теоретичні і методичні набутки сучасних педагогічних досліджень у сфері розвитку творчих здібностей дітей; творчо-розвивальний потенціал навчальної діяльності; можливості змісту усіх навчальних предметів для творчого розвитку учнів початкової школи.

Серед загальнопедагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання можна виокремити наступні:

  • Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на основі особистісно зорієнтованого характеру взаємодії учителя з учнями. Необхідність реалізації цієї умови продиктована сучасними суспільними пріоритетами. Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підкріплені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів (Г. Балл, Г. Костюк, С. Максименко, В. Рибалка, В. Семиченко та ін) і педагогів (І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень, О. Пєхота, С. Сисоєва та ін). Особистісно зорієнтована взаємодія учителя та учня передбачає вибір характеристик навчання і виховання як спілкування, в якому не існує різкої полярності позицій учня й учителя, перетворення навчально-виховного процесу на взаємодію. Це сприяє стимулюванню активності, самостійності, ініціативи дітей, поєднанню творчої свободи і спрямування діяльності учнів, емоційності та виразності спілкування з проявами поваги і доброзичливості учасників педагогічного процесу;

  • застосування психолого-педагогічних технологій, що забезпечують самостійну активність учнів у процесі творчої діяльності. Виконання цієї умови має гарантувати позитивну мотивацію творчої діяльності молодших школярів і надавати дієвий арсенал психолого-педагогічних стимулів, які спрямовуватимуть активність учнів у необхідному напрямі. Такі психолого-педагогічні технології повинні враховувати особливості молодшого шкільного віку, забезпечувати оптимальні умови для самовираження учнів, спиратися на особистісно-значущий для учнів матеріал, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукати учнів у процесі творчої діяльності відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, надавати можливість самостійно творити;

  • системність навчальної роботи з учнями в умовах творчо-розвивального середовища. У повсякденному житті знання, які використовуються, тісно переплітаються одне з одним, утворюючи єдину систему. Тому учень повинен бачити предмет чи явище системно: в єдності зі зв’язками, в які він вступає. Максимально позитивні, сприятливі умови для розвитку дитячої творчості, в тому числі й навчальної, для виховання творчої особистості створює розвивальне середовище (Л. Артемова, Л. Божович, О. Дяченко, О. Кононко, В. Кудрявцев, С. Кулачківська, А. Петровський та ін.).

Висновки

За визначенням Е. Фрома, творчі здібності - це здатність дивуватися, відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. “Всередині” феномену творчих здібностей виділяють його потенційні і актуальні “іпостасі”, а також принципово їх розділяють.

Мотивація творчо здібної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона пов’язана з переживанням почуття деміурга (“Я можу", “У мене не виходить”), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань. Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події. Таким чином, мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку творчих здіюностей.

Отже, творчі здібності та творча обдарованість є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Її можна розглядати і як передумову для будь-якої творчої діяльності, змотивованої прагненням індивідуума до самовираження та самоствердження.

Вже аксіоматичним є твердження про те, що творчі можливості, закладені у кожній людині природою, на певному етапі мають бути педагогічно скоригованими, оскільки саме учитель, вихователь, наставник може значною мірою професійно закласти підгрунття естетичного розвитку особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.

З огляду на це, особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження освітніх технологій для розвитку та діагностики творчих здібностей, до яких, насамперед, слід віднести: особистісно зорієнтовані; вальфдорську педагогіку; технологію саморозвитку (за М. Монтессорі); технологію розвивального навчання; технологію формування творчої особистості; проектно-моделюючі та нові інформаційні технології; технологію колективної творчої діяльності; технологію "створення ситуації успіху"; інтеграцію різних видів мистецтва та інші.

Психодіагностика творчих здібностей молодших дуже важливий процес для шкільного психолога, а надто діагностування молодших школярів. Орієнтуючись саме на результати діагностування рівня творчих здібностей учнів молодших класів, є можливість розробити групові та індивідуальні системи розвивальних занять, для підвищення рівня креативності та сформованості творчих здібностей дітей. Адже в сучасній освіті саме освітні технології для розвитку творчих здібностей виступають важливим фактором у процесі постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.

В останній час гостро стоїть проблема творчості та розвитку творчих здібностей школяра: уяви, інтуїції, мислення, оригінальних засобів дій, відходу від шаблонів і т. ін. Зараз проходить перегляд теоретичних позицій відносно природи творчості, критеріїв діагностики творчих здібностей у цілому, ведуться пошуки джерел креативності, умов, які сприяють розвитку творчого потенціалу. Творчі здібності існують в кожній дитині. Творчість - це природна функція мозку, яка виявляється і реалізується у діяльності при наявності спеціальних здібностей у тій чи іншій конкретній діяльності. Творчість - це не тільки труд художника, артиста, вченого; вона може проявитися в іншій діяльності, результатом якої будуть конкретні ідеї і продукти, так і самі дії.

