Соціальне становлення людини у суспільстві відбувається протягом усього життя і в різних соціальних групах: дитячий колектив, шкільний клас, компанія однокласників, коло однодумців, трудовий колектив, сім'я - це соціальні групи, що становлять найближче оточення особистості і виступають в якості носіїв різних норм і цінностей. Такі групи є факторами, що впливають на формування ціннісних пріоритетів особистості і становлення її життєвої компетентності.
Наші вихованці – це діти з особливими освітніми потребами. Це «виняткові діти» з особливостями психофізичного, інтелектуального та емоційного розвитку, у яких рівень сформованості особистості виходить за рамки загальноприйнятої в суспільстві норми. Кількість таких дітей значна і вони виявляються соціально не стійкими, морально не готовими і не захищеними через обмежену, дозовану взаємодію з соціумом. Це яскраво видно після закінчення навчального закладу: з початком самостійного життя, з періодом самостійного прийняття рішень і неминучої відповідальності за них.
Часто, не маючи достатнього життєвого досвіду, стійких моральних переконань, вони не вміють:
динамічно орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних проблем;
виділяти з поміж різноманітних життєвих проблем ті, які потребують першочергового вирішення та знаходити шляхи їх раціонального розв’язання;
бути комунікабельним та без остраху йти на контакт у різних соціальних групах, правильно виходити з конфліктних ситуацій;
Як результат, більшість випускників спеціальних закладів мають не достатньо сформовані життєві компетенції, соціальні здібності, через що важко адаптуються до сучасних суспільно-економічних умов. Такі діти не здатні до самореалізації в соціумі, часто проявляють схильність до асоціальної поведінки.
