Організація СРГ з дошкільниками. Методичний посібник

Опис документу:
Посібник систематизований за розділами та містить теоретичні та практичні аспекти організації сюжетно-рольової дітей дошкільного віку віку, методичні рекомендації вихователям щодо активізації ігрової діяльності дошкільників та приклади вправ і завдань ігрового спрямування. Посібник стане доцільним помічником для студентів, батьків та педагогів, 159 ст.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дошкільний навчальний заклад №57 «Берізка

комбінованого типу

Виконавчого комітету Смілянської

міської ради

Розробила:

Вихователь дошкільного навчального закладу

Сліпченко Л.І.

м.Сміла

2018

Дошкільний навчальний заклад №57 «Берізка

комбінованого типу

Виконавчого комітету Смілянської

міської ради

Розробила:

Вихователь дошкільного навчального закладу

Сліпченко Л.І.

м.Сміла

2018

анотація

Посібник містить теоретичні та практичні аспекти організації сюжетно-рольової дітей дошкільного віку віку. методичні рекомендації вихователям щодо активізації ігрової діяльності дошкільників та приклади вправ і завдань ігрового спрямування. Посібник стане доцільним помічником для студентів, батьків та педагогів.

Запропоновані у методичному посібнику поради, конспекти ігор допоможуть вихователям організувати цікаве дозвілля разом з дітьми. Матеріали посібника повною відповідають вимогам Базового компоненту дошкільної освіти. Чинних програм рекомендованих МОНУ

Зміст

Анотація ……………………………………………………………..

3

Вступ ………………………………………………………………….

5

І.

1.1.

1.2.

1.3.

1.4.

1.5.

Теоретичні основи сюжетно-рольової гри, як провідної діяльності дітей дошкільного віку………………………………

Значення гри для розвитку дошкільника………………………….

Характеристика сюжетно-рольової гри ………………………….

Структура сюжетно – рольової гри. Розвиток гри…………………

Організація і керівництво сюжетно – рольової гри…………….....

Етапи формування сюжетно – рольової гри……………………..

7

9

13

24

26

29

ІІ.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

2.5.

2.6.

2.7.

2.8.

2.9.

2.10.

2.11.

Робота з педагогами ……………………………………………….

Спостереження за сюжетно-рольовою грою дітей……………

Обладнання сюжетно-рольових ігор у закладі дошкільної освіти. Методичний порадник вихователю……………………………….

Типи сюжетно-рольових ігор………………………………

Дослідники сюжетно-рольової гри ………………………………..

Методичні рекомендації, поради…………………………………..

Методичні рекомендації з підготовки та проведення сюжетно-рольових ігор у закладі дошкільної освіти……………………….

Матеріали творчої гри з педагогами «В королівстві творчої гри з педагогами»………………………………………………………….

Педагогічний ринг. «Сюжетно-рольова гра»…………………….

Круглий стіл «Формуємо життєву компетентність дошкільників у СРГ»……………………………………………… ………………

Ділова гра з педагогами……………………………………………

Критерії та показники визначення рівня сформованості соціальної компетентності дошкільників у ході СРГ…………...

31

32

35

39

40

41

43

56

59

60

70

75

ІІІ.

Робота з дітьми …………………………………………………..

84

3.1.

Конспекти сюжетно-рольових ігор…………………………………

85

ІV.

V.

5.1.

VІ.

Робота з батьками…………………………………………………

Додатки ……………………………………………………………

Моделі розвитку СРГ………………………………………………..

Використані джерела……………………………………………….

143

151

152

158

вступ

Гра є не стільки стихією дитини,скільки єдиною областю, де дитина дістає більш чи менш широку ініціативу. У грі вона почувається до певної міри незалежною.

Усе інше – скороминуча милість, тимчасова поступка, на гру ж дитина має право

Януш Корчак

Актуальність даного питання питання визначається, насамперед, тим, що в сучасному закладі дошкільної освіти, нажаль, найчастіше приділяють велику увагу матеріальному оснащенню гри, а не розвитку самих ігрових дій і формуванню у дітей гри як діяльності.

Для того щоб здійснювати адекватні педагогічні впливи по відношенню до сюжетно-рольовій грі дітей, вихователям необхідно добре розуміти її природу, мати уявлення про специфіку її розвитку протягом дошкільного віку, а також вміти грати з дітьми.

Сучасні перетворення в суспільстві, нові стратегічні орієнтири в розвитку економіки, відкритість суспільства його швидка інформатизація і динамічність кардинально змінили вимоги до освіти. Системи освіти більшості провідних країн світу відреагували на ці виклики тим, що стали засновувати, цілі, зміст і технології освіти на очікувані від нього результати. Основною метою освіти стає не проста сукупність знань, умінь і навичок, а заснована на них професійна компетентність - уміння самостійно добувати, аналізувати і ефективно використовувати інформацію, уміння раціонально жити і працювати у швидко змінюваному світі.

Гра - справжня соціальна практика дитини, її реальне життя в суспільстві однолітків, тому настільки актуальною для дошкільної педагогіки є проблема використання гри з метою всебічного виховання, і в першу чергу формування моральної сторони особистості. В даний час перед дошкільними фахівцями стоїть завдання подальшого вивчення гри як форми організації життя і діяльності дітей. В основі розуміння гри як форми організації життя і діяльності дітей лежать наступні положення [21,с. 89]

Як стверджують сучасні дослідження (Н.Я. Михайленко, Н.А. Короткової), особливо важливо в плані збагачення сюжетно-рольових ігор дітей дошкільного віку. І як показує досвід методичної роботи, сучасні вихователі не усвідомлюють повною мірою свою роль в збагаченні сюжетно-рольових ігор сучасних дошкільнят.

У сучасній педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника. Провідне положення гри визначається не кількістю часу, який дитина їй присвячує, а тим, що вона задовольняє його основні потреби; в надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності; гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку, розвитку довільності.

Аналіз психолого-педагогічних джерел переконав мене у важливості, що тема розвитку сюжетно - рольової гри є актуальною і в наші дні, так як гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку.

Головною метою є формування самостійності, розкриття творчого потенціалу дитини, вивільнення від комплексів,   створення в дитячому колективі щирої, доброзичливої атмосфери співпраці та взаєморозуміння.

Пріоритетними завданнями є високий рівень володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

  • спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

  • проектувати розвиток гри, планувати прийоми, покликані стимулювати його;

  • збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор; допомагати у виборі найяскравіших вражень, які можуть сприяти грі;

  • організувати початок гри; спонукати до неї дітей;

  • проектувати і передбачати розвиток конкретної гри;

  • використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування та ін.);

  • змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на вищий рівень;

  • включатися у гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми, навчати гри (показ, пояснення);

  • пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

  • регулювати взаємини, вирішувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, залучати до ігрової діяльності сором'язливих, невпевнених, малоактивних дітей;

  • обговорювати й оцінювати гру

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ, ЯК ПРОВІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ дошкільнОГО ВІКУ

За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, розвивається потреба в спілкуванні.

Видатний дослідник в галузі психології Виготський Л.С. підкреслював неповторну специфіку дошкільної гри. Вона полягає в тому, що свобода і самостійності граючих поєднується зі строгим, беззастережним підпорядкуванням правилам гри. Таке добровільне підпорядкування правилам відбувається в тому випадку, коли вони не нав'язуються ззовні, а випливають із змісту гри, її завдань, коли їх виконання становить головну її принадність.

Тюків А.А. [21] у своїй роботі говорить про те, що практика використання організаційних ігор з необхідністю наблизила методологію до проблеми розрізнення зовнішньої і дійсною рефлексії, рефлексії ретроспективної, проспективной (прогностичної) і поточної, «розвиток ігрового методу з найбільшою гостротою на наш погляд дозволила сформулювати проблему організації ситуацій поточної рефлексії і формування її механізмів ». Нарешті, з позицій розробки ігрових форм в логіці розвитку організаційно-діяльнісних ігор (Г.П. Щедровицький) і організаційних ігор (А.А. Тюков) формулюється проблема принципової можливості створення рефлексивних ігор. Ідеальним чином рефлексивної гри може стати організаційна динаміка формування тимчасового робочого колективу в процесі безперервного програмування і реалізації циклів проблематизації.

Характерним для ігор, особливо сюжетно-рольових, є наявність двох видів відносин між дітьми: уявних, відповідних сюжету, ролі, і реальних відносин учасників спільної гри.

Менджрітская Д.В., у своїй книзі «Вихователю про дитячу гру», говорить про те, що вже в ранньому дитинстві дитина має найбільшу можливість, саме в грі, а не в якій-небудь іншій діяльності, бути самостійним, на свій розсуд спілкуватися з однолітками, вибирати іграшки і використовувати різні предмети, долати ті або інші труднощі, логічно пов'язані з сюжетом гри, її правилами.

Чим старшими стають діти, чим вище виявляється рівень їх загального розвитку, тим більше цінною буває гра (особливо педагогічно направляється) для становлення самодіяльних форм поведінки: у дітей з'являється можливість самим намічати сюжет або організовувати ігри з правилами (дидактичні, рухливі), знаходити партнерів, ставити мету і вибирати засоби для реалізації своїх задумів. Самодіяльна гра, вимагає від дитини вміння встановлювати взаємовідносини з товаришами. У цих неформальних дитячих об'єднаннях проявляються різні риси характеру дитини, її звички, інтереси, уявлення про навколишній світ, різні вміння, наприклад вміння самостійно знаходити вихід з виникаючих в грі проблемних ситуацій, керуючись відомими нормами і правилами поведінки, або вміння самостійно організувати реальну (а не уявну) трудову діяльність для вирішення ігрових завдань.

1.1.Значення гри для розвитку дошкільника.

Раніше більшість дітей йшли до школи, не вміючи ні читати, ні писати, ні рахувати. Всьому цьому діти навчалися в школі, і їх інтелектуальний розвиток від цього зовсім не страждав. Зараз ситуація змінилася.

Для того, щоб дитину прийняли в хорошу школу (а значить, для того, щоб вона отримала пристойну освіту, а потім вдало влаштувалася в нашому важкому житті) їй вже в 6 років потрібно витримати солідний іспит на «готовність».

Тому батьки поспішають якомога раніше почати навчання своєї дитини. Так званий «ранній розвиток» в наші дні дуже популярний і модний. Дітей мало не з народження вчать читати, лічити до 100 і назад, навчають іноземної мови, логіки, риторики, граматики, математики та ін. І батьки за таку дошкільну освітау готові платити чималі гроші - адже для майбутньої дитини нічого не шкода!

У результаті система дошкільного виховання все більше перетворюється на нижчий щабель шкільного навчання. Незважаючи на прогресивні гуманістичні концепції вчених і заклики зберегти дитинство, страх перед майбутнім бере своє і «готовність до школи» стає головною метою батьків, вихователів і навіть психологів, які працюють в дитячих садках. Дана тенденція є не тільки невиправданим ні з педагогічної, ні з психологічної точки зору, а й дуже небезпечною, що несе з собою непередбачувані соціальні наслідки. Справа в тому, що в силу своїх психологічних особливостей діти дошкільного віку (до 7 років) не здатні до усвідомленої і цілеспрямованої навчальної діяльності.

Навіть заучив якісь терміни і формулювання, діти не розуміють їх і не можуть використовувати. Так, наприклад, заучив назви окремих місяців або днів тижня, вони не знають, яка зараз пора року, або, запам'ятавши на заняттях назви прийменників (над, під, зверху тощо), вони не використовують їх у своїх діях

Такі завчені знання, відірвані від реального життя дітей, залишаються безглуздими мовними штампами. Незважаючи на величезні зусилля педагогів і розумове виснаження дошкільнят, їх готовність до школи залишається досить сумнівною.

Діти не можуть вчитися тільки тому, що цього хочуть дорослі. І не тому, що вони ліниві і неслухняні, а тому що вони - діти. І біда не в тому, що вони нічого не набувають від такого передчасного навчання, а в тому, що вони втрачають надзвичайно важливі можливості, які відкриває перед ними дошкільне дитинство.

Дошкільний вік є унікальним і вирішальним періодом розвитку дитини, коли виникають основи особистості, складається воля і довільна поведінка, активно розвивається уява, творчість, загальна ініціативність. Однак всі ці найважливіші якості формуються не на заняттях, а в провідній і головній діяльності дошкільника – грі.

Найбільш суттєві зміни, які відзначають не тільки психологи, а й більшість досвідчених дошкільних педагогів, полягають в тому, що діти у дитячих садках стали менше і гірше грати, особливо скоротилися (і за кількістю і за тривалістю) сюжетно-рольові ігри.

Дошкільнята практично не знають традиційних дитячих ігор і не вміють грати. В якості головної причини зазвичай називають брак часу на гру. Дійсно, в більшості дитячих садів режим дня перевантажений різними заняттями і на вільну гру залишається менше години.

Однак і цей час діти, за спостереженнями педагогів, не можуть змістовно і спокійно грати - вони вовтузяться, б'ються, штовхаються - тому вихователі прагнуть заповнити вільний час дітей спокійними заняттями або вдаватися до дисциплінарних впливів. При цьому вони констатують, що дошкільнята не вміють і не хочуть грати.

Це дійсно так. Гра не виникає сама собою, а передається від одного покоління дітей іншому - від старших до молодших. В даний час це зв'язок дитячих поколінь перервана (різновікові дитячі спільноти - сім'ї, у дворі, в квартирі - зустрічаються лише як виняток). Діти ростуть серед дорослих, а дорослим коли грати, так вони і не вміють цього робити і не вважають важливим. Якщо вони і займаються дітьми, то вони їх вчать. В результаті гра йде з життя дошкільників, а разом з нею йде і саме дитинство.

Згортання гри в дошкільному віці дуже сумно відбивається на загальному психічному та особистісному розвитку дітей. Як відомо, саме в грі найбільш інтенсивно розвиваються мислення, емоції, спілкування, уява, свідомість дитини.

Перевага гри перед будь-якою іншою дитячою діяльністю полягає в тому, що в ній дитина сама, добровільно підкоряється певним правилам, при чому саме виконання правил доставляє максимальне задоволення. Це робить поведінку дитини осмисленим і усвідомленим, перетворює його з польового в вольове. Тому гра - це практично єдина область, де дошкільник може проявити свою ініціативу і творчу активність.

І в той же час, саме в грі діти навчаються контролювати і оцінювати себе, розуміти, що вони роблять, і (напевно це головне) хочуть діяти правильно. Ставлення сучасних дошкільнят до гри (а значить і сама ігрова діяльність) істотно змінилися. Незважаючи на збереження і популярність деяких ігрових сюжетів (хованки, салочки, дочки-матері), діти в більшості випадків не знають правил гри і не вважають обов'язковим їх виконання. Вони перестають співвідносити свою поведінку і свої бажання з образом ідеального дорослого або спосіб правильної поведінки.

Адже саме це самостійне регулювання своїх дій перетворює дитину до свідомого суб'єкта свого життя, робить її поведінку усвідомленою і довільною. Звичайно, це не означає, що сучасні діти не опановують правил поведінки - побутових, навчальних, комунікативних, дорожнього руху та ін. Однак, ці правила виходять ззовні, з боку дорослих, а дитина змушена приймати їх і пристосовуватися до них.

Головна перевага ігрових правил полягає в тому, що вони добровільно і відповідально приймаються (або породжуються) самими дітьми, тому в них уявлення про те, що і як треба робити злиті з бажаннями та емоціями. У розвиненій формі гри діти самі хочуть діяти правильно. Відхід таких правил гри може свідчити про те, що у сучасних дітей гра перестає бути «школою довільної поведінки», але ніяка інша діяльність для дитини 3-6 років виконати цю функцію не може.

Адже довільність - це не лише дії за правилами, це усвідомленість, незалежність, відповідальність, самоконтроль, внутрішня свобода. Втративши ігри, діти не набувають всього цього. В результаті їх поведінка залишається ситуативною, мимовільною, залежною від оточуючих дорослих.

Спостереження показують, що сучасні дошкільнята не вміють самі організувати свою діяльність, наповнити її змістом: вони вештаються, штовхаються, перебирають іграшки та ін. У більшості з них не розвинена уява, відсутня творча ініціатива і самостійність мислення. А оскільки дошкільний вік є оптимальним періодом для формування цих найважливіших якостей, важко плекати ілюзії, що всі ці здібності виникнуть самі собою потім, в більш зрілому віці. Між тим і батьків, як правило, мало хвилюють ці проблеми.

Головним показником ефективності роботи дитячого садка і благополуччя дитини вважається ступінь готовності до школи, яка виражається в умінні рахувати, читати, писати і виконувати інструкції дорослого. Така «готовність» не тільки не сприяє, але і перешкоджає нормальному шкільному навчанню: переситившись примусовими навчальними заняттями в дитячому садку, діти часто не хочуть в школу, або втрачають інтерес до навчання вже в молодших класах.

Переваги раннього навчання позначаються тільки в перші 2-3 місяці шкільного життя - таких «готових» дітей вже не треба вчити читати і рахувати. Але як тільки потрібно проявити самостійність, допитливість, здатність вирішувати і думати - ці діти пасують і чекають вказівок дорослого. Чи треба говорити, що така пасивність, відсутність інтересів і самостійності, внутрішня порожнеча буде мати дуже сумні результати не тільки в школі.

Вивчивши і проаналізувавши психолого-педагогічну літературу можна зробити висновки:

1.Ведуча діяльність дошкільного віку рольова гра. Саме в ній складаються і найбільш ефективно розвиваються головні новоутворенняцього віку: творча уява, образне мислення, самосвідомість.

2. Особливе значення має гра для становлення різних форм довільної поведінки дітей. Розвиваються довільна увага і пам'ять, супідрядність мотивів і цілеспрямованість дій.

3. Сюжетно-рольова гра проходить тривалий і складний шлях розвитку, починаючись в молодшому дошкільному віці з найпростішоїрольової гри та гри «поряд», в старшому дошкільному віці вона сягає найвищого розвитку, трансформуючись у тривалу колективну творчу гру з розгорнутим сюжетом.

4. Сюжетно - рольова гра повинна відповідати сучасній діяльності тому у зв'язку з розвитком науково - технічного прогресу з'являється багато нової техніки, багато нового в житті людей – завдання вихователя створити умови для відображення цього в сюжетно-рольових іграх дітей.

1.2.Характеристика сюжетно-рольової гри

Сюжетно-рольова гра — королева ігор розвиває потенційні можливості дітей; має вирішальне значення для психічного розвитку дитини; є формою моделювання дитиною соціальних відносин; володіє унікальними особливостями, своєрідною структурою, специфічними рисами, які відрізняють її від інших видів ігор.

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.

Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Сюжетно-рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя.

Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім — ігри на теми праці і нарешті — ігри суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.

Протягом дошкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, а й стають тривалішими.

Якщо молодші дошкільники розігрують один і той самий сюжет протягом 10—15 хв., то діти середнього дошкільного віку розігрують його 40—50 хв., а старші дошкільники — кілька годин і навіть днів. 

Це означає, що діти старшого дошкільного віку збагачують гру новим змістом, надають їй іншого спрямування завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їхньої діяльності («лікар» уважно вислуховує своїх «пацієнтів», призначає «лікування»). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть бути різними: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони проявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини. Одні й ті самі сюжети можуть мати різне смислове наповнення. Малята спершу зосереджуються на сюжетах, які відображають предметну діяльність дорослих, невдовзі починають відтворювати стосунки людей, а ще через деякий час — суспільні відносини між ними. Це виявляється навіть у характері їхніх суперечок. Якщо серед молодших дошкільників вони виникають із приводу користування конкретним ігровим предметом, то діти середнього дошкільного віку найчастіше конфліктують із приводу ролі, а старші дошкільники вже чітко дотримуються обумовлених роллю правил, бурхливо реагують на їх порушення.

Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму. На другому і третьому році життя вони починають гру ситуативно, без будь-якого попереднього плану. Тема її залежить від іграшки, що потрапляє в поле зору, або від того, яка гра захопила однолітків. Такі ігрові інтереси є нестійкими і легко змінюються. На четвертому році дитина починає осмислювати мету гри, однак через інтерес до дії часом забуває цю мету, демонструє невміння узгоджувати свої дії у спільній грі, не завжди розуміє своїх партнерів. Старші дошкільники заздалегідь обговорюють задум гри, добирають, а іноді самостійно готують матеріал для неї. Ігри їхні триваліші, постійно ускладнюються і доповнюються новими епізодами, фрагментами, образами. Вони виявляють вищий рівень ігрової творчості, комбінування знань, життєвих вражень, почерпнутих зі спостережень, книг, розповідей дорослих, спілкування з однолітками. Все це стимулює розвиток почуттів дитини, які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації ігрового задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.

Отже, у процесі сюжетно-рольової гри у дошкільників розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, з часом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не просто механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.

У реалізації своїх ігрових задумів дошкільники використовують слово, власні дії, предмети-замінники. Розвиток дитячої уяви безпосередньо пов'язаний з мовленням.

Для здійснення задуму дитині необхідні іграшки, різні предмети, що допомагають їй діяти відповідно до своєї ролі. Якщо поблизу немає потрібних іграшок, вона замінює один предмет іншим. Здатність використовувати у грі предмети-замінники, наділяти їх уявлюваними ознаками є однією з характерних особливостей дитячої творчості. Завдяки заміні предметів відбувається зміна у структурі зв'язків між ними, між дією і словом, у дошкільника формується здатність відокремлювати конкретну річ від способу її використання, предмет від його назви. Однак у грі заміненими і перейменованими можуть бути лише ті предмети, які передбачають ігрову дію, відповідний жест. З віком діти самостійно виготовляють іграшки, стараючись, щоб вони були максимально подібними на реальні предмети. Важливою при цьому є допомога дорослих.

Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін):

— ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри;

— ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі;

— ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими;

— реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.

Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім'я конкретної людини, а й імітуючи її дії.

Ролі можуть виконуватися з використанням простих рухів, міміки, розмови без супроводу дією, дій без супроводу відповідними мовними висловлюваннями. Дитина може виконувати її «за себе», «за ляльку» або одночасно «за себе» і «за ляльку». Ігрові дії є більш узагальненими і лаконічнішими, ніж предметні, що дає змогу швидко розігрувати події, які належать великим часовим відрізкам. На передньому плані у них фігурують взаємини між людьми і зміст їхньої діяльності.

Виконуючи роль, дитина підкоряється обумовленим нею правилам поведінки. Ці правила дошкільники встановлюють самостійно, що відрізняє творчу гру від рухливих і дидактичних ігор, для яких правила визначають дорослі. Встановлені дитиною правила внутрішньо самообмежують, самовизначають її. На різних вікових етапах виконання ролі має свої особливості. У ранньому дитинстві діти усвідомлюють свої ролі в найзагальніших рисах, їх захоплює дія сама по собі («водій» перевозить вантажі, «мама» або «кухар» готує їжу). У середньому дошкільному віці діти обирають роль перед початком гри, а ігрові дії виконують відповідно до ролей. При цьому дитина, усвідомлюючи себе, входить у роль іншої особи, переважно дорослого.

Отже, у формуванні рольової поведінки дошкільників спершу відбувається засвоєння знань конкретної діючої особи (її атрибутики, характеру дій, жестів тощо), потім — усвідомлене розрізнення дитиною себе і персонажа, роль якого вона виконує. Важливе значення у цьому належить сюжетно-рольовій грі, беручи участь у якій, дитина діє від імені себе і від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе серед інших. Свідченням такого диференціювання є так звані «виходи» дитини з гри, які можуть бути пов'язані з розподілом ролей, необхідністю домовитися про щось із партнером по грі, порушенням партнером правил рольової поведінки тощо.

Ігрові і реальні стосунки дітей тісно пов'язані, однак не тотожні. Наприклад, сюжет гри може відзначатися високоморальною поведінкою персонажів, однак моральний рівень реальних взаємин дітей у грі може бути надто низьким.

      Виховні, розвивальні, навчальні можливості гри неоціненні. В умілого та уважного вихователя вона є дуже ефективним засобом впливу на різні сфери особистості дитини. Основа гри — фантазія і творчість малюка, який сам створює образи, комбінуючи і поєднуючи в уяві те, що бачив або переживав, з тим, що йому читали або розповідали. В процесі гри, особливо сюжетної, дитина планує власну діяльність, ставить запитання та самостійно на них відповідає, описує послідовність виконуваних дій, спілкується з партнерами, що є чудовим підґрунтям для розвитку зв'язного мовлення, збагачення та уточнення словника, вдосконалення звукової виразності мовлення дошкільнят. У грі розвиваються художні здібності та естетичні смаки малечі: граючи, діти залюбки декламують вірші, малюють. Самостійне творення ігрового сюжету відповідно до власного задуму сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності, наполегливості.

      У грі формуються моральні якості дітей, вони вчаться порівнювати, відрізняти добре від поганого, спираючись на приклад близьких людей, намагаються бути турботливими, відповідальними і дисциплінованими.

    Багаторазово повторюючи дії з предметами або іграшками, малюк стає спритнішим, винахідливішим, вмілішим, упевненим у своїх силах. Він учиться спочатку організовувати власну індивідуальну гру, а згодом — гру з ровесниками.

   У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від дорослого.

    Уже переходячи від раннього віку до дошкільного, малюк починає сприймати дорослих як носіїв різних соціальних ролей — тата, мами, лікаря, пожежника, вихователя. Малим дуже хочеться бути дорослими, чинити, як вони. І тільки один-єдиний вид діяльності допомагає усунути суперечність між бажаним та можливим. Це — сюжетно-рольова гра.

    Ігри, які моделюють відносини дорослих і вимагають взаємодії кількох партнерів, є основним засобом соціалізації дошкільнят. Природне бажання бачити себе дорослими, бути схожими на них спонукає дітей шукати сюжети своїх ігор у різноманітній діяльності дорослих. Пізнаючи довкілля, спостерігаючи працю, спілкування, життя дорослих, їхні стосунки, діти обов'язково відтворюють це в іграх з однолітками, а це дає їм можливість приміряти на себе безліч соціальних ролей (батька, матері, продавця, виховательки тощо).

     Організація сюжетно-рольової гри у садку сприяє створенню в дитячому колективі щирої, доброзичливої атмосфери співпраці та взаєморозуміння. Діти граються разом — а отже, й розподіляють обов’язки, приймають спільні рішення, обстоюють свою думку, здобувають свій перший досвід співіснування у суспільстві.

Існують два класи творчих ігор, а саме:

♦ ігри, які виникають з ініціативи дитини, — самодіяльні;

♦ ігри, які виникають з ініціативи дорослих.