Тому задача психолога та педагога - побачити індивідуальні творчі здібності учня, визначити їх рівень і прагнути розвивати їх. Для успішного рішення цих проблем необхідно шукати принципово нові методи психодіагностики творчих здібностей та прийоми навчання. Адже. проблема психодіагностики та розвитку у школярів здібностей до творчих прояв у пізнавальній діяльності - багатогранна.

Список літератури

1. Анисимов О.С. Педагогічна концепція перебудови освіти. Випуск 3. // О.С. Анасимов. - М., 1990. – 536 с.

2. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогіки // Е.И. Бондарчук – К., 2002. –168. с.

3. Веретенко Т.Г. Загальна педагогіка // Т.Г. Веретено. – К., 2004. –316 с.
4. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів // Н.П. Волкова – К., 2001. – 576 с.

5. Выготский Л.С. Педагогічна психологія. // Л.С. Выготский М., 1989. – 432 с.

6. Давидов В.В. Теорія розвиваючого навчання // В.В. Давидов. - М., 1996 – 279с.

7. Зимняя И.А. Педагогическая психология // И.А.Зимняя. – М., 2002. – 197 с.

8. Ильясов И.И. Структура процесса учения // И.И. Ильясов. – М., 1986. – 251 с.

9. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности // И.Я. Лернер. – М., 1980. –312 с.

10. Лихачов Б.Т. Педагогика: Курс лекцій // Б.Т. Лихачов. – М., 1999. –523 с.

11. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка // Н.Є. Мойсенюк. – К., 2001. – 417 с.

12. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології // І.П. Підласий. – К., 2004. –616 с.

13. Якунин В.А. Педагогическая психология // В.А. Якунин. – М., 1998 – 416 с.

14. Столяров А.М. Эвристические приемы и методы активизации творческое. мышления // А.М. Столяров. - М:ВНИИПИ, 1988. - 126 с.

15. Шумакова Н.Б. Развитие одаренности детей младшего школьного возраста в условиях экспериментального обучения // Новые исследования в психологии и педагогике, 1991. - № 1. - С.44 – 50.

16. Шадриков В.Д. Способности, одаренность, талант // Развитие и диагностика способностей / Отв. ред.: В.Н. Дружинин, В.Д. Шадриков. - М.: Наука, 1991. - С.5

17. Холодная М.А. Гельфман Э.Г. Интеллектуальное воспитание личности // Педагогика. - 1998. - №4.

18. Холодная М.А. Когнитивные стили и интелектуальные способности // Психологический журнал, 1993, № 1. - Т.13. - С.84 – 93

19. Холодная М.А. Существует ли интеллект как психическая реальность // Вопр. психол. - 1990. - № 5. - С.123-127.

20. Юркевич В.С. Саморегуляция как фактор общей одаренности // Проблемы дифференциальной психодиагностики/ Отв. ред. В.Д. Небылицын. - М.: Педагогика, 1972. - С.233 - 249.

Додатки

Урок мислення « Весняні самоцвіти»

Тема уроку: Весняні самоцвіти.

Мета уроку: Вчити дітей спостерігати і помічати зміни в природі, бачити весняні кольори; розвивати і збагачувати словниковий запас учнів, вчити мислити; виховувати допитливість, естетичний смак; любов і бережливе ставлення до оточуючого світу.

Місце проведення: Каштанова алея. Куточок лісу.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ ДО УРОКУ. ВИХІД НА ШКІЛЬНЕ ПОДВІР’Я.

ІІ.ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ.

ІІІ. 1.Вступна бесіда. Театралізована частина.

- Ми вийшли з вами, діти, на подвір’я школи, щоб провести урок під блакитним небом.

Уже вернулися додому

З-за океану журавлі.

У росах коники малі

Уже кують, забувши втому.

Вже хмари в сонячних накрапах

У синім небі попливли.

Уже кульбаби дружно в травах

Жовтаві кульки надули.

- Про яку пору року йдеться у вірші?

-З давніх-давен люди з нетерпінням чекали весну. Після холодної зими хотілося теплого і лагідного сонечка, співу пташок і веселого гомону дітлахів. І щоб весна не забарилася, що люди робили?

(Придумували веснянки, примовлянки, різні обряди, пекли жайворонків і з ними виходили в поле.)

- Тож давайте і ми покличемо Весну до нас на урок. Заспіваємо веснянку.

-Прийди, прийди весно красна,

Звеселяй наш рідний край!

(Виходить дівчинка-Весна із нею три хлопчики.)

