Презентація «Український національний рух на початку ХХ ст.: політичний етап, перші партії та мілітаризація нації» — це концептуальна, політико-історична та методично довершена розробка з курсу історії України (9 клас, НУШ). Матеріал системно розкриває доленосний перехід національного руху від культурного просвітництва до відкритої політичної боротьби, розгортання партійного будівництва та підготовку українців до майбутніх військово-політичних катаклізмів.
🗺️ Ключові теми та зміст презентації
Політичний етап та радикалізація національного руху:
Нова епоха: вихід на арену молодого покоління різночинної інтелігенції, яка відкинула компромісне «культурництво» старших громадівців.
Політизація мас: перетворення українського питання з академічного дискурсу вчених на програму дій для широких верств суспільства на тлі революційних подій 1905–1907 років.
Автономістська та самостійницька течії в національному русі:
Автономізм (домінантна течія): прагнення більшості тогочасних партій домогтися широкої національно-територіальної автономії України у складі перебудованих на федеративних засадах Російської чи Австро-Угорської імперій.
Самостійництво: радикальна течія, що безкомпромісно вимагала повної державної незалежності. Епохальний маніфест Миколи Міхновського «Самостійна Україна» (1900 р.) та діяльність Української народної партії (УНП).
Розбудова політичних партій у Надніпрянщині та Західній Україні:
Утворення РУП (1900 р.): Революційна українська партія — перша політична партія в Надніпрянській Україні, що поєднала ідеї соціалізму з національними вимогами.
Партійна диференціація: розкол РУП та поява нових потужних сил — соціал-демократів (УСДРП — В. Винниченко, С. Петлюра), лібералів (УДРП, згодом ТУП — М. Грушевський, С. Єфремов) та самостійників (УНП — М. Міхновський).
Західноукраїнський контекст: домінування в Галичині націонал-демократів (УНДП) та радикалів (РУРП), перехід від локальних вимог до системного парламентського наступу.
«Націоналізація» селянства:
Злам свідомості: успішна трансформація багатомільйонного українського селянства з етнографічної маси («тутешніх», «малоросів») на національно свідомих громадян через мережу читалень, кооперативів та аграрні страйки. Селянство стає головною опорою національних партій.
Національні організації культурного та військово-спортивного спрямування:
«Сокіл» та «Січ»: створення у Галичині масових фізкультурно-спортивних та пожежно-рухливих товариств (К. Трильовський, І. Боберський), які виховували дисципліну та патріотизм серед молоді.
«Пласт» та «Січові стрільці»: поява перших скаутських організацій (1911 р.) та напіввійськових стрілецьких товариств, які стали кадровим фундаментом для створення легіону Українських Січових Стрільців (УСС) напередодні Першої світової війни.