    Самодіяльні ігри найбільш яскраво представляють гру як форму практичних розмірковувань дитини над реальним життям. Саме такою і має бути провідна діяльність у дошкільнят.

    Щоб використати на добро всі навчальні, виховні та розвивальні можливості гри, треба насамперед виділити в розпорядку дня час, який діти зможуть присвятити улюбленому заняттю, знаючи, що їх не відриватимуть та не відволікатимуть від нього. Якщо ж з якихось важливих причин гру раптово доводиться припинити, варто подбати про логічне завершення її сюжету або дати дітям можливість продовжити її в інший час.

      Неоціненний матеріал дають вихователеві систематичні спостереження за грою. Особливо значущими для них є такі моменти:

♦ теми, які діти обирають для ігор найчастіше та які лишаються нереалізованими;

♦ чи доводять гравці задум до завершення; якщо ні, то що їм заважає;

♦     як складаються стосунки між вихованцями; чи виникають і на якому ґрунті конфлікти; як вони розв'язуються.

     Проаналізувавши ситуацію, педагог має спланувати свою роботу з розвитку сюжетно-рольової гри в даному дитячому колективі. І тут важливо не припуститися такої досить поширеної помилки, як "диктатура" вихователя у грі. Дітям треба надати можливість самостійно обирати тему, будувати сюжет, розподіляти ролі, інакше гра втрачає своє значення, лишається сама форма. Дорослий має лише спрямовувати, підказувати, коригувати. Особливу увагу слід приділяти збагаченню власного життєвого досвіду вихованців, від чого залежить різноманітність ігрових тем та сюжетів. З цією метою проводяться екскурсії, спостереження, бесіди.

       Розвиток гри відбувається поступово: від ознайомлювальної предметно-ігрової діяльності в ранньому віці до сюжетно-відображувальної, а згодом розвиненої сюжетно-рольової гри у старших дошкільнят.

      Кожний етап важливий і необхідний, потребує серйозного та вдумливого підходу з боку педагога, бо від того, наскільки ефективно діти засвоять те, про що дізналися сьогодні, залежить опанування складнішого матеріалу завтра.

     Великі можливості щодо цього дає художня література. Інколи розкриття задуму гри гальмується через те, що малятам бракує ігрових умінь. Ось тоді стануть у пригоді порада, заохочення, а інколи й власний приклад педагога.

    Не забуваймо: самодіяльна сюжетно-рольова гра — ефективний засіб на лише всебічного розвитку дитини, а й чудова можливість психологічного розвантаження. Це — своєрідні ліки для дітей, бо, програючи певні ситуації, пов'язані з відчуттям напруження, невпевненості, страху, агресивності, збентеження, малі виносять їх на поверхню, а отже, позбавляються від негативу, набувають емоційної стабільності. Гра несумісна з диктатом, тиском, тож ні в якому разі не можна втручатися, різко обривати її, смикати дітей, вимагаючи негайно припинити діяльність, якою вони так захоплені.

     Якщо сюжетно-рольова гра організовується з ініціативи вихователя з метою закріплення певних знань, то в ній попередньо обумовлюються тема, конкретний зміст, виділяються і розподіляються ролі, визначається характер взаємодії персонажів, добираються атрибутика та іграшки.

      Діти діють у межах запропонованих обставин відповідно до сюжету. Дуже часто у грі бере участь вихователь, який виконує якусь другорядну роль і непомітно керує подіями зсередини. Але й така форма організації передбачає свободу дитячої ініціативи, щоб творчий процес не перетворився на сухе дидактичне вправляння.

    Важливо, щоб гра відбувалася в безпечних і комфортних для дитини умовах, щоб у приміщенні було просторо, затишно, чисто. Сьогодні актуальним є питання зонування в дошкільних закладах ігрового простору, що дає змогу якнайоптимальніше дібрати й тематично об'єднати іграшки, спрямувати гру в певному напрямку, згрупувати дітей за інтересами, щоб допомогти реалізувати їхні задуми.

   Як будь-який інший специфічно дитячий вид діяльності, сюжетно-рольова гра не може розвиватися тільки на вербальному (словесному) рівні. До створення цікавих, насичених сюжетів стимулює і наявність належного предметно-ігрового середовища.Тож варто подбати про набори ігрового обладнання, крупногабаритні ігрові модулі, атрибути для сюжетних ігор на різні теми (лікарня, школа, магазин, перукарня, ательє тощо), предмети-замінники. Можна звернутися по допомогу й до батьків, попросивши їх принести порожні пляшечки від ліків, парфумів, упаковки від продуктів харчування тощо. Деякі атрибути можна виготовити разом з дітьми.

    Предмети (дрібні, великі й дуже великі) можуть бути у грі всім. Так проста паличка, залежно від фантазії дитини, перетворюється і на градусник, і на меч. і на дерево, і на людину; обруч або скручена мотузка можуть зображати озеро; а звичайнісінький диван стає пасажирським теплоходом.

     Діти в цьому віці багато фантазують. Гра в них проходить ніби в уявному плані, а уява шукає опори в іграшці або предметі.

   Після п'яти років питома вага іграшки в сюжетно-рольових іграх дещо зменшується. Гра відбувається уже переважно в мовленнєвому плані, тобто, граючись, діти багато розмовляють між собою: йде емоційно насичена ігрова бесіда, в якій кожний учасник знає, що треба робити разом і які обов'язки в кожного зокрема.

     У цьому віці поряд із спільними сюжетно-рольовими іграми розвиваються індивідуальні, а інколи режисерські ігри з іграшками, в яких дитина не бере на себе певної ролі, а регулює відносини між персонажами (іграшками).

   У таких іграх значення іграшки досить велике. Але сюжет гри не прив'язується до стаціонарного ігрового середовища, а, навпаки, — ігровий матеріал добирається до придуманого сюжету.

    Діти можуть доповнювати його саморобками, атрибутами, предметами, тобто трансформувати розвивальне ігрове середовище відповідно до динаміки гри.

    Гра в дошкільному віці — форма життя дитини, без неї дитинства просто немає. Тому  всі знання, здобуті дитиною на занятті чи з іншого джерела мають негайно "задіюватися", застосовуватися — самостійно, постійно і з власної ініціативи. Тільки тоді вони слугуватимуть творчому розвиткові дитини. Все життя дошкільнят у садку, вільне від занять, режимних моментів, має пронизуватися грою. Позбавлення дитини можливості гратися є для неї найтяжчим покаранням.

Для того, щоб допомогти дитині взяти певну роль, педагог може застосувати такі прийоми роботи:

- спільні ігри педагога і дітей, в процесі яких дорослий демонструє емоційне ставлення до іграшки та показує ігрові дії з нею, дитина ж виконує ряд дій, притаманний певній ролі;

- повторні спільні ігри, метою яких є ускладнення ігрових дій;

- у процесі гри дорослий може узагальнювати дії дитини («ти як лікар лікуєш ведмедика», «ти як мама годуєш ляльку»), по закінченню гри співвідносити їх з певною роллю («ти грав у лікаря», «ти грала у доньки- матері») (Н.Михайленко);

- якщо при розподілі ролей декілька дітей хочуть взяти одну роль, вихователь може емоційно, із захопленням розповісти про особливості поведінки інших персонажів гри і таким чином зробити інші ролі привабливими для дітей;

- якщо гра почалась, а дітям важко розіграти окремий епізод, втручатися у гру із порадами або вказівками недоцільно, тому вихователь може вступити у гру в будь-якій ролі і звертатись до дітей, як до дійових осіб (Д.Менджерицька).

Щоб діти гралися, дорослі мають створити у садку, та й удома, належні умови, а саме:

♦  виділити достатньо часу та місця для гри;

♦  забезпечити дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим матеріалом;

♦  збагатити малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним життєвим досвідом;

♦  формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі;

♦  навчити спілкуватися з ровесниками;

♦  бути уважними, чуйними, тактовними щодо своїх однолітків.

     Вихователь має бути для дитини взірцем культури, доброзичливості, моральності, джерелом знань і — найголовніше — любові.

     Тоді дитині буде в закладі цікаво й весело, і вона залюбки вигадуватиме, фантазуватиме — гратиметься.

За Д. Ельконіним, розвиток ігрової діяльності має чотири рівні.

Перший рівень розвитку гри.

Центральним змістом гри є зорієнтовані на співучасника дії з певними предметами, наприклад дії "матері", "вихователя", спрямовані на дітей. Головним у виконанні цих ролей є годування когось, без особливого значення у якому порядку це відбувається і що для цього використовується. При цьому ролі обумовлюються характером дій, вони зовсім не впливають надії, як правило, не називаються, не відбуваються. Це трапляється навіть тоді, коли у грі розподілено рольові функції і ролі називаються (одна дитина зображує маму, інша - тата; одна дитина - виховательку, інша - повара дошкільного закладу), діти не вступають у типові для реального життя стосунки.

Ігрові дії одноманітні, вони полягають в операціях, які повторюються (наприклад, годування при переході від однієї страви до іншої). Гра обмежена актами годування, які логічно не переростають в інші (наступні) дії. їм не передують інші дії, наприклад, миття рук. Логіка дій легко порушується, їх порядок не суттєвий для дітей.

Другий рівень розвитку гри.

Основним змістом гри є дія з предметом; для дітей набуває важливості відповідність ігрової дії реальній. Вони вже називають ролі, розподіляють функції. Виконання ролі пов'язане з реалізацією відповідних їй дій.

Логіку ігрових дій обумовлює життєва послідовність, тобто їх послідовність у реальній дійсності. Кількість дій стає все більшою і виходить за межі одного їх типу: годування, наприклад, діти вже пов'язують з приготуванням і подаванням їжі на стіл.

Третій рівень розвитку гри.

 Основним змістом гри стає виконання ролі і дій, зумовлених нею. У ній виокремлюються пов'язані з виконанням ролі спеціальні дії, які передають характер стосунків з іншими учасниками гри, наприклад звернення до повара: "Давайте перше" тощо.

Ігрові ролі дітей стають чітко окресленими. Вони називають їх ще до початку гри, відповідно організовуючи свою поведінку.

Логіка і характер ігрових дій залежать від ролі. Різноманітними стають дії: не тільки годування ляльки, але й читання їй казки, укладання спати; не тільки щеплення, але й вислуховування, перев'язування, вимірювання температури тощо. Виникає специфічне рольове мовлення - звернення до товариша по грі відповідно до власної ролі і ролі, яку він виконує. Іноді у грі помітно і звичайні позаігрові стосунки.

Діти вже опротестовують порушення партнером логіки дій. Здебільшого цей протест виражають аргументом "так не буває". Поступово вони визначають для себе певні правила поведінки, яким підпорядковують власні дії. Діти легше помічають порушення їх кимось, ніж власне відхилення від них. Докір у порушенні правил їх засмучує, вони намагаються виправдати і виправити помилку.

Четвертий рівень розвитку гри.

Основним змістом гри стає виконання дій, пов'язаних зі ставленням до людей, ролі яких виконують інші діти. Всі ролі вже окреслені і виокремлені. Протягом усієї гри дитина чітко дотримується однієї лінії поведінки. Рольові функції дітей взаємопов 'язані. Мовлення має рольовий характер, у ньому вирізняють роль того, хто говорить, і того, до кого звертаються.

Дії розгортаються послідовно, відповідно до реалій, вони стають усе різноманітнішими, відображаючи різноманітність дій особи, яку зображає дитина. Учасники гри бурхливо реагують на порушення логіки дій і правил, мотивуючи це не лише посиланням на реальну дійсність, а й на раціональність.

Рівні, на думку Д. Бльконіна, можна вважати і стадіями розвитку гри.

Керівництво ігровою діяльністю є тонким і складним процесом. Воно потребує глибоких знань теорії ігрової діяльності, спеціальних умінь, довіри і поваги дітей. Намагання керувати нею без знань внутрішніх законів діяльності може зруйнувати гру. Основою ефективного керівництва ігровою діяльністю, як переконує педагогічна теорія і практика, є високий рівень володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

    спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

    проектувати розвиток гри, планувати прийоми, покликані стимулювати його;

    збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор; допомагати у виборі найяскравіших вражень, які можуть сприяти грі;

    організувати початок гри; спонукати до неї дітей;

    проектувати і передбачати розвиток конкретної гри;

    використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування та ін.);

    змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на вищий рівень;

    включатися у гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми, навчати гри (показ, пояснення);

    пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

    регулювати взаємини, вирішувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, залучати до ігрової діяльності сором'язливих, невпевнених, малоактивних дітей;

    обговорювати й оцінювати гру.

Гра є вільною, невимушеною дитячою діяльністю, що необхідно зберегти за будь-якого стилю і способу керівництва нею. Важливою передумовою продуктивного спілкування педагога з дітьми с стимулювання в умовах прийняття дорослим на себе однієї з ролей, взаємодія з ними у процесі гри.

1.3. Структура сюжетно – рольової гри.

Розвиток гри


Уже переходячи від раннього віку до дошкільного, малюк починає сприймати дорослих як носіїв різних соціальних ролей — тата, мами, лікаря, пожежника, вихователя. Малим дуже хочеться бути дорослими, чинити, як вони. І тільки один-єдиний вид діяльності допомагає усунути суперечність між бажаним та можливим. Це — сюжетно-рольова гра.

Розвиток гри відбувається поступово: від ознайомлювальної предметно-ігрової діяльності в ранньому віці до сюжетно - відображувальної, а згодом розвиненої сюжетно-рольової гри у старших дошкільнят.

Уже на третьому році життя діти відрізняють ігрову дію від реальної, приймають уявну ситуацію і вільно діють у ній: годують, наприклад, ляльку з порожньої тарілки, набирають воду з уявного крана; освоюють ігрові дії: "я — міліціонер", "я — вихователь". Пізніше ці ігрові дії починають об'єднуватися простим сюжетом, який відтворює нескладні ситуації з реального життя: "я кухар — готую обід", "я тато — йду на роботу".

Ігри, які моделюють відносини дорослих людей і вимагають взаємодії кількох партнерів, тобто сю­жетно-рольові, стають доступними для більшості дошкільнят уже на п'ятому році життя.

Компоненти сюжетно-рольової гри

 

1.4.Організація і керівництво

сюжетно – рольової гри

Організація сюжетно-рольової гри дошкільника передбачає врахування часу та місця її проведення, тривалості, неухильного дотримання правил техніки безпеки та гігієни. Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Тривалість гри в середньому 20 – 40 хвилин. У 3 – 4 р. цей період заповнюється кількома уривчастими іграми, старші діти розгортають 1 – 2 сюжети. Місце для гри слід обирати таке, щоб діти могли розташувати там іграшки, будівлі, конструкції. Найкраще для цього підходять спеціально обладнані ігрові майданчики, кімнати. Попередньо дорослий підбирає відповідний матеріал, передбачивши використання замінників.

Керівництво сюжетно-рольовою грою в дошкільному закладі, як і педагогічний процес загалом, ґрунтується на демократичних засадах, взаємодії і співпраці та здійснюється у двох основних напрямках.

1. Непряме керівництво (без втручання вихователя у гру), спрямоване на забезпечення досвіду дітей, через емоційне сприймання формування основ для розвитку дитячої гри: спостереження; цільові прогулянки; екскурсії; бесіди; читання художньої літератури; перегляд кіно (відео-, діафільмів); заняття (особливо-мовленнєві); розгляд ілюстрацій (фото, картин); ознайомлення з атрибутами, предметами-замінниками та способами їх використання; організація ігрового простору (добір, виготовлення власноруч); ігри (конструктивні, дидактичні, рухливі); зображувальна діяльність; ігри-імітації; уявні «телефонні розмови»; - придумування історій (для планування гри, наприклад, «Придумаймо історію про хвору дівчинку і те, як їй допоміг незвичайний чай»); «домашні завдання», які б привчили дитину до самостійного пошуку інформації (наприклад, «Як мама прибирає. Що робить спочатку, що потім...»).

2. Пряме керівництво (з втручанням у гру). Керівництво грою досягає мети, якщо стиль спілкування дорослого з дітьми відповідає стилю ігрового спілкування одне з одним. Головний шлях впливу на розвиток дітей у процесі гри – це вхід в ігрові стосунки з дітьми через міжособистісне спілкування дорослого з дітьми. Увійшовши в ігрові стосунки з дітьми, дорослий шляхом особливих звертань – реплік, порад, запитань, нагадувань, які своєю ігровою формою і тоном узгоджуються з характером поведінки дітей, які виконують ігрові ролі, опосередковано активізує дитяче мислення, мову, пам'ять, уяву. Зі змісту і тону звертань дорослого дитина відчуває, що з нею ведуть розмову як з тим дорослим, в образ якого вона перевтілилась. Це викликає у дитини бажання вступити з дорослим у ігрові стосунки, практично використати його рекомендації, погодити їх з власним виконанням ігрової ролі. Дорослий може перебувати серед дітей, які граються, але постійно не виконувати ігрової ролі. Не пов'язуючи своїх дій з певною роллю, педагог легко і невимушено епізодично вступає у міжособистісне спілкування почергово з усіма дітьми, яким потрібна допомога. Ігрова форма звертання дорослого до дітей забезпечує опосередкований вплив на розвиток гри, зберігаючи при цьому ініціативу, творчість, підвищує активність і самостійність дітей. Отже, керівництво сюжетно-рольовою грою з боку вихователя має різні педагогічні завдання та прийоми, що базуються на можливостях дітей певного віку.

Молодша група. Вихователь – носій ігрових умінь, активно приймає участь у грі, сприяє сталості ігрового задуму.

Завдання – навчити гратися:

- виконання головної ролі;

- показ ігрових дій;

- опис сюжету або персонажу (наприклад, хворої ляльки);

- розмірковування вихователя (наприклад, про причини хвороби ляльки);

- вправляння дитини у ігрових діях;

- вправляння у ігрових діях у нових ситуаціях;

- звернення персонажу до дітей;

- запитання до дитини, до персонажу;

- проблемні ігрові ситуації.

Середня група.

Вихователь – партнер і помічник у грі.

Завдання – збагачення змісту ігор, формування уміння організовувати спільні ігри: разом складати сюжет, комбінувати події у певній послідовності та узгоджувати їх з партнерами: - безпосередня участь у грі (переважно другорядні ролі);

- запитання;

- пропозиція теми гри;

- порада у ігровій формі;

- бесіда з дітьми перед початком гри (допомога розпочати гру);

- бесіда про розподіл ролей;

- бесіда про те, що може відбутися (допомога у плануванні гри);

- нагадування про те, що спостерігали;

- підказка перебігу гри (ігрові дії);

- повідомлення будь-якого нового факту під час гри.

Старша група.

Вихователь – спостерігач, за потреби – порадник і помічник.

Завдання – формування уміння разом будувати сюжет, розуміти партнера по грі, узгоджувати свої дії з їхніми:

- порада;

- доречне запитання перед початком гри;

- допомога у об'єднанні кількох сюжетів в одну розгорнуту гру (підказкою, натяком, порадою, запитанням, пропозицією);

- пряме втручання у гру, якщо вона набула негативного спрямування (вихователь у ігровій формі відштовхує способи виходу у ситуації, що склалася).

1.5.Етапи формування сюжетно – рольової гри.

Д. Б. Ельконін виділяє чотири рівні розвитку сюжетно-рольової гри дошкільника. Кожен рівень характеризується специфічним змістом, співвідношенням ігрових дій та ролей, структурою ігрових дій.

У 3-5 років формуються перший та другий рівні.

І рівень

  1. Зміст гри - дії з предметами, спрямовані на співучасника.

  2. Характерні ігрові дії - годування без врахування послідовності і «меню».

  3. Ігрові ролі не визначають дій, а навпаки. Діти себе не називають іменами ролей, ролі теж не позначають словом. При розподілі ролей відповідні рольові дії не узгоджуються, між ними відсутні взаємозв'язки.

  4. Ігрові дії одноманітні, складаються із послідовності стереотипних повторюваних операцій.

  5. Ігрові дії не утворюють логічної послідовності.


ІІ рівень

  1. Зміст і головне у грі - дії з предметами.

  2. Діти прагнуть до відповідності ігрової дії реальній.

  3. Діти називають ролі. Виконання ролі полягає у реалізації відповідних ігрових дій.

  4. Логіка ігрових дій визначається життєвою послідовністю. Ланцюжок дій збільшується: приготування їжі - накривання столу - годування - відпочинок.

  5. Порушення у послідовності ігрових дій дітьми не приймається, але вони це нічим не мотивують.
    У 5-7 років виявляються третій та четвертий рівні.

ІІІ рівень

  1. Основний зміст - виконання ігрової ролі, відповідних їй дій. З'являються ігрові дії, у яких відбивається характер

  2. відносин з ін шими ролями гравців; наприклад, «вихователь» дитсадка звертається до «кухаря»: «Приготуйте їжу».

  3. Ролі розподілені до початку гри і визначають поведінку гравця.

  4. Логіка ігрових дій визначається роллю. Дії урізноманітнюються. З'являються звертання до партнерів у відповідності до співвідношення ролей.

  5. Порушення послідовності ігрових дій викликає протест дитини: «Так не буває». Ігрова роль визначає правила поведінки гравця. Порушення правил гри найчастіше помічають партнери, а дитина намагається виправити «помилку».


ІV рівень

  1. Основний зміст - виконання ігрових дій, пов'язаних із ставленням до інших людей, ролі яких виконують гравці: наприклад, дають вказівки «йдіть до столу, тільки помийте руки»; оцінюють «тримай руку як слід», схвалюють.

  2. Роль гравця зберігається на протязі гри. Ролі різних гравців взаємопов'язані. Мовлення дитини у грі визначається її роллю.

  3. Чітка послідовність ігрових дій відтворює реальну логіку подій життя людини. Дії різноманітні, за чіткими правилами, які дитина обґрунтовує посиланням на реальні наслідки їх порушення: «не можна морозиво перед обідом їсти, бо зникне апетит».

  4. Порушення логіки ігрових дій та правил дітьми відхиляється, що мотивується підкресленням їх раціональності.

2.1.Спостереження

за сюжетно-рольовою грою дітей

Мета спостереження: вивчення стану та рівня розвитку ігрової діяльності; методична допомога в організації ігрової діяльності дітей; вивчення або узагальнення досвіду роботи вихователів; з’ясування рівня володіння дітьми ігровими навичками та вміннями (за вимогами програми); використання для всебічного розвитку особистості дитини тощо.

Умови для виникнення та розвитку гри: розташування та зберігання іграшок; ігровий режим; емоційний тонус дітей; наявність ігрового простору тощо.

Відбиття в перспективному та календарному планах питань керівництва сюжетно-рольовими іграми дітей: планування роботи щодо збагачення уявлень дітей; взаємозв’язок гри з іншими видами діяльності дітей; висування завдань виховного характеру; аналіз ігрової діяльності в плані освітньої роботи з дітьми (виписка з плану освітньої роботи) тощо.

Методика керівництва ігровою діяльністю дітей дошкільного віку: методи та прийоми впливу вихователя на діяльність дітей під час сюжетно-рольової гри.

Орієнтовний план діагностики сюжетно-рольової гри

(за Г.І. Григоренко, К.Й. Щербаковою)

1. Вивчення ігрових інтересів кожної дитини; провідні (спільні) інтереси дітей конкретної вікової групи.

2. Тематика і сюжети самостійних ігор, які найчастіше виникають у дітей.

3. Зміст і способи відбиття довкілля.

4. Тривалість спільних та індивідуальних ігор.

5. Кількість учасників в одній грі; взаємовідносини між дітьми.

6. Взаємозв’язок гри з іншими видами діяльності.

    За Р.І. Жуковською, Д.В. Менджерицькою та ін., ігрові інтереси дітей виявляються:

    до дорослої людини, її взаємовідносин з іншими людьми, дітьми;

    до техніки;

    до людей інших національностей;

    до художньо-мовленнєвої діяльності (театр, малювання, співи тощо).

З метою вивчення тематики і сюжетів ігор дітей необхідні спостереження впродовж 5-7 днів.

Спостереження можуть бути занотовані за такою схемою:

з/п

Ім’я дитини вік

Назви ігор, в які грають діти

«Сім’я»

«Лікарня»

«Дитячий садок»

«Крам­ниця»

“Моря­ки”

«Водії»

«Салон краси» тощо

1

 

На тривалість гри насамперед вплив мають знання дітей про ті факти й явища довкілля, які потім відображаються та усвідомлюються малюками у самостійній ігровій діяльності.

Орієнтовні показники тривалості спільної гри:

4-й рік життя – до 40 хв.;

5-й рік життя – до 60 хв.;

6-7-й рік життя – до 1,5 години.

Критеріями визначення взаємовідносин дітей у спільній грі можуть бути:

  • взаємодія з однолітками у грі (вміння не заважати товаришам організовувати гру або взяти участь у спільній грі);

  • вміння грати довго, із захопленням, зосереджено;

  • знання норм поведінки і використання позитивних форм у спілкуванні з однолітками (розмовляти спокійно, ввічливо попросити, запропонувати товаришу свою іграшку, поступатися роллю, допомагати);

  • виявлення моральних почуттів (співпереживання, співчуття, радість від спілкування з однолітками тощо).

Орієнтовні питання, які необхідно з’ясувати 
під час тематичної перевірки стану ігрової діяльності

1.Створення умов для ігрової діяльності дітей:

а) наявність ігрових куточків у групах; споруди для ігор на ділянках;

б) добір і розташування іграшок та ігрових матеріалів у відповідності з віковими особливостями дітей, за видами (сюжетні, технічні, дидактичні тощо);

в) місце гри в педагогічному процесі (ігри в режимі дня групи, час їх проведення тощо);

г) наявність нормативних документів, методичної літератури, текстів, фотоілюстративних матеріалів, ППД з проблем ігрової діяльності в методичному кабінеті дошкільного закладу освіти.

2.З’ясування рівня колективних взаємовідносин дітей в іграх:

а) ігрові групи, їх стійкість, характер об'єднання (ігри поруч, ігри разом, ігри підгрупами, всією групою дітей);

б) взаємовідносини дітей під час гри (вміння грати дружно, враховувати інтереси однолітків, самоорганізація, вміння порадитися, самостійно вирішувати незрозумілі питання тощо);

в) рушійні ігрові інтереси дітей залежно від віку;

г) прояв особистих якостей дітей – дружелюбність, гуманність, працелюбність, активність, організаторські вміння тощо.

3.Визначення рівня розвитку гри:

а) різноманітність видів, тематики сюжетно-рольових ігор, наявність знань за сюжетом, тривалість;

б) оцінка рівня ігрових умінь і навичок.

