Актуальність теми роботи полягає у тому, що процес розпізнавання психологічних особливостей, що детермінують поведінку школяра, виявляються включеними уявлення педагога про учня, його ставлення до дитини, система педагогічної взаємодії, що склалася. Характер розвитку кожного з компонентів відображає рівень комунікативної компетентності педагога та впливає на адекватність прийнятих психодіагностичних рішень. З цієї точки зору комунікативна компетентність педагога є інструментом реалізації психодіагностичної діяльності в навчально-виховному процесі.
Об’єктом дослідження є психологічні особливості комунікативної компетентності педагога як основа педагогічної діяльності.
Мета дослідження полягає в розкритті педагогічних та психологічних, особливостей комунікативних якостей, визначення ролі комунікативної здібності педагога у педагогічній діяльності.
Для досягнення цієї мети перед нами постали такі завдання:
1. Провести аналіз літературних джерел за проблемою дослідження.
2. Розкрити поняття педагогічної комунікації, її стилів та структури, описати психологічні особливості комунікативних якостей.
3. Проаналізувати отриману інформацію та зробити висновки.
4. Розробити практичних рекомендацій з теми розвитку педагогічної комунікації, з’ясувати основні методи формування комунікативних якостей.
Для розв’язання списку завдань було використано комплекс методів дослідження:
а) аналіз літературних джерел за проблемою дослідження для з'ясування сутності та особливостей комунікативних якостей педагогів;
б) аналіз прояву комунікативних якостей у процесі виконання педагогічної діяльності для розробки психотехнологій покращення педагогічної комунікації.