Протягом багатьох століть в повсякденній свідомості складалося уявлення про сліпого як особистість глибоко збиткову, неповноцінну.
Сліпого уявляли як людину абсолютно іншого роду, ніж зрячого, а можливості компенсації дефекту, розвитку та вдосконалення його особистості вважали вкрай обмеженою.