4.Особливості керівництва творчими й дидактичними іграми в різних вікових групах:

а) визначення завдань, які вирішує вихователь під час керівництва дитячою грою;

б) методика керівництва ігровою діяльністю (попереднє керівництво грою, спрямоване на розширення знань за сюжетом гри; характер попередньої діяльності: початок гри, інсценування гри; шляхи залучення дітей до гри, договір, його зміст, підготовка умов до гри, розвиток сюжету, зміст ігрових дій, емоційний стан учасників гри, роль вихователя під час гри, прийоми прямого керівництва, закінчення гри, оцінка діяльності дітей);

в) виховне значення гри;

г) пропозиції щодо поліпшення керівництва іграми дітей.

5. Орієнтовні питання для бесіди з вихователем з проблеми організації ігрової діяльності:

а) які завдання визначаєте під час керівництва іграми, чим керуєтесь під час добору прийомів?

б) у вашій віковій групі чи є ігри засобом всебічного розвитку дітей і головною формою організації?

в) які труднощі відчуваєте під час здійснення завдань із розділу «Гра»?

6.Орієнтовні питання для бесіди з дітьми:

а) в які ігри полюбляєте гратися разом?

б) хто готує іграшки для гри, а потім збирає їх на місця?

в) які правила поведінки під час ігор ви знаєте?

г) які ігри, іграшки ви полюбляєте, чи є у вас іграшки зроблені власноруч?

2.2. ОБЛАДНАННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР

У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.

МЕТОДИЧНИЙ ПОРАДНИК ВИХОВАТЕЛЮ

І молодша група

(3-й рік життя)

«Кухня»(кухонні меблі, плита, кухонний посуд: каструлі, сковорідка, чайник, розливні ложки, друшляк; муляжі овочів, фруктів та інших продуктів)

«Їдальня»(стіл та стільчики для ляльок, диванчик, столовий посуд, чайний сервіз, ляльки, м'які іграшки)

«Спальня» (ліжко, шафа, торшер, лялька-немовля, одяг, постільна білизна тощо)

«Ванна» (ванночка, мачулка, рушник)

«Пральня» (одяг, постіль, таз, прищіпки, дошка для прасування, праска тощо)

«Магазин» (халати, ковпаки, прилавок, каса, сумки, гроші, муляжі продуктів та інших товарів тощо)

«Шофери» (кермо, нагрудні зображення машин, світлофор)

«Лікарня»(білі халати, шапочки, медична сумка з набором інструментів тощо)

Великі ігрові модулі (бажано легкі й м'які) та різні предмети-замісники (різноманітні нитяні помпони, різноколірні клаптики тканини, різноколірні великі гудзики, палички, деталі дерев'яного конструктора: цеглинки, кубики тощо)

Примітка: Меблі для ляльок мають бути достатньо великого розміру, щоб дитина під час гри могла постояти біля плити, посидіти на ляльковому стільчику, диванчику, погодувати ляльку, ототожнюючи себе з образами мами чи вихователя

Будівельні ігри (великий будівельний матеріал - 1, настільний будівельний матеріал - 2, набір кубиків і цеглинок - 3, конструктор великогабаритний універсальний - 1, конструктор настільний універсальний пазовий - 3, збірно-розбірна іграшка - 4, машини та допоміжне обладнання: дрібні іграшки, гумові й пластмасові фігурки тварин, ляльки тощо)

ІІ молодша група

(4-й рік життя)

«Дитячий садок», «Сім'я»(кухня, пральня, спальня, ванна, ляльки, одяг, м'які іграшки, посуд, праска, прасувальна дошка, меблі, постіль тощо)

«Лікарня»(білі халати, шапочки, мед.сумка з набором інструментів, «ліки», вата, бинти, рецепти тощо)

«Магазин» (халати, ковпаки, прилавок, каса, сумки, чеки, гроші, муляжі продуктівта ін. товарів, пакувальні матеріали)

«Шофери» (кермо, нагрудні зображення машин, світлофор, кашкет та жезл регулювальника, дорожні знаки)

«Моряки» (безкозирки, комірці, бінокль або підзорна труба, рятувальні круги, якір, штурвал тощо)

Великі ігрові модулі (легкі й м'які) та різні предмети-замінники (нитяні помпони, великі ґудзики тощо)

Ігри-драматизації (наголовники, елементи костюмів, декорацій до 3-5 казок)

Різні види театрів (настільний: іграшки, картинки - 3 шт; рукавички - 1 шт, фланелеграф тощо)

Ширма, елементи декорацій

Будівельні ігри: великий будівельний матеріал - 1, настільний будівельний матеріал - 2, набір кубиків і цеглинок - 3, конструктор великогабаритний універсальний - 1, конструктор настільний універсальний пазовий - 3, збірно-розбірна іграшка - 4, машини та допоміжне обладнання - дрібні іграшки, малюнки й схеми будов тощо

середня група

(5-й рік життя)

«Дитячий садок», «Сім'я»(кухня, пральня, спальня, ванна, вітальня, їдальня; ляльки, одяг, м'які іграшки, посуд, праска, прасувальна дошка, меблі, постіль...)

«Лікарня» (білі халати, шапочки, тапчан, ваги, ростомір, ширма, медична сумка з набором інструментів, ліки, вата, бинти, рецепти тощо)

Магазин» (халати, ковпаки, вітрина, прилавок, каса, сумки, чеки, гроші, муляжі продуктів та інших товарів, ваги, пакувальні матеріали тощо)

«Дорожній рух» (кермо, нагрудні зображення машин, світлофор, кашкет та жезл регулювальника, дорожні знаки, макет перехрестя, іграшкові машини тощо)

«Моряки» (кашкет капітана, безкозирки, комірці, бінокль, підзорна труба, перископ, рятувальні круги, якір, штурвал, великий будівельний матеріал, прапорці тощо)

«Будівельники» (фартухи, каски, відра, совки, молотки, машини, крани, ляльки, будівельний матеріал, схеми, зображення будівель)

«Ферма» (макет ферми, муляжі свійських тварин та їх дитинчат, відра, бідони, транспорт: трактор, вантажна машина; ляльки, будівельний матеріал)

«Зоопарк» (муляжі диких тварин та їх дитинчат, будівельний матеріал) Великі ігрові модулі (легкі й м'які) та різні предмети-замінники (різноманітні нитяні помпони, ґудзики, палички, папірці, природний матеріал тощо)

Старша група

(6-й рік життя)

«Дитячий садок», «Сім'я»(кухня, пральня, спальня, ванна, вітальня, їдальня; ляльки, одяг, м'які іграшки, посуд, праска, прасувальна дошка, меблі, постіль тощо)

«Школа» (дошка, парти, портфелі; шкільне приладдя: ручки, пензлі, олівці, книжки, зошити і т. ін.; глобус, географічна карта, ляльки в шкільному вбранні тощо)

«Бібліотека»(дитячі книжки по 2-3 шт.: українські народні казки, оповідання, вірші, загадки, український фольклор (приказки, забавлянки, пісеньки і т. ін.), каталог, формуляри, портрети дитячих письменників, ілюстрації до творів, виставка книжок тощо)

«Лікарня», «Аптека» (білі халати, шапочки, тапчан, ваги, ростомір, ширма, медична сумка з набором інструментів, «ліки», вата, бинти, рецепти, каса, чеки, гроші, вітрина тощо)

«Магазин» (халати, ковпаки, вітрина, прилавок, каса, сумки, чеки, гроші, муляжі продуктівта ін. товарів, ваги, пакувальні матеріали)

«Пошта»(сумка поштаря, газети, журнали, листівки, конверти, марки, поштовий штемпель, пластилін тощо)

«Перукарня»(дзеркало, халат перукаря, пелерина для клієнта, журнали модних зачісок, сушка, рукомийник, фен, плойка, перуки, ножиці, бігуді, стрічки, резинки, булавки, гребінці, ляльки з довгим волоссям)

«Ательє» (виставка тканин та готових виробів, журнали мод, лекала, викройки, крейда, сантиметр, ножиці, швейна машина, голки, нитки, наперсток, квитанції замовника, аксесуари: ґудзики, кнопки, гачки тощо)

«Дорожній рух» (керма, нагрудні зображення машин, світлофор, кашкет та жезл регулювальника, дорожні знаки, права водія, штрафні квитанції, різні види машин, макет мікрорайону)

«Моряки» (кашкет капітана, безкозирки, комірці, бінокль або підзорна труба, перископ, рятувальні круги, якір, штурвал, великий будівельний матеріал, прапорці, предмети-замінники)

«Залізниця» (кашкет залізничника, семафор, сумка провідника, каса, квитки, іграшки: потяг, колія тощо)

«Будівництво»(фартухи, каски, відра, совки, молотки, будівельні машини: самоскиди, кран, екскаватор, грейдер та ін.; ляльки; будівельний матеріал великий та дрібний, схеми, зображення або фотографії будівель)

«Ферма та пташник» (макети ферми, пташника; муляжі свійських тварин, птахів та їх дитинчат, відра, бідони, транспорт: трактор, молоковоз; ляльки, будівельний матеріал)

«Зоопарк» (муляжі диких тварин та їх дитинчат, будівельний матеріал, каса, квитки тощо)

Великі ігрові модулі та різноманітні предмети-замінники

Ігри-драматизації (наголовники, елементи костюмів до 8-10 казок)

Різні види театрів (рукавички - 1; настільний: іграшки або площинний - 5; пальчиковий - 3; тіньовий - 5; фланелеграф тощо)

Театральна ширма, екран та лампа для тіньового театру, декорації до різних казок, театральні костюми

Будівельні ігри: різні види конструктора (великий будівельний матеріал - 1, настільний будівельний матеріал - 3, конструктор великогабаритний універсальний - 1, пазовий - 3, гвинтовий - 3; тематичний будівельний матеріал - 2; тематичний конструктор із різними способами з'єднання: пазовий - 2, гвинтовий - 2, збірно-розбірна іграшка - 10, машини та допоміжне обладнання (дрібні іграшки, предмети-замінники, схеми, малюнки, фотографії будов тощо)

2.3. Типи сюжетно-рольових ігор

І тип - ігри, які мають одну тему або один персонаж (мама, тато, лікар, тощо.)


ІІ тип - ігри, які мають багато тем та багато персонажів(продавець, покупець, тощо.)


ІІІ тип – ігри, які мають сюжет – складання(капітан, матрос, лікар…)

2.4.ДОСЛІДНИКИ СЮЖЕТНО – РОЛЬОВОЇ ГРИ.

Рубінштейн С. Л. Ельконін Д.Б.

Леонтьєв А.Н. Запорожець А. В.

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

     Відомі два джерела, які живлять дитячі задуми, спонукають реалізувати їх у грі.

 Перше – явища і події навколишньої дійсності, які випадково спостерігають діти і які викликають у них інтерес.

Друге – продумана, послідовна організація дорослими доступних, цікавих вражень, що можуть збагачувати зміст гри.

 

Комплексний метод керівництва ігровою

діяльністю передбачає два основних етапи:

  • виникнення гри на основі вражень дітей у процесі ознайомлення із суспільними явищами, поглиблення і розвиток її за допомогою іграшок та замінників;

  • активізація педагогічно доцільного змісту ігор – знань, моральних уявлень, творчості, самостійності – за допомогою рольового спілкування вихователя з дітьми, введення правил колективної гри.

 

Для забезпечення правильної організації та проведення

сюжетно-рольової гри, необхідні:

  • чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;

  • зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;

  • складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;

  • конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.

 

1. Вимоги до гри:

    кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями); вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;

    включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;

    ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.

2. Керівництво вихователя грою:

    знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;

    завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;

    вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;

    добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);

    проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;

    розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;

    тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);

    сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.

Зміст навчально-виховної роботи, спрямованої на розгортання сюжетно-рольових ігор дошкільників:

СІМ'Я

        Молодший дошкільний вік

1. Спостереження за прогулянкою мам з дітьми, доглядом немовлят в  оточенні.

2. Розгляд ілюстрацій на тему «Сім'я».

3. Ігри - заняття:

    «Оленка прокинулась»;

    «Приготуємо ляльці обід»;

    «Купання ляльки»;

    «Ляльки збираються на прогулянку»;

    «У Оксанки День народження»;

    «Галя хоче спати»;

    «У гості до бабусі»;

    «Дружна сім'я»;

    «Почастуємо ляльку чаєм»;

4. Вивчення колискових пісень:

  • «Котику сіренький»;

  • «Заколишу дитиноньку».

5. Читання художніх творів: О.Благініна «Оленка», «Ось як мама»; Г.Бойко «Люда митися не хоче», «Захотіла Мила спати».

6. Заняття з конструювання: виготовлення меблів (диван, стіл, ліжко); «У ляльки новосілля»

Середній дошкільний вік

1. Давати посильні доручення вихованцям допомагати мамі прибирати квартиру, готувати їжу, доглядати молодшого братика чи сестричку.

2. Запросити на заняття маму одного з вихованців з немовлям. Виховувати у дітей ніжність, бажання піклуватись про нього. Розширяти уявлення про те, що дитина вже може робити сама, як її доглядати, бавити.

3. Бесіда за картиною «Сім'я». Поглибити знання дітей про життя родини, турботу батьків про дітей, виховувати любов до рідних.

4. Ігри - заняття:

    «Ясочка застудилась»;

    «День народження ляльки»;

    «Ясочка допомагає мамі»;

    «Купання Андрійка».

5.  Дидактичні ігри:

  • «Добери одяг до прогулянки»;

  • «Доберемо за кольором святкову сукню»;

  • «Доберемо посуд»(чайний, столовий).

6. Читання і обговорення художніх творів: Н.Забіла «Ясоччин садок»; А.Барто «Молодший брат».

7.  Конструювання на тему «Будинок для Ясочки та її сім'ї».

8.  Ліплення «Гостинці для ляльки та її сім'ї»  (печиво, бублички тощо).

 Старший дошкільний вік

1. Виготовлення альбому «Професії наших мам і тат».

2. Бесіда про працю батьків з використанням фотографій та ілюстрацій.

3. Складання дітьми творчих розповідей на тему "Як я допомагав мамі".

4. Читання оповідання В.Осєєвої «Чарівне слово», бесіда за змістом.

5. Виготовлення іграшок - саморобок:

    лялькові меблі;

    телевізор;

    піаніно;

    холодильник.

ДИТЯЧИЙ САДОК

Молодший дошкільний вік

1. Екскурсія - огляд групової кімнати.

2. Екскурсія по дитячому садку.

3. Екскурсія на кухню.

4. Спостереження за працею помічника вихователя.

5. Ознайомлення з працею кухаря.

6. Спостереження спільної праці помічника вихователя і вихователя в роздягальні.

7. Спостереження за роботою медичної сестри.

8. Дидактичні ігри (опис ігор наведено у посібнику Л.Артемової «Ознайомлення дітей із працею дорослих»):

- «Влаштуємо Оленці кімнату»;

- «Оленка прийшла в дитячий садок»;

- «Пригостимо Оленку»;

- «Маленькі кіхарі»;

- «Оленка захворіла»;

9. Розгляд ілюстрацій із серії  «Дитячий садок».

10. Читання уривку з вірша Н.Забіли «Про дівчинку, яка нічого не їла».

11. Заняття з зображувальної, музичної та коструктивної діяльності:

  • ліплення «Пригостимо ляльок»;

  • конструювання пісочниці;

  • колективна побудова «Майданчик нашої групи».

12. Читання худодніх творів: А.Барто «Іграшки»; Н.Забіла «Ясоччин садок».

Середній дошкільний вік

1. Спостереження за працею музичного керівника.

2. Спостереження за працею двірника.

3. Екскурсія - огляд кухні.

4. Спостереження за роботою лікаря та медсестри.

5. Дидактичні ігри:

    «У ляльковому дитячому садку»;

    «Що робить лікар, а що медсестра».

6. Бесіда про працю дорослих.

7. Читання і обговорення художніх творів: Г.Бойко «Уляльковому дитячому садку»; Н.Забіла «Марина Дмитрівна»; Н.Калініна «Перший день у дитячому садочку».

8.Конструювання на тему: «Наш майданчик», «Дитячий садок» тощо.

Старший дошкільний вік

1. Спостереження за роботою завідувача дитячого садка.

2. Складання розповіді за уявною ігровою ситуацією «Що трапилось у дитячому садку?»

3. Спостереження під час огляду дітей в медичному кабунеті.

4. Бесіда «Хто піклуєть про нас у дитячому садку?»

5. Дидактичні ігри:

    «Чому нам добре в дитячому садку»;

    «Відгадай, хто це робить - лікар чи медсестра»;

    «Що кому треба для роботи»;

    «Зваримо обід».

6. Вивчення пісні А.Філіпенка «Дитячий садок».

7. Колективна праця з прибирання ігрового куточка, прання лялькової білизни.

ВОДІЇ

Молодший дошкільний вік

1. Екскурсії та спостереження: вулицями міста (уточнення уявлень про розмітку вулиці, транспорт, формування початкових правил поведінки на вулиці)

2. Заняття - бесіда про парцю водія.

3. Розгляд вантажного автомобіля.

4. Ознайомлення зі світлофором.

5. Розгляд картин та ілюстрацій.

6. Конструювання натему: «Гараж»; «Дорога».

7. Малювання на тему «Дорога, якою їдуть машини».

8. Розучування рухливої гри «Горобці та автомобіль».

9. Вивчення пісень на музичних заняттях: Г.Фрід «Шофер»; А.Потапенко «Машина».

10.    Спостереження за старшими дітьми у грі «Водії» та спільної ігри з ними.

Середній дошкільний вік

1. Екскурсія до перехрестя. Бесіда про роботу регулювальника.

2. Екскурсія в гараж.

3. Екскурсія до бензозаправки.

4. Спостереження за працею водія.

5. Ознайомлення з вулицею, правилами пішоходів.

6. Ігрові ситуації:

    «Як поводитися на вулиці»;

    «Шофер готується до виїзду в рейс».

7. Бесіда «Чому машини такі різні».

8. Дидактична гра «Добери вантаж до машини».

9. Аплікація «Вантажний автомобіль».

10. Конструювання на тему: «Машини»; «Гараж».

Старший дошкільний вік

1.Екскурсії вулицями міста, в автопарк, на стоянку, в гараж, на перехрестя, на автобусну   зупинку, стоянку таксі.

2. Бесіда про побачене.

3. Розгляд ілюстрацій різного виду транспорту.

4. Зустріч та спостереження за роботою водія.

5. Спільні ігри з дітьми молодшого дошкільного віку у «водіїв».

6. Читання та обговорення художніх творів: С. Фанштейн «Наша вулиця», Б.Житов «Що я бачив?» («Яке таксі?», «Світлофор»).

7. Колективне конструювання «Вулицями міста».

8. Конструювання на тему: «Машини»; «Міст»; «Гараж».

9. Конструювання з піску: тенелі, мости.

10. Малювання на тему: «Наша вулиця».

11. Спостереження за роботою світлофора, працівника поліції.

12. Читання оповідання П.Бабинського  «Чарівна паличка», бесіда за змістом.

13. Перегляд діафільму Л.Артемової «Що ти знаєш про сухопутний транспорт» (систематизація знань про роботу водія, контролера, диспетчера).

МАГАЗИН

Середній дошкільний вік

1. Екскурсія до магазину. Ознайомлення зі змістом роботи продовця, касира, вантажника, завідувача.

2. Екскурсія до книжкового магазину.

3. Розгляд ілюстрацій:

  • «У магазині іграшок»;

  • «Збір урожаю»;

  • «Продавець».

4. Показ пальчикового театру за віршем Ю.Тувіма «Овочі».

5. Виготовлення атрибутів до гри «Книжковий магазин».

6. Виготовлення атрибутів до гри «Овочевий магазин» (ліплення).

7. Дидактична гра «Магазин».

8. Конструювання на тему: «Овочевий магазин», «Овочесховище».

Старший дошкільний вік

1. Екскурсія по гастроному. Розгляд вітрин.

2. Спостреження за працею продавця, поведінкою покупців.

3. Бесіда «Магазин нашого міста».

4. Виготовлення атрибутів до гри «Магазин».

5. Малювання на тему «В овочевому магазині».

6.Розгляд ілюстрацій, читання і обговорення художніх творів.

ЛІКАРНЯ

Молодший дошкільний вік

1. Екскурсія в медкабінет, ознайомлення з роботою лікаря та медсестри.

2. Дидактична гри «Лялька захворіла».

3. Заняття - гра «Лісова лікарня», «Одужання ляльки та зустріч із дітьми».

4. Ліплення на тему «Гостинці для хворої ляльки».

5. Конструювання на тему «Ліжко».

6. Слухання музики А. Гречанінова «Котик захворів», «Котик одужав».

7. Виготовлення разом з вихователем, батьками атрибутів до гри.

8. Розгляд ілюстрацій про працю медпрацівників.

Середній дошкільний вік

1. Екскурсія до лікарні (поліклініки).

2. Екскурсія в медичний кабінет дитячого садка.

3. Розгляд ілюстрацій «У поліклініці».

4. Дидактичні ігри «Що робить лікар, а що - медсестра?», «Дитячому садку роблять щеплення».

5. Аплікація «Швидка допомога» (машина).

6. Перегляд діафільму «Лікар Айболить».

7. Читання і обговорення художніх творів: К.Чуковський «Лікар Айболить»; К.Ушинський «Умій почекати», «Ліки».

АПТЕКА

Старший дошкільний вік

1. Цільова екскурсія в аптеку. Розповідь про працю фармацевта.

2. Бесіда про працю лікаря.

3. Дидактичні ігри (Опис ігор наведено у книжці Л.Артемової «Ознайомлення дітей із працею дорослих»):

    «Маша захворіла»;

    «Буває - не буває».

4. Ознайомлення з лікарськими рослинами.

5. Виготовлення альбому «Нас лікують лікарі».

6. Малювання на теми:

  • «В аптеці» (враження від екскурсії);

  • «Наш лікар»;

  • «Лікарські рослини».

7. Конструювання з паперу «Аптечка».

8. Конструювання з будівельного матеріалу «Лікарня",»Поліклініка».

9. Виготовлення атрибутів (термометр, ліки).

10. Читання:

- М. Познанська»Про білий халат і наших малят»;

- А.Карданова «Наш лікар»;

- Л.Турчина «Людина захворіла».

ПОЛІКЛІНІКА

Старший дошкільний вік

1. Екскурсія на станцію швидкої допомоги. Розповідь вихователя.

2. Бесіда про роботу медичних працівників у закладі та поліклініці.

3. Складання творчих розповідей про роботу лікаря.

4. Дидактичні ігри «А почну, а ти продовжуй», «Прислухайся до слова».

5. Бесіда про профілактичне лікування.

6. Читання і обговорення художніх творів: І. Кассіль «Сестра»;

     В.Маяковський «Ким бути?», «У дітей я лікую хвороби».

БУДІВЕЛЬНИКИ

Молодший дошкільний вік

1. Екскурсія на будівництво: спостереження за працею будівельників.

2. Спостереження за іграми дітей старшого дошкільного віку.

3. Розгляд картин Бабуріної:

  • «Будуємо дім»;

  • «Ми граємося»;

  • «Діти граються кубиками».

4. Заняття - ігри: конструювання: «Гараж», «Будинок», «Доріжка», «У ляльок новосілля»;  малювання «Парканчик», «Будинок».

5. Дидактична гра «Маленькі будівельники».

7.   Читання художнього  твору  С.Баруздіна  «Хто побудував цей дім?».

Середній дошкільний вік

1. Цільова екскурсія до найближчої новобудови.

2. Спостереження за спорудженням панельного будинку.

3. Інсценівка "Як швидше збудувати дім" (закріплення техніки, що використовується на будівництві).

4. Конструювання на тему: «Зоопарк»; «Гірка»; «Палац»; «Будинки нашої вулиці».

5. Малювання на тему «Двоповерховий будинок».

6. Читання і обговорення художніх творів, розгляд ілюстрацій.

7.Складання дітьми розповідей про будівництво.

Старший дошкільний вік

1. Екскурсія на будівництво.

2. Розповідь вихователя про працю будівельників.

3. Дидактична гра «Відгадай» (виконання трудових дій характерних для будівельних професій).

4. Складання розповідей з власного досвіду.

5. Колективне конструювання будівель.

6. Читання і обговорення художніх творів: Б.Заходер «Будівельники»; В.Білан «Новий дім»; М.Стельмах «Що за дім».

ПЕРУКАРНЯ

Середній дошкільний вік

1. Екскурсія в перукарню. Розповідь вихователя про роботу перукаря.

2. Виготовлення разом з вихователем атрибутів до гри.

3.Розгляд атрибутів. Бесіда про використання інструментів (гребінець, щітка масажна, нажиці, пелерина, шампунь, сушка тощо).

4. Розгляд ілюстрацій.

Старший дошкільний вік

1. Екскурсія в перукарню. Спостереження за роботою майстра.

2. Заняття - бесіда про роботу перукаря.

3. Малювання на тему «У перукарні».

4. Виготовлення атрибутів до гри (ножиці з картону, чеки, пелеринки для ляльок).

5. Колективна будівельна гра «Будуємо перукарню».

6. Декоративне малювання «Дзеркало».

МОРЯКИ

Середній дошкільний вік

1. Цільова прогулянка до річка.

2. Розповідь про призначення кораблів та команду (капітан, штурман, радист, лікар, боцман, кок). Увести у словник слова: порт, гавань, річний вокзал, капітанський місток, рубка, пароплав, човен (моторний, парусний), катер.

3. Розгляд атрибутів до гри «Моряки», бесіда про їх призначення.

4. Ігрова ситуація «На чому швидше припливу?»

5. Читання уривкі твору Б.Житкова «Що я бачив?» («Пароплав", «Причал»).

6. Аплікація на тему «Човен».

7. Малювання на тему «Теплохід пливе по річці».

8. Конструювання. Побудова великого корабля (з їдальнею, капітанським містком, місцями для сидіння пасажирів, кімнатою відпочинку).

9. Разом з дітьми виготовлення альбом - ілюстрації про водний транспорт та працю моряків.

10. Спорудження теплохода на майданчику, використовуючи кілочки, шнур, лавки, матчу, прапорці.

11. Спорудження плотини, шлюзів, мостів через річку у іграх з піском.

12. Конструювання з будівельного матеріалу вокзалу, пристані.

13. Читання і обговорення художніх творів: Д.Ткач «Хоробрий Сашко»; А.Ломидзе «Маяк» (книга «Пролісок»)

Старший дошкільний вік

1. Бесіда про роботу водного транспорту (криголами, траулери).