Весна: -Коли бузок розкриє перші пуп’янки,

Почне зозуля одміряти нам роки,

І сонечко умиється і вийде,

Розтопить білі сніжні острівки.

Струмочки пробиватимуть свій шлях,

Травичка встане і зазеленіє,

І заєць засіріє у кущах,

І луг від квітів знову пожовтіє.

Тоді приходжу я – Весна.

(Дівчатка танцюють і співають веснянки.)

- Ой прийшла весна, ой прийшла красна,

Принесла мені щастя й радощі.

- Закурликали в небі журавлі.

Защебетали пташечки малі.

- Ой прийшла весна, ой прийшла красна.

Принесла мені щастя й радощі.

Вчитель: Підберіть красиві слова, якими б ви хотіли назвати Весну.

(Весна-чарівниця, красуня, зеленокрила, багатоквітна, ніжна, лагідна, чудесна, ясна, щедроквітна, голосиста, дзвінкоголоса і т.д.)

2.Підсумки спостережень за зовнішніми ознаками кожного весняного місяця.

- На які три періоди ми можемо поділити весну?

(На ранню, середню і пізню.)

- Яка це рання весна? Як називається перший місяць весни?

(З’являється хлопчик в українському костюмі – Березень.)

Березень: -Трудився лютий до світанку

І заморозив геть струмок,

А березень підкрався ранком

І схрумав нишком весь льодок.

Зима ще злиться, бідолаха,

А вже весна бере своє,

У березні бурульки з даху,

Немов цукерочки жує.

М.Лисич

Вчитель: - Що ми можемо сказати про весну в цей період?

(Бубнявіють бруньки, проростає молода зелена травичка, мати – й - мачуха)

- Які переважають кольори у березні.

2.Учениця читає казку про квіточку мати – й – мачуха. „Прийшла весна”.

-Діти, а хто знає які хвороби лікують відваром квіточок цієї рослини?

(кашель, простуду).

3.Народна мудрість.

- Березень березовим віником зиму вимітає, весну в гості запрошує.

- Проліски – очі березня.

- Від березневих дощів земля квітне.

Вчитель:

- Чому березень назву таку має?

(Тому, що раніше від інших дерев прокидається береза, з’являються сережки – квіти „плачуть” берези).

- Які ви ще знаєте назви цього місяця?

(Март – росіяни, Марс – французи, Марцо –італійці, Маріуш – угорці.)

Вчитель:

- Як ви охарактеризуєте середню стадію розвитку рослин весною?

- Як називається другий місяць весни?

Квітень

-Я – квітень – славний квітникар,

Сонячно і рясно

Уквітчав я календар

Першим цвітом рясним.

- На які фарби багатий квітень?

(Блакитні, лілові, білі, жовті, ніжно-зелені, смарагдові, червоні.)

- Ми можемо називати ці кольори весняними самоцвітами?

- Який аромат мають весняні кольори? (Ніжний, духмяний, медовий, весняний, неповторний.)

4.Загадки про весняні квіти

1.З-під снігу свій листочок

До сонця простягну,

І синіми дзвіночками

Вітаю я весну.

(Пролісок)

2.Ми жовтенькі і м’якенькі,

Як притулиш до щоки.

Варення можна з нас варити,

Плести на голову вінки. (Кульбаба)

3.Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий, білий, полум’яний

І, наче яблуко, рум’яний.

В саду я квітну навесні,

Скажіть, яке ім’я мені?

(Тюльпан)

4.Із зеленої сорочки, що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх – відгадай? (Конвалії)

Вчитель:

5.-Хто, діти, знає, від якого слова походить назва місяця „квітень”?

- Стародавні римляни називали цей місяць „апріліс”, що означало: „той, що квітує”. У молдаван називається „апреліє” , в угорців – „апріліш”, у болгар – „цвятник”, у поляків – „квєцень”. З якою метою перелічуються назви місяців?

Вчитель:

-Скажіть, діти, а конвалія – це квіточка якого місяця?

(Травня)

-А чим же місяць Травень поміж братами славен?

(Запрошується третій „місяць” весни)

  • А ось і Травень до нас завітав.

Травень.

- Іду весело співаю,

Дощами землю поливаю,

Святковими піснями

І громом над полями,

Не з лійки- поливайки,

А з грозової хмарки.

-Дійсно, у травні починаються грози. Перед вечірньою та нічною грозою зоря має червонястий відтінок.

- Отже, в травні ,які ми можемо доповнити весняні кольори?

(Чорний-зораного поля, багряний передгрозовий захід сонця, веселковий, бузковий, яскраві кольори, трав’яний)

- Розмаїття кольорів, бо на зміну одним приходять інші.

