Людина, перейнята долею України, аналізуючи сучасний стан гуманітарної сфери, з сумом константуватиме відчуженість суспільства, а особливо молоді, від рідномовного грунту. Справді, визначаємо: українська мова загродена- дедалі рідше чуємо її в містах навіть у селах, дедалі засміченішою не властивими їй елементами вона стає, розвивається ідея її перспективності. А тим часом занепад української мови в комплексі з іншими кризовими, розкладовими явищами суспільної свідомості, криє в собі небезпеку національного переродження. Чи стане нам наснаги піднятися над безнадією? Усе залежить від нас. Від нашої духовної міцності, від цілеспрямованості, відданості високій меті, від працьовитості і творчоспромоги. Самих панегіриків на честь солов'їної й мелодійної мови замало. Маємо усвідомити порятувати засуджені мовні джерела від висихання, зберегти нащадків найкоштовний клейнод нашого духу, відвернути руйнацію храму рідного слова може тільки любов- діяльна, активна, свідома.