2. Розгляд картин «На Дніпрі».

3. Дидактична гра «На чому попливемо?»

4. Зустріч дітей з моряками (розповідь моряка про службу на флоті).

5. Читання і обговорення художніх творів: М.Яненко «Золото з океану»

6. Конструювання з паперу «Двотрубний пароплав».

7. Розповідь з власного досвіду про прогулянку по річці на катері, на пароплаві (з батьками).

8. Розповідь за ілюстраціями «Екскурсія на пристань», «Екскурсія на теплохід».

ШКОЛА

Старший дошкільний вік

1. Відвідування свята «День знань».

2. Екскурсія у школу. Ознайомлення з класними кімнатами, назвами та    призначенням шкільних приміщень.

3. Екскурсія у школу на урок. Робота вчителя на уроці.

4. Огляд спортивної зали, трудової майстерні.

5. Бесіда про школу з використанням ілюстрацій.

6. Зустріч з школярами - випускниками дитячого садка.

7. Дидактична гра «Що треба до школи».

8. Перегляд діафільму за твором О.Іваненко «Галочка».

9. Розгляд ілюстрацій «Не запізнись до школи».

10. Вивчення пісень про школу на музичних заняттях.

11. Малювання на тему «Школа», «Перший раз у перший клас».

12. Конструювання з паперу: «Зошит», «Книжка».

13. Конструювання з будівельного матеріалу «Школа».

14. Читання і обговорення художніх творів: Н.Забіла «Маленька школярка», «Нам треба вчитись»; Л.Воронкова «Подруги йдуть до школи», «Нова школа».

Тривалість та апробований перелік сюжетно-рольових ігор:

Молодший дошкільний вік

  • До 15 хв. у І кварталі;

  • До 25 хв. у ІІ кварталі.

Сюжетно-рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», «Водії» (транспорт), «Будівництво».

Середній дошкільний вік

  • До 30 - 35 хв.

Сюжетно-рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», «Водії», «Будівельники», «Магазин», «Лікарня» (робота медсестри), «Перукарня», «Моряки».

Старший дошкільний вік

  • До 45 хв.

Сюжетно-рольові ігри:  «Сім'я», «Дитячий садок», «Водії», «Будівельники», «Магазин», «Перукарня», «Пошта», «Поліклініка», «Аптека», «Лікарня»,  «Військові» (поліція, моряки, льотчики, прикордонники).

Додаткові сюжетно-рольові ігри: «Школа», «Праця на селі», «Трактористи».

Примітка:   не рекомендується обмежувати дитячі ігри в часі за умови успішного їх розвитку і ходу. Поряд з рекомендованою програмою можна практикувати ігри з економічного навчання, правової освіти та ін.

Перелік виховних завдань, що ставлять вихователі перед дітьми різних вікових груп з розвитку сюжетно-рольових ігор

І молодша група (3-й рік життя):

1.   Учити дітей  діяти з предметами та іграшками, включати нові епізоди до знайомого сюжету.

2.   Добирати за допомогою дорослого іграшки для своїх ігор.

3.   Переносити знайомі дії з іграшками в різні ігрові ситуації.

4.  Сприяти розвитку гри за допомогою запитань, наприклад, «Лялька поїла. Що вона буде робити далі? Де серветка? Чи не хоче лялька спати, як ви думаєте?» тощо.

5.   Спонукати дітей споруджувати будівлі з будівельного матеріалу (цеглинок, кубиків, пластинок) для розвитку сюжету гри.

6.   Запропонувати дітям матеріали, які можуть використовуватися ними як предмети-замінники.

7.   Заохочувати дітей висловлюватися.

8.   Формувати у дітей найпростіші форми рольової поведінки: спонукати діяти відповідно до певної ролі (мами, водія, лікаря); відображати найпростіші образні дії деяких персонажів (бути зайчиками; пострибати, як зайчики); пов'язувати ряд дій з назвою ролі, добираючи атрибути для її визначення.

9. Вчити дітей використовувати як партнера у грі ляльку, ведмедика; перетворювати іграшку в дійовий персонаж (погавкати, як собачка, покукурікати за півника, тощо).

10. Заохочувати самостійні об'єднання дітей (2-3 дитини) для спільних ігор, вчити їх при цьому ділитися іграшками, чемно звертатися один до одного з проханням.

Тематика сюжетно-рольових спільних ігор для дітей І молодшої групи:

«Дитячий садок», «Сім'я», «Дочки-матері», «Водії», «У лікаря», «Одягнемо Катю на прогулянку», «Погодуємо ляльку», «Приготуємо обід», «Наваримо каші», «У Зайчика день народження», «Вкладемо Ведмедика спати», «Побудуємо дім для Півника», «Поїдемо в гості до бабусі», «Подивимося телевізор», «Приберемо у кімнаті», «Почастуємо Лисичку», «Полікуємо Ведмедика», «Напоїмо Півника чаєм», «Заколишемо ляльку» тощо.

ІІ молодша група (4-й рік життя):

1.  Спонукати дітей брати участь у спільних з вихователем іграх, теми сюжетів яких використовуються з навколишнього життя (сім'я, дитячий садок, транспорт), а також в іграх за сюжетами літературних творів (казок «Ріпка», «Рукавичка»; «Маша обідає» С.Капутікяна).

2.  Навчити дітей виконувати ігрові дії, пов'язані між собою та об'єднані загальною назвою (лікувати - ставити градусник, змазувати йодом, дивитися горлечко, слухати; годувати - накривати на стіл, пов'язувати серветку, годувати супом, поїти компотом, витирати серветкою).

3. Формувати найпростіші образно-виразні вміння під час виконання ролі (жабка стрибає, мишка біжить маленькими кроками та ін.).

4.  Навчити дітей виконувати рольові взаємодії в сюжетних іграх з 2-3 дійовими особами (шофер - пасажири, мама - дочка, лікар - хворий) в індивідуальних іграх з партнерами - іграшками (ляльки, ведмедики, зайці), намагаючись оживляти їх, виконувати роль по черзі (за себе, за ляльку).

5.  Вчити дітей виконувати другорядні та головні ролі.

6. Заохочувати спроби дітей підбирати атрибути для тієї чи іншої ролі, доповнювати ігрову обстановку предметами, іграшками, яких не вистачає.

7.  Спонукати до використання у грі предметів-замінників (паличка - градусник, слухавка, шприц), спорудженню з різних матеріалів будівель для гри.

8. Вчити використовувати великий і настільний будівельний, а також природній матеріал (пісок, сніг, вода) з метою спорудження будівель для гри (місток, доріжка, будинок, гірка).

9. Формувати вміння гратися поруч, підтримувати та закріплювати короткочасні форми ігрової взаємодії дітей. Допомагати дітям об'єднуватися в маленькі групи (по 2-3) на основі інтересу до діяльності, особистих симпатій.

10.  Привчати дітей додержувати під час гри елементарних правил поведінки, вміння гратися без конфліктів.

Тематика сюжетно-рольових ігор дітей ІІ молодшої групи:

Відповідно до теми сюжетів з навколишнього життя: сім'ї, дитячий садок, транспорт, лікарня, магазині: «Сім'я», «Дитячий садок», «У лікаря», «Магазин», «Водії», «Транспорт», «Поїзд», «Перукарня»,  «Будівельники», «Ляльки гуляють», «Ляльки обідають», «Ляльки лягають спати», «Ляльки проснулися», «Напоїмо ляльок чаєм», «Одягнемо ляльок на прогулянку», «Навчимо ляльок роздягатися після прогулянки», «Покатаємо ляльок з гірки», «Покатаємо ляльок на машині», «Нова кімнати для ляльок», «Купання ляльки», «Прання лялькової білизни», «Лялька захворіла», «Побудуємо лялькам дім», «Зробимо ляльці гарну зачіску», «У ляльки Каті день народження», «Лялька прийшла в дитячий садок» та інші.

Середня група (5-й рік життя):

1.  Залучати дітей до спільних з вихователем ігор, які включають 2-3 взаємодіючі ролі (вихователь, няня, медична сестра, лікар, діти).

2.  Привчати дітей вибирати тему гри самостійно, погоджуючи її один з одним, виконувати дії, добирати предмети та атрибути відповідно до визначеної ролі.

3.  Спонукати дітей реалізувати в іграх правила культурної поведінки, доброзичливості, взаємодопомоги та ін.

4.  Вчити дітей виконувати роль, використовуючи предмети-замінники, самостійно добирати їх, виконувати умовні ігрові дії.

5.  Привчати дітей самостійно (без вихователів) розвивати нескладні сюжети («Сім'я», «Дитячий садок», «Магазин», «Лікарня», «Будівельники»), що містять в собі 1-2 ситуації, застосовуючи знання, здобуті в результаті ознайомлення з навколишнім середовищем.

6.  Залучати дітей до театралізації, драматизації знайомих казок, сучасних літературних сюжетів, з використанням художньо-виразних засобів (інтонації, міміки, жестів, пози). Привчати використовувати в театралізованих іграх образні іграшки, театральні ляльки.

7.  Формувати в дітей вміння при незначній допомозі дорослого вибирати зручне місце для гри, організовувати ігрову обстановку.

8.  Вчити дітей використовувати споруди з будівельного матеріалу в сюжетно-рольовій грі.

9.  Вчити дітей творчо використовувати рольовий діалог, підтримувати дитяче фантазування.

10. Відображати в грі конкретні образи знайомих і близьких людей, створювати образи на основі типових і загальних рис, ознак, прикмет, характеристик, наслідуючи дії дорослих.

Тематика сюжетно-рольових ігор дітей середньої групи:

«Сім'я», «Дитячий садок», «Вуличний рух», «Водії», «Лікарня», «Магазин», «Будівельники», «Транспорт», «Перукарня», «Зоопарк», «На меблевій фабриці», «На птахофермі», «Ательє», «Пекарня», «Художня майстерня», «Моряки» тощо.

Старший дошкільний вік (6 (7)-й рік життя):

1.  Вчити дітей самостійно організовувати сюжетно-рольові ігри: обирати тему для гри, імпровізувати в її здійсненні, створювати предметно-ігрове середовище, ігрову ситуацію, розгортати ігровий сюжет.

2.  Спонукати дітей заздалегідь розподіляти ролі в ігровій групі з 3-4 осіб.

3.  Вчити дітей в разі потреби виконувати в ході гри в одному сюжеті 2-3 ролі.

4.  В процесі гри спонукати дітей додержувати засвоєних норм і правил поведінки, виявляти чуйність, прагнення допомогти, піклування, взаємовиручку, долання перешкод тощо.

5.  Вчити дітей в процесі гри добирати, замінювати іграшки, предмети, створювати обстановку для гри за допомогою різноманітного допоміжного матеріалу відповідно до теми та сюжету гри.

6.  Вчити дітей використовувати у грі іграшки, зроблені своїми руками, вміти споруджувати потрібні для гри будівлі (пароплав, мости, вокзал, світлофор, залізницю, дитячий садок, будинки, вулицю, місто тощо): використовувати в іграх природний матеріал (пісок, воду, глину, сніг, лід).

7.  Вчити дітей вносити різноманітність у театралізовані ігри, використовувати при підготовці до спектаклю театралізовані ляльки, саморобні іграшки, атрибути, елементи костюмів, декорацій.

8.  Продовжувати вчити дітей цікаво і змістовно гратися як наодинці, так і вдвох-втрьох чи в більших за кількістю дітей ігрових групах, вміти домовлятися.

9.  Вчити дітей обирати із пізнавального багажу події, які найбільше підходять до гри, намічати послідовність у сюжеті.

10.  Опанувати виразні засоби, які необхідні для виконання різних ролей, відображення рольових дій, взаємин, вміння змістовно гратися наодинці, в мікро-, макроігрових групах, додержуючись рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування, свідомо використовуючи іграшки-замінники.  (Це кінцева мета у Базовому компоненті дошкільної освіти).

Тематика сюжетно-рольових ігор для старших дошкільників:

«Сім'я», «Дитячий садок», «Школа», «Моряки», «Льотчики», «Аптека», «Бібліотека», «Лікарня», «Перукарня», «Ательє»,  «Вуличний рух», «Регулювальник», «Магазин», «Шофери»,   «Будівельники», «Зоопарк», «Птахоферма», «Залізниця», «Завод»,  «Пекарня», «Пошта», «Пожежники», «На меблевій фабриці», «На фабриці іграшок», «Збирання врожаю», «Автомобільний транспорт», «Космонавти», «На тваринницькій фермі», «Наше місто», «Моряки»  тощо.

Мета: визначити рівень знань педагогів з питань організації та проведення з дітьми сюжетно-рольових ігор, активізувати їх творчий потенціал, спонукати робити власні висновки, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; надати практичні поради для вдосконалення процесу розвитку дітей в сюжетно-рольових ігор.

План

  1. Ознайомлення з темо, метою.

  2. Вправа на виявлення самооцінки «Палаци»

  3. Гра «Фундамент»

  4. Гра «Підводні рифи»

  5. Бліцопитування «Так чи ні»

  6. Вправа «Емоції»

  7. Підбиття підсумків гри

Хід гри

Сьогодні мову поведемо про те,

Що поруч із дитинства йде,

Що є коштовним, ніби діамант,

В душі дітей плекає творчість і талант.

— Так що ж це? — відповідь проста —

Це всім відома Королева Сюжетно-рольова Гра.                          

—   Отже, ми потрапили до Королівства Сюжетно-рольової гри, і зараз Королева привітається з вами і візьме інтерв’ю на тему «Навіщо потрібна сюжетно-рольова  гра?».

Та спочатку вона пропонує познайомитись із її Королівством.

Вправа на виявлення самооцінки «Палаци»

Королева. Шановні гості! Моє Королівство відрізняється незвичайною архітектурою, де є головні споруди — Палаци:

  • Палац педагогічної творчості та розмаїття методів і прийомів; ;

  • Палац систематичності та послідовності;

  • Палац досягнень дітей.

—   Кожен із палаців має три поверхи. Перший поверх відповідає низькому та середньому рівню, другий — достатньому рівню, а третій на високому рівню якостей, заявлених у їх назвах. Ви маєте залишти свій відбиток у кожному з палаців, обравши поверх залежно від того, яку оцінку даєте своїй педагогічній діяльності, але саме з питання організації та проведення  сюжетно-рольових ігор.

Педагоги приклеюють різнокольорові аркуші на відповідни поверхах.

Гра «Фундамент»

К о р о л е в а. А тепер я пропоную вам визначити, на чому ж будується фундамент цих видатних палаців.

Завдання: учасники гри об’єднуються в три групи. Для кожної з груп виділяється мольберт з ватманом і маркери різного кольору.

Кожна група отримає певний колір та завдання.

На виконання відводиться 3 хвилини.

Завдання для 1-ої групи. Написати основні прояви творчості вихователя під час організації сюжетно-рольової діяльності з дошкільниками.

Завдання для 2-ої групи. Поміркувати та записати, що заважає педагогу творити.

Завдання для 3-ьої групи. Визначити, що спонукає вихователя організовувати сюжетно-рольову гру.

У кінці гри представники груп озвучують відповіді та дають свою оцінку.

Гра «Підводні рифи»

Королева. Моє Королівство має і «підводні рифи», адже Сюжетно-рольове Королівство — це певні труднощі. Я пропоную вам розв’язати проблемні ситуації, які залишили в цих конвертах мешканці моїх палаців.

Учасники отримують конверти з проблемними ситуаціями, які потрібно пояснити.

Проблемні ситуації:

•   «Я мала на меті залучити дітей до сюжетно-рольової гри. І все було б добре, якби не...»

•   «Діти із задоволенням грали , але раптом...»

•   «Для реалізації запланованого мені не вистачило...»

•   «Іноді ця робота мені не вдається, сюжетно-рольова гра «розколюється», бо...»

•   «Під час гри діти були не активні. Мені здається, це тому...»

•   «Коли діти не хочуть брати на себе певні ролі, я...»

Бліцопитування «Так чи ні»

•   Сюжетно-рольова гра — це один із видів творчої діяльності дітей. (Так)

•   Сюжетно-рольова гра за своєю сутністю подібна до театралізованих  ігор. (Так)

•      У сюжетно-рольовій грі необхідно жорстке управління дитячою діяльністю. (Ні)

•      Дитина має право на вибір ролі. (Так)

•      У сюжетно-рольовій грі діти повинні дотримуватись правил гри. (Так)

•      У молодшому дошкільному віці, відповідно до вимог чинної програми, діти мають узгоджувати власну поведінку з діями іших учасників гри? (Так)

Королева. Важливе місце у моєму Королівстві посідають міміка, жести, а також інтонаційна виразність, тобто вміння за допомогою голосу передавати різноманітні почуття. Я пропоную і вам це спробувати.

Вправа «Емоції»

Учасники гри мають вимовити фразу «Я дуже полюбляю проводити сюжетно-рольову гру», передаючи різні емоції (радість, сум, тривогу, злість, іронію).

Підбиття підсумків гри

Вправа «Нові ідеї, мрії, запитання»

Кожному учасникові Королева роздає заздалегідь приготовлені папірці різного кольору: жовтий — у формі вогника, синій -у формі хмаринки, червоний — у формі зірочки. Пропонує висловити свої враження:

•      на жовтому написати найважливіший момент, який виніс для себе учасник;

•      на червоному записати свою мрію, яка зародилася і має бути втіленою в життя;

•      на синьому — написати те, над чим, на думку учасника, йому слід попрацювати, чого слід навчитися.

МЕТА: Закріпити знання вихователів по керівництву і організації сюжетно-рольової гри.

Колектив вихователів ділиться на три команди (назва, девіз)

Команди формуються з кольоровим орієнтирів.

ЖУРІ: директор, вихователь-методист, практичний психолог.

УМОВИ: виграє та команда, яка набирає більше кількість очок.

Відповіді оцінюються за п'ятибальною системою.

За повний і точний відповідь - 5 балів. Якщо інша команда доповнює, виправляє відповідь, то їй даються додаткові очки.

За неправильну відповідь очки не даються.

Питання для «рингу» командам (по черзі):

1. Бліц-опитування

Мета: згадати з педагогами компоненти сюжетно-рольової гри.

1. Творчий характер сюжетно - рольової гри визначається наявністю (задуму)

2. Що є структурним компонентом гри? (Сюжет, зміст, роль)

3. Найчастіше в грі дитина приймає на себе роль ... (Дорослого)

4. Психічні процеси, що формуються в процесі сюжетно - рольової гри (мислення, уява, пам'ять)

5. Різноманіття і взаємозв'язок ігрових дій, взаємин дітей у грі - це: (сюжет)

6. Один із принципів організації сюжетно - рольової гри - це:. (Наявність атрибутів)

2. Один із членів команди, а потім всі інші по черзі відповідають:

• Що таке предмет-замінник? Це коли звичайна паличка може бути в грі градусником, ложкою, ножем, морквою. ".

• Хто такий вихователь? (При організації гри) "Це вчитель, організатор, помічник.".

• Що таке гра для дитини?

2. «Доведіть правильність висловлювання» - різноманітність точок зору на одне питання.

Мета: шляхом колективного обговорення висловлювань, спираючись на педагогічний досвід, довести, навести приклад щодо необхідності та важливості сюжетно-рольової гри.

1. «Дітей не потрібно вчити грати!»

2. «Дитячої грою необхідно постійно керувати!»

3. «Грати потрібно, щоб краще вчити і виховувати дітей!»

3. SWOT - аналіз

Мета: Виявити сильні та слабкі сторони організації і проведення сюжетно-рольової гри у закладі дошкільної освіти.

Запитання:

1. «Організація предметно-розвиваючого (ігрового) середовища групи»

2. «Врахування гендерних особливостей дітей при організації сюжетно-рольової гри»

3. «Взаємодія з сім'єю щодо організації ігрової діяльності у закладі»

4. Складання перспективного плану сюжетно - рольової гри.

Домашнє завдання: розробити з педагогами перспективний план сюжетно-рольової гри гдля дітей старшого дошкільного віку, враховуючи всі її компоненти.


Мета:

  • підвищити рівень знань і умінь вихователів при організації сюжетно-
    рольової гри;

  • удосконалювати вміння знаходити вихід у складних педагогічних
    ситуаціях, розширити уявлення педагогів про методи та прийоми керівництва сюжетно-рольовими іграми;

  • розвивати творчий підхід в організації та керівництві грою, підвищувати педагогічну майстерність вихователів, їх творчість.

Обладнання: папір, олівці, ручки, ватмани, стікери, «колючий» м'яч, конверти с завданням, стільці та столи по колу для всіх учасників, роздатковий матеріал, фотовиставка «Сюжетно-рольова гра в ЗДО», виставка ігрових посібників для дітей дошкільного віку, смайлики.

Попередня робота:

КЕРІВНИКА:

  1. Підібрати методичну літературу, опрацювати її.

  2. Продумати мету, скласти план і хід семінару.

  3. Надрукувати хід семінару і підготувати практичний матеріал для педагогів.

  4. Підготувати обладнання.

  5. Скласти список методичної літератури до семінару.

ПЕДАГОГІВ: Опрацювати Базовий компонент дошкільної освіти, освітні програми, методичні рекомендації до програм рекомендованих МОНУ, методичну літературу з питання розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільників тощо.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

1. Вітання учасників круглого столу.

2. Доповідь «Гра – перша сходинка у процесі соціалізації дитини».

3. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

4. Вправа «Що дає гра дітям?» (Дискусійна частина).

5. Вправа «Так чи ні»

6. Вправа «Продовжи фразу»

7. Вправа «Передай клубочок і назви»

8. Вправа «Рішення педагогічних ситуацій»

9. Заключна частина (рефлексія).

10.Методичні рекомендації для учасників семінару.

Матеріали круглого столу

  1. Вітання учасників круглого столу (вихователь-методист)

Добрий день, шановні колеги! Запрошуємо вас взяти участь в обговоренні теми: «Формуємо життєву компетентність дошкільників через сюжетно-рольову гру».

2. Доповідь «Гра – перша сходинка у процесі соціалізації дитини»

Вихователь-методист: Сьогоднішній круглий стіл мені хочеться почати словами відомого педагога В.О.Сухомлинського, який сказав: «Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ».

Ми всі знаємо, що дошкільне дитинство є періодом інтенсивної соціалізації дитини. Воно забезпечує дитині адекватне ставлення до позитивних і негативних ситуацій, з якими вона мимоволі змушена стикатися в житті. Створення умов для підвищення ефективності входження дітей у світ міжособистісних відносин і формування компетентного самовідчуття в будь-яких життєвих ситуаціях, є завданням дошкільного навчального закладу. Адже дошкільник – часточка великого, складного життя. Тому поняття життєвої компетентності стає сьогодні все більш вживанішим.

Наші діти ростуть у час значних змін у суспільному житті, коли цінується вміння бути комунікабельним, ініціативним, активним, здатним приймати самостійні рішення.

Базовий компонент дошкільної освіти орієнтує педагогів на впровадження у практику компетентного підходу до особистості, згідно з яким найважливішим завданням сучасного дошкільного закладу є навчання дітей науки життя, турбота про життєздатність дитини, збагачення її навичками практичної діяльності. Сьогодні, як ніколи, необхідно формувати особистість, здатну в умовах життєдіяльності діяти доцільно, застосовувати набуті раніше знання і досвід за нових обставин, докладати зусилля для досягнення мети, поводитись оптимістично, домагатись успіху та визначення іншими людьми, оновлювати свої знання, збагачувати досвід, виявляти гнучкість, самовдосконалюватися.

Змістовна діяльність і насамперед гра, приховує в собі великі можливості для соціального розвитку малюка.

Вітчизняні вчені О. Кононко, В. Кравченко, Т. Кузьменко та інші підкреслюють, що ігрова діяльність є першою сходинкою у формуванні соціальної компетентності дошкільника.

Конвенція ООН про права дитини закріплює право дітей на ігри. Тому кожна дитина, незалежно від умов, часу, відчуваючи потребу у грі, повинна мати гарантовані можливості для реалізації власних ігрових задумів.

Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки. Тобто гра в даному випадку може виступати як форма соціалізації дитини.

3. Інтерактивна вправа «Мозговий штурм»

1. Які види ігор ви знаєте? (Рухливі, рольові, настільні та дидактичні)

2. До якого виду ігор відноситься сюжетно-рольова гра?

Сюжетно-рольові ігри – це дитячі імпровізації. Однак у кожній сюжетно-рольовій грі, як ми пересвідчилися на власному досвіді, виокремлюється

3. Що саме виокремлюється? (Тема, ігровий задум, зміст і ролі).

4. Формування передумов рольової гри становить актуальну педагогічну задачу в який період життя дитини? (період від 1,5 до 3 років).

5. Методика формування передумов рольової гри в чому полягає? (В тому, що дорослий подає сюжет в словесній формі).

6. Хто визначає тему гри в старшому віці? (Її може запропонувати вихователь, але гра часто виникає з ініціативи дітей).

- Щоб діти могли проявляти творчість в різних видах сюжетно-рольових ігор, щоб вони були цікаві і привабливі, необхідно дотримуватися відповідних умов.

6. Яких саме умов треба дотримуватись?

(Умови:

1. Зміст ігор має відповідати інтересам і можливостям дітей;

2. Педагогічний супровід ігор будується з урахуванням поступового розвитку
самостійності і творчості дитини;

3. Предметно-ігрове середовище групи постійно змінюється).

7. Місце вихователя під час самостійної гри дітей? (Вихователь стежить за ходом гри, спрямовує розвиток сюжету, допомагає вирішувати конфліктні ситуації).

8. Чи може приймати вихователь участь у самостійній грі дітей? (Так, це цілком допустимо, але тільки як грає партнер. Необхідність у цьому виникає, якщо педагог зауважує, що якась група дітей постійно розгортає один і той же сюжет, а дії учасників доведені до шаблону).

9. Які прийоми керівництва доводять, що вихователь грає як партнер?
(Тему гри визначили самі діти. Вони самостійно створили ігровий простір і розподілили ролі. Вихователька підключилася до діяльності дітей з їх згоди, а в ході гри не стільки збагачувала її тематичний зміст, скільки допомагала урізноманітнити дитячий задум).

10. Як ви можете довести, що діти самі створили сюжет гри, а не ви? (Дослідниками доведено, що старші дошкільнята, якщо вони дійсно грають, реалізуючи свої задуми, не в змозі самостійно підтримувати ігрову взаємодію з великою кількістю дітей. Тому справжня творча гра може розгортатися дітьми лише в невеликих группах).
- Д.Б.Ельконін виділяє
чотири рівні розвитку сюжетно-рольової гри дошкільника.