- Квітнуть сади, заманюючи до себе метушливих бджілок та поважних метеликів, що ніби пелюсточки чарівної квітки розклали свої крильця і завмерли. То , мабуть, хочуть, щоб ми роздивилися , які чарівні фарби змішала Весна на їхньому вбранні і посипала їх самоцвітами.

Синьому метелику

Важко пити з келиха

Сонцем переповнених квіток.

З вусиків тоненьких,

З жадібної жменьки

Краплі меду падають в пісок.

Радісно і весело

Стежками небесними

Заблукати в хмари, як в кущі,

Підлетіти франтиком

І яскравим бантиком

Заховатись в зорянім плащі.

- Яку роль відіграють метелики в природі?

(Запилюють квіти)

- Чи корисні ці комахи?

(Відкладають яйця , з яких виходить гусінь, котра є шкідником для дерев).

-А чи всі дерева відцвіли?

- Які квітнуть зараз?

(Черемха, каштан, горобина).

-А які зацвітуть пізніше?

(Акація)

- Що ви знаєте про акацію?
(Це південна рослина. Її квіти дуже запашні І вміщують багато нектару. Акацієвий мед ніжний, смачний і корисний. Квіти акації заварюють як чай, бо вони мають ще й лікувальні властивості).

Загадка.

- На дереві гойдається,

Жупан колючий має,

На літо одягається , а восени скидає,
(Каштан).

6.(Підходить до каштанової алеї)

Вчитель:

-Діти, перед вами стрункі могутні каштани.

Мабуть, через неймовірну красу весною і щедрість плодів восени ці дерева стали символом міста Києва.

Василь Олександрович з дітьми посадив цю алею, щоб ми могли милуватися красою ,що дарує нам природа.

Придивіться до квіточок каштану, що ви можете про них сказати?
(Квіти зібрані в гроно завдовжки 20-30 см)

-А чи знаєте ви, які лікувальні властивості має каштан?

(Лікує захворювання кровоносних судин, зміцнює їх)

- При лікуванні використовують квіти, кору молодих гілочок, насіння, насінну шкірку).

7. Складання казки за початком.

- Давайте прислухаємося, яку казочку нам нашіптує природа про це чудодійне дерево?

Казка.

Весняної теплої пори летіла ворона. Вона несла в дзьобі каштан. Вона була не голодна і тому заховала каштанчик у саду…

(Продовжіть казку).

Варіант:

У вологій землі каштанчик прокинувся, зігрівся під весняним сонечком. Він був міцний і легко розірвав свою сорочечку. З неї виглянув тендітний па росточок.

Веселий сонячний промінчик , угледівши його, дав сили, краси. Паросток почав швидко рости. Промінчик пильнував за своїм вихованцем, а коли той зміцнів, наділив його чудодійною властивістю лікувати людей і тварин.

ІV. Підсумок уроку.

Ми згадали сьогодні багато рослин, які дарує нам щедра весна, напуває їх життєдайною силою.

-А які весняні самоцвіти-кольори ви називали?

То ж які ми правила візьмемо з собою в життя?

1.Не зривай квітку - вона зів’яне.

2.Не лови метелика він загине.

3.Не ламай гілки дерев і кущів.

4.Не випалюй траву.

5.Не залишай слідів перебування в природі.

VІ.Домашнє завдання.

Придумайте назву казці, яку ми знайшли на каштановій алеї, і запишіть її.

Урок мислення « Вересневі дивинки»

Тема. Вересневі дивинки.

МЕТА: розширити знання учнів про характерні ознаки осені в живій та неживій природі. Збагачувати словниковий запас дітей. Розвивати спостережливість, уміння бачити і чути красу осінньої пори. Продовжувати роботу над розвитком мислення школярів. Виховувати дбайливе ставлення до природи рідного краю.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: шкільне подвір’я.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина

Учитель:

Проспівав веселий дзвінок, -

Починається незвичайний урок

З Божої ласки, маминої казки

З щирого старання

Гомінких пісень

Добрий день вам, діти!

Добрий день!

ІІ. Основна частина

Учитель: Діти, велика й прекрасна наша Україна. Ми дуже любимо її. Кожна будова, доріжка, деревце, квіточка невідємна частина її природи, її багатства і краси. У різні пори року приваблива земля. Як би не змінювала своє вбрання для нас вона залишається дорогою і рідною. Ось і сьогодні ми з вами вийшли в куточок краси, щоб ще раз поспілкуватися з природою, побачити її красу в цю пору року. А як називається вона, ви дасте відповідь відгадавши загадку.

Учитель:

Хто вона, ота красуня

В золотім намисті,

Що без пензля і без барв

Скрізь малює листя

На деревах листя те

Так блищить, мов золоте

  • Хто ж це? (осінь)

  • Давайте запросимо цю красуню до нас на урок.

