У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів.
Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги. У 12-14 років спостерігається в учнів зростання обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Цікавість роботи є важливою умовою тривалості уваги підлітка. Проте підліток уже може змусити себе бути уважним, виконуючи навіть нецікаві для нього завдання.
Для підлітків характерним є прагнення виховувати у собі здатність бути уважним. У них зростають елементи самоконтролю і саморегуляції, увага стає більш контрольованою.
Підліток може регулювати і зовнішній вираз уваги, вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, в той час як думки його зайняті якимсь іншим уявним об’єктом.
Підліток виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки.
Зростаюча довільність уваги підлітка є проявом його вольової активності.
Відчуття та сприймання у підлітковому віці розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюються на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії.
Удосконалюється зорові і слухові диференціювання, гострота зору і слуху їх зростає від 13 до 15 років і переважає відповідні показники дорослих. Прогресує розрізнення відтінків кольорів, здатність розрізняти висоту тонів.
Сприймання більше набуває активного характеру, воно стає спостереженням з усіма його характерними особливостями. Сприймання все більше пронизується розумовими операціями зіставлення, порівняння, узагальнення, класифікації.
Проте саморегуляція сприймання у підлітка ще буває недосконалою. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам’яті: запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Розвиток пам’яті відбувається у тісному взаємозв’язку із розвитком мовлення та мислення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється у розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування, у зростанні його продуктивності щодо абстрактних суджень і понять, виражених і словесній формі. Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам’ятовування. Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання, пам’яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів.
Однією із рис підлітків є критицизм, тобто несприйняття на віру пояснень вчителя, батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують те, що їм говорять. Це свідчить про посилення мислительної активності.
Мислення з конкретно-понятійного поступово стає абстрактно-понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття, розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленнях.
Розвиваються міркування та умовисновки.
Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування.
Виникає потяг до писання віршів.
Підлітки оволодівають читанням “про себе”, що підвищує продуктивність розуміння, сприяє розвитку внутрішнього мовлення.
№31 Емоційно-вольова сфера підлітка
Емоційно-вольова сфера підлітків нестійка: вони бувають не тільки поривчастими, веселими, активними, але й в'ялими, пасивними, схильними до усамітнення та самоаналізу. Багатьом підліткам притаманні підвищена самокритичність в оцінюванні своєї зовнішності, одягу і разом з тим зайва самовпевненість, схильність до критиканства та переоцінки звичних для оточуючих цінностей, особливо цінностей старшого покоління.
Разом з проявом типологічних рис та інших особливостей характеру підліткам притаманні певні загальні якості, тобто "моделі поведінки", або реакції. До них відносяться: реакція емансипації (боротьба за свою особисту незалежність), реакція групування з однолітками, реакція захоплення (хобі-реакція).
Реакція емансипації звичайно починає проявлятися в бажанні звільнитися від впливу і контролю батьків, вчителів та старших взагалі, в ігноруванні та відкритому спростуванні прийнятих у сім'ї цінностей і порядків, частіше без будь-яких конкретних пропозицій щодо їх покращання з точки зору самого підлітка. Слід відзначити, що не завжди й дорослі тактовні і делікатні стосовно дітей.У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів.
Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги. У 12-14 років спостерігається в учнів зростання обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Цікавість роботи є важливою умовою тривалості уваги підлітка. Проте підліток уже може змусити себе бути уважним, виконуючи навіть нецікаві для нього завдання.
Для підлітків характерним є прагнення виховувати у собі здатність бути уважним. У них зростають елементи самоконтролю і саморегуляції, увага стає більш контрольованою.
Підліток може регулювати і зовнішній вираз уваги, вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, в той час як думки його зайняті якимсь іншим уявним об’єктом.
Підліток виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки.
Зростаюча довільність уваги підлітка є проявом його вольової активності.
Відчуття та сприймання у підлітковому віці розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюються на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії.
Удосконалюється зорові і слухові диференціювання, гострота зору і слуху їх зростає від 13 до 15 років і переважає відповідні показники дорослих. Прогресує розрізнення відтінків кольорів, здатність розрізняти висоту тонів.
Сприймання більше набуває активного характеру, воно стає спостереженням з усіма його характерними особливостями. Сприймання все більше пронизується розумовими операціями зіставлення, порівняння, узагальнення, класифікації.
Проте саморегуляція сприймання у підлітка ще буває недосконалою. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам’яті: запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Розвиток пам’яті відбувається у тісному взаємозв’язку із розвитком мовлення та мислення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється у розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування, у зростанні його продуктивності щодо абстрактних суджень і понять, виражених і словесній формі. Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам’ятовування. Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання, пам’яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів.
Однією із рис підлітків є критицизм, тобто несприйняття на віру пояснень вчителя, батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують те, що їм говорять. Це свідчить про посилення мислительної активності.
Мислення з конкретно-понятійного поступово стає абстрактно-понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття, розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленнях.
Розвиваються міркування та умовисновки.
Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування.
Виникає потяг до писання віршів.
Підлітки оволодівають читанням “про себе”, що підвищує продуктивність розуміння, сприяє розвитку внутрішнього мовлення.
№31 Емоційно-вольова сфера підлітка
Емоційно-вольова сфера підлітків нестійка: вони бувають не тільки поривчастими, веселими, активними, але й в'ялими, пасивними, схильними до усамітнення та самоаналізу. Багатьом підліткам притаманні підвищена самокритичність в оцінюванні своєї зовнішності, одягу і разом з тим зайва самовпевненість, схильність до критиканства та переоцінки звичних для оточуючих цінностей, особливо цінностей старшого покоління.
Разом з проявом типологічних рис та інших особливостей характеру підліткам притаманні певні загальні якості, тобто "моделі поведінки", або реакції. До них відносяться: реакція емансипації (боротьба за свою особисту незалежність), реакція групування з однолітками, реакція захоплення (хобі-реакція).
Реакція емансипації звичайно починає проявлятися в бажанні звільнитися від впливу і контролю батьків, вчителів та старших взагалі, в ігноруванні та відкритому спростуванні прийнятих у сім'ї цінностей і порядків, частіше без будь-яких конкретних пропозицій щодо їх покращання з точки зору самого підлітка. Слід відзначити, що не завжди й дорослі тактовні і делікатні стосовно дітей.
