Стаття "Особливості корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, які мають затримку психічного розвитку"

Інклюзивна освіта

Для кого: Дорослі

13.04.2021

145

10

0

Опис документу:
У матеріалі на заявлену тему з досвіду роботи авторка пише, що одним з основних пріоритетів розвитку сучасної освіти є забезпечення рівних прав на освіту для всіх дітей, у тому числі для дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інших соціально вразливих груп. Стаття розкриває особливості ро боти асистента вчителя, та стане додатковим джерелом знань для учасників освітнього процесу в роботі з дітьми, що потребують додаткової педагогічної уваги.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ, ЯКІ МАЮТЬ ЗАТРИМКУ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Одним з основних пріоритетів розвитку сучасної освіти є забезпечення рівних прав на освіту для всіх дітей, у тому числі для дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інших соціально вразливих груп.

Реформування освіти в напрямі інклюзії підтверджується численними змінами в законодавстві України, практичною діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів та узгоджується з основними міжнародними документами у сфері забезпечення прав дітей, зокрема зі статтею 24 «Освіта» Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю».

Відповідно до ширшого розуміння інклюзивної освіти та міжнародних документів, діти з особливими потребами – це особи до 18-ти років, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі (діти з порушеннями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю, діти-біженці, працюючі діти, діти-мігранти, діти – представники національних меншин, діти – представники релігійних меншин, діти із сімей з низьким прожитковим мінімумом, безпритульні діти, діти-сироти, діти із захворюваннями СНІД/ВІЛ та інші).

В українському законодавстві термін «діти з особливими освітніми потребами» використовується у вужчому розумінні інклюзивної освіти й охоплює дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю.

Важливим для осмислення інклюзивного підходу до освіти є положення Конвенції про права дитини (1989 р.), яку Україна ратифікувала Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року і яка ґрунтується на визнанні прав усіх дітей, на пріоритеті загальнолюдських цінностей і гармонійному розвитку особистості, недискримінації дитини з інвалідністю за будь-якими ознаками. Освітнім правам дітей присвячена стаття 28, де зазначається, що «Держави-учасниці визнають право дитини на освіту».

Таким чином, згідно Листа МОН № 1/9-2 від 10.01.17 року «Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами», що на засадах демократизації освітньої політики та реформування системи інституційного навчально-виховного середовища Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26 жовтня 2016 р. № 753 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 585» (щодо забезпечення права на освіту дітей із затримкою психічного розвитку шляхом їх навчання у спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів та відповідну поступову реорганізацію спеціальних шкіл та шкіл-інтернатів для дітей із затримкою психічного розвитку).

Хочу розглянути, що робота з дітьми із затримкою психічного розвитку є надзвичайно важливою, адже приблизно 50% невстигаючих дітей-школярів складають діти, які мають в анамнезі діагноз ЗПР. Особливості розвитку дітей з ЗПР ведуть їх до шкільної неуспішності. Саме тому для навчання таких дітей створюються спеціалізовані навчальні заклади-школи і особливі класи вирівнювання або класи з інклюзивним навчанням.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – порушення нормального темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам'ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного віку.

Затримка психічного розвитку зачіпає всю психічну сферу дитини, і, по суті, є системним дефектом. Тому процес навчання і виховання повинен будуватися з позицій системного підходу. Необхідно сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування.

Корекція розвитку та навчання дітей може бути успішною лише тоді, коли вона максимально індивідуалізована. Таким чином виникає необхідність постійного супроводу даних дітей під час навчально-виховного процесу, яка реалізується за допомогою різних фахівців, зокрема і асистентом вчителя.

Основне завдання асистента вчителя – допомога вчителю в забезпеченні особистісно зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами.

Основні функції асистента вчителя є такими:

Організаційна:

  • допомагає в організації навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанням;

  • надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця;

  • проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів і потреб;

  • допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня;

  • співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку.

Асистент учителя забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці, веде встановлену педагогічну документацію.

Навчально-розвивальна:

  • асистент вчителя, співпрацюючи з вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів;

  • здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів.

Крім того асистент вчителя сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, покращенню їхнього психоемоційного стану; стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі в науковій, технічній, художній творчості; створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

Діагностична:

  • разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учнів;

  • оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

Прогностична:

  • на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини бере участь у розробці індивідуальної програми розвитку.

Консультативна:

  • постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;

  • інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня.

Асистент вчителя дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

В Кам’янець-Подільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 імені Т.Г. Шевченка №2 станом на 01.10.2020р. навчаються за інклюзивною формою навчання 26 учнів з них 12 дітей навчаються за програмою ЗПР.

Данні діти мають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу, тому потребують допомоги асистента вчителя. Протягом навчального року я, як асистент вчителя, вчитель та батьки учнів в тісній співпраці досягли значних результатів. Завдяки використанню наочного та дидактичного матеріалу, додаткових інформаційних джерел покращувався якісний показник навчання учнів.

