Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Арттерапія для внутрішньо переміщених дітей за методикою «Моя тварина-захисник»
»
Взяти участь Всі події

ПРОФЕСІЙНИЙ СТРЕС І МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НИМ

Професійна освіта

Для кого: Дорослі

15.01.2022

221

5

0

Опис документу:

На роботі і в житті ми постійно стикаємося зі стресовими ситуаціями. Стресори виникають під час роботи в школі. Тому вчителю слід уникати стресів, які знижують працездатність педагога і впливають на його стосунки з дітьми та колегами.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Маслюк Л. В.

ПРОФЕСІЙНИЙ СТРЕС І МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НИМ

Постановка проблеми. На роботі і в житті ми постійно стикаємося зі стресовими ситуаціями. Стресори виникають під час роботи в школі. Тому вчителю слід уникати стресів, які знижують працездатність педагога і впливають на його стосунки з дітьми та колегами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Було проведено чимало наукових досліджень, в яких розглядаються питання професійного стресу. Ю. Скорик[4] досліджувала вплив стресів на вигорання педагогів. Н. Смалюк [3], М. Лебідь [1] досліджували причини стресів. Зазначені дослідники та російський вчений Ю. Щербатих [5] проаналізували методи запобігання стресів та боротьби з ними. Г. Мешко [2] вказав на хвороби, які виникають внаслідок тривалих стресів.

Метою дослідження є продемонструвати причини професійного стресу та методи боротьби з ним, а також вплив стресу на професійну активність.

Розпочнемо саме з наслідків стресу. Згідно М. Буріша у розвитку психофізичного вигорання можна виділити 6 фаз: 1) фаза застереження, яка супроводжується надмірною участю і виснаженням; 2) зниження рівня участі (у ставленні до професійної діяльності, до колег, клієнтів, у ставленні до оточення, вікові вимоги); 3) емоційні реакції (депресія, агресія); 4) фаза деструктивної поведінки; 5) психосоматичні реакції і зниження імунітету; 6) почуття розчарування і формування негативної життєвої установки [4, с. 313-314].

Г. Сальє виділив такі компоненти синдрому «професійного вигорання»: стадія тривоги; стадія резистентності (адаптації); стадія виснаження [5, с. 13]. Якщо на першому етапі об’єкт намагається пристосуватися до нових умов, то на наступній стадії організму вдається адаптуватися. Під час стадії виснаження організм втрачає можливість протистояти зовнішнім умовам, що призводить до хвороби чи навіть смерті індивіда.

Однією з причин професійного вигорання є стрес. Л. В. Куликов та О. А. Михайлова виділяють три різні види стресів, які пов’язані з професійною діяльність: робочий стрес, який формується під впливом умов праці; професійний стрес (пов’язаний з професією, родом чи видом діяльності); організаційний стрес (вплив на працівника особливостей організації) [3, с. 166].

Існує декілька факторів (стресорів), які викликають стрес під виконання своїх професійних обов’язків:

  1. пов’язані з організацією і змістом професійної діяльності (надмірне перевантаження, напружена психічна діяльність чи явне недовантаження в обсязі виконуваної роботи; одноманітність або складність виконуваної роботи; підвищена відповідальність; необхідність приймати занадто багато рішень; відсутність або мала участь у процесі прийняття рішень; новизна, реорганізація на роботі та ін.);

  2. пов’язані з професійною кар'єрою (проблема статусу; зміна службових обов'язків; перехід на іншу роботу; незадоволеність перспективою; недостатність необхідних професійних знань і умінь; перспектива скорочення (звільнення, безробіття) або передчасного відходу на пенсію тощо);

  3. пов’язані з оплатою праці (переживання невідповідності між витратами сил на виконувану роботу і її оплатою; нерівна оплата);

  4. пов’язані з взаємовідносинами на роботі (неприємності з керівництвом; конфлікти з колегами; ізоляція в робочому колективі; несприятливий клімат в колективі);

  5. пов’язані з поза організаційними джерелами (проблеми в сімї; проблеми зі здоровям; фінансові проблеми; проблеми особистих та організаційних цінностей) [1, с. 8-9].

