Олександр Духнович (1803–1865) — видатний український просвітник, який вважається одним із основоположників української етнопедагогіки. Він став першим діячем, який ввів у науковий та педагогічний обіг термін «народна педагогіка», закріпивши його у своєму фундаментальному творі.
Його головні здобутки у становленні етнопедагогіки:
Введення терміна «народна педагогіка»: У своєму підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (1857 р.) він систематизував народний досвід, виокремивши його як самостійну галузь знань.
Принцип народності: Духнович був переконаний, що виховання має спиратися на історичні традиції, менталітет, звичаї та фольклор. Він вважав, що найкраще формує особистість саме той виховний ідеал, який виплеканий самим народом.
Важливість рідної мови: Рідну мову педагог розглядав як найголовніший засіб національного виховання та духовного розвитку, закликаючи навчати дітей зрозумілою їм мовою.
Теорія родинного виховання: Багато уваги просвітник приділяв батьківській відповідальності, сімейним цінностям та ролі матері у формуванні моральних засад дитини.
Серцевиною його педагогічної системи була ідея людинолюбства, добра та виховання свідомого громадянина. Спадщина мислителя стала міцним фундаментом для подальшого розвитку національної системи освіти.