Особливу увагу у своїй роботі звертаю на можливості та здібності дітей, прагну виховувати стійкий інтерес до навчання, застосовуючи методи ігротерапії з дітьми молодшого шкільного віку орієнтовуючись від зони найближчого розвитку дітей.

Свою роботу з даною категорією дітей будую наступним чином, так, щоб вона відповідала основним лініям розвитку в даний віковий період учня, ґрунтувалася на здібностях, особливостях та здобутках кожної дитини.

По-перше, навчально-розвивальна повинна бути спрямована на виправлення і вдосконалення, а також компенсацію тих психічних процесів і новоутворень, які почали складатися в попередній віковий період і які є основою для розвитку в наступний віковий період.

По-друге, потрібно створювати умови для ефективного формування тих психічних функцій, які особливо інтенсивно розвиваються в поточний період.

По-третє, робота повинна сприяти формуванню передумов для благополучного розвитку на наступному віковому етапі.

По-четверте, потрібно спрямувати роботу на гармонізацію особистісного розвитку дитини на даному віковому етапі.

При вибудовуванні тактики своєї роботи не менш важливо враховувати і таке ключове явище як зона найближчого розвитку (за К.С. Виготським). Це поняття можна визначити, як різниця між рівнем складності завдань, доступним дитині при самостійному вирішенні, і тим, якого вона здатна досягти з допомогою дорослих або в групі однолітків.

Учні із ЗПР залюбки використовують допомогу, яку їм надає вчитель та асистент вчителя, вони здатні переносити продемонстрований спосіб виконання дій на подібні завдання. За умови дотримання педагогами спеціальних вимог до навчання таких дітей, вони здатні вивчити навчальну інформацію значної складності, розраховану на учнів з нормальним розвитком, відповідним їх вікової категорії.

Тому, з такими дітьми потрібно використовувати різноманітні методи і форми роботи, які відповідають віку дітей: різноманітні посібники, дидактичні ігри, відеоопосібники, наочні навчальні посібники, додаткові джерела інформації, логоритмічні вправи Щоб успішно працювати з дітьми із затримкою психічного розвитку і досягнути високих результатів робити, я рекомендую асистентам вчителів звернути увагу на наступне:

1. Дітям із ЗПР властива низька ступінь стійкості уваги, тому необхідно спеціально організовувати і спрямовувати увагу дітей.

2. Вони потребують більшої кількості спроб, щоб освоїти спосіб діяльності, тому необхідно надати можливість дитям діяти неодноразово на одних і тих же умовах.

3. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в тому, що складні інструкції їм недоступні. Необхідно дробити завдання на короткі відрізки і пред'являти дитині поетапно, формулюючи завдання гранично чітко і конкретно. Наприклад, замість інструкції «Склади розповідь за картинкою» доцільно сказати наступне: «Подивися на цю картинку. Хто тут намальований? Що вони роблять? Що з ними відбувається? Розкажи».

4. Висока ступінь втомлюваності дітей з ЗПР може приймати форму як стомлення, так і зайвого збудження. Тому не бажано примушувати дитину продовжувати діяльність після настання стомлення. Однак багато дітей з ЗПР схильні маніпулювати дорослими, використовуючи власну стомлюваність як привід для уникнення виконання завдань.

5. Щоб втома не закріпилася у дитини як негативний підсумок спілкування з педагогом, обов'язкова церемонія «прощання» з демонстрацією важливого позитивного підсумку роботи.

6. Будь-який прояв щирого інтересу до особистості такої дитини цінується їм особливо високо, так як виявляється одним з небагатьох джерел почуття власної значущості, необхідного для формування позитивного сприйняття себе та інших.

7. В якості основного методу позитивного впливу на дітей із ЗПР можна виділити роботу з сім'єю цієї дитини. Отже враховуючи вище сказане доцільно зауважити, що робота з дітьми із ЗПР потребує комплексного підходу і є довготривалим процесом але за умов умови узгоджених дій усіх учасників навчально-виховного процесу є надзвичайно ефективним.

Література

1. Ілляшенко Т.Д., Бастун Н.А., Сак Т.В. Діти із затримкою психічного розвитку та їх навчання. - К., 1997.

2. Козубовська І., Смук О. Психокорекційна робота з дітьми з затримками в психічному розвитку. - Ужгород, 2003. - 205 с.

3. Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. – М., 1992.

4. Психологія навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку: Метод. рекомендації для студентів педагогічних інститутів і вчителів 1-4 класів загальноосвітньої школи / Упоряд. Н.А. Головань. – Кіровоград: КДПІ, 1991. – 32 с.

5. Специальная психология : [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] [В. И. Лубовский, Т. В. Розанова, Л. И. Солнцева и др.]; под ред. В. И. Лубовского. – [2-е изд., испр.]. – М. : Издательский центр "Академия", 2005. – 464 с. 6. Тарасюк С. О. Формування соціально-комунікативної активності дітей із затримкою психічного розвитку в процесі корекційного навчання: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.08 "Спеціальна психологія" / С. О. Тарасюк. – К., 1999. – 20 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.