Діти:

Осінь, осінь!!!

В гості тебе просим!

З щедрими хлібами

З високими снопами

З листопадом і дощем

З перелітним журавлем.

(Виходить дівчинка Осінь і хлопчик Вересень)

Осінь:

Добрий день, у добрий час!

Рада, діти, бачить вас

Не сама до вас прийшла

Я вам гостя привела

Учитель:

  • Діти, як ви гадаєте з ким завітала до нас Осінь? (з вереснем)

  • Чому саме з вереснем мандрує осінь?

Осінь … Скільки поезії в цьому золотаво сонячному слові і скільки радості й тихого смутку. Можливо хтось прочитає вірш про осінь.

Діти:

Красуня осінь, славна чарівниця

Милуємось з її краси

Які веселі фарби! Подивіться!

Поклала осінь на ліси й гаї

Осінь наша, осінь, -

Золота година

Неба ясна просинь

Пісня журавлина

Бабиного літа

Довгі білі коси

І дорослі й діти

Люблять тебе осінь.

Учитель: Як ви вже напевно здогадалися, що на сьогоднішньому уроці ми з вами заглянемо в осінь.

  • Діти, яка осінь? (чарівна, золота, щедра, багата, урожайна, тепла, холодна, працьовита)

  • Як можна по-різному сказати про прихід осені до нашого краю? (завітала, прилетіла, заглянула, підкралася)

  • З чим завітала до нас осінь? (з холодними ранками, щедрим урожаєм, золотим зерном, сумним пташиним співом, соковитим виноградом, запашними яблуками і грушами)

  • З якими кольорами приходить до нас ця красуня? (червоним, жовтим, зеленим, багряним)

Учитель: У осені є ще один колір – пурпур. Хто пояснить, що це за колір?

Учень: Пурпур – це темно-червоний, або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком.

Учитель: Осінь завітала до нас з вереснем. А чому вересень вереснем назвали? (у цьому місяці починає квітувати рясноцвітий верес). А чи знаєте ви, що вересень колись називали сівень. Чому? (бо у цьому місяці розпочинали сіяти озимину). А ще називали цей місяць – ревун, хмурень. Українська ж його назва походить від слова «врасень» - іній.

  • Який місяць вересень? (погожий, сумний, щедрий, сонячний, прохолодний,)

Учень:

У вересня щедра рука.

- Заходьте! – він з двору гука.

І яблука трусить з гілок,

І сипле в портфелі сливок,

Солодкий зрива виноград –

І кожен з нас вересню рад.

Бо щедра, ой щедра рука

У вересня-садівника.

Учитель:

- Діти, яке вересневе сонечко?

- Як змінилося небо після літа?

- Яким стало повітря? Коли ми це відчуваємо?

- Чому не чути веселої пташиної пісні в саду?

- Чи всі пташки відлетіли в теплі краї?

- Хто знає які пташки вже відлетіли? Які залишились? Чому?

- Чому вони не співають?

- Які звуки можна почути в природі восени?

- Які зміни відбулися з деревами?

- Які дерева не змінили свого вбрання?

- Що ви можете сказати про трав’янисті рослини?

Діти, придивіться до цього чудового квіткового розмаїття. Які квіти зібралися у дружньому колі?

  • Чому саме ці квіти зустрічають нас в цьому куточку краси?

  • Яких квітів тут найбільше? (чорнобривців)

Учень:

В капелюшок пишний вбрався

І морозу не злякався

Невеличкий цей сміливець

Золотавий чорнобривець.

  • Як ви гадаєте чому їх так назвали?

Учениця. Бабуся розповідала мені таку легенду. У давнину українські майстри – чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки «чорнобривцями». Подібність цього взуття до суцвіття квітки і дало їй таку назву.

  • Діти, а хто чув іншу назву цих квітів? (жовтяки, бархатки, оксамитки).

  • Як ви гадаєте чому їх так називають?

  • На що схожі чорнобривці?

  • Скільки квіток на одному кущику?

  • Якого кольору пелюсточки у чорнобривців?

  • Де ростуть чорнобривці?

  • У кого вдома є ці гарні квіти? Де вони у вас ростуть?

  • Чим вони розмножуються?

  • Які ще бувають чорнобривці?

Чорнобривці це рослини – охоронці. Вони захищають городні рослини від шкідників. Тому господині дуже часто саджають ці квіти на городі.

  • Діти, як ви вважаєте, чи завжди чорнобривці росли на українській землі?

Батьківщина чорнобривців – Мексика. Але вони з’явились у нас так давно, що ми вважаємо їх корінними українськими квітами. Ми не можемо уявити свої квітники без чорнобривців. Для нас ця квітка материнства, доброти, щедрості. І мабуть недарма цю квітку любив В.О. Сухомлинський. Любив квіти, любив і пісню. Давайте разом заспіваємо пісню про чорнобривці. (звучить пісня «Чорнобривці», сл. М.Сингаївського)

  • Чи пахнуть чорнобривці? Який у них запах?

