• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Педагогіка
  • «Педагогіка партнерства» як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Основні умови успішної організації партнерства школи і сім'ї.

«Педагогіка партнерства» як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Основні умови успішної організації партнерства школи і сім'ї.

Опис документу:
Базовими критеріями сучасної шкільної освіти стали доступність та якість, наближення до європейських та світових стандартів, відкритість освітніх систем, нові підходи до розвитку національної освіти, формування педагогіки партнерства та співробітництва. Відповідно до цьому зміни в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами мають носити системний та цілеспрямований характер. Насамперед це стосується нових підходів до управління сучасною школою, нових управлінських технологій.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Педагогіка партнерства» як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Основні умови успішної організації партнерства школи і сім'ї.

«Якщо учитель став другом дитини, Якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, в серці дитини ніколи не з’явиться зло»

В. Сухомлинський.

Базовими критеріями сучасної шкільної освіти стали доступність та якість, наближення до європейських та світових стандартів, відкритість освітніх систем, нові підходи до розвитку національної освіти, формування педагогіки партнерства та співробітництва. Відповідно до цьому зміни в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами мають носити системний та цілеспрямований характер. Насамперед це стосується нових підходів до управління сучасною школою, нових управлінських технологій.

Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації навчального процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин викладача та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. «Педагогіка партнерства» є один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу.

Термін «партнерство» переважно визначають як:

– система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;

– спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;

– організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;

– спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.

Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка:

– організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;

– ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;

– передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

Принципи педагогіки партнерства.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах:

• повага до особистості;

• доброзичливість і позитивне ставлення;

• довіра у відносинах, стосунках;

• діалог – взаємодія – взаємоповага;

• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Для сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу.

Основні вимоги та правила організації партнерства школи і сім'ї :

• соціально-педагогічне партнерство педагогів і батьків, які об'єднали свої зусилля для досягнення спільної мети - формування морально-духовної, життєвокомпетентної особистості, яка успішно самореалізується у соціумі як ГРОМАДЯНИН, СІМ'ЯНИН, ПРОФЕСІОНАЛ;

• єдність дій педагогів і батьків як основних суб'єктів навчально-виховного процесу;

• зміцнення й розвиток контактів між педагогами і батьками щодо вивчення психології дитини та її поведінки;

• постійний діалог як форма відносин між педагогами і батьками, основою якої є свідоме прийняття шкільних вимог і правил батьками, а також поважливе ставлення педагогів до думок і пропозицій батьків;

• гуманізація міжособистісних відносин, попередження конфліктних ситуацій та оптимізація взаємин між основними суб'єктами навчально-виховного процесу - педагогами і батьками, в основі яких – толерантність, розуміння, співучасть, відкритість, добровільність, здатність до взаємодії;

• постійне, різнобічне і глибоке вивчення сім'ї;

• системна організація навчання батьків, підвищення рівня їхніх психолого-педагогічних знань і компетентності, урізноманітнення форм і методів педагогічної просвіти.

Основні умови успішної організації партнерства школи і сім'ї:

1. Об’єктивні (тип навчального закладу, місце знаходження навчального закладу, кількість та контингент учнів, батьків тощо).

2. Суб’єктивні (соціально-психологічні):

• зміна цільових установок діяльності школи в роботі з сім'єю;

• організація соціально-педагогічної просвітницької роботи школи з сім'ями;

• підготовка педагогів до здійснення діяльності в формі

соціально-педагогічного партнерства з сім'ями;

• формування мотиваційної готовності педагогів, сімей до процесу взаємодії в формі соціально-педагогічного партнерства.

Соціально-педагогічне партнерство як чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів, керівників), повинна забезпечувати:

На рівні сім’ї це:

• Створення стимулюючої духовної та морально-психологічної атмосфери;

• Інтеграція зусиль зі школою;

• Оволодіння необхідним обсягом психолого-педагогічних знань.

На рівні діяльності педагога:

• Стимулювання до творчого пошуку, вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання;

• Пріоритет відносин співробітництва, співтворчості;

• Модернізація форм, методів навчання та виховання;

На рівні діяльності адміністрації навчальних закладів:

• Підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти розвитку учнів.

• Забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня.

На сьогодні найефективнішою формою включення батьків у побудову соціального партнерства із школою вважається упровадження технології проектування моделі партнерської взаємодії з сім'єю.

Проте наразі для української освіти дуже хвилюючими залишаються питання завдання, змісту та методики виховання дітей у сім’ї та школі, особливостей співпраці класного керівника, учнів і батьків, базових принципів педагогічного спілкування з дітьми тощо. Специфіка освітянської праці базується на тому, що вчителі постійно проектують прогнозований результат, орієнтуються на перспективу, адже виховують майбутнє держави.

Через те надзвичайно важливо, що «Нова українська школа» працюватиме на засадах педагогіки партнерства.

Головні аспекти цього підходу:

• в підґрунті педагогіки партнерства перебувають спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками;

• учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями й прагненнями, є добровільними та зацікавленими прибічниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат;

• школа має ініціювати нове, ґрунтовне залучення родини у побудові освітньої траєкторії дитини;

• діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями й батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію «учитель-учень».

Педагогічне спілкування з дітьми ґрунтуватиметься на таких засадах:

поваги до особистості;

• доброзичливості й позитивного ставлення;

• довіри у відносинах;

• розподіленого лідерства;

• соціального партнерства (рівності сторін, добровільності прийняття зобов’язань, обов’язковості виконання домовленостей).

Досягнення ефекту від співпраці гарантоване, якщо від першого дня роботи з дитячим колективом і колективом батьків класний керівник:

• прагнутиме того, щоб і діти і батьки розуміли значення вимог, які школа ставить перед сім’єю;

• дбатиме про розумність і посильність завдань, які педагог пропонує для виконання батькам і дітям;

• даватиме можливість проявляти ініціативу та підтримуватиме батьків у всіх починаннях, які стосуються класу й школи.

Педагог, який працює із колективом учнів, має добре уявляти історичні типи сімей, що різняться за своїми життєвими пріоритетами, та залежно від цього будувати свою роботу з батьками. Якщо класний керівник зумів налагодити довірливі відносини з батьками, викликати у них бажання допомагати свої дитині, підтримувати її у скрутну хвилину, можна сказати з упевненістю, що своїх педагогічних цілей він досягне.

Слід пам’ятати, що сучасні батьки, готуючи дитину до школи, передусім, роблять ставку не на навчальний заклад, а на конкурентного класовода, а в старшій школі – на класного керівника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артемова В. Історія педагогіки України : Підручник. / В. Артемова –К. : Либідь, 2006. – 424 с.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки :Посібник для студентів вищих навчальних закладів. / О. Вишневський –Дрогобич : Коло, 2006. – 326 с.

3. Гошко А.О., Дмитренко Г.А., Князєв В.М. Контури нового управлінського курсу трансформації України. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 176 с.

4. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою в Україні: стан та перспективи //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. /Редкол.: С.М.Серьогін (голов. ред.) та ін. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 1(19). – С. 102-111.

5. Мазак А.В. Управління освітньою галуззю в умовах становлення громадянського суспільства в Україні: регіональний аспект: Автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 /НАДУ при Президентові України. – К., 2005. – 20 с.

6. Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. /І. П. Підласий. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 360 с.

7. https://www.slideshare.net/ippo-kubg/ss-67119769

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
2
міс.
2
6
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!