Загальна тенденція розвитку сюжетно-рольової гри полягає в переході від ігор-маніпуляцій з предметами до виконання ролі як суспільно закріпленого зразка поведінки і взаємодії з іншими людьми:

- На I рівні високим змістом гри є дії з предметами, спрямовані на співучасника. Роль формується в дії;

- На II рівні діти починають називати ролі. Виконання ролі полягає в реалізації відповідних дій;

- На III рівні основний зміст гри - виконання ролі, відповідних їй дій;

- На IV рівні основний зміст - виконання дій, пов'язаних зі ставленням до інших людей.

6. Як ви гадаєте в якому віці у дитини формуються ці рівні? (У 3-5 років формуються перший і другий рівні. У 5-7 років виявляються третій і четвертий рівні).

Таким чином, зміст ігор у дошкільному віці міняється в такий спосіб: від предметних дій людей до відносин між ними, а потім до виконання правил, що регулюють поводження й відносини людей.

4. Вправа «Що дає гра дітям?» (Дискусійна частина), (6 хв.)

Вихователь-методист: А як ви думаєте, що дає гра? (В обговоренні беруть участі ті педагоги, кому передається «колючий» м'яч).

(Далі узагальнюються відповіді колег). Що дає гра дітям?

    Гра дає свободу. Гра не завдання, не борг, не закон. За наказом грати не можна, тільки добровільно.

    Гра дає порядок. Система правил у грі абсолютна і незаперечна. Неможливо порушувати правила і бути в грі.

    Гра створює гармонію. Формує прагнення до досконалості.

    Гра дає захопленість. Вона інтенсивно залучає всю людину, активізує його здібності.

    Гра дає елемент невизначеності, який збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень.

    Гра дає компенсацію, нейтралізацію недоліків.

    Гра дає фізичне вдосконалення, оскільки в активних своїх формах вона передбачає навчання.

    Гра дає можливість проявити чи вдосконалювати свої творчі навички.

    Гра дає розвиток уяви.

    Гра дає можливість розвинути свій розум.

    Гра дає радість спілкування.

    Гра дає вміння орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, дає психологічну стійкість. Знімає рівень тривожності, який так високий зараз у батьків і передається дітям. Виробляє активне ставлення до життя і цілеспрямованість у виконанні поставленої мети.

Вихователь-методист: Гра - це провідний вид діяльності, найбільш ефективна форма соціалізації дитини. Гра - не розвага, а особливий метод залучення дітей у творчу діяльність, метод стимулювання їх активності. Дитинство без гри і поза грою ненормально.

- Зараз перевіримо, як ви знаєте методику проведення гри. Пограємо в гру «Так чи ні». Я буду говорити фразу, а ви будете говорити: «так» або «ні».

5. Вправа «Так чи ні» (3 хв.)

  • У дітей немає часу на гру, вони зайняті іншими справами.

  • Коли з'являється вільний час, діти включаються в творчі ігри.

  • Якщо дітям не пропонувати тему сюжетно-рольової гри, вони не починають грати.

  • Діти самостійно визначають задум гри, включаються в творчу гру без допомоги з боку дорослого.

  • Тематика дитячих ігор різноманітна.

  • В іграх діти використовують тільки іграшки, потреби в предметах-заступниках немає.

  • Поряд з іграшками діти використовують предмети-заступники і уявні предмети.

  • Діти вважають за краще індивідуальні творчі ігри, вони майже не грають разом з однолітками.

  • Діти об'єднуються для спільних ігор.

  • Під час творчих ігор діти часто сваряться через привабливі ролі, іграшки тощо.

  • Сюжетно-рольові ігри ігри не тривалі, ледь розпочавшись, припиняються.

  • Ігри тривають довго, діти з захопленням грають.

Мені складно спілкуватися з дітьми в ігрових ситуаціях, я розмовляю з ними майже як на заняттях.

Вихователь-методист: Граючи самі, ми трохи занурюємося в дитинство.
- А які ігри були улюблені у вас, коли ви були маленькі?
(Ведуча передає м’ячик і педагоги по черзі відповідають).

- В які ігри люблять найбільш грати діти вашої вікової групи? (Відповіді вихователів).

6. Вправа «Продовжи фразу»

Вихователь-методист пропонує педагогам по черзі, передаючи мікрофон, продовжити фразу «Гра – це…»

Вихователь-методист: На основі досліджень сюжетно-рольової гри і її ролі в соціалізації дитини дошкільного віку вчені прийшли до висновку стосовно принципів формування соціальної компетентності засобами цієї самої гри.

Принципи формування соціальної компетентності засобами сюжетно-рольової гри:

  • для того щоб процес формування соціальної компетентності дітей протікав ефективніше, дорослими слід грати разом з ними;

  • починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства, формуючи соціальну компетентність дітей, необхідно орієнтувати їх на можливу взаємодію з «партнерами однолітками», навчати способам узгодження дій з партнерами;

  • дорослий, граючись разом з дітьми, протягом всього дошкільного дитинства, має на кожному його етапі розгортати гру таким чином, щоб діти «відкривали» й засвоювали специфічні, поступово ускладнені способи побудови гри.

Вихователь-методист: Керівництво сюжетно-рольовою грою вимагає величезної майстерності та педагогічного такту. Вихователь зобов'язаний направляти гру, не руйнуючи її, зберігаючи самостійний і творчий характер ігрової діяльності дітей, безпосередність переживань, віру в правду гри.

Ігри дошкільнят часом носять примітивний характер, сюжет ігор простий, не дозволяє їм повною мірою розвинути свої знання і можливості. Чому діти не грають? Як зробити гру дитини більш насиченою і цікавою?

- Давайте згадаємо всі методи та прийоми педагогічного керівництва сюжетно-рольовою грою. Тобто, які методи і прийоми допоможуть реалізувати задум вихователя в процесі гри і зроблять гру дитини більш насиченою і цікавою.

7. Вправа «Передай клубочок і назви»

Висновок: підведемо підсумок: методи і прийоми керівництва сюжетно-рольовою грою повинні бути спрямовані на:

  • формування гри як діяльності;

  • використання гри як засобу соціально-морального виховання. Тобто формування дружніх відносин, засвоєння дітьми норм і правил поведінки в соціумі і природному довкіллі.

Вихователь-методист: Для того, щоб сюжетно-рольова гра мала тривалий характер, які передумови потрібні?

Передумови для розвитку тривалої гри:

    • вміння дітьми вибрати тему;

    • важлива частина гри - вміння розподілити ролі (як правило, це робить дитина-лідер);

    • придумування підбір ігрового матеріалу;

    • вміння встановлювати правила і чітко виконувати їх.

Ще одна важлива деталь: велика кількість іграшок-копій реальних предметів гальмує сюжет гри, тому що дії стають одноманітними (нескінченне перевдягання ляльок, приготування їжі, прибирання квартири). Тому на початковому етапі розвитку гри або при новизні гри використовують іграшки реальні копії. Для добре відомих ігор можна використовувати іграшки-замінники. У деяких випадках доцільно використовувати і те й інше. Вихователь може порадити дітям, як замінити іграшку (цукерку на камінчик, з скакалки викласти контур корабля або крейдою намалювати кімнату).

8. Вправа «Рішення педагогічних ситуацій»

Вихователь-методист:

1. Відомо, що ігри дошкільнят за змістом, структурі та організації, поступово змінюються. Помічено, що деякі діти старшого дошкільного віку, які недавно надійшли у дошкільний заклад, граються більш примітивно, ніж молодші за віком діти, які відвідували заклад давно.

- Чим можна пояснити таке явище? Дайте психологічне обґрунтування.

2. Вихователь внесла в групу новий будівельний конструктор. Сергійко (5 років) із великим задоволенням почав розкладати деталі конструктора.

- Що ти хочеш побудувати? - Запитав педагог

- Що ... що вийде, - відповів Вова.

- Як?

- Буду будувати з кубиків і цеглинок.

Починає будувати. Поставив кубики, на них цеглинки.

- Ні, я краще ракету побудую ...

Складає кубики один на інший. Стовпчик гойдається. Намагається тримати рукою, але вся конструкція звалилася. Він іде, залишаючи купу будівельних деталей.

Вихователь каже: «Спробуй ще раз». Знову невдача.

Заитання:

- Як оцінити дії педагога?

- Що повинна зробити вихователь, перш ніж дати дитині будівельний конструктор?

3. Кирилко будує гараж для машин. Все робить сам, весь будівельний матеріал біля себе тримає. Діти сидять поруч і просять: «Дай мені один кубик покласти!». А Кирилко у відповідь: «Сам впораюся!».

Запитання:

- Як ви оцінюєте вчинок Дмитра?

- Як повинен поступити вихователь, щоб підтримати гру, не образивши малюка?

4. У групі вихователь організовує проведення гри у «Пральню», «Книжкову лікарню (іграшкову)».

Запитання: чи не краще просто дати дітям доручення випрати, полагодити щось? Якщо не згодні, то чому?

Вихователь-методист: У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни в її психіці, що готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку. В ході гри вирішуються багато завдань всебічного розвитку дитини, розумового, морального, трудового та естетичного виховання; розвиваються творчі здібності, самостійність, самосвідомість, ініціативність, організованість, активність та формування стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому. Гра забезпечує задоволення ігрових уподобань кожної дитини, сприяє виникненню дружніх, партнерських стосунків та ігрових об'єднань за інтересами, спонукає до обміну думками, оцінювання себе й інших, заохочує до імпровізації, висловлювання власних оцінно-етичних суджень.

За словами Л.С. Виготського, в грі «дитина завжди вище свого середнього віку, вище свого звичайної повсякденної поведінки; вона в грі як би на голову вище самої себе. Гра в конденсованому вигляді містить в собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби намагається зробити стрибок над рівнем своєї звичайної поведінки».

Підведення підсумків круглого столу. Рефлексія. Вправа «Визнач своє відношення» (за допомогою синквейна)

Вихователь-методист: «Синквейн» – французьке слово, означає вірш, що складається з п'яти рядків, і пишеться за певним планом, в якому людина висловлює своє ставлення до проблеми. Він є швидким, ефективним інструментом для аналізу, синтезу і узагальнення поняття та інформації. Він вчить осмислено використовувати поняття і визначити своє ставлення до проблеми, яка розглядається. Я пропоную вам написати синквейн на слова: «гра» і по сьогоднішньому заходу – «круглий стіл».
Порядок написання синквейна:

Перший рядок - одне ключове слово, яке визначає зміст синквейна.

Другий рядок - два прикметники, що характеризують його.

Третій рядок - три дієслова, що показують дію понять.

Четвертий рядок - коротке речення, в якому автор висловлює своє ставлення до цього поняття або заходу.

П'ятий рядок - одне слово, зазвичай іменник, через яке людина висловлює свої почуття, асоціації пов'язані з даним поняттям. (Наводить приклади написання синквейна).

Заключне слово ведучого.

Гра - це серйозно! І це необхідна умова для соціально-особистісного розвитку дитини ...

Завдання вихователя полягає в тому, щоб зробити гру основним змістом дитячого життя, розвивати її в бажаному напрямку, виховувати дітей в процесі гри. Необхідно організовувати такі сюжетно-рольові ігри, в яких кожна дитина може задовольнити свої інтереси, реалізувати свої можливості, вступити в контакт з однолітками.

Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення її головного джерела розвитку. На думку психологів, саме в грі дитина будує свої перші моделі навколишнього світу, засвоює правила спілкування між людьми, розвиває свої здібності і характер. Гра - це єдина центральна діяльність дитини, що має місце в усі часи і в усіх народів, де відбувається активна діяльність уяви, під впливом якої наявні знання комбінуються, дійсні, реальні уявлення поєднуються з вигадкою, фантазією. Завершуючи наш круглий стіл, дозвольте вручити вам пам'ятки з організації ігрової діяльності і пам'ятайте, готуючись до чергового робочого дня: нова гра - це найкращий подарунок дітям.

У гри є ще одна перевага. Серед тих дорослих, що оточують дитину, вона найбільше любить тих, хто з нею грає. При цьому хотілося б особливо підкреслити, що ні дорогі подарунки, ні солодощі, ні цікаві заняття не можуть так вплинути на симпатії дитини, як спільна гра з нею. Однак важливо відзначити, що гра не виникає сама по собі. Хтось повинен відкрити для дитини світ гри, зацікавити її ним. Я думаю, що, Ви, шановні вихователі, стараєтеся це зробити, і у вас це непогано виходить.
На закінчення нашої зустрічі, хочеться подякувати вам за співпрацю, побажати творчих знахідок у нашій важкій, але цікавій роботі, нехай ці «смайлики» додадуть у ваше життя здоров'я, щастя і любові. Дякую за увагу!

Мета: підвищувати рівень знань і умінь вихователів при організації сюжетно-рольової гри; удосконалювати уміння знаходити вихід в складних педагогічних ситуаціях, розширювати обізнаність педагогів щодо методів та прийомів керівництва сюжетно-рольовими іграми; розвивати творчий підхід в організації і керівництві грою, підвищувати педагогічну майстерність вихователів, їх творчість.

Попередня робота: консультація на тему: «Методи і прийоми керівництва сюжетно-рольовою грою дітей дошкільного віку».

План проведення:

  1. Ознаоймлення працівників з планом роботи

  2. Педагогічна дискусія.

  3. Ознайомлення з правилами гри

  4. Гра

  5. Висновок.

ХІД:

Шановні колеги! Тема вибрана не випадково. На жаль, наші діти стали менше гратись. Дослідження показують, що у дітей відсутні ігровий досвід і уміння розвивати ігровий сюжет. Педагоги прагнуть виконати «соціальне замовлення» батьків, тобто навчити і підготувати до школи. Час, відведений для гри, заповнюється читанням книг, підготовкою до свят, організаційними видами діяльності. Багато батьків вважають гру непотрібним, порожнім проведенням часу. Виникає питання: чому вихователі і батьки спокійно жертвують часом для гри на користь будь-якої іншої діяльності? Чому дорослі позбавляють малюків можливості грати з однолітками?

Педагогічна дискусія.

Світ дошкільного дитинства тісним чином пов'язаний з грою. Що таке гра? Це життєво важлива потреба дитини, що пізнає світ. Немає нічого гармонійніше дитини, що грається. Сила цієї гармонії настільки велика, що дорослі, що спостерігають за дитячою грою, мимоволі посміхаються, переживаючи радість і захоплення.

Гра – самоцінна діяльність для дошкільника, що забезпечує йому відчуття волі, підвладності речей, дій, стосунків, що дозволяє якнайповніше реалізувати «тут» і «тепер», досягти стану повного емоційного комфорту, стати причетним до дитячого суспільства, побудованого на вільному спілкуванні рівних. Щоб діти могли проявляти творчість в різних видах сюжетно-рольових ігор; щоб вони були цікаві і привабливі, необхідно дотримуватись наступних умов:

  • вміст ігор повинен відповідати інтересам і можливостям дітей;

  • педагогічний супровід ігор має будуватися з врахуванням поступового розвитку самостійності і творчості дитини;

  • предметно-розвиваюче середовище дошкільного закладу має постійно змінюватися.

Чому діти не грають? Як зробити сюжетно-рольову гру дітей більш насиченою і цікавою?

Керівництво сюжетно-рольовою грою вимагає величезної майстерності і педагогічного такту. Вихователь зобов'язаний направляти гру, не руйнуючи її, зберігаючи самостійний і творчий характер ігрової діяльності дітей, безпосередність переживань, віру в правду гри. Ігри дошкільників деколи носять примітивний характер, сюжет ігор простий, не дозволяє їм повною мірою розвинути свої знання і можливості.

Сьогодні ми намагатимемося відшукати відповіді на ті питання, які нас турбують при організації сюжетно-рольових ігор та керівництві ними.

А для цього я пропоную Вам використати звичайне лото.

Пояснення правил гри:

Для організації гри всі учасники діляться на 2 команди.

Оцінює роботу команд журі.

Під номером 1 - перше завдання.

Мозковий штурм.

  1. Творчий характер сюжетно-рольової гри визначається наявністю … (задуму)

  2. Що являється структурними компонентами сюжетно-рольової гри? … (Сюжет, зміст, ролі)

  3. Частіше всього на себе в грі дитина бере роль… (дорослого)

  4. В процесі сюжетно-рольових ігор формуються такі психічні процеси… (Мислення, уява, пам’ять)

  5. Різноманіття і взаємозв'язок ігрових дій, взаємин дітей в грі – це…(сюжет)

  6. Одна із умов організації сюжетно-рольової гри – це...

(наявність атрибутів)

  1. Гігієнічні умови організації сюжетно-рольової гри – це... (наявність ігрового простору, забезпечення місця і часу для ігор, наявність безпечних для життя і здоров'я іграшок)

  2. Способи включення малоактивних дітей в сюжетно-рольову гру – це…(здійснення підтримки в грі, пропонуючи основні ролі …)

Під номером 2 - друге завдання.

Перерахуйте методи і прийоми педагогічного керівництва сюжетно-рольовою грою. Тобто які методи і прийоми допоможуть реалізувати задум вихователя в процесі гри.

По черзі педагогічні працівники називають метод або прийом; команда, що назвала більше методів і прийомів перемагає.

Передбачувані відповіді:

  • внесення до занять по ознайомленню з тим, що оточує яскравих образів і – вражень;

  • на початкових етапах використання ігор найбільш близьких дітям – сім'я, дитячий садок;

  • використання сюрпризних моментів;

  • внесення нової іграшки;

  • спостереження за грою інших дошкільників;

  • спостереження за працею дорослих;

  • читання літературних творів;

  • обговорення телепередач;

  • визначення вмісту гри - відновлення послідовності подій - ігрові дії – обігравання;

  • обігравання персонажів і їх взаємодія;

  • драматизація казок;

  • облік інтересу дітей;

  • планування гри;

  • розповідь вихователя про те, як би він грав в ту або іншу гру; визначення теми;

  • уміння погоджувати свої дії з останніми дітьми;

  • придумування сюжету казки або розповіді;

  • спільний переказ казки;

  • придумування сюжету для двох протилежних по етичних якостях персонажів;

  • навмисна зміна ситуацій;

  • облік індивідуальних особливостей тощо.

В ході гри вирішуються багато завдань розумового, етичного, трудового і естетичного виховання; розвиваються творчість, самосвідомість і активність дітей. Тож, методи і прийоми керівництва сюжетно-рольовою грою мають бути направлені на:

  • формування гри як діяльності;

  • використання гри як засобу етичного виховання.

Тобто формування дружніх стосунків, засвоєння дітьми норм поведінки.

Передумови для розвитку тривалої гри:

  • уміння дітей вибрати тему;

  • уміння розподілити ролі (як правило, це робить дитина-лідер);

  • підбір ігрового матеріалу;

  • уміння встановлювати правила і чітко виконувати їх.

Під номером 3 - наступне завдання.

Спробуйте розвинути сюжети наступних ігор: «Подорож автобусом» і «Моряки». (Одна команда бере одну гру, інша – ту, що залишилася).

У чому полягає завдання? Розглянемо на прикладі: «Поліклініка» - головний лікар - реєстратор - лікар - медсестра - педіатр - кабінет щеплення - лабораторія - денний стаціонар - гардероб.

Отже, на початковому етапі спільно з дітьми грає вихователь. На кожному етапі розвитку сюжетно-рольової гри необхідно «відкривати» і засвоювати новий спосіб її побудови. Варто орієнтуватися на здійснення ігрової дії і пояснення дії партнером по іграх. Тож, вихователь формує ігрові уміння, діти – розгортають гру.

Під номером 4 четверте завдання.

Необхідно розібрати педагогічні ситуації і внести свої пропозиції. Журі оцінює точність, правильність і методичну грамотність.

***

Юля обгородила іграшкових курчат кубиками – вийшов пташиний двір. Грає, радіє, курчат годує. Прицілився Коля м'ячем: баб-бах! І немає дворика! Гордий Коля – попав в мету! Йому лише шкода, що хлопці не бачили.

Що сказали б хлопці, якби побачили? Як навчити дітей грати, не руйнуючи гру сусіда?

***

У дитячому садку організовуються ігри в «пральню», «майстерню по ремонту книг».

Чи не краще просто дати дітям доручення попрати, полагодити щось? Чому?

***

Для гри в школу діти підбирали необхідні предмети. Аліна вчителька, узяла собі портфель, зошити, указку і книги. «А чим нам гратись? – розчаровано виголосила Таня, - ти, Аліна, тоді сама і грайся». Дівчинка зніяковіла, опустила голову, потім сказала: «Друзі, це я в клас все принесла для гри, а ви тепер вибирайте, що вам потрібне», - і поклала всі предмети перед дітьми.

Які почуття переживала Аліна? Який вплив здійснює гра на формування характеру?

***

Ваня будує великий гараж для машин. Все робить сам. Весь будівельний матеріал біля себе тримає. Хлопці сидять поруч і просять: «Дай мені одну пластину покласти!» А Ваня у відповідь: «Сам впораюся!».

Як ви оцінюєте вчинок Вані? Як повинен вчинити вихователь, щоб підтримати гру, не образивши Ваню?

***

Дві дівчинки (їм по п’ять років ) ніяк не можуть домовитися, хто буде мамою ляльки Наталки.

  • Я хочу!

  • І я хочу! — сперечаються вони.

  • Двох мам не буває, - каже одна із них.

  • Хочеш, ти будеш сусідкою? – пропонує перша.

  • Ні, я буду тільки мамою! – наполягає друга. Одна із дівчаток нахиляється над колискою, швидко бере на руки ляльку і починає її колихати.

  • Ну, я тоді не буду з тобою грати! – образилась друга.

Як розв’язати дану конфліктну ситуацію та зробити так, щоб дівчатка грались разом.

***

Вова (4 роки) веде машину, і його шлях проходить через «клас», де Вероніка) «навчає» своїх учениць - ляльок. «Вчителька» обурена вторгненням автобуса. Обоє гніваються:

  • Ти чому нам заважаєш! А ну, йди звідси!

  • Це ти заважаєш! Пусти зараз же! Не бачиш, тут шосе проходить! І бути рукопашному бою, якщо не втрутиться вихователь в наростаючий конфлікт.

Як успішно розв’язати конфлікт дітей? Завдяки якому прийому можна зберегти ігровий задум дітей?

***

Одного разу Слава запропонував дітям, що грали в сім’ю:

  • Можна, я буду грати з вами? Я буду татом, приходити пізно і пити вино. А потім буду сваритись.

Іра заперечує:

  • Не треба сваритись, мій тато ніколи не свариться.

  • І пити вино – це погано, - додає Женя.

  • Це чому ж погано? Мій тато завжди так робить… - говорить переконливо хлопчик. Набравши в руки довгих пластин конструктора, він промовляє:

  • Ось скільки пляшок вина я вам принесу!

Які почуття може викликати у дітей ця гра? Як необхідно відноситися до ігор дітей з негативним змістом, який виникає з ініціативи дітей? В яких випадках допустимо пряме втручання в гру дітей дорослого?

Під номером 5 - п’яте завдання.

Емоціональна пауза «Слово-естафета» - продовжити речення за темою ділової гри «Граючи з дітьми, я зрозуміла…», «Організовуючи сюжетно-рольову гру я відчула…», «При організації сюжетно-рольових ігор мені здається важливим…»…

Під номером 6 - шосте завдання.

Спробуйте перерахувати назви сюжетно-рольових ігор в старшій групі, середній групі, молодшій групі.

Підведення підсумків ділової гри (слово журі).

Висновок.

Завдання вихователя полягає в тому, щоб зробити гру основним змістом дитячого життя, розвивати її в бажаному напрямі, виховувати дітей в процесі гри. Необхідно організовувати такі сюжетно-рольові ігри, в яких кожний малюк зможе задовольнити свої інтереси, реалізувати свої можливості, вступити в контакт з однолітками.

Молодший вік. 3 роки.

І. Знання

1. Знання про професії

Дидактична гра «Назви професію» (ілюстрації 10 професій: кухар, лікар, музичний керівник, продавець, водій, будівельник, льотчик, хлібороб).

0 – не впізнає;

1 – впізнає 3 – 4 з 10 професій;

2 – впізнає 5 – 7 з 10 професій;

3 – самостійно визнає 10 професій.

2. Приладдя.

Дидактична гра «Кому що потрібно для роботи» (картки з зображенням професій, та маленькі картки з зображенням приладдя до кожної професії)

0 – не розкладає;

1 – частково розкладає, або розкладає з великою кількістю помилок;

2 – розкладає з деякими помилками;

3 – розкладає самостійно без помилок.

3 Сім’я

а) Завдання: Назви членів своєї сім’ї та ім’я кожного з них.

0 – не називає;

1 – називає деяких;

2 – затрудняється назвати всіх членів сім’ї;

3 –називає всіх членів сім’ї.

б) Дидактична гра «Оціни вчинок» картки з зображенням ситуацій, які демонструють взаємовідносини у сім’ї.

0 – нічого не розуміє про родинні відносини;

1 – незначне уявлення;

2 – має знання, але помиляється з приводу деяких ситуацій;

3 – знає, про взаємоповагу, взаємодопомогу, ввічливість, піклування.

в) Дидактична гра «Хто де працює» (набір карток, на яких зображені професії батьків) 0 – не знаходить професій своїх батьків; 1 – знають професію одного члена сім’ї; 2 – знаходить професії мами, тата (2-х, 3-х); 3 – знаходить професії мами, тата, бабусі, дідуся, близьких родичів

ІІ Рольові взаємовідносини.

  1. Дії відповідно обраної ролі.

Спостереження за виконанням дитиною обраної ролі.

0 – дії не відповідають обраній ролі;

1 – знає дії, але не відтворює;

2 – відтворює за підказкою вихователя;

3 – невимушено виконує всі дії відповідно обраної ролі використовує необхідне знаряддя.

  1. Уміння підпорядковувати свої дії згідно задуму гри (або партнера). Пропонування дітям ігрової ситуації «мама привела до лікаря свою доньку». 0 – діють розрізнено;

1 – спостерігаються деякі прояви взаєморозуміння;

2 – діють згідно сюжету гри, але виникають непорозуміння;

3 – діють разом, розуміють один одного.

3. Прояв моральних якостей.

а). Пропонування дітям ігрової ситуації «Бабуся захворіла»

0 – не проявляють бажання піклуватися про бабусю;

1 – бажають проявити турботу, але не вміють;

2 – діють за проханням бабусі, наявні деякі прояви співчуття;

3 – у грі виявляють співчуття, співпереживання, піклування.

