матеріал

Інші методичні матеріали

Для кого: Дошкільнята (5-6 років), 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, Дорослі

"Стань дитині вірним другом" тренінгове заняття для батьків

Опис документу:
Мета: встановлення довірливих стосунків між дітьми та батьками; сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства; розвивати в учасників тренінгу здатність до емпатії, володіння навичками встановлення емоційного контакту з дітьми. Завдання:  формувати почуття єдності з дитиною;  формувати вміння взаємодіяти та розуміти одне одного.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

СТАНЬ ДИТИНІ ВІРНИМ ДРУГОМ

тренінгове заняття

Друзі поважають рішення один одного,

навіть якщо не погоджуються з ними.

Це називається відданість.

Маріо П'юзо

Мета: встановлення довірливих стосунків між дітьми та батьками; сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства; розвивати в учасників тренінгу здатність до емпатії, володіння навичками встановлення емоційного контакту з дітьми.

Завдання:

  • формувати почуття єдності з дитиною;

  • формувати вміння взаємодіяти та розуміти одне одного.

Психолог. Доброго дня, шановні батьки. Сьогодні ми зібралися, для того, щоб поспілкуватися в тісному дружньому колі про те, як стати другом власній дитині. Ми прагнемо працювати з вами в теплій та затишній атмосфері, і тому дуже хочемо з вами познайомитися ближче.

  1. Вправа для знайомства «Сонечко»

Мета: створити комфортну атмосферу, підготовити учасників до роботи, сприяти згуртованості групи.

Психолог. У кожного з вас є стікери і фломастери. Намалюйте на ньому коло, це початок малюнку нашого сонечка. В його центрі напишіть своє ім’я. А в кожного сонечка є промінці, напишіть на промінцях свого сонечка якими рисами ви себе можете охарактеризувати.

  1. Вправа «Павутинка дружби»

Мета: створити в учасників позитивний настрій, розвивати навички спілкування, емпатії; формувати почуття єдності з дитиною.

Перший учасник передає комусь клубок ниток зі словами: «Я хочу стати другом своїй дитині тому, що… (називати причину). В результаті виходить павутинка.

  1. Гра «Лялька-витинанка»

Мета: перевірити як добре батьки знають про вподобання власних дітей; формувати почуття єдності з дитиною.

Завдання. Учасникам роздають по аркушу паперу. Потрібно без ножиць, тільки руками «вирвати» фігурку своєї дитини. На голові кожен пише мрію своєї дитини, малює звичний вираз обличчя, на тулубі – вказує її улюблену іграшку, на правій руці - улюблене місце відпочинку, на лівій – її захоплення, на правій нозі – її улюблену страву, на лівій – улюблену пору року.

Наприкінці гри учасники презентують кожну фігурку.

  1. Вправа «Батьківські міфи»

Психолог. Кожен батько, або мати мріє бачити свою дитину успішною, здоровою, щасливою. І часто можна почути в розмові двох жінок поради щодо виховання дитини в сім’ї. Деякі поради звичайно можна брати в свій досвід виховання, а деякі виявляються хибними. Пропоную хибні поради щодо виховання дитини назвемо – «міфами», а вам, як досвідченим батькам до них необхідно підібрати «факти».

Батьківський міф

Факти

1.

Будь-яка дитинна може стати лідером

Не кожна дитина може бути лідером і не кожному можна бути лідером. Якщо ця роль нав’язлива, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитини, вона може завдати їй шкоди. Роль лідера пов’язана з колосальною відповідальністю за інших. Її не можна передавати. Чи можуть діти взяти на себе таку відповідальність?

2.

Якщо в моєї дитини є від мене секрети, отже, вона мені не довіряє

Дитина, яка нормально розвивається, завжди прагне утвердити своє право на недоторканість приватного життя. Це так само важливий процес, як, наприклад, ріст зубів або волосся або зубів. Саме ці межі допомагають їй почуватися повноцінним власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який відчуває власну територію дитини, незабаром побачить її подяку. Батьки не завжди можуть виділити дитині окрему кімнату. Але завжди знайдеться місце на для її столу, шафи.

3.

Заборона на виявлення почуттів

Жити в режимі напруження і само пригнічення небезпечно. Емоції, як і будь-яка фізична енергія, не можуть раптово зникнути. Потрібен час, щоб вони згасли. Але, як і у фізичному світі,, цю енергію можна перевести з однієї форми в іншу. Агресія може звучати як злість. І тоді носій такої емоційної енергії влаштовує бійку або розбиває вітрину. Але можливий і інший сценарій. Агресивна людина сідає за фортепіано й емоційно виконує п’єси, або розряджає агресію в танці.

4.

