У статті розглянуто проблему подолання освітніх бар’єрів, які можуть обмежувати участь дітей з особливими освітніми потребами в навчальній діяльності, спілкуванні та житті класного колективу. Розкрито значення індивідуального підходу, доступності навчальних матеріалів, психологічної безпеки, підтримки самостійності й організації діяльності, що дає змогу кожній дитині виявляти власні здібності та інтереси. Особливу увагу приділено ролі педагога, асистента вчителя, однолітків і родини у створенні інклюзивного середовища, де дитина може вільно висловлювати думки, робити вибір, проявляти ініціативу та відчувати цінність власного внеску.

















