Історія солі сягає щонайменше 6050 років до н.е. і була невід’ємною частиною різних видів культурної та економічної діяльності впродовж усієї людської цивілізації. У Стародавньому Єгипті сіль була не лише частиною релігійних жертвоприношень, але й необхідною для збереження мумій. Фінікійці широко торгували сіллю по всій своїй середземноморській імперії, що свідчить про її раннє економічне значення.
У Франції існує сіль вищого зразка якості, яка має назву Fleur de Sel. Її не використовують у процесі приготування їжі, а посипають нею лише готові страви. Висока вартість такою солі обумовлена способом її видобутку. З цією метою використовують спеціальні кошики, крізь які вручну відфільтровують морську воду, як це робили стародавні кельти.
Сіль поділяється на види: кам'яна, кухонна, екстра, йодована, морська, екзотична. Сіль (хлористий натрій) містить у своєму складі також марганець, залізо, кальцій, фтор, цинк, селен. Основні складники солі – це хлор і натрій. Хлор є основною складовою шлункового соку.
