Відомо, що самопізнання і пізнання навколишнього світу реалізуються через безпосередні почуття. Зустрічі дитини з творами живопису, казками, цікавими явищами та об’єктами довкілля допомагають помічати красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття. Хвилювання, збудження, радість, острах, втіха чи невдоволення характеризують ставлення дитини до того, що її оточує. Слухаючи й вивчаючи художні твори, спостерігаючи природні явища, вона переймається первинними естетичними емоціями, які впливають на зміст і динаміку її сприймання, уваги, уяви, мислення, пам'яті.