Якщо дитиною не опікуватися і не контролювати її, вона взагалі нічого не робитиме

Зверніть увагу: діти часто поводяться так, наче хочуть, щоб їх зупинили, вони підводять себе до покарання. Вони не можуть керувати своїми емоціями, не мають внутрішніх систем контролю за поведінкою. У такій ситуації необхідний хоча б зовнішній контроль, але він має бути періодичним, а не постійним і наполегливим.

5.

Коли ми сваримо дітей, вони все одно знають, що ми їх любимо

Дитяча підсвідомість буквально сприймає слова. У підсвідомості немає почуття гумору, воно не може оцінити контекст або побачити другий план сказаного. Унаслідок цього можуть формуватися негативні життєві сценарії. Якщо дитина чує з вуст значущого дорослого, що вона ледащо або егоїст, то для підсвідомості це – команда, яку треба виконати.

6.

Не можна хвалити дитину – виросте егоїстом і задавакою

Педагоги і психологи дано помітили: найдієвіший виховний спосіб – заохочення. Перестаратися можна тільки з нещирими компліментами. Але якщо нагорода заслужена – не бійтеся вручити її героєві!

7.

Дитина має почуватися королем у сімї, адже вона ще встигне зазнати жорстокості й несправедливості світу

Для того, щоб сказати про когось погане, зовсім не потрібен привід. Зрештою, його завжди можна вигадати. Небезпека міфу в тому, що він формує оцінне мислення і безмежну залежність від суспільної думки.

8.

Психологічним міфом є така настанова дитині: «Головне, щоб ніхто з оточення не мав приводу про тебе погано сказати або подумати»

Головна небезпека міфу полягає в тому, що контрольована дитина не набуває навичок самоорганізації та самодисципліни, у неї не розвивається вольовий компонент психіки. Воля, як відомо. Виявляється тільки в ситуаціях подолання перешкод. У дитини ситуацій подолання немає. Їй не потрібно себе спонукати до дії, це роблять дорослі.

  1. «Способи вираження батьківської любові»

Психолог. Нам завжди дуже хочеться навчитися розуміти своїх дітей. Але інколи, наші діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Але і нас також не завжди розуміють діти, тому, що розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити власні думки. Але ще гірше, коли ми не здатні виразити дитині свої почуття і любов зрозумілою їм мовою.

Чи вміємо ми, дорослі, говорити мовою любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх. Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, малюк виростає доброю і щедрою людиною.

Спілкуючись з дітьми що необхідно пам’ятати?

        1. Перед нами – діти;

        2. Вони поводяться, як діти;

        3. Буває, що їхня поведінка нервує нас;

        4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослівши, виправляються;

        5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна – діти її не відчують. Тоді вони втрачають впевненість у собі і не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а отже, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.

        6. Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «Скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка й озлобленість.

        7. Якщо ми їх любимо попри все, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – любити!!! Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця і навчитися проявляти свою любов. Діти по-різному відчувають любов, але всі потребують її. Існує 5 основних способів, які виражають любов:

  • дотик;

  • слова заохочення;

  • час;

  • подарунки;

  • допомога.

Якщо в вашій сім’ї декілька дітей. То навряд чи умови їхньої любові збігаються. У дітей різні характери, і любов вони сприймають по-різному. З кожною дитиною необхідно говорити її рідною мовою любові. Але варто ще раз згадати про необхідність безумовної любові до дитини. Адже діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодівають до того часу мистецтвом маніпулювати батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але тільки-но щось не до смаку – вона перестає їх любити. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі.

Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона не така красива, як нам би хотілося і не надто успішна. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. І найголовніше – ми любимо її, хоч би що вона втнула. Це означає, що ми любимо дитину, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, і лише потім будемо займатися її вихованням та навчанням.

П’ять шляхів до серця дитини

  • Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчат, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

  • Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те, що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим. Щодня даруйте дитині слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

  • Час – це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу. І попри всю зайнятість приділяйте своїй дитині хоча б кілька годин на тиждень.

  • Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити – це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – продумати, як його подарувати.

  • Допомога – кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю. То душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному віковому етапі ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому батькам важливо обрати саме ту «мову». Яка веде до серця їхньої дитини.

  1. Діагностична вправа «Моделі стосунків батьків із дітьми»

Психолог. Зобразимо стосунки батьків із дитиною за допомогою двох кружечків: «Я» (батько, мати) і «Вона» (дитина). Кружечки можуть бути розміщені далеко один від одного, торкатися, перекриватися, повністю накладатися, входити один в інший. Це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей один в одному. Виберіть із наведених моделей ту, яка відповідає вашим реальним стосункам з дитиною.

Мал.1

Мал.2 Мал.3

Мал.4 Мал.5 Мал.6

Моделі стосунків з дітьми:

  1. Ви з дитиною незалежні один від одного і не близькі. Це насторожує, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.

  2. Ви незалежні, не дуже близькі. Але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.

