Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Порядок передавання документів на зберігання до архіву закладу освіти
»
Взяти участь Всі події

Підготовка до ЗНО з теми "Оксиди"

Хімія

Для кого: 8 Клас, 11 Клас

24.09.2019

1076

21

0

Опис документу:
Описано склад, будову, фізичні і хімічні властивості, добування і застосування оксидів. Матеріал подано чітко і структуровано. Допоможе підготуватися до ЗНО чи контрольної роботи. Автор: Кравченко Христина Ігорівна
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Оксид – сполука, утворена двома хімічними  елементами, одним із яких є Оксиген.

Майже всі елементи утворюють оксиди. Виходячи з валентності Оксигену(ІІ) та валентності елементів, склад оксидів можна виразити такими формулами.

Загальні формули оксидів

Валентність елемента / № групи

I

II

III

IV

V

VI

VII

Формула оксиду

Me2O

MeO

Me2O3

EO2

E2O5

EO3

E2O7

Приклад

Na2O

K2O

ZnO

BaO

Al2O3

CO2

SiO2

N2O5

P2O5

SО3

СІ2О7

Назва оксидів

При сталій валентності елемента

При змінній валентності елемента

Тривіальні назви

Якщо елемент має сталу валентність, то він утворює один оксид. Назва оксиду складається з назви елемента і слова «оксид». Наприклад: Na2O – натрій оксид, ZnO – цинк оксид.

Якщо елемент має змінну валентність, то він може утворювати кілька оксидів. Тоді в назві таких оксидів вказується валентність елемента:

а) SO2 – сульфур(IV) оксид;
б) SO3 – сульфур(VI) оксид;
в) Cu2O – купрум(I) оксид;
г) CuO – купрум(II) оксид.

Назви деяких оксидів, які зустрічаються  у повсякденному житті:

CаO – негашене вапно;
CO2 – вуглекислий газ;
CO – чадний газ;
H2O – вода;
SO2 – сірчистий газ;

SO3 – сірчаний газ
SіO2 – кварц, кремнезем.

де Ме – умовно металічний елемент, Е – умовно неметалічний елемент.

Солетворними називають такі оксиди, які в результаті певних хімічних реакцій утворюють солі.

Несолетворні оксиди солей не утворюють.

Оксиди, що взаємодіють з кислотами, утворюючи сіль і воду, називають оснóвними. Цю назву їм дали тому, що кожному оснóвному оксидові відповідає основа. Оснóвні оксиди утворюються тільки металічними елементами. Гідратами цих оксидів є основи:

MexOy → Me(OH)n;

; K2O → KOH;  Al2O3 → Al(OH)3.

Оксиди, які взаємодіють з основами, утворюючи сіль і воду, називають кислотними.

Називають їх так тому, що кожному кислотному оксидові відповідає кислота.

Приклад: 

SO2 → H2SO3;

P2O5 → H3PO4;

As2О3 → H3AsO3;

SO3 → H2SO4

SiO2 H2SiO3;

Cl2О5 HClO3;

CO2 H2CO3;

В2О3 H3ВO3; 

N2O5 HNO3.

Кислотні оксиди утворюються неметалічними і деякими металічними елементами, наприклад: елементи Хром і  Манган, які мають змінну валентність, утворюють основні і кислотні оксиди: 

CrO → Cr(OH)2;

CrO3 H2CrO4;

MnOMn(OH)2;

Mn2O7 HMnO4

Амфотерними називають оксиди металічних елементів, що утворюють солі як при взаємодії з кислотами (кислотними оксидами), так і з основами (основними оксидами), тобто проявляють кислотний або основний характер залежно від умов.

Змішані або подвійні оксиди - атоми металічного елемента мають різну валентність.

Фізичні властивості

Оксиди можуть перебувати у різних агрегатних станах:
а) тверді –
ZnO, Al2O3, Fe2O3, SiO2, P2O3, N2O5 тощо;
б) рідкі –
H2O, SO3, Cl2O7, Mn2O7 тощо;
в) газуваті –
CO2, SO2, NO, NO2 тощо.

Більшість оксидів металічних елементів складається з йонів і є твердими речовинами. Вони як правило не розчиняються у воді, мають високі температури плавлення. Серед основних оксидів з водою реагують лише сполуки лужних і лужноземельних елементів. Більшість окидів неметалічних елементів складається з молекул. Оксиди з молекулярною кристалічною граткою за звичайних умов можуть перебувати у різних агрегатних станах, найчастіше у рідкому або газуватому.

Температури плавлення у них різні – від дуже високих до дуже низьких.

Оксиди бувають різного забарвлення, наприклад: білого (Na2O, ZnO, MgO), жовтого (HgO, Рb2O), синього (TiO2), темно-зеленого (NiO), чорного (CuO), червоного (Cu2O), бурого (Fe2O3, NO2). Деякі оксиди мають запах: SO2 – різкий, задушливий; NO2 – задушливий.