  • Хто прилетів до квіток? Чому?

  • А хто ще любить поласувати квітковим нектаром?

Діти, уявіть себе маленькими казкарями і спробуйте скласти казочку. Працювати будемо в групах.

Група «Осені» - складатиме казочку на вільну тему, але щоб був зв'язок з темою сьогоднішнього уроку.

Група «Вересня» - складатиме казочку за початком: «Був теплий сонячний вересневий ранок…» Цим двом групам допомагатимуть листочки-підказки. А третя група працюватиме зі мною. Ми складемо казочку за запитаннями.

ІІІ. Підсумок.

Учень.

Як гарно тут красою милуватись,

Вітання кожній квітці посилать.

Мені хотілося б над ними нахилитись

Не для того, щоб рвать або ж зрізать

А щоб побачити хороші квітів лиця

І добре їм своє обличчя показать.

- Ось і закінчився наш урок. Про що ви дізнались? Чого навчилися?

Діти, сьогодні ми відкрили і прочитали ще одну сторінку великої книги Природи. Тож давайте запам’ятаємо, що ми повинні щиро поважати і любити природу – це невмируще джерело краси, натхнення і здоров’я.

Дома напишіть казочку про осінь, вересень, осінні квіти, намалюйте малюнок.

Урок мислення « Дерева, кущі, трави»

Мета: Ознайомити учнів з деякими деревами, кущами, травами; навчити розрізняти їх; розвивати мислення, мовлення; виховувати любов до природи.

Місце проведення: шкільне подвіря.

Хід уроку

  1. Бесіда.

    • Погляньте навкруги і скажіть, що вас оточує? (Дерева, кущі, трави).

    • Як це одним словом можна назвати? ( Рослини).

  2. Відгадайте загадку.

Що за книга без букв,

Без сторінок, а багато чому навчає?

( Книга природи).

  1. Повідомлення теми уроку.

Сьогодні ми помандруємо сторінками цієї книги. Будьте уважні, спостережливі.

  1. Спостереження за змінами в природі.

  • Які дерева ви знаєте?

  • Які з них ростуть на шкільному подвір”ї?

  • А які кущі?

  • У чому різниця між кущем і деревом?

  • Що росте під деревами? (Трава).

  • Яка різниця між кущем і травою?

  1. Розповідь учителя.

Дерева бувають різними за розмірами і формою. Є дві сім”ї дерев: листяні та хвойні. Листяні – дерева, у яких є листя.Хвойні – дерева, у яких замість листя голочки. Такі дерева називаються вічнозеленими. Хвоїнки живуть кілька років. Потім вони буріють і опадають. Але не всі відразу, а поступово.

  1. Бесіда з елементами розповіді.

  • Назвіть листяні дерева? А хвойні?

  • Подивіться навкруги і назвіть породи дерев, які ростуть у шкільному саду. (Береза, яблуня, груша, абрикоса).

  • Яке слово зайве? ( Береза) .

  • Чому?

  • Дерева поділяються на фруктові і декоративні.

  • Які це фруктові дерева? ( Фруктові – це такі дерева, які дають плоди і їх людина вживає).

  • А декоративні? ( Вони прикрашають землю, очищають повітря).

  1. Гра «Хто більше?»

Хто більше назве фруктових і декоративних дерев.

  1. Які загадки ви знаєте про дерева?

Зимою спить, а влітку шумить.

( Дерево ).

На дереві я родився в кожусі,

кожух розірвався і на землю я впав.

(Каштан).

Батько тисячі синів має,

Кожному мисочку справляє.

(Дуб, жолуді).

Зелена, а не гай, біла, а не сніг, кучерява, та без волосся.

(Береза).

У зеленім кожушку,

Костяній сорочечці,

Я росту собі в ліску,

Всім зірвати хочеться.

(Горіх).

  1. Порівняння дерев.

  • Які дерева ростуть поруч? (Берізка і яблунька).

  • Яке фруктове, а яке декоративне?

  • Якого кольору стовбур?

  • Яке вище?

  • За допомогою чого дерево міцно стоїть на землі? (Кореня).

  • Якщо корінь натикається на камінь то огинає його. З кожним роком корінь стає товстішим. Він вбирає воду і мінеральні речовини. Через кілька років старі корені відмирають, а нові відростають і знаходять свіжий грунт.

  • За допомогою чого дерева дихають?

  • Як це відбувається.

  1. Розповідь вчителя.

- Корені вбирають воду з грунту.