Російський дослідник Ю. Щербатих виділив дві основні групи причин виникнення стресів: суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних причин автор відносить такі фактори: 1) невідповідність генетичних програм сучасним умовам; 2) стрес від реалізації негативних батьківських програм; 3) стрес, викликаний когнітивним дисонансом; 4) стрес пов’язаний з неадекватними установками і поглядами особи; 5) неможливість реалізації актуальної потреби; 6) стрес, пов’язаний з неправильною комунікацією; 7) стрес від неадекватної реалізації умовних рефлексів; 8) нездатність розпоряджатися часом. Дещо менше груп дослідник виділив серед об’єктивних причин стресів. Сюди відносяться такі групи: умови життя і роботи; взаємодія з людьми; соціальні фактори середовища; надзвичайні обставини [5, с. 101-111].

Після тривалого стресу виникають психосоматичні хвороби: гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, інсульт, інфаркт міокарда, мігрень, бронхіальна астма, виразковий коліт, нейродерміт, підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, безсоння, артрит та ін. Стрес нерідко спричиняє діабету, глаукоми, геморою, пародонтозу [2, с. 99].

Тому зі стресом потрібно боротися. Виділяються два ресурси стресостійкості: внутрішні і зовнішні. Внутрішні ресурси формуються самою людиною. Саме її внутрішня воля є основним джерелом боротьби зі стресом. Внутрішні ресурси поділяють на особисті (активна мотивація подолання; впевненість в собі; позитивне та раціональне мислення; розуміння власних цілей; емоційно-вольові якості; емоційний інтелект; досвід подолання стресових ситуацій; уміння звернутися за допомогою і прийняти її тощо), поведінкові (копінг-стратегії; асертивна поведінка; пошук соціальної підтримки); фізичні (стан здоров’я, турбота про збереження та зміцнення здоров’я), стиль життя (відсутність шкідливих звичок; наявність часу для відпочинку; здорове харчування; здоровий сон). Також боротьбою з професійним стресом має займатися організація, в якій працює педагог, та держава через медичне страхування та соціальні програми. Справедлива заробітна плата Але це не всі зовнішні ресурси стресостійкості. В боротьбі зі стресостійкістю може допомогти спілкування та відпочинок. Тобто зовнішніми ресурсами можуть бути соціальна (емоційна, матеріальна, інформаційна) підтримка, яку здійснюють інститути соціальної підтримки; держава; організація; родина; друзі, та матеріальна підтримка (достатній рівень матеріального прибутку; задовільні умови життя та відпочинку; безпека життя; оптимальні умови праці; стабільність оплати праці) [1, с. 21]. Без гідної заробітної плати людина не зацікавлена в ефективному виконанні своїх посадових обов’язків, відбувається швидке професійне вигорання.

Отже, одним з основних причин професійного вигорання є професійні стреси. Професійні стреси виникають через проблеми в колективі, низьку заробітну плату, тяжке навантаження. Причини виникнення стресів можна поділити на суб’єктивні і об’єктивні. Суб’єктивні причини виникнення стресів пов’язані з проблемами, джерелом якої є сама людина. Об’єктивні стресори – це оточуюче середовище. Часті стресові ситуації призводять до різноманітних хвороб, зниження імунітету та втрати працездатності. Для боротьби з стресами виділять два ресурси стресостійкості: внутрішні та зовнішні. Перший ресурс пов’язаний з здатністю людини самостійно боротися з стресами. Але з цією проблемою має боротися також держава, працедавець.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Лебідь Н.К. Стресостійкість як особистісна властивість керівників-лідерів закладів середньої освіти: навчальний посібник. Київ: ПРІОРИТЕТИ, 2016. 36 c.

  2. Мешко Г. Професійний стрес в діяльності педагога. Педагогічний альманах. 2013. Вип. 19. С. 95-101.

  3. Самолюк Н. М. Професійні стреси: причини та методи запобігання. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2016. № 1. С. 165-175.

  4. Скорик Ю. Психофізичне вигорання педагога вищої школи як наслідок впливу професійних стресів. Витоки педагогічної майстерності. 2013. Випуск 11. С. 311–317.

  5. Щербатых Ю. В. Психология стресса и методы коррекции. Санкт-Петербург: Питер, 2006. – 256 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.