Проблема становлення саморегуляції поведінки та діяльності постійно актуалізується вченими різних галузей психологічної науки. Вивчення цієї проблеми знайшло відображення у вихідних положеннях загальної психології, де аспект регуляції поведінки представлено як структурний компонент особистості та її діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн). У віковій і педагогічній психології увага дослідників була сконцентрована навколо таких питань як ціннісна саморегуляція (І.С.Кон, В.Є.Семенов, В.А.Ядов),












