Експресіонізм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалась у Німеччині на поч.ХХ ст. і характеризується відображенням загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світовогомасштабупочатку XX ст.
Експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей.
РИСИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ:
•зацікавленість глибинними психічними процесами;
•запереченняяк позитивізмута раціоналізму;
•оновленняформально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохопнийпафос;
•суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;
•бунт проти сталих академічнихформ в образотворчому мистецтві .