Хімічні властивості оснόвних оксидів

1. Оксиди активних металів (оснóвні) взаємодіють з водою, утворюючи гідроксиди. Утворення гідрату оксиду можна зобразити так:

2. Оксиди малоактивних металів (оснóвні) взаємодіють з воднем з утворенням металу і води :

CuO + H2 → Cu + H2O (реакція відновлення).

3. Оксиди малоактивних металів (оснóвні) взаємодіють з вуглецем і карбон (II)оксидом. Наприклад:

Fe2O3 + C = Fe + CO2

Fe2O3 + 3CO = 2Fe + 3CO2

Цю властивість оксидів використовують для добування металів.

4. Оснóвні оксиди взаємодіють з кислотами з утворенням солі й води:

Li2O + 2HCl = 2LiCl + H2O;

Al2O3 + 3H2SO4 = Al2(SO4)3 + 3H2O.

5. Оснóвні оксиди взаємодіють з кислотними оксидами з утворенням солей:

CaO + CO2 = CaCO3.

Хімічні властивості кислотних оксидів

1. Кислотні оксиди взаємодіють з водою з утворенням кислот:

SO2 + H2O = H3SO3;

SO3 + H2O = H2SO4.

Винятком є силіцій оксид (SiOпісок), який з водою не взаємодіє.

2. Кислотні оксиди взаємодіють з лугами з утворенням солі й води:

CO2 + 2NaOH = Na2CO3 + H2O.

3. Кислотні оксиди взаємодіють з оснóвними оксидами з утворенням солей:

P2O5 + 3MgO = Mg3(PO4)2.

Способи добування оксидів

Способи добування

Загальна схема

Приклад

Взаємодія кисню з простими речовинами

Me + O2 → MexOy
E + O2 → ExOy

4K + O2 = 2K2O
S + O2 = SO2

Випалювання сульфідів, фосфідів

MexSy + O2 → MexOy + SO2
MexPy + O2 → MexOy + P2O5

2ZnS + 3O2 = 2ZnO + 2SO2
Ca3P2 + 4O2 → 3CaO + P2O5

Спалювання горючих водневих сполук

CxHy + O2 → CO2 + H2O

2Н2S + 3O2 = 2Н2O + 2SO2
2C2H4 + 6O2 = 4CO2 + 4H2O

Розкладання:

а) нерозчинних основ

Me(OH)n → MexOy + H2O

2Al(OH)3 = Al2O3 + 3H2O

 б) карбонатів та гідрокарбонатів

MeCO3 → MexOy + CO2
Me(НCO3)n → MeCO3 + H2O + CO2

CaCO3 = CaO + CO2
Ca(НCO3)2 → CaCO3 + H2O + CO2

 в) деяких кислот

 HnR → ExOy + H2O

H2CO3 = H2O + CO2
H2SO3 = H2O + SO2
H2SіO3 = H2O + SіO2

 

4HNO = 2H2O + 4NO2 + O2

г) нітратів металічних елементів:

до Mg

MeNO3 → MeNO2 + O2

2KNO3 = 2KNO2 + O2

Mg-Cu

2Me(NO3)2 → 2MeO + 4NO2+ O2

2Pb(NO3)2 = 2PbO + 4NO2 + O2

від Ag

MeNO3 → Me + NO2 + O2

2AgNO3 = 2Ag + 2NO2 + O2

Поширення у природі. Застосування

Вода – найпоширеніший оксид на Землі.

Силіцій оксид (SiO2) є в складі піску, глини, кварцу. SiO2 відомий як пісок. Силіцій оксид трапляється у вигляді кристалів гірського кришталю. Забарвлений кришталь утворює напівкоштовне каміння: фіалковий аметист, димчастий топаз, барвисту яшму та опал. Трапляється силіцій оксид у вигляді кременю, з якого ще в сиву давнину виготовляли перші знаряддя праці.

Алюміній оксид (Al2O3) входить до складу глини і різних гірських порід. Його прозорі кристали з домішками інших речовин утворюють коштовне каміння: сині сапфіри, червоні рубіни. Непрозорий корунд використовують як наждак для виготовлення шліфувальних кругів, брусків для полірування.

Значно поширені оксиди феруму, які входять до складу залізних руд, наприклад, – Fe3O4 (магнітний залізняк), Fe2O3 (червоний залізняк). 

CaO – біла тугоплавка речовина, відома як палене, або негашене, вапно. Без цього оксиду не обходиться жодне будівництво. 

CO2 – вуглекислий газ, необхідний для процесу фотосинтезу зеленим рослинам. У природі він утворюється під час дихання, горіння, гниття органічних решток. Його використовують у вигляді «сухого льоду» для охолодження продуктів харчування тощо.

ZnO і TiO використовують для виготовлення білила, Cr2O3 – зеленої фарби, MnO2 – фіолетової, FeOCaOAl2O3 – чорної фарби.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.