Концепція “Нова українська школа” утверджує педагогіку партнерства, яка у педагогічну сферу феномен партнерства увійшов з соціально-трудової та економічної сфер, де він реалізується як специфічний механізм суспільних відносин між державними органами, представниками трудящих і роботодавцями, як спосіб взаємодії між різними соціальними групами.
Це дозволяє говорити про такі типи соціального партнерства в процесі взаємодії школи та сім’ї у сфері виховання, як:
комунікативно-дидактична, що складається у взаємонавчанні через спілкування педагогів і батьків з питань виховання; управлінська, що виявляється через спільне управління педагогами і батьками виховним процесом школи;
експертна, що складається в спільній експертизі педагогами і батьками виховного процесу школи;
проектно-діяльнісна, що реалізується через розробку та здійснення школою і сім’єю спільних соціальних, освітніх, культурних проектів, через реалізацію окремих справ і акцій, спрямованих на вирішення виховних завдань;
консультативна, що виражається через професійне консультування педагогами і батьками один одного.