б). Ігрова ситуація «У сім’ї купили нову іграшку», 2 – 3 дитини.

0 – не може розв’язати конфлікт, що виникає;

1 – конфлікт вирішується за допомогою вихователя;

2 – виникає конфлікт, але діти самі його розв’язують;

3 – діти проявляють вміння поступатись власними інтересами.

ІІІ. Реальні взаємовідносини.

  1. Запропонувати дитині ввійти в гру «Магазин» в ролі покупця.

0 – відмовляється;

1 – погоджується, але діє не відносно ролі;

2 – діє за підказкою вихователя; 3

– із задоволенням входить в гру, виконуючи відповідні дії.

  1. Запропонувати дітям ігрову ситуацію «Поїдемо в зоопарк на машині».

0 –виникає конфлікт, не погоджується з вихователем;

1 – згоден з вибором вихователя;

2 – домовляються з допомогою вихователя;

3 – домовляються самостійно.

  1. Ігрова ситуація «Їдемо до бабусі»

0 –не виконує правила поведінки у громадському транспорті;

1 – знає правила поведінки, але не хоче виконувати їх;

2 – виконує правила частково;

3 – додержується виконання правил поведінки.

Середній вік. 4 роки.

І. Знання.

1. Знання про професії. Дидактична гра «Назви професію» (ілюстрації 10 професій: лікар, медсестра, аптекар, продавець, будівельник, моряк, садівник, овочівник, тваринник, двірник)

0 – не впізнає;

1 – впізнає 3 – 4 з 10 професій;

2 – впізнає 5 – 7 з 10 професій;

3 – самостійно впізнає 10 професій.

2. Приладдя. Дидактична гра «Кому що потрібно для роботи»(картки з зображенням професій: перукар, лікар, медсестра, аптекар, садівник, та маленькі картки з зображенням приладдя до кожної професії)

0 – не розкладає;

1 – частково розкладає, або розкладає з великою кількістю помилок;

2 – розкладає з деякими помилками; 3 – розкладає самостійно без помилок.

3. Сім’я

а) дидактична гра «Так чи ні?» Дітям пропонують кілька речень (5 – 6), які розкривають взаємовідносини у сім’ї , наприклад: - бабуся складає іграшки; - дитина готує обід для сім’ї; - матуся зраділа, що дитина захворіла. Потрібно оцінити твердження так, чи ні.

0 – не може оцінити жодної ситуації;

1 – допускає багато помилок в оцінці;

2 – вірно оцінює більшість ситуацій, виправляє помилки;

3 – вірно оцінює більшість ситуацій, виправляє помилки.

б) Дидактична гра «Хто що робить?»: назвати найхарактерніші трудові дії своїх батьків та найближчих родичів.

0 – не називають; 1

– називають одного з батьків;

2 – називають 2 – 3-х родичів;

3 – називають всіх своїх близьких родичів.

І. Рольові взаємовідносини.

1. Уміння діяти відповідно обраної ролі.

Спостереження за виконанням дитиною обраної ролі.

0 – дії не відповідають ролі;

1 – дії знає, але не відтворює;

2 – діє відповідно ролі за підказкою вихователя;

3 – самостійно обіграє роль.

2. Уміння підпорядковувати свої дії згідно задуму гри.

Ігрове завдання: запропонувати дітям, які виконують ролі мами, тата, … «приготувати обід» та накрити на стіл.

0 – діють окремо один від одного;

1 – намагаються домовитися, але діють більш відокремлено один від одного;

2 – діють згідно задуму гри, але виникають непорозуміння;

3 – діють послідовно, допомагають один одному, дії кожного підпорядковані ігровому завданню та діям інших дітей.

3. Прояв моральних якостей.

а). Ігрова ситуація «Батьки купили дітям нову іграшку».

0 – виникає нерозв’язуваний конфлікт;

1 – конфлікт вирішується за допомогою вихователя, діти погоджуються поступитися іграшкою;

2 – виникає конфлікт, але діти самостійно його вирішують;

3 – діти проявляють вміння поступатися власними інтересами, домовлятися.

б) Ігрова ситуація «Батьки просять дитину побути вдома з маленькою сестричкою».

0 – дитина не хоче брати на себе відповідальність;

1 – дитина проявляє піклування, але дуже швидко забуває про свою відповідальність;

2 – дитина проявляє бажання піклуватись, допомагати, але потребує допомоги дорослого;

3 – дитина проявляє піклування, допомагає, оберігає, співпереживає, відноситься відповідально до доручення.

ІІІ. Реальні взаємовідносини.

  1. Уміння дитини включатися в ігрові об’єднання. Запропонувати дитині увійти в гру «Сім’я» у ролі гостя або родича.

0 – не погоджується;

1 – погоджується, але не може включатися;

2 – включається за допомогою вихователя;

3 – самостійно домовляється з дітьми про можливість увійти в гру.

  1. Уміння іти на компроміс при розподілі ролей. Запропонувати дітям гру «Дитячий садок».

0 – не можуть розподілити ролі;

1 – розподіляють згідно з вибором вихователя;

2 – домовляються за порадою вихователя;

3 – домовляються самостійно, вміють пояснити свій вибір.

  1. Прояв етичних норм. Ігрова ситуація «День народження Іринки».

0 – поводиться неввічливо, не знає правил;

1 – знає правила поведінки, але не виконує їх;

2 – іноді помиляється у виконанні етичних норм;

3 – поводиться ввічливо, з повагою до себе і інших.

Старший вік. 6 років.

І. Знання.

1. Знання про професії.

Дидактична гра «Розкажи про професію» (набір карток з зображенням різних видів професій: лікар, продавець, будівельник, вихователь, пожежник та інші.)

0 – частково визначає назви професій, але не розповідає про них;

1 – допускає помилки у назвах професій, дає короткі відповіді на запитання дорослого;

2 – правильно називає професії, розповісти про професії може лише з допомогою дорослого;

3 – правильно називає професії дорослих, легко розповідає про одну з них.

2. Приладдя.

Дидактична гра «Кому що потрібно для роботи» (набір карток з зображенням різних знарядь праці відповідно до професії).

Завдання: розкласти знаряддя праці за призначенням.

0 – не розкладає;

1 – частково розкладає, або розкладає з великою кількістю помилок;

2 – розкладає з деякими помилками;

3 – розкладає самостійно без помилок.

3. Сім’я

1. Знання про обов’язки членів сім’ї. Спостереження за ігровою ситуацією «Ранок в сім’ї».

0 – називає членів сім’ї, не має уявлення про обов’язки кожного члена сім’ї;

1 – бідні уявлення про обов’язки кожного члена сім’ї, помиляється у відповідях про рід діяльності близьких людей.

2 – розуміє значення в житті людини близьких людей, їх турботу. Називає обов’язки професії, місце роботи членів сім’ї . знає частково свої обов’язки;

3 – добре обізнаний з обов’язками членів сім’ї, знає і має свої обов’язки

ІІ. Рольові взаємовідносини.

1.Дії відносно обраної ролі. Ігрова ситуація «Пожежники на навчанні»;

0 – відмовляється від ролі, не виявляє інтересу до гри, слабкі ігрові знання, навички;

1 – із задоволенням приймає на себе роль, за допомогою дорослого позначає її словом. Рольові спілкування виникають за допомогою дорослого. Схильний до спостереження за грою;

2 – може брати на себе роль, але відчуває труднощі під час підтримки рольового діалогу. Йде слідом за лідером, дозволяє йому вирішувати всі організаційні питання;

3 – самостійно обирає для себе роль, вступає у взаємовідносини, характерні для обраної ролі. Грається з інтересом, зацікавленістю, фантазує;

2. Вміння підпорядковувати свої дії згідно задуму гри або партнера. Ігрова ситуація «Будуємо гараж».

0 – не вміє підпорядковувати свої дії відповідно задуму гри, гра носить індивідуальний характер;

1 –виявляє бажання гратися згідно задуму гри, за допомогою;

2 – частково підпорядковує свої дії згідно задуму гри, відволікається від мети, не вміє переходити із однієї ситуації в іншу. Діє лише за умовою керівництва зі сторони партнера або дорослого;

3 – легко, за власною ініціативою вступає в рольову дію з однолітками.

3. Прояв моральних якостей.

Дидактична гра «Їдемо у транспорті»

0 – не володіє правилами ввічливої поведінки;

1 – не вміє тактовно відстоювати власні інтереси, відсутні навики співпереживання, виникаючі конфлікти, розв’язуються за допомогою дорослого;

2 – частково самостійно вирішує непорозуміння, з’являються нестійкі бажання допомоги, співчуття, здійснення яких можливе лише за допомогою дорослого, або лідера з однолітків;

3 – отримує радість від спілкування, виявляє щирість, співчуття, ввічливість, довіру, приязне ставлення до партнера по грі, вміє поступитися, уникає конфліктів, або вміє їх вирішити.

ІІІ. Реальні взаємовідносини.

  1. Уміння включатися в ігрові об’єднання. Ігрова ситуація із сюжетно-рольової гри «Зоопарк» («Дослідники» - «Ми доглядаємо тварин»)

0 – не володіє навичками включення в ігрові об’єднання за інтересом;

1 – знає, але не вміє включитися в ігрові об’єднання, але проявляє зацікавленість;

2 – здатен включатися в ігрові об’єднання, за вказівкою дорослого, але потребує введення нових ситуацій, додаткових ролей. Епізодично здатний підкорятися правилам гри;

3 – самостійно включається в ігрові об’єднання дітей різної кількості. Ставить і приймає ігрові завдання, виявляє бажання виконувати як головну, так і другорядну роль.

  1. Уміння іти на компроміс при розподілі ролей.

Спостереження за ігровою ситуацією під час розподілу ролей в сюжетно- рольовій грі «Магазин».

0 – не вміє іти на компроміс, відмовляється від участі в грі, якщо не отримує уподобаної ролі;

1 – не вміє іти на компроміс, але домагається уподобаної ролі, не стримує себе від категоричних, різких висловлювань, не вибачається у разі потреби;

2 – розподіляє ролі за уподобанням, за власним інтересом, не може самостійно розв’язати конфлікт, але охоче погоджується з допомогою вихователя;

3 – самостійно виявляє творчість у пошуку компромісних рішень, справедливо розподіляє ролі, утримується від звинувачень, докорів, демонструє на власному досвіді найкращі шляхи розв’язання спірних питань.

  1. Додержання етичних норм в грі. Інсценування ситуацій за сюжетами серії картинок «Що таке добре, що таке погано».

0 – порушує етичні норми, кричить, не ділиться іграшками, іде на конфлікт;

1 – не володіє коректними за змістом та інтонуванням висловлюваннями. Потребує організуючої допомоги дорослого;

2 – за допомогою вихователя здатен узгоджувати свою поведінку з поведінкою інших дітей.

3 – володіє навичками культури, використовує у грі знання норм поведінки. З повагою ставиться до оточуючих, до себе, усвідомлює та досягає адекватності своєї поведінки.

Молодша група

Водії

Мета: ознайомлювати дітей із професією шофера; навчати встановлювати взаємини в грі.

Ігровий матеріал: різноманітні машини, будівельний матеріал, кермо, світлофор, кашкет регулювальника.

Підготовка до гри: спостереження за машинами на вулиці; цільові прогулянки до автопарку, бензоколонки, автогаража; розглядання картини «Автобус»; розучування вірша А. Барто «Вантажівка»; розучування гри «Горобці й автомобіль»; читання і розглядання ілюстрацій «Наша вулиця»; розглядання фотографій із серії «Маленькі шофери»; спорудження гаража з будівельного матеріалу.

Ігрові ролі: шофер.

Хід гри

Перед грою вихователь проводить спостереження за транспортом.

Під час спостереження вихователь звертає увагу дітей на різноманітність машин, на те, що саме перевозять машини.

Потім вихователь може поставити дітям такі питання:

- Які машини ви бачили на вулиці?

- Що везли машини?

- Як називається людина, яка керує машиною?

- Як пішоходи переходять вулицю? тощо.

Потім вихователь може запропонувати дітям пограти в шоферів, узявши на себе роль регулювальника. Вихователь малює на землі дорогу з перехрестями і проїжджою частиною. Хлопчики-«шофери» «їдуть дорогою», тримаючись правої сторони вулиці. Дівчатка-«мами» з колясками гуляють по тротуару. Переходити дорогу дозволяється тільки на перехрестях і лише на зелене світло світлофора.

Потім вихователь пропонує дітям пограти самостійно в гру «Шофери їдуть у рейс».

Рекомендації до гри: гру можна почати з читання розповіді «Як машина звірів катала».

Вихователь. Стоїть на дорозі машина — синя, кузов жовтий, колеса чорні. Гарна машина! Побачили її лісові звірі, зупинилися, дивляться. Оце, так машина! Хороша машина!

Цікава білочка підбігла ближче. Зазирнула в кузов. Немає нікого! Стрибнула білочка в кузов, а машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад.

Під’їхала машина до зайчика, загуділа: «Бі-бі-бі!»

Зайчик стрибнув у машину. І знову машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад.

Під’їхала машина до ведмежати, загуділа: «Бі-бі-бі!»

Залізло ведмежа в кузов. Поїхала машина: уперед-назад, уперед-назад. Білочка, зайчик і ведмежа дуже раді!

Накаталися малюки, стомилися.

Першою з машини виплигнула білочка, за нею… Хто? — Зайчик. Потім вилізло… Хто? — Ведмежа.

«До побачення, синя машина! Спасибі тобі!» — закричали їй услід звірята.

Потім вихователь пропонує дітям самостійно покатати звірят у машині.

Одягнемо ляльку на прогулянку

Мета: навчати дітей відтворювати дії мами, няні та виховательки, які збирають дітей на прогулянку; закріплювати навички одягатися та роздягатися; учити дітей правильно називати одяг для різного сезону; підвести до розуміння загальних понять «одяг», «взуття».

Ігрове завдання: правильно одягнути ляльку.

Правила гри: добирати сезонний одяг; послідовно вдягати та роздягати ляльку.

Ігровий матеріал: лялька; одяг для літнього, зимового, весняно-осіннього сезону; шафа та скриня для одягу; стілець; картонні площинні ляльки та одяг із цупкого паперу (для кожної дитини), які виготовили діти старшої групи; шафа — чотиригранна картонна коробка з прорізами для одягу (одна для чотирьох дітей).

Хід гри

Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відчиняють і бачать ляльку, яка «просить взяти її на прогулянку та показати майданчик». Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він лежить у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг зі скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те, що необхідне ляльці саме в цей час. Діти беруть речі, обмінюються ними, з’ясовують, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи. Потім діти одягають ляльку. Вона «дякує їм і пропонує разом збиратися на прогулянку».

Гру можна продовжити на майданчику.

Ляльки, одягнені відповідно до сезону, «просять узяти їх на прогулянку». Діти виносять ляльок, показують їм майданчик. Лялькам «подобається» ігровий майданчик. Разом із дітьми вихователь «навчає» ляльок обережно підніматися по драбинці на гірку та спускатися з неї, ховатися від дощу та сонця під грибком, гратися в пісочнику, «плавати на човні», «літати літаком», «їздити на машині», відпочивати на лаві тощо. Намагається запитаннями та проханнями, які ставлять ляльки, створювати ситуації, що спонукали б дітей до уважного ставлення одне до одного.

Вихователь. А хто з нами пограється? Давайте разом погойдаємось на гойдалці. А я боюсь спускатись із гірки! Ой, я впала, дуже забилась! Як гратися в пісочнику?

Разом із дітьми вчить ляльок гратися з ними, заспокоювати одне одного. Від імені ляльки вихователь висловлює задоволення, удячність: «Як весело! Як добре разом! Завтра приходьте раніше, щоб довше погратися».

Тиха година

Мета: закріплювати вміння конструювати просте ліжко, застилати та розстилати його; учити дбайливості та взаємодопомоги.

Ігрове завдання: покласти ляльку спати.

Правила гри: зробити ліжко та гарно застелити його; своєчасно покласти ляльок спати.

Ігровий матеріал: (роздавальний) по 2–3 цеглинки та 2–3 кубики для ліжка, лялька, матрац та подушка з кольорового поролону, чохли із зав’язками чи застібками з однотонного чи смугастого тику; простирадло, підковдра та наволочки на застібках чи зав’язках із полотна чи ситцю з неяскравим малюнком; ковдра з фланелі чи вовни; покривало з цупкої гарної тканини.

Хід гри

Вихователь звертає увагу дітей на ляльок, які «сонні» та чекають на те, коли їх «покладуть спати». Разом із дітьми вихователь готує ліжка і намагається викликати у них бажання піклуватися про ляльок. Спочатку вихователь бере на себе роль «няні», а потім пропонує комусь із дітей опинитися в ролі мами або няні та застелити ліжко для сну. Решта дітей допомагають «няні» порадами, виправляють її помилки, які можуть бути як випадковими, так і навмисними.

Від імені ляльок вихователь заохочує «нянь»: «Як зручно!»; «Дякую, мені чудово!»; «Укрий мене, будь ласка, тепліше!»; «Поправ, будь ласка, подушку».

Частування 

(Варіант І)

Мета: розвивати у дітей уміння реалізовувати ігровий задум.

Ігровий матеріал: предмети-замінники, ігровий посуд, іграшкові собачки, пухнастий комір.

Підготовка до гри: читання та обговорення розповіді Н. Калініної «Помічники».

Ігрові ролі: кухар.

Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти гри залежно від того, на що спрямовані ігрові дії.

Варіант І

Вихователь запрошує до себе у гості всіх дітей.

Вихователь. Сьогодні я хочу пригостити вас тістечками, але спочатку їх необхідно напекти. Бачите: у мене багато тіста в каструлі! (Показує велику дитячу каструлю, наповнену деталями будівельного матеріалу — жовтими або червоними півсферами.)

Тістечок багато вийде, усім вистачить. Сідайте ось сюди, на килим, відпочивайте, а я готуватиму.

Вихователь розсаджує дітей таким чином, щоб їм було видно, що він робить. Свої дії вихователь супроводжує поясненнями.

Вихователь. Візьму великий лист (кришка коробки від настільно-друкарської гри) та покладу на нього «тістечка». (Виконує кругові рухи, що нагадують скачування кульки, і кладе її на «лист».) Усім «тістечка» зробила. Тепер їх можна «пекти в духовці». (Ставить лист в імпровізовану духовку. Через кілька секунд виймає лист.)

«Тістечка» вже спеклися!

(Ставить лист на стіл, нюхає «тістечка».)

Як смачно пахнуть! Зараз спробую одне.

Вихователь показує, як це слід робити у грі, говорить, що вони смачні, солодкі. Потім «пригощає» кожну дитину. Запитує дітей, чи сподобалися їм «тістечка».

Потім пропонує «напекти тістечок» для ляльок, спонукаючи дітей до самостійної гри.

Частування 

(Варіант ІІ)

Мета: розвивати у дітей уміння реалізовувати ігровий задум.

Ігровий матеріал: предмети-замінники, ігровий посуд, іграшкові собачки, пухнастий комір.

Підготовка до гри: читання та обговорення розповіді Н. Калініної «Помічники».

Ігрові ролі: кухар.

Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти гри залежно від того, на що спрямовані ігрові дії.

Варіант ІІ

Ігрові дії дітей спрямовані на вихователя.

Вихователь пропонує дітям погратися. (Кількість дітей, які беруть участь у грі, може різнитися.) Вихователь говорить дітям, що вона щойно повернулася з подорожі, стомилася і зголодніла.

Вихователь. А чи можете ви мене погодувати? Хто мені приготує що-небудь поїсти? Погляньте: скільки я привезла продуктів. Що ж ви мені приготуєте? Ось у ящику лежать «капуста» і «морквина» (показує зелену кульку і червоний конус). Можна «суп смачний зварити». А чи у вас є посуд? Що ви варитимете у каструлі? А для чого сковорідка? Хто зварить мені компот?

Після цього вихователь допомагає кожному індивідуально «приготувати їжу», показує дітям не більш одного-двох ігрових дій щодо приготування їжі.

Потім діти «годують» вихователя. Вихователь дякує дітям, пропонує іншим дітям «скуштувати» страви.

Сім’я 

Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

Ігровий матеріал: ляльки, ляльковий одяг, посуд, меблі, предмети-замінники.

Підготовка до гри: читання оповідань на тему «Сім’я»; розглядання ілюстрацій; ігри-заняття: «Моя домівка», «Малюк і матуся».

Ігрові ролі: мама, тато, дитина, сестра, брат, бабуся, дідусь.

Хід гри

Вихователь проводить із дітьми бесіду на тему «Моя сім’я». Діти розповідають, із ким вони живуть, як звати їхніх батьків. Бажано, щоб діти розповіли: де і ким працюють батьки, які обов’язки мають у сім’ї. Вихователь пропонує пограти з ляльками, «створити сім’ю».

Вихователь разом із дітьми може обладнати будиночок, у якому мешкатимуть ляльки. Для цього він запрошує дітей розставити меблі, повісити занавіски, обладнати ігрову кімнату, кухню, ванну тощо. Спочатку вихователь бере на себе роль мами: «готує їжу» (використовуючи предмети-замінники), купає ляльок, одягає їх та ін., потім пропонує одному з дітей узяти на себе роль матері, батька. Таким чином вихователь може розігрувати декілька сюжетів.

Поступово відбувається злиття декількох сюжетів в єдину цікаву гру. Наприклад, двоє дівчаток граються з ляльками, піднімають їх із ліжка, одягають, розмовляють між собою, інша дитина організовує дитячу їдальню: вона садить за стіл ляльок і розставляє перед ними столові прилади. Запропоновану ситуацію вихователь може використовувати таким чином: він підказує двом дівчаткам, що «мамам» уже час іти на роботу, а «дітям» — до дитячого садочка, адже там починається сніданок. Пропонує хлопчикам-«татам» відвезти дітей до дитячого садочка. Таким чином вихователь сприятиме природному об’єднанню двох і більше угрупувань гравців в одне. Гра продовжується на вищому рівні.

Сім’я 

(Варіант ІІ)

Мета: спонукати дітей творчо відтворювати у грі побут сім’ї.

Ігровий матеріал: ляльки, меблі, посуд, ванна для купання, будівельний матеріал, іграшки-тварини.

Підготовка до гри: спостереження за роботою няні, вихователя у групах дітей другого року життя; спостереження за тим, як мами гуляють із дітьми; читання художньої літератури і розглядання ілюстрацій на тему «Сім’я».

Ігрові ролі: мама, тато.

Хід гри

Гра починається з того, що вихователь вносить у групу велику красиву ляльку. Звертаючись до дітей, він говорить: «Цю ляльку звати Олеся. Вона житиме у нас у групі. Давайте разом побудуємо їй кімнату, де вона спатиме і гратиметься». Діти разом із вихователем облаштовують для ляльки кімнату.

Вихователь запитує у дітей, як можна гратися з лялькою? (Носити її на руках, катати в колясці, на машині, годувати, переодягати.) Підкреслює, що з лялькою слід поводитися дбайливо, ласкаво розмовляти з нею, піклуватися про неї, як це роблять справжні мами.

Потім діти грають із лялькою самостійно. Коли діти достатню кількість часу погралися самі, вихователь організовує спільну гру. Вихователеві слід ураховувати взаємини між хлопчиками та дівчатками. Поки дівчатка годують ляльок, миють посуд, хлопчики разом із вихователем будують зі стільців машину і запрошують дівчаток поїхати покататися разом із ляльками.

ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ

Мета: навчати дітей відтворювати дії мами, няні та виховательки, які збирають дітей на прогулянку; закріплювати навички одягатися та роздягатися; учити дітей правильно називати

одяг для різного сезону; підвести до розуміння загальних понять «одяг», «взуття».

Ігрове завдання: правильно одягнути ляльку.

Правила гри: добирати сезонний одяг; послідовно вдягати та роздягати ляльку.

Ігровий матеріал: лялька; одяг для літнього, зимового, весняно - осіннього сезону; шафа та скриня для одягу; стілець; картонні площинні ляльки та одяг із цупкого паперу (для кожної дитини), які виготовили діти старшої групи; шафа — чотиригранна картонна коробка з прорізами для одягу (одна для чотирьох дітей).

Хід гри

Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відчиняють і бачать ляльку, яка «просить взяти її на прогулянку та показати майданчик». Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він лежить у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг зі скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те, що необхідне ляльці саме в цей час. Діти беруть речі, обмінюються ними, з’ясовують, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи. Потім діти одягають ляльку. Вона «дякує їм і пропонує разом збиратися на прогулянку». Гру можна продовжити на майданчику.

Ляльки, одягнені відповідно до сезону, «просять узяти їх на прогулянку». Діти виносять ляльок, показують їм майданчик. Лялькам «подобається» ігровий майданчик. Разом із дітьми вихователь «учить» ляльок обережно підніматися по драбинці на гірку та спускатися з неї, ховатися від дощу та сонця під грибком, гратися в пісочнику, «плавати на човні», «літати літаком», «їздити на машині», відпочивати на лаві тощо. Намагається запитаннями та проханнями, які ставлять ляльки, створювати ситуації, що спонукали б дітей до уважного ставлення одне до одного.

Вихователь. А хто з нами пограється? Давайте разом погойдаємось на гойдалці. А я боюсь спускатись із гірки! Ой, я впала, дуже забилась! Як гратися в пісочнику? Разом із дітьми вчить ляльок гратися з ними, заспокоювати одне одного. Від імені ляльки вихователь висловлює задоволення, вдячність: «Як весело! Як добре разом! Завтра приходьте раніше, щоб довше погратися».

ЛЯЛЬКА ЗАХВОРІЛА

Мета: навчати дітей основних прийомів догляду за хворим; формувати чуйне, уважне ставлення до хворого; правильно користуватися лікарським приладдям відповідно до його призначення.

Ігрове завдання: вилікувати хвору ляльку.

Правила гри: полегшити страждання хворого: уважно піклуватися про нього.

Ігровий матеріал: хворі ляльки, набір «Лікар Айболить».

Хід гри

Вихователь: Ляльки захворіли. Хто їх вилікує? Звісно, дітей, які бажають бути лікарями, багато. В однієї ляльки замотане горло, в іншої — подряпина на руці, у ведмедика перев’язана лапка, у жабеняти роздутий живіт тощо. Діти розмовляють із ляльками, дізнаються, що їх хвилює, повідомляють про це мамі, виховательці та друзям, радяться з ними, як сааме лікувати.

Ляльки, які «видужали», «дякують» дітям за увагу, піклування.