  3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й незалежні.

  4. Ви ближчі, ніж у моделі 3. Це гарні стосунки.

  5. Ви близькі як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.

  6. Одна особистість повністю поглинута іншою. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

  1. Вправа «Погода в твоєму домі»

Мета: допомогти учасникам оцінити психологічний клімат в сім’ї.

Завдання. Учасникам роздаються паперові сонечка, хмаринки, блискавки, веселки, краплі дощу і пропонують скласти «прогноз погодних умов» у своєму домі. Продемонструйте і поясніть чому він саме такий.

  1. Історія для роздумів «Каяття батька» - Л. Лорисд

Мета: формування позитивного ставлення до дітей, психологічна просвіта батьків щодо питань взаємодії дорослого з дитиною.

"Послухай синку. Я вимовляю ці слова в той час, коли ти спиш; твоя маленька рука підкладена під щічку; а кучеряве біляве волосся злиплося на вологому чолі. Я один прокрався у твою кімнату.

Кілька хвилин назад, коли я сидів у бібліотеці і читав газету, на мене нахлинула важка хвиля каяття. Я прийшов до твого ліжечка з визнанням своєї провини.

Ось про що я думав, синку. Я витирався мокрим рушником. Я вилаяв тебе за те, що ти не почистив черевики. Я сердито закричав на тебе, коли ти кинув щось зі свого одягу на підлогу.

За сніданком я теж до тебе причепився. Ти пролив чай. Ти жадібно ковтав їжу. Ти поклав лікті на стіл. А потім, коли ти відправився погратись, а я квапився на потяг, ти обернувся, помахав мені рукою і крикнув: "До побачення, тату!"

Я ж насупив брови і сказав: "Розправ плечі!"

Потім, наприкінці дня, усе почалося знову. Йдучи по дорозі додому, я помітив тебе, коли ти на колінах грав у піску. Я принизив тебе перед твоїми товаришами, змусивши йти додому. "Панчохи дорого коштують - і якби ти повинен був купувати їх на власні гроші, то був би більш охайним!" Уяви тільки, синку, що це говорив твій батько!

Пам'ятаєш, як ти увійшов потім у кімнату, де я читав, - несміло, з болем у погляді? Коли я миттєво глянув на тебе поверх газети, роздратований тим, що мені перешкодили, ти в нерішучості зупинився в дверей. "Чого тобі треба?" - різко запитав я. Ти нічого не відповів, але рвучко кинувся до мене, обійняв мене і поцілував. Твої рученята стиснули мене з любов'ю, якою Бог наповнив твоє серце і яку навіть моя зневага не змогла висушити. А потім ти пішов, дрібочучи ніжками, до себе в кімнату.

Отож, синку, незабаром після цього газета вислизнула з моїх рук і мною опанував моторошний, нудотний страх. Що зі мною зробила звичка? Звичка чіплятися, розпікати - така була моя нагорода тобі за те, що ти ще маленький хлопчик.

Не можна сказати, що я не любив тебе. Вся справа в тому, що я очікував надто багато чого від юності і міряв тебе міркою своїх власних років. А в твоєму характері - так багато здорового, прекрасного і щирого. Твоє маленьке серце настільки ж велике, як світанок над далекими пагорбами. Це проявилося у твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед відходом до сну. Ніщо інше не має сьогодні значення, синку». Я прийшов до твого ліжечка в темряві і, присоромлений, схилив перед тобою коліна!

Це слабка спокута. Я знаю, ти не зрозумів би цих речей, якби я тобі сказав усе це, коли ти прокинешся. Але завтра я буду справжнім батьком! Я буду дружити з тобою, страждати, коли ти страждаєш, і сміятися, коли ти смієшся. Я прикушу свого язика, коли з нього буде готове зірватися роздратоване слово. Я постійно буду повторювати як заклинання: "Адже він маленький хлопчик!" Боюся, що я подумки бачив у тобі дорослого чоловіка. Однак зараз, коли я бачу тебе, синку, утомленого, зігнутого в ліжечку, я розумію, що ти, синку, ще дитина. Ще вчора ти був на руках у матері, і голівка твоя лежала на її плечі. Я вимагав надто багато, надто багато. Прости мене синку..."

  1. Вправа на завершення «Коло рук»

Психолог. Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові; уявіть, як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається у долоню того, хто сидить праворуч, збагачується його любов’ю та рухається далі по колу. Потім любов повертається, збагачена від сердець інших учасників групи!!!!!

  1. Рефлексія.

Психолог просить учасників дати відповіді на запитання:

  • Що ви сьогодні зрозуміли?

  • Що вам сподобалося?

  • Що не сподобалося?

9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

матеріал

Інші методичні матеріали

Для кого: Дошкільнята (5-6 років), 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, Дорослі