- Вода рухаєть вгору по стовбуру.

- Листя вдихають повітря.

- Коли на листя падає денне світло, то повітря і вода перетворюються в

поживні речовини.

    • Вони крізь особливі трубочки під корою розходяться по всьому дереву.

    • У якого дерева біла кора?

  1. Розповідь вчителя.

  • Так, це береза. Це єдине дерево з білою корою. Вчені відкрили, це завдяки бету-ліну- особливій білосніжній речовині. Береза росте по всій Україні. У висоту вона сягає 20-25 м. Живе до 100-200 років.

Любить світло і тепло.

Цвіте у квітні – травні. Запилюється вітром.

Цілющі властивості мають березові бруньки. Ї відвар застосовують при лікуванні ангіни, бронхіту, грипу.

  • А яке дерево росте поруч?

  • Так, це яблуня. Вона – невелике дерево, Її висота сягає 5 – 10 м. Стовбур сіро-коричневого кольору. Любить світло і тепло. Якщо старанно доглядати, то яблуня може жити до 150 років.

  • Де беруться плоди на деревах?

  1. Слово вчителя.

  • Всі фруктові дерева запилюються комахами. Розглянемо квітку яблуні. У квіток є тичинки з пилком і маточка. Пелюстки і солодкий запах приваблюють комах. Комахи живляться солодким соком – нектаром.

Коли комахи прилітають на нектар, вони торкаються тичинок своїм черевцем, і на ньому залишається пилок.

Комахи перелітають з квітки на квітку, переносячи його лапками. Він потрапляє на приймочку. Тепер квітка готова до народження насіння.

  • Як використовує людина плоди фруктових дерев? Усьому світу відоме ім.я великого вченого садовода І.В.Мічуріна. Він вивчав і перетворював природу.

Жив на півночі. Там не було ні абрикос, ні яблук, ні груш. А він вирішив перенести південні сорти плодових дерев на північ. І домігся свого. Вчений вивів морозостійкі сорти дерев і кущів.

  1. Перехід на горобинову алею.

    • Як називаються ці дерева?

    • Горобина заввишки 15 метрів. Цвіте в травні. Запашні квіти запилюються комахами.

    • Це фруктове чи декоративне дерево? (Декоративне).

    • Де його садять?

    • Воно прикрашає сквери, парки, вулиці міст та сіл.

  2. Перехід в сад до смородини.

  • Що це? Кущ чи дерево?

  • Декоративний чи фруктовий?

  1. Розповідь учителя.

  • Кущ смородини росте до 2 м висоти. Цвіте у травні – червні. Дуже лікувальна рослина.

  • Які тут ще є кущі? (Порічки, калина, аґрус) .

  • Яка різниця між кущем і деревом?

  • А що росте під кущами? (Полуниці) .

  • Полуниці – багаторічна травяниста рослина.

  1. Складання казки за запитаннями про яблуньку і берізку.

  • Які дерева росли поруч?

  • Якою була берізка?

  • А яка яблунька?

  • Як вони між собою жили?

  • Що потім трапилось?

  • Про що їх спитав вітер?

  • Що вони йому відповіли?

  • Як він ім. допоміг?

Казка «Яблунька і берізка»

На галявині росли поруч Яблунька і Берізка. Обидві красуні жили дружно.

Але одного разу вони засумували і заплакали.

    • Чому ви плачете? – запитав вітер.

    • Як нам не плакати, коли ми хочемо пити, а води немає, земля суха, навіть травичка пожовкла.

І тут вітер вирішив їм допомогти. Ударив грім, стало темно, пішов дощ.

Подруги напилися води. Подякували всім. І зажили знову дружно й весело.

    • А як треба доглядати за деревами, кущами?

  1. Повідомлення вчителя.

Цікаве про дерева.

Чи знаєте ви , що найвище дерево в світі – австралійський евкаліпт. Росте воно в Австралії висотою 100 – 110 м.

А найтвердіше дерево – залізне, так називається самшит. Росте на Кавказі. Деревина його така тверда, що сокирою не врубаєш.

В Індії, Японії, Китаї є цукеркове дерево. Його завезли на Кавказ, у Крим. А назвали його так тому, що підсушені плоди такі смачні, як цукерки.

В Індії, Індонезії росте хлібне дерево. На ньому ростуть плоди вагою до 30 кг.

  1. Гра «Дерева, кущі, трави».

Я називаю слова, а ви показуєте що це. Якщо дерево, то піднімаєте руки вгору, а кущ – опускаєте руки вниз, а трави – присідаєте. Береза, ялина, смородина, шипшина, полуниці, подорожник, яблуня.

  1. Підсумок уроку.

    • Як треба ставитись до природи? (Оберігати, примножувати, любити).