ЛЯЛЬКА ОБІДАЄ

Хід гри

До дітей у гості завітала лялька. Діти вітаються з нею, запрошують до столу. На столі стоїть чайний, столовий і кухонний посуд. Вихователь пропонує погодувати ляльку обідом, звертає

увагу на те, що на столі стоїть різний посуд, але перед лялькою слід ставити лише те, що необхідне для обіду. По черзі діти знаходять потрібні предмети. Вихователь запитує, що це і для чого.

На прохання вихователя діти знаходять усі предмети: тарілки, виделку, ложку, хлібницю; правильно їх називають і красиво розставляють на столі, не забувши постелити скатертину і поставити

серветницю. Діти бажають ляльці смачного, після обіду прибирають посуд.

ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬОК

Хід гри

Вихователь показує три ляльки: лялька-кухар стоїть біля плити, лялька-няня в халаті готує до обіду посуд, за столом сидить лялька-дівчинка.

Вихователь із дітьми розглядає ляльок, повідомляє про те, що вони роблять, який їм потребується посуд. На столі біля вихователя стоїть різний посуд.

Показуючи предмет, вихователь говорить, як він називається. Потім запитує про цей предмет у дітей. Для підтримання інтересу можна поставити питання таким чином: «А цей посуд, напевно, нікому не потрібен?»

Після цього вихователь запитує кожного з дітей, ким би він хотів зараз бути — кухарем, нянею або дівчинкою, яка збирається обідати.

Пропонує дітям самим пограти.

ПОКЛАДИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ

Хід гри

Вихователь приносить ляльку і запевняє дітей, що лялька дуже втомилася і хоче спати, тому просить їх допомогти їй роздягнутися. Діти по черзі за вказівкою вихователя знімають із ляльки одяг і, акуратно склавши його, кладуть на ляльковий стілець. Одна дитина знімає фартух, інша — сукню тощо. Вихователь керує їх діями, допомагаючи правильно скласти ту або іншу частину туалету ляльки, показуючи, як слід це зробити правильно. Коли лялька роздяглася (залишилася лише в сорочці), їй одягають капці та ведуть до ліжка. Уклавши ляльку в ліжко, вихователь повертає її набік, кладе її руки під щоку, дбайливо вкриває, ніжно пестить по голові й говорить: «Спи!» Показавши дітям, що лялька «заснула», вихователь просить їх поводитися тихо і, приклавши палець до губ, навшпиньки, разом із дітьми залишає групову кімнату, де спить лялька. Через деякий час вихователь звертає увагу дітей на те, що лялька «прокинулася». Діти за вказівкою вихователя одягають її у певній послідовності.

Вихователь. Подивіться уважно на поличку. Ви бачите одяг? Принесіть сукню. Приміряємо сукню, якщо вона маленька, то складаємо біля ліжечка маленької ляльки. Сукню відразу одягнемо чи спочатку слід одягнути інші речі? Шукаємо для ляльок спідню білизну за розміром, а також інші речі. Діти одягають ляльок.

Після завершення цієї гри лялька, одягнена за допомогою дітей, «вітається» з кожним, «дякує за допомогу», ласкаво «пестить» по голові, весело «танцює» для дітей, які плескають у долоні та дякують ляльці за таночок. Під час подальшого проведення цієї гри вихователь спонукає дітей грати самостійно. Вихователь повинен поводитися з ляльками, як із живими істотами. Якщо ляльку упускають, вихователь жаліє та заспокоює її, щоб вона «не плакала», просить дітей попестити ляльку. На прогулянці вихователь піклується про те, щоб ляльці не було холодно, щоб вона «не замерзла»: акуратно поправляє її шапочку або шарфик.

Вихователь робить ляльок учасниками дитячого життя. Наприклад, лялька, сидячи на стільці, «дивиться», як діти займаються або їдять, хвалить того, хто швидко й акуратно їсть, хто уважний на занятті.

Вранці лялька «вітається» з дітьми і «дивиться», як вони одягаються та вмиваються, а увечері, перш ніж батьки забирають дітей, ляльку роздягають і укладають у ліжко, прощаються з нею, вимикають світло і навшпиньки залишають кімнату.

ШОФЕРИ

Мета: ознайомлювати дітей із професією шофера; навчати встановлювати взаємини в грі.

Ігровий матеріал: різноманітні машини, будівельний матеріал, кермо, світлофор, кашкет регулювальника.

Підготовка до гри: спостереження за машинами на вулиці; цільові прогулянки до автопарку, бензоколонки, автогаража; розглядання картини «Автобус»; розучування вірша А. Барто «Вантажівка»; розучування гри «Горобці й автомобіль»; читання і розглядання ілюстрацій «Наша вулиця»; розглядання фотографій із серії «Маленькі шофери»; спорудження гаража з будівельного матеріалу.

Ігрові ролі: шофер.

Хід гри

Перед грою вихователь проводить спостереження за транспортом. Під час спостереження вихователь звертає увагу дітей на різноманітність машин, на те, що саме перевозять машини.

Потім вихователь може поставити дітям такі питання:

• Які машини ви бачили на вулиці?

• Що везли машини?

• Як називається людина, яка керує машиною?

• Хто регулює рух на вулицях?

• Як пішоходи переходять вулицю? тощо.

Потім вихователь може запропонувати дітям пограти в шоферів, узявши на себе роль регулювальника. Вихователь малює на землі дорогу з перехрестями і проїжджою частиною. Хлопчики - «шофери» «їдуть дорогою», тримаючись правої сторони вулиці. Дівчатка - «мами» з колясками гуляють по тротуару. Переходити дорогу дозволяється тільки на перехрестях і лише на зелене світло світлофора. Потім вихователь пропонує дітям пограти самостійно в гру

«Шофери їдуть у рейс».

Рекомендації до гри

Гру можна почати з читання розповіді «Як машина звірів катала».

Вихователь. Стоїть на дорозі машина — синя, кузов жовтий, колеса чорні. Гарна машина! Побачили її лісові звірі, зупинилися, дивляться. Оце, так машина! Хороша машина! Цікава білочка підбігла ближче. Зазирнула в кузов. Немає нікого! Стрибнула білочка в кузов, а машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до зайчика, загуділа: «Бі-бі-бі!» Зайчик стрибнув у машину. І знову машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до ведмежати, загуділа: «Бі-бі-бі!» Залізло ведмежа в кузов.

Поїхала машина: уперед-назад, уперед-назад. Білочка, зайчик і ведмежа дуже раді! Накаталися малюки, стомилися. Першою з машини виплигнула білочка, за нею… Хто? — Зайчик. Потім вилізло… Хто? — Ведмежа. «До побачення, синя машина! Спасибі тобі!» — закричали їй услід звірята. Потім вихователь пропонує дітям самостійно покатати звірят у машині.

ПОЇЗДКА

Мета: учити дітей реалізовувати ігровий задум.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, ляльки, іграшки-тварини, предмети-замінники.

Підготовка до гри: спостереження на прогулянці за транспортом: читання віршів та оповідань про транспорт; виготовлення з будівельного матеріалу машини, літака, пароплава, потягу, човна, автобуса тощо.

Ігрові ролі: машиніст, шофер, пасажир.

Хід гри

Варіант І

Ігрові дії вихователя спрямовані на дітей.

В и х о в а т е л ь. Зараз я будуватиму щось дуже цікаве. Хто хоче мені допомагати? Принесіть, будь ласка, великі куби (модулі). Ось ці великі круги. Молодці, дякую! А зараз принесіть мені, будь ласка, багато стільчиків, вони також стануть у пригоді. Здається, усе готово, можна починати будувати. Знаєте, що я хочу вам побудувати? Машину з колесами та кузовом! Побудую машину і кататиму моїх дітлахів. Хочете, щоб я вас покатала на машині?

Вихователь будує машину і коментує свої дії. Потім запрошує дітей сісти в автомобіль.

Вихователь Усі сіли зручно? Можна заводити машину?

Чик - чик, мотор вмикаю! А знаєте, куди я вас зараз повезу? До магазину за іграшками. Бі-бі! Поїхали! Чшш-ш-ш! Зупинка. Приїхали до магазину. Зараз я відчиню двері. Виходьте! Ось магазин!

(Вихователь показує на шафу з іграшками, що заздалегідь розставлені та одягнені.) Багато в магазині іграшок. Вони вам подобаються? Давайте купувати іграшки. (Діти купують іграшки і сідають у машину.) Під час подальшого проведення гри вихователь разом із дітьми з’ясовує, куди ще можна возити дітей і навіщо. Також вихователь може з’ясувати разом із дітьми, на якому транспорті можна їхати: на літаку, на пароплаві, на потязі, на човні, на електричці, на машині, на автобусі, на таксі.

Варіант ІІ

Вихователь залучає дітей до гри.

Вихователь. У мене є кермо (показує різні предмети, які можуть замінити кермо). Хто хоче поїхати на машині, отримуйте кермо! (Звертається до кожної дитини.) Куди ти поїдеш? А що мені привезеш? Лізо, а ти куди поїдеш? Теж до магазину? Добре. А що ти мені купиш у магазині? Цукерки? А за цукерками вже Сергійко поїхав. Купи мені щось інше. Хліб? Молодець, правильно, у нас на обід хліба немає.

Рекомендації до гри

Якщо вихователь бачить, що дитина не може обрати мету, необхідно запропонувати їй свою: «Сашко, привези мені, будь ласка, цеглу. Я будуватиму будинок».

Коли діти привезуть вихователеві продукти, речі та ін., він дякує їм і пропонує поїхати будь-куди за їхнім бажанням.

Варіант ІІІ

Вихователь запрошує дітей у цікаву подорож на потязі. Діти будують «потяг» зі стільців і займають місця. Вихователь пропонує дітям запросити іграшки у подорож.

Вихователь. Ведмедику, чому ти сумуєш? Ти хочеш на потязі прокататися? Зайчик, мотрійка, лялька також хочуть? Діти допомагають іграшкам зайняти місця. Під час «подорожі» вихователь описує дітям 2–3 уявні картинки за вікном.

Вихователь. Дивіться, дивіться! Двоє маленьких козенят б’ються, буцаються. Можливо, вони граються? Ось ми вже міст переїхали. Бачите, що по річці човник пливе? Ви бачите? А зараз

ми в’їхали у густий ліс. Хто тут є? А я бачу білочку. Вона стрибає по гілках, хоче наздогнати наш потяг. Та де вже їй! Ми швидко їдемо. До побачення, білочко! (Діти і вихователь махають білочці руками.)

— Зараз ми повертаємося додому. Приїхали!

Вихователь пропонує дітям вийти з вагончиків.

— Ось ми і удома. Але що це? Діти, поки ми з вами подорожували, у нас у групі хтось побував, усе порозкидав!

Діти складають іграшки.

Після прибирання іграшок вихователь і діти задоволено оглядають свою групу. Вихователь підбиває підсумок виконаної роботи.

— Ось тепер — у нас чисто та гарно!

ПОТЯГ

Мета: навчати дітей реалізації ігрового задуму.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, іграшковий потяг, картинка із зображенням потягу, кермо, чемоданчики, сумочки, ляльки, іграшки-тварини, мотрійки.

Підготовка до гри: спостереження за транспортом; екскурсія на вокзал; читання віршів і розповідей про потяг; виготовлення з будівельного матеріалу потягу, квитків, грошей; ліплення їжі, яку діти беруть із собою в дорогу.

Ігрові ролі: машиніст, пасажири.

Хід гри

Вихователь обіграє з дітьми іграшковий потяг («будівництво рейок, мосту, платформи» — викладання з будівельного матеріалу). «На платформі» «потяг очікуватимуть мотрійки», які згодом «поїдуть» на ньому кататися. Спочатку вихователь ознайомлює дітей із зображенням потягу на картинці, листівці. Вихователеві необхідно уважно розглянути картинку, порівняти її з іграшкою, звернути увагу дітей на найістотніше. І, нарешті, останній етап у цій підготовці — навчання дітей рухливої гри в «потяг».

При цьому повинна бути використана картинка, яку необхідно співвіднести з дітьми, які зображують «потяг», для того, щоб діти зрозуміли, що кожний із них відображує «вагон», а дитина, яка стоїть першою, — «паровоз». Рухаючись, «потяг» повинен гудіти, «обертати колеса», прискорювати, уповільнювати свій хід тощо. І лише після того, як ця рухлива гра буде засвоєна дітьми, можна братися до навчання їх сюжетної гри на цю тему. Вихователеві необхідно приготувати кермо для «машиніста», поставити один за одним стільчики, пояснивши дітям, що це і є «потяг».

Слід розсадити їх по місцях, роздавши ляльок, ведмедиків і запропонувавши «машиністові» кермо; заздалегідь показати всім дітям, як керувати потягом.

Потім вихователь прощається з дітьми, а вони, у свою чергу, махають руками, і «потяг вирушає».

Рекомендації до гри

Подальше керівництво цією грою повинне бути спрямоване на її ускладнення. «Пасажири» повинні «купувати квитки», у них з’являється мета поїздки (вони їдуть або на дачу, або, навпаки,

повертаються з дачі у місто тощо). У грі з’являються ролі. Так, «касир продає квитки», «контролер їх перевіряє», «провідник розсаджує пасажирів по місцях і стежить за порядком у вагоні».

Можна також залучити дітей до виготовлення ігрових атрибутів: робити квитки, гроші, ліпити їжу, яку беруть із собою в дорогу, тощо. Найголовніше — допомогти дітям домовитися і спільно діяти.

ДИТЯЧИЙ САДОК

Мета:збагачувати враження дітей; уточнити їхні знання про працю дорослих у дитячому садку; викликати бажання обіграти ролі, виявляти турботу про вихованців дитячого садка; розкривати в ігрових діях значення праці дорослих для добробуту дітей; виховувати доброзичливе ставлення дітей до спільних ігор, одне до одного; розвивати комунікативні, творчі здібності, мислення, уяву.

Підготовка до гри: спостереження за працею помічника вихователя в груповій кімнаті; проведення дидактичних ігор: «Улаштуємо для ляльки групову кімнату», «Улаштуємо для ляльки спальну кімнату» (ігрові дії: розстилати, застилати постільну білизну; роздягати, одягати ляльку; укладати її спати; співати колискові, примовлянки), «Ляльки за обідом» (ігрові дії: мити руки, накривати на стіл, годувати, дякувати, прибирати); спостереження за працею помічника вихователя в спальній кімнаті; спостереження за працею помічника вихователя в їдальні; читання уривків із вірша Н. Забіли «Про дівчинку, яка нічого не їла»; Г. Бойка «Маленькі кухарі»; М. Благініної «Обідати»; оповідання Н. Забіли «Ясоччин садок»; К. Чуковського «Мийдодір»; Г. Демченко «Таня».

 

Ігрові ролі: вихователь, помічник вихователя, музичний керівник, кухар, медсестра, діти.

Хід гри

Вихователь розпочинає гру з екскурсії дитячим садочком. Під час екскурсії вихователь звертає увагу дітей на те, що у дитячому садочку багато дітей. Усім у садочку живеться весело і цікаво, тому що про них піклуються дорослі: вихователь грається з дітьми, навчає їх; няня годує дітей, прибирає у кімнатах; медсестра стежить за станом здоров’я дітей, робить щеплення; музичний керівник проводить музичні заняття; кухар готує їжу тощо. Після екскурсії вихователь запитує дітей, що вони бачили, і пропонує кожному спробувати бути «кухарем», «нянею», «вихователем», «музичним працівником».

Вихователь може спочатку сам показати дії з предметами. Наприклад, граючи роль кухаря, вихователь добирає необхідні предмети для приготування супу: каструлю, ложку, моркву, картоплю тощо.

При цьому вихователь використовує предмети-замінники. Після цього пропонує одному з дітей «зварити суп».

Рекомендації до гри

Вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів у єдину цікаву гру.

Середня група

СІМ’Я

Мета: учити дітей творчо відтворювати в іграх побут сім’ї: удосконалювати вміння самостійно створювати для задуманого сюжету ігрову обстановку; формувати етичні відчуття (гуманності, любові, співчуття тощо).

Ігровий матеріал: ляльки; іграшковий посуд; меблі; ігрові атрибути (фартухи, косинки); музичні інструменти.

Підготовка до гри: проведення ігор-занять: «У мене є братик», «Мамине свято», «Свято в сім’ї», «День народження ляльки»; бесіди про взаємини в сім’ї; спільні ігри з дітьми молодшої та

старшої груп.

Ігрові ролі: дідусь, бабуся, онук, онучка, мама, тато, брат, сестра.

Хід гри

Вихователь із дітьми проводить бесіди за темами: «Моя сім’я», «Моя родина», «Де працюють батьки». Необхідно розкрити етичне значення діяльності дорослих людей: відповідальне ставлення до своїх обов’язків, взаємодопомога і колективний характер праці. Потім вихователь спонукає дітей творчо відтворювати в іграх побут сім’ї.

Пропонує дітям, використовуючи будівельний матеріал, спорудити новий будинок за уявленням.

Під час створення будинку навчає дітей домовлятися про спільні дії, складати попередній план конструкції, доводити роботу до кінця.

Після цього вихователь спільно з дітьми розглядає такі ігрові ситуації:

• «Коли мами немає вдома»;

• «До нас гості завітали»;

• «Я допомагаю мамі»;

• «Свято у сім’ї» тощо.

Під час гри «Коли мами немає вдома» бажано навчати дітей розподіляти ролі, планувати гру, грати самостійно. У грі «До нас гості завітали» діти навчатимуться правил етикету: як правильно запрошувати в гості, зустрічати гостей, дарувати подарунок, поводитися за столом. Гра «Я допомагаю мамі» містить елементи праці: прання лялькової білизни, ремонт книг, прибирання приміщення.

Під час гри вихователь добирає та змінює іграшки, предмети; створює ігрову обстановку за допомогою різноманітного підсобного матеріалу, використовуючи власні вироби та застосовуючи природний матеріал. Сюжети улюблених дитячих ігор вихователь повинен збагачувати новим змістом. Наприклад, гра «Сімейне свято» припускає концерт у дитячому саду з використанням дитячих музичних інструментів: рояля, металофона, трикутників тощо. «Члени сім’ї» можуть виконувати пісні та танці, читати вірші, жартувати, загадувати загадки.

Також вихователь може об’єднувати ігри, близькі за тематикою, створюючи можливість тривалих колективних ігор, наприклад: «Сім’я» і «Дитячий садочок».

Будівельники

I. Завдання керівництва:

1. розширити уявлення у дітей про професії будівельника, муляра, покрівельника, теслі, маляра, кранівника, водія вантажного автомобіля, начальника будівництва; закріпити правила безпечної поведінки на будівництві;

2. формувати ігрову діяльність:

1) розвивати сюжет,

2) вміння взаємодіяти по ходу гри, здійснювати задум, розподіляти ролі, планувати, підбирати атрибути, обладнати місце гри;

3. формувати вміння встановлювати взаємини в грі.

II. Підготовка до гри:

1) Прийоми, спрямовані на збагачення вражень:

• Розгляд ілюстрацій, на яких зображено будівництво різних будівель: дитячих садків, магазинів, спортивних комплексів, будинків; розглядання репродукції картини «На просторах Підмосковних будівництв» Дейнека А. А., альбому «Будівельні професії, їх інструменти».

• Бесіди на тему: «Які бувають будівлі», «Будинок, в якому я живу», «Будинок, в якому б я хотів жити», «Хто працює на будівництві», «Техніка будівельників».

• Ігри «У кого який будинок», «Котячий будинок».

• Заучування вірша Б. Заходера «Будівельники», читання казок: «Теремок», «Зайчикова хатинка», «Як коза хатинку будувала».

• Ігри на розвиток мови: «Вгадай - ка», «Що ми робили», «Яка, який, які», «Чому так називається?»

2) Складання таблиці «Перспективний план підготовки до гри« Будівельники ».

3) Устаткування місця гри (креслення або схематичний малюнок).

III. Хід гри.

1) Прийоми створення інтересу до гри.

Внести нові іграшки - кран, конструктор, каску.

Виготовити в присутності дітей додаткові атрибути: зробити креслення, щоб по ньому будувати будинок, намалювати з дітьми «будівельний майданчик»

Спорудити «автобус» зі стільців, «колеса» з м'якого модуля. Порадити хлопцям, де розкласти краще атрибути до гри. Нагадати, як повинні вести себе пасажири при поїздці в автобусі, що будівельникам потрібно обов'язково одягати каску.

2) Змова на гру:

Обговорити з дошкільнятами план-сюжет (Начальник будівництва демонструє креслення - план будівлі, вирішують, що потрібно для будівництва цегельного будинку, з чого почати будівництво. Водій автобуса чекає робочих, яких потрібно відвезти на будівельний об'єкт. Приїжджають на будівельний майданчик, приступають до роботи. каменярі викладають фундамент з червоної цегли, найміцніших, а стіни будують з цегли іншого кольору. Теслі настилають підлогу, роблять стелю, ставлять вікна і двері. Покрівельник будує дах).

Розподілити ігрові ролі з дітьми: водії автобуса і вантажного автомобіля, начальник будівництва, кранівник, муляри, тесля, покрівельник, маляр.

3) Прийоми навчання ігрових дій.

Привести приклад того, як пасажири сідають в автобус, як «водій» їде по правій стороні дороги.

Пояснити, що на будівництві потрібно дотримуватися правил техніки безпеки, одягати каски. Будівельники приступають до роботи, викладають фундамент, стіни. Робочі місять цемент, подають його мулярам. Всі працюють дружно, злагоджено, допомагають один одному. Кранівник піднімає будівельний матеріал на верхні поверхи.

Педагог бере участь в грі дітей при введенні нових ролей: тесляр, покрівельник, маляр.

4) Прийоми підтримки і розвитку гри.

Якщо гра припиняється, то вихователь в гру в ролі покрівельника, якій потрібна медична допомога, або водія вантажівки, який привіз будівельний матеріал.

Запропонувати дітям використовувати предмети-заступники: кубик - «рація», «стільниковий телефон» для виклику «швидкої допомоги», картонна коробка - «дорожня аптечка». Спонукати дітей до самостійного пошуку предметів-заступників і способів реалізації ігрової мети.

5) Прийоми формування взаємовідносин у грі.

Нагадати про ввічливих взаєминах, уваги один до одного. Якщо виникли труднощі, допомогти дітям домовитися і спільно діяти.

IV. Закінчення гри.

Поговорити з дітьми про те, як кожен виконував свою роль. Запропонувати підготуватися до іншого виду діяльності, прибрати ігрові атрибути.

V. Оцінка гри.

Оцінити взаємини дітей, дружно вони грали, як впоралися з взятої на себе роллю

ПОДОРОЖ РІЧКОЮ

Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивних взаємини між дітьми; виховувати у дітей повагу до праці працівників флоту.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал; кухонний посуд; ігрові набори «Лікарня», «Перукарня»; штурвал; рятівний круг; прапорці; ляльки; предмети-замінники; пластмасові човники, катери, теплоходи; надувний басейн; кашкет капітана; бінокль; рупор; трап; якір на ланцюжку.

Підготовка до гри: цільові прогулянки до річки; читання віршів про моряків та флот; ігри зі старшими дітьми; проведення гри-заняття «Подорож Ясочки на теплоході»; читання уривків із книги Б. Житкова «Що я бачив?» («Пароплав», «Пристань», «На пароплаві є їдальня» та ін.); аплікація з готових геометричних фігур на тему «Теплохід».

Ігрові ролі: капітан, матрос, керманич, кухар, лікар, перукар.

Хід гри

Спочатку вихователь організовує екскурсію до річки, розповідає про водні види транспорту.

У групі вихователь показує дітям картину із зображенням пароплава та уточнює знання дітей про працю людей, які на ньому працюють (капітан, помічник капітана, керманич, матроси,

кухар, лікар), про приміщення та предмети, які є на пароплаві (каюти, капітанський місток, рубка керманича, штурвал, рятівні круги). Також вихователь може запропонувати дітям намалювати

річковий транспорт. Потім вихователь організовує гру з іграшковим пароплавом:

«побудувати пристань», «покатати на пароплаві ляльок» тощо. Для підготовки до сюжетно-рольової гри слід спільно із дітьми виготовити ігрові атрибути. Дещо діти можуть зробити самостійно, вихователеві необхідно лише їм підказати, що це може знадобитися для гри. Наприклад, квитки, гроші, продукти для сніданку під час поїздки діти вже можуть виготовити власноруч.

Інші атрибути, наприклад, трубу для пароплава, підзорну трубу для капітана, безкозирки для матросів (картонні обручі) — вихователь робить спільно з дітьми. Ще одним етапом у підготовці до гри може стати перегляд фільму, у якому показана поїздка на пароплаві, і бесіда за його змістом, що підтримує інтерес дітей до теми. Коли у дітей з’явиться стійкий інтерес до гри, вихователь

може запропонувати їм пограти. У дітей середнього віку ще недостатньо розвинені організаційні вміння, тому вихователь бере участь у грі.

Спочатку діти будують «теплохід» і обладнують його: з будівельного матеріалу майструють «крісла», споруджують «кухню» і «буфет» (переносять із лялькового куточка плиту, посуд,

столик), роблять «каюти» і «кабінет лікаря». За допомогою вихователя розміщують у відповідних місцях щогли, якорі, трап, рятівні круги. Після цього за допомогою вихователя розподіляються ролі. Потім «капітан» у рупор голосно оголошує: «Пасажири, заходьте на теплохід, зараз вирушаємо!» Діти займають свої місця. Вихователь дає сигнал до відправлення. «Капітан» командує: «Підняти

якір! Прибрати трап! Повний вперед!» «Матроси» швидко і чітко виконують його наказ: «Теплохід

відпливає!» Діти гудуть і пихкають, зображаючи шум машинного відділення.

Під час подорожі кожний із гравців зайнятий своїми «важливими» справами. «Мами» тримають на руках ляльок, піднімають їх до віконця, щоб було видно «береги річки»; інші «пасажири»

прямують у «салон» для відпочинку або «дивитися телевізор». Вихователь улаштовує гру таким чином, що є робота і «лікареві»: він упорядковує кабінет, розкладає, перекладає, протирає «інструменти» — потрібно приймати «відвідувачів». А ось і перший «пацієнт». До кабінету стукає «пасажир», просить «полікувати» його. «Лікар» обережно «мастить рану» і робить наклейку з паперу, садить на стілець. Потім «мами» приходять зі своїми «дітьми».

«Кухарі» також зайняті своїми справами. Вони «годують команду та пасажирів».

Рекомендації до гри

Можна також розвинути сюжет із порятунком «потопаючого». На «теплоході» трапилася надзвичайна подія — «пасажир упав у воду». Усі кричать: «Людина тоне! Людина за бортом!» Кидають рятівні круги, піднімають «потопаючого» і швидко ведуть його до «лікаря».

