У статті висвітлено потенціал уроків фізичної культури та командно-ігрової діяльності як ефективного інструменту запобігання та протидії булінгу в шкільному середовищі. Проаналізовано специфіку соціальної взаємодії учнів під час спортивно-рухової активності та визначено ключові переваги предмету «Фізична культура» у контексті формування сприятливого психологічного мікроклімату. Сформульовано шість базових організаційно-педагогічних принципів трансформації гри на інструмент згуртування колективу (відмова від вибору капітанами, фокус на процесі взаємодії, ротація ролей, культура мовлення, оцінювання індивідуального прогресу та дебрифінг). Наведено приклади висококооперативних ігор та розкрито зміну ролі вчителя — від арбітра до фасилітатора. Визначено тривожні сигнали в поведінці учнів, що свідчать про можливу ізоляцію чи цькування, та алгоритм швидкого педагогічного реагування.