Послухайте вірш «Вмійте природу любити».

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблині радіти.

В полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева і трави…

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю .

Розважливі бджілки

Цю сонячну лісову галявину здавна облюбували бджілки. Бо з ранньої весни до пізньої осені тут буйно квітнуть різноманітні квіти, які дають їм удосталь поживи: і смачний духмяний пилок, і солодкий сік, і нектар. Можна вдосталь запастись їжі на зиму!

«Ну і трудівниці ці бджоли, - казала своїм дітям білка Красунька, яка живе в дуплі на старій осиці, - тільки сонце зійде, а вони вже літають від квітки до квітки, збирають пилок».

Звісно, бджоли уміють не лише трудились, а й відпочивати після роботи, розважатись. А починали розваги завжди першими дві веселі бджілки.

Прокидались вони завжди найпершими, сурмили в срібні сурми тим самим сповіщали про початок нового робочого дня. «Годі спати, пора вставати, на зарядку поспішати!», - співали сурми. Від цього веселого і завзятого співу всі прокидались, поспішали до майданчика посеред галявини. Бадьорі бджілки - сестрички проводили зарядку, потім всі бджоли обливались з голубих відеречок прохолодною вранішньою росою. «Хто рано встає, робить зарядку, вмивається чистою вранішньою росою, той завжди буде бадьорим, радісним та здоровим», - навчали маленьких бджіл дорослі бджоли. Маленькі бджоли слухали дорослих і все повторювали за ними.

А яке то було видовище, коли бджоли влаштовували спортивні змагання... Бджолині змагання особливі. Вони змагались щодня хто перший встане, прибере в кімнаті, знайде поле з квітами, назбирає найбільше нектару за день. При чому в цих змаганнях брали участь, як дорослі так і малі. Переможець отримував нагороду - баночку настояного липового меду.

В ті рідкі літні дні, коли на вулиці йшов дощ, бджоли співали пісні такого змісту:

Зранку дощ надворі –

Бджоли це відчули

І скоріш сховались

Від дощу у вулик.

А ведмідь не може

Мед собі дістати,

Бо удома бджоли

й можуть покусати.

Бджілка Луні

У далекій Квітковій країні безтурботно жили дві веселі бджілки . Вони цілими днями бавились чи лежали догори животиками під променями весняного лагідного сонечка. У цих бджілок ніколи, навіть не виникало бажання працювати.

Одного разу бджілка на ім’я Луні випадково почула розмову двох друзів - павучків. Вони із захопленням розповідали один одному про країну Дзвіночків, в якій проживають працьовиті комахи, які щодня невтомно працюють - збирають золотистий і запашний мед.

Луні відчула невимовне бажання познайомитись з цим новим і невідомим світом. Попрощалася зі своїми ледачими сестричками і вирушили в дорогу.

Довго летіла мандрівниця, аж раптом побачила створінь, які були схожі на неї. Тримаючи кошики, вони заповзято порались біля квіточок.

Россі, поглянь, до нас летить гостя! До того ж дуже на нас схожа, - сказала Колі

своїй подрузі.

Після знайомства бджілок Россі та Колі з Луні, вони запросили нову знайому залишитись з ними, в країні Дзвіночків. Луні згодилась. Тоді подруги запитали в гості:

  • Ти вмієш збирати нектар?

  • А що це таке?, - запитала Луні.

Нектар - чарівна речовина, з якої виготовляють справжнє диво - золотистий мед.

Він смачний. Корисний і лікує багато хвороб, - відповіли сестрички.

  • А можна я з вами буду працювати?

  • Звісно! До речі, є вільний дзвіночок, зручний і знаходиться в затишному

мальовничому куточку нашого краю. Якщо захочеш, ця квіточка буде твоєю.

Луні навіть не сподівалась на таку щедрість. Трудівниці навчили її збирати нектар з квіточок. Так Луні стала разом з жителями країни Дзвіночків трудитись. Вона навчилась так майстерно це робити. Що через деякий час отримала титул «Найспритніша бджілка країни Дзвіночків», чим дуже пишається і донині.

Згодом вона привела до цієї ж країни своїх старих знайомих. Хоча вони виявились не такими спритними, як Луні, але дуже старанними. Вони зрозуміли, що задоволення від роботи та від принесеної користі більше, ніж від байдикування, тим паче,що згодом настане сувора зима, а жителям країни Дзвіночків вона не страшна, бо запасів меду їм вистачить до весни. Крім того вулики, побудовані людьми, вдячними за мед, яким бджоли діляться з людьми , дуже теплі та затишні. Недарма існує приказка « Гуртом і батька легко бити».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Вчити читати. Літературна освіта в школі: химери чи лабіринти?»
Мацевко-Бекерська Лідія Василівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.