Сучасне життя з його інтенсифікацією міжособистісної взаємодії, зростанням опосередкованого характеру спілкування внаслідок вдосконалення технічних засобів обміну інформацією і зменшення частки невербальних засобів — «мови почуттів», з постійним руйнуванням різних стереотипів, зокрема, пов’язаних зі знанням і додержанням соціально-етичних норм поведінки, робить процес спілкування поверховим і часто стресовим. У цих умовах особливого значення набуває розвиток особистості педагога, його постійне комунікативне вдосконалення для реалізації педагогічних і соціально-комунікативних цілей виховання.











