На селі у бабусі Настусі був пухнастий, вірний котик. Бабуся назвала його котиком-воркотиком. Він любив дуже спати, а коли спав, то у сні воркотав.
Сьогодні, діти, ви будете котиками – воркотиками. Котик – воркотик ліг собі на піч і дрімає.
«Котик дрімає» - лежить на боці, руки між колінами. Але через вікно заглянули сонячні промінчики і полоскотали котика. Від лоскоту котик почав ворушитись.
«Котик ворушиться» - котик перекидається то на один, то на другий бік. Але сонячні промінчики засвітили котику в очі, він ліг на спину і потягнувся.
«Потягусі» - лежачі на спині, піднімати руки вгору і прошепотіти: «П..Ф..Ф..». котик випустив повітря. Але він мав добру звичку після сну робити розминку.
«Розминка» - лежачі на спині, піднімання по черзі то одну то другу ногу. Котики завжди люблять митися і причісуватися.
«Котик умивається» - лежачі на животі імітувати вмивання личка. Але котики- воркотики почули шарудіння. Стали на низьких колінах і прислухаються чи часом не мишка шарудить.
«Де мишка?» - стоячи на низьких чотирьох, виконати повороти голови вліво, в право.
«Котик сердиться» - вигнути і прогнути спинку, і сказати: «ФУР-Р…»
«Кошенята повзуть в нірку» - стоячі на середніх чотирьох, пролізаємо в обруч. В норі кошенята нічого не знайшли і почали гострити свої кігтики.
«Нагостримо кігтики» - стоячі на високих чотирьох, робимо по черзі загрібаючи рухи пальцями рук. Нагострили кігті і пішли гратися своїм пухнастим хвостом.
«Дожини хвостик» - стоячи на високих чотирьох кружляємо навколо себе. А потім пішли вони на двір.
«Котики збираються на вулицю» - звичайна ходьба по колу.