На теплоході можна також улаштувати «перукарню». Після «цікавої подорожі діти повертаються додому».

МАГАЗИН

Мета: ознайомлювати з працею дорослих у продуктовому, овочевому, книжковому магазині, у супермаркеті; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми; виховувати по-вагу до праці продавця.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, іграшки, муляжі продуктів, одяг для ляльок, вішалки, дзеркало, каса, вітрина, ляльки, паперові гроші, гаманці.

Підготовка до гри: екскурсія до овочевого, продуктового магазинів і до магазину одягу; зустріч із працівниками магазину; читання віршів про продавців; читання уривка з книги Б. Житкова «Що я бачив?» («Баштан») і книги С. Михалкова «Овочі»; малювання на тему «Екскурсія до магазину»; ігри зі старшими дітьми.

Ігрові ролі: продавець, касир, покупець, завідувач магазину, шофер.

Хід гри

Першим етапом у підготовці дітей до гри є екскурсія до магазину, де необхідно показати дітям прилавки, полиці, товари, пояснити, що все що, вони бачать, і є магазином. Вихователеві слід підкреслити значення діяльності продавців і касира, їх взаємозв’язок у процесі цієї діяльності.

Потім можна зробити покупки. Їх можуть зробити і самі діти. Так, одній дитині вихователь може доручити запитати у продавця, чи є потрібний товар і, якщо є, скільки він коштує, другій дитині — сплатити гроші в касу, третій — одержати у продавця покупку. Діти спілкуються з дорослими під час їх роботи і фактично беруть участь у ній як покупці. Після екскурсії з дітьми доцільно розглянути картину і в бесіді закріплювати знання, які вони отримали під час екскурсії. Вихователь може ставити їм не тільки прямі питання: «Що робить дівчинка?» або: «Що робить продавець?», але і такі, як: «Що робила дівчинка раніше?» (Сплатила гроші в касу, узяла чек, віддала чек продавцеві.) Відповідаючи на такі питання, діти можуть використовувати не тільки те, що безпосередньо сприймають, розглядаючи малюнок, але і те, що знають зі свого особистого досвіду, набутого під час екскурсії. Для того щоб діти зрозуміли, що слово «магазин» стосується не тільки кондитерського або канцелярського магазинів, тобто не тільки магазину, у який вони ходили, а словом «купити» позначають не тільки купівлю цукерок або паперу, вихователеві необхідно повести дітей ще в декілька магазинів для того, щоб підвести їх до правильних узагальнень, на основі яких у них сформуються відповідні поняття.

Можна організувати екскурсію в хлібний, овочевий магазин, у магазин іграшок тощо. Дуже добре, якщо в кожному магазині діти що-небудь купуватимуть. Після декількох екскурсій вихователь може запропонувати дітям намалювати, що вони бачили в магазині. Діти можуть намалювати фрукти, овочі, іграшки, цукерки тощо. Також потрібно, щоб на занятті з ліплення діти виліпили предмети, які вони згодом використовуватимуть під час гри. Наприкінці заняття вихователь проводить бесіду-узагальнення за картинками для того, щоб підбити підсумок того, що діти дізналися про магазин.

Для гри в «магазин» необхідно виготовити вивіску зі словом «МАГАЗИН», гроші, чеки, табличку зі словом «КАСА», гаманці для покупців. Вихователь зсуває столики, що утворюють собою «прилавок», на якому повинні бути красиво розкладені всілякі іграшки.

Роздавши дітям «гаманці з грошима», вихователь повідомляє, що з’явився новий магазин, де продаються іграшки, і пропонує їм піти туди. У магазині покупців зустрічає дуже ввічливий «продавець» (вихователь), у касі — досвідчений «касир» (один із дітей).

«Продавець» увічливо вітається з «покупцями»; потім пропонує «товар»; дає можливість його розглянути; показує, як із ним поводитися; говорить, скільки він коштує. «Заплативши в касу» названу «продавцем» суму і взявши «чек», «покупець» віддає його «продавцеві» та отримує у нього свою «покупку».

Наступного дня в «магазині» потрібно «продавати» що-небудь з того асортименту, який діти виготовили на заняттях. Вихователь призначає «продавцем» кого-небудь із дітей, а сам бере на себе роль одного з «покупців», але і в новій ролі він спрямовує розвиток гри, що може стосуватися зміни профілю магазину (продуктовий, кондитерський, взуттєвий та ін.) або використання цієї теми в інших ігрових темах.

Вихователь повинен привчати дітей до правил спілкування в магазині та спонукати уважно стежити одне за одним, щоб хто-небудь не забув подякувати за покупку або пояснення. Поступово в «магазині покупців» стає значно менше. «Продавцеві» набридає «прикрашати вітрину», «витирати касу» і він оголошує, що «магазин зачинений на обід», вивішує на «касі» дощечку і йде.

Рекомендації до гри

Під час гри в «Магазин» у дітей часто виникають питання.

• Звідки беруться в магазині хліб, молоко, овочі?

• Звідки і хто їх доставляє?

• Де їх вирощують?

Вихователь повинен підтримувати цей інтерес, задовольняти його, розширювати світогляд дітей і одночасно сприяти подальшому збагаченню змісту гри. Коли інтерес до гри «Продуктовий магазин» слабшає, вихователь може запропонувати пограти в гру «Магазин одягу». Спочатку вихователь на заняттях і в повсякденному житті уточнює знання дітей про види одягу (літня, зимова, білизна, сукня, пальто, шуба, шапка, панама, кепка, хустка), закріплює поняття-узагальнення (головні убори, білизна, верхній одяг). У дитячому саду за допомогою батьків можна зшити одяг лялькам, зробити вішалки і стійки для них, зшити пакетики з целофану, виготовити велике дзеркало з фольги.

Процес спільного виготовлення цих атрибутів зазвичай нагадує дітям про бачене на екскурсії та спонукає їх до гри. Якщо ж такого інтересу до гри не виникає, вихователь бере ініціативу у власні руки. Перш за все допомагає дітям розподілити ролі, пропонує декільком дітям бути «продавцями», адже можна організувати декілька «відділів» (дитячого, чоловічого, жіночого одягу) і в кожному відділі потрібні «продавці». Розподіливши ролі, діти будують зі стільців, лавок і великого будівельного матеріалу «магазин»; викладають на полицях білизну в целофанових пакетах; на вішалках розвішують одяг (окремо сукні, окремо пальто); споруджують «примірювальні кабіни»; установлюють «касу»; урочисто відкривають «новий магазин» і запрошують «покупців».

Здебільшого — це «мами» з «дочками» - ляльками. «Продавці» радять, який краще обрати одяг, допомагають приміряти. «Мами» одягають ляльок, «оплачують покупку в касі», дякують.

Корисна також гра у «книжковий магазин» (із відділенням канцелярських товарів). Вона дає можливість формувати пізнавальні інтереси дітей, вправляти їх у «роботі», оскільки гра спонукає дітей виготовляти «товари» для магазину (конструювати за допомогою вихователя книжки-саморобки, альбомчики, зошити). Під час гри закріплюються знання про працю працівників магазину, виховується повага до неї, у дітей виникає бажання наслідувати їх і брати на себе відповідні ролі.

Гра в «Магазин» дуже часто переплітається з такими іграми, як «Сім’я», «Дитячий садок».

Сім'я

Мета:  учити  дітей  творчо  відтворювати  в  іграх  побут  сім’ї:  удосконалювати  вміння  самостійно  створювати  для  задуманого сюжету  ігрову  обстановку;  формувати  етичні  відчуття  (гуманності, любові, співчуття тощо).

Ігровий  матеріал:  ляльки;  іграшковий  посуд;  меблі;  ігрові атрибути  (фартухи, косинки); музичні  інструменти.

Підготовка до гри: проведення ігор-занять: «У мене є братик», «Мамине  свято»,  «Свято  в  сім’ї»,  «День  народження  ляльки»; бесіди  про  взаємини  в  сім’ї;  спільні  ігри  з  дітьми  молодшої  та старшої груп.

Ігрові  ролі:  дідусь,  бабуся,  онук,  онучка,  мама,  тато,  брат, сестра.

Хід гри

   Вихователь із дітьми проводить бесіди за темами: «Моя сім’я», «Моя родина», «Де працюють батьки». Необхідно розкрити етичне значення діяльності дорослих людей:  відповідальне  ставлення до своїх  обов’язків,  взаємодопомога  і  колективний  характер  праці.

   Потім вихователь  спонукає дітей  творчо відтворювати в  іграх побут  сім’ї. Пропонує  дітям,  використовуючи  будівельний  матеріал,  спорудити  новий  будинок  за  уявленням. Під  час  створення будинку  навчає  дітей  домовлятися  про  спільні  дії,  складати  попередній план конструкції, доводити роботу до кінця.

   Після цього вихователь спільно з дітьми розглядає такі  ігрові ситуації:

  • «Коли мами немає вдома»;

  • «До нас гості завітали»;

  • «Я допомагаю мамі»;

  • «Свято у сім’ї» тощо.

   Під  час  гри  «Коли  мами  немає  вдома»  бажано  навчати  дітей розподіляти ролі, планувати гру, грати самостійно.

У грі «До нас гості завітали» діти навчатимуться правил етикету: як правильно запрошувати в гості, зустрічати гостей, дарувати подарунок, поводитися за столом.

  Гра «Я допомагаю мамі» містить елементи праці: прання лялькової білизни, ремонт книг, прибирання приміщення. Під час гри вихователь добирає та змінює  іграшки, предмети; створює  ігрову обстановку  за  допомогою  різноманітного  підсобного  матеріалу, використовуючи  власні  вироби  та  застосовуючи природний матеріал.

   Сюжети улюблених дитячих  ігор вихователь повинен збагачувати  новим  змістом. Наприклад,  гра  «Сімейне  свято»  припускає концерт у дитячому  саду  з використанням дитячих музичних  інструментів: рояля, металофона, трикутників тощо.

  «Члени  сім’ї»  можуть  виконувати  пісні  та  танці,  читати вірші,  жартувати,  загадувати  загадки.  Також  вихователь  може об’єднувати  ігри,  близькі  за  тематикою,  створюючи  можливість тривалих  колективних  ігор,  наприклад:  «Сім’я»  і  «Дитячий  садочок».

У ЛІКАРНІ

Мета: ознайомлювати дітей із діяльністю лікаря; закріпити назви медичних інструментів; навчати реалізації ігрового задуму.

Ігровий матеріал: фотографії, ілюстрації, картини, ляльки, іграшки-тварини, будівельні матеріали, халат і шапочка лікаря, набір медичних інструментів.

Підготовка до гри: екскурсія в аптеку та медичний кабінет дитячого садочка; ігри-заняття «Лялька захворіла», «Лісова лікарня»; перегляд мультфільму «Айболить».

Ігрові ролі: лікар, медсестра, мама, тато.

Хід гри

Гру в «лікаря» вихователь може розпочати з гри-заняття. Уранці вихователь звертає увагу дітей на те, що лялька довго не прокидається, і діти припускають, що вона, мабуть, «захворіла». Вони викликають лікаря або медсестру дитячого садочка. Лікар оглядає «хвору», ставить діагноз.

Л і к а р. Лялька застудилася, її необхідно покласти в лікарню. Спочатку зміряємо температуру! Подайте, будь ласка, термометр. Температура 38° С. Світланка хвора! Слід подивитися горло.

Горло червоне. Звісно, вона застудилася. Лікар, написавши свій висновок, просить вихователя віднести

ляльку в «лікарню» (медичний кабінет). Через декілька днів вихователь повідомляє дітям, що лялька вже «видужує» і завтра її випишуть. Можна запропонувати дітям підготувати все необхідне для зустрічі ляльки. Діти змінюють білизну на ліжку, готують нічну сорочку, на тумбочці біля ліжка ставлять чашку для води. Ляльку «виписують» із «лікарні», медсестра ще кілька разів навідується до дітей, показує, як потрібно доглядати за лялькою, не дозволяти їй пити холодну воду і ходити босоніж, а наполягає на тому, що її необхідно тепло одягати на прогулянку.

Наступного разу, під час проведення гри вихователь запитує дітей, хто хоче бути лікарем або медсестрою. Охочій дитині вихователь надягає білий халатик, шапочку і пропонує «полікувати» хворого ведмедика. Вихователь повинен давати можливість дітям виявляти ініціативу і творчість у грі, надає дитині допомогу тільки тоді, якщо виникають певні труднощі.

Рекомендації до гри

Під час проведення цієї гри вихователь може запросити в гості до малюків старших дітей. Старшим дітям вихователь пояснює мету їх приходу. Старші діти спочатку виконують ролі лікаря та

медсестри. Спільні ігри молодших і старших дітей є безпосереднішими, ніж ігри з вихователем.

Після завершення гри старша дитина спонукає малюка спробувати бути «лікарем». Спочатку старша дитина, показуючи на медичні інструменти, бере кожний по черзі та запитує малюка, що це таке та для чого воно потрібне. Після цього бере зайчика і приходить на «прийом» до маленького «лікаря». Під час гри, коли у малюка виникають труднощі, діти можуть на якийсь час мінятися ролями. Граючи з іграшками-тваринами, діти можуть розвивати сюжети «Лісова лікарня», «Айболить» тощо.

БУДІВЕЛЬНИКИ

Мета: ознайомлювати дітей із працею будівельників: навчати дітей установлювати взаємини в грі.

 

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, машини, ляльки, іграшки-тварини.

Підготовка до гри:екскурсія на будівництво, зустріч-бесіда з будівельниками, спостереження за працею будівельників; читання твору С. Баруздина «Хто побудував цей дім»; розглядання

фотографій із серії «Маленькі будівельники»; конструювання гаража, будиночка, доріжки; малювання на теми: «Тинок», «Будинок».

Ігрові ролі: шофер, будівельник.

Хід гри

Гру можна розпочати із зустрічі з будівельниками. Вони розповідають про свою роботу, значення їх праці для суспільства (спорудження нових будинків, театрів, шкіл, магазинів, дитячих садків для того, щоб дітям і дорослим було де жити, розважатися, учитися, купувати продукти, працювати тощо).

Потім проводиться екскурсія на будівництво, де вихователь звертає увагу дітей на те, як: будують будинок із цегли, панелей, блоків; працюють бульдозер, екскаватор, підйомний кран; працюють усі будівельники. Також на будівництві діти можуть спостерігати за роботою шоферів, каменярів, штукатурів, сантехніків тощо.

У групі вихователь разом із дітьми розглядають альбоми, фотографії, ілюстрації на тему будівництва з метою уточнення знань про працю будівельників. Можна також провести заняття-гру «Будуємо дім», розглянути картину «Діти граються кубиками».

Потім вихователь пропонує дітям розподілити ролі та пограти у гру «Будівництво».

Рекомендації до гри

Якщо діти відчувають труднощі, то вихователь запитує:

• Хто хоче бути будівельником, щоб побудувати будинок для ляльок?

• А хто хоче бути шофером для того, щоб привезти потрібні матеріали для будівництва будиночка? тощо.

Потім вихователь дає змогу дітям гратися самостійно.

Наступного разу під час проведення гри вихователь може запропонувати дітям пограти у гру «У ляльок новосілля», де діти можуть самі придумувати собі ролі.

Старший дошкільний вік

МАГАЗИН

Мета: визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри; сприяти розвитку уяви, навичок критичного мислення, пам'яті, уваги та адаптації в житті; уточнити і розширити уявлення дітей про назви овочів, фруктів та призначення овочевого магазину, його працівників, особливості їх роботи (ввічливість, доброзичливе ставлення до покупців, знання товару); виховувати повагу до праці дорослих, ввічливість; активізувати словник дітей.

Обладнання: предметні картинки овочів та фруктів, вага, гроші.

Словник: продавець, покупець, вага, прилавок, каса, чек.

Ролі: директор магазину, продавці, касир, покупці, водій, вантажник, прибиральниця.

Ігрові дії: водій привозить на машині товар, вантажники розвантажують, продавці розкладають товар на полиці; директор стежить за порядком в магазині, піклується про те, щоб в магазин вчасно завозився товар, телефонує на базу, замовляє товар; приходять покупці; продавці пропонують товар, показують, зважують; покупець оплачує покупку в касі, отримує чек; касир отримує гроші, пробиває чек, дає покупцеві здачу, чек; прибиральниця прибирає приміщення.

Ігрові ситуації: «Овочі»; магазин «Одяг»; магазин «Продукти»; магазин «Тканини»; магазин «Сувеніри»; магазин «Кулінарія»; магазин «Книги»; магазин «Спорттовари».

Попередня робота: екскурсія в магазин; спостереження за розвантаженням товару в овочевому магазині; бесіда з дітьми про проведені екскурсіях; читання літературних творів: Б.Воронько «Казка про незвичайні покупки» тощо; етична бесіда про поведінку в громадських місцях; зустріч дітей з мамою, яка працює продавцем в магазині; складання дітьми оповідань на тему: «Що ми вміємо?» «Як купити хліб?» «Як перейти дорогу, щоб потрапити до магазину?», «Де продають зошити, олівці?» тощо. Виготовлення з дітьми атрибутів до гри (цукерки, гроші, гаманці, пластикові карти, цінники тощо).

Ігровий матеріал: ваги; каса; халати, шапочки; сумки, гаманці; цінники; товари по відділах; обладнання для прибирання; машина для перевезення товарів.

Торговий центр

Мета. Розвивати засоби успішної соціалізації дітей в колективі. Продовжувати вчити дітей реалізовувати і розвивати сюжет гри. Закріплювати знання про функціонування центру; формування навичок культурного поведінки в громадських місцях, позитивних взаємовідносин між дітьми.

Ігровий матеріал. Будівельний матеріал, іграшки, муляжі продуктів, каса, дзеркало, предмети-заступники, гроші, гаманці, вивіски назв відділів магазину, одяг і головні убори для продавців, сумки, ваги, природний матеріал (шишки, камінчики і ін.), Чеки, ялинкові прикраси, будиночок, ялинка, ганчір’я для протирання вітрин, пакети для пакування.

Попередня роботаЕкскурсії в магазин. Зустріч з працівниками магазину, приготування виробів на занятті ручної праці, етичні бесіди про поведінку хлопців в громадських місцях, спорудження прилавків і кас. Виготовлення атрибутів для гри. Розповідь вихователя про те, як ми грали в дитинстві.

Ігрові ролі. Директор магазину, продавці, касир, покупці, шофери, пакувальники, бармен, майстер-перукар.

Словникова робота. Шопінг-центр, бармен, ввічливі слова, покупці, продавець, перукар, майстер, директор магазину, клієнт, відвідувач, касир, водій, пакувальник.

ШВИДКА ДОПОМОГА

Мета: закріпити знання дітей про професіє лікаря швидкої допомоги, медсестри; виховувати чуйне, уважне ставлення до хворого, культуру спілкування; закріплювати правила поведінки в громадських місцях.

Ролі: лікар, медсестра, водій швидкої допомоги, хворий.

Ключові слова: лікар, хворий, лікувати.

Ігрові дії: хворий телефонує 103 і викликає швидку допомогу: називає ПІБ, повідомляє вік, адресу, скарги; швидка допомога приїжджає, лікар з медсестрою йдуть до хворого; лікар оглядає хворого, уважно вислуховує його скарги, задає питання, прослуховує фонендоскопом, вимірює тиск, дивиться горло; медсестра вимірює температуру, виконує вказівки лікаря: дає ліки, робить уколи, обробляє і перев'язує рану тощо; якщо хворий дуже погано себе почуває, його забирають і везуть в лікарню.

Попередня робота: екскурсія у медичний кабінет дошкільного закладу; спостереження за роботою лікаря (прослуховує фонендоскопом, дивиться горло, задає питання); слухання казки К.Чуковського «Лікар Айболить»; екскурсія до дитячої поліклініки; спостереження за машиною швидкої допомоги; читання літературних творів: Н.Забіла «Ясочка застудилася», Е.Успенського «Грали в лікарню», В. Маяковський «Ким бути?». Розглядання медичних інструментів (Фонендоскоп, шпатель, термометр, тонометр, пінцет і ін.); дидактична гра «Ясочка застудилася»; бесіда з дітьми про роботу лікаря, медсестри; розгляд ілюстрацій про лікаря, медсестри; ліплення «Подарунок для хворої Ясочки»; виготовлення з дітьми атрибутів до гри з залученням батьків (халати, шапки, рецепти, медичні картки і т.д.).

Ігровий матеріал: телефон; халати, шапки; олівець і папір для рецептів; фонендоскоп; тонометр; градусник; вата, бинт пінцет; ножиці; губка; шприц; мазі, таблетки, порошки тощо.

ПОЛІКЛІНІКА. ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ

 Мета: розкривати значення медичного персоналу; формувати вміння творчо розвивати сюжет гри. Виховувати почуття поваги до професії лікаря. Вчити дітей вміло спілкуватися з однолітками та дорослими під час гри, застосовувати в грі знання про різні способи лікування, добирати атрибути та предмети-замінники; закріплювати назви медичних інструментів, виховувати почуття поваги до професії лікаря.

Ігровий матеріал: ігровий набір «Ляльковий лікар»: термометри, шприц, гірчичники, шпатель, стетоскоп, молоточок, піпетка, паличка для змащення йодом або маззю, вата, бинт, дзеркало для огляду носоглотки і вух, йод, краплі, мікстура, ліки для уколів, порошки, таблетки; саморобні іграшки з картону; предмети-замінники.

Підготовка до гри: екскурсія в поліклініку; бесіда з медичним персоналом поліклініки; екскурсія до медичного кабінету в дитячому садку; читання творів «З людиною біда» Ю. Синіцина, казки «Лікар Айболить» К. І. Чуковського; перегляд фільму про лікарів і мультфільму «Лікар Айболить»; виготовлення атрибутів для гри.

Хід гри

Підготовку до гри вихователь розпочинає з екскурсії в поліклініку та бесіди з медичними працівниками. Підводить дітей до розуміння того, що лікарі стежать за станом здоров’я людей, лікують їх, розповідають, як уникнути тих чи інших захворювань. У дитячому садку вихователь проводить із дітьми екскурсію до кабінету медичних працівників і показує їм різні медичні інструменти, пояснюючи їх призначення, показуючи, як ними користуються.

Після екскурсій вихователь проводить бесіду за картиною «Лікар і пацієнт». У цій бесіді вихователь закріплює враження дітей, розширює їх знання, підкріплює інтерес до теми, що необхідний для проведення гри. Після цього вихователь пропонує дітям допомогти йому у виготовленні атрибутів для гри. Кожна дитина отримує матеріал, з якого можна виготовити атрибути до гри (намальовані кружечки (таблетки), пляшки (йод, мікстура, краплі), термометр тощо).

Кожна дитина по контурах вирізує намальовані предмети, а для порошків і таблеток склеює коробочки. Коли атрибути для гри будуть готові, вихователь демонструє дітям ігрові способи використання виготовлених ними предметів, обіграє кожний із них, показує, як ставити картонний термометр, як робити укол тощо. Під час гри діти засвоюють назви медичних інструментів. Разом із дітьми вихователь обладнує кабінет «лікаря» і «приймальню», де «пацієнти» чекатимуть своєї черги.

Під час першої гри роль «лікаря» бере на себе вихователь. Він показує дітям не тільки ігрові прийоми, але й ігрові можливості ролі, що також надзвичайно важливо, допомагає їм налагодити контакт під час гри. Вихователь у ролі «Лікаря» розмовляє з «пацієнтами», учить дітей вести необхідну під час гри бесіду, що визначає і спрямовує багато ігрових дій. Наступного дня вихователь уже може доручити роль «лікаря» і «медичної сестри» дітям групи, а на себе бере роль «першого пацієнта». З’явившись на прийом першим, він допомагає своєю бесідою увійти до ролі ще недосвідченому «лікареві», підтримує його питаннями, порадами. Надалі необхідно стежити, щоб діти мінялися ролями, щоб найпривабливіша для них роль «лікаря» не діставалася щоразу одній і тій самій дитині.

Рекомендації до гри

Згодом вихователеві можна вводити у гру різні спеціальності лікарів: окуліста, терапевта, хірурга тощо.

Через деякий час для розвитку гри з дітьми можна розглянути малюнки, що зображають дітей, які лікують різних звірят. Це дасть змогу організувати нові ігри: «Лікар Айболить», «Зоопарк».

ЛІКАРНЯ

Мета: продовжувати знайомити дітей із професією лікаря, особливостями та різновидами; розвивати уваги, пам’яті, вербального сприйняття, уміння співпереживати.

Ключові слова: лікар, педіатр, стоматолог, хірург, отоларинголог, хворий, лікувати.

Ролі: лікарі, медсестри, хворі, санітарки.

Ігрові дії: хворий поступає в приймальне відділення, медсестра реєструє його, проводить в палату; лікар оглядає хворих, уважно вислуховує їхні скарги, задає питання, прослуховує фонендоскопом, вимірює тиск, дивиться горло, робить призначення; медсестра видає ліки хворим, вимірює температуру; в процедурному кабінеті робить уколи, перев'язки, обробляє рани і тощо; санітарка прибирає в палаті, змінює білизну; хворих відвідують рідні, друзі.

Попередня робота: екскурсія в медичний кабінет дошкільного закладу; спостереження за роботою лікаря (прослуховує фонендоскопом, дивиться горло, задає питання); слухання казки К. Чуковського «Лікар Айболить »; екскурсія до дитячої лікарні; читання літературних творів: Н.Забіла «Ясочка застудилася», Е.Успенського «Грали в лікарню», В. Маяковський «Ким бути?»; розглядання медичних інструментів (Фонендоскоп, шпатель, термометр, тонометр, пінцет і ін.); дидактична гра «Ясочка застудилася»; бесіда з дітьми про роботу лікаря, медсестри; розгляд ілюстрацій про лікаря, медсестри; ліплення «Подарунок для хворої Ясочки»; виготовлення з дітьми атрибутів до гри з залученням батьків (халати, шапки, рецепти, мед. картки, талони і тощо)

Ігровий матеріал: халати, шапки; олівець і папір для рецептів; фонендоскоп, тонометр, градусник; вата, бинт; пінцет, ножиці; губка; шприц; мазі, таблетки, порошки і тощо.

ВЕТЕРИНАРНА ЛІКАРНЯ

Мета: закріпити знання дітей про професію ветеринара, умовами та особливостями праці;.викликати у дітей інтерес до професії ветеринара; виховувати чуйне, уважне ставлення до тварин, доброту, чуйність, культуру спілкування.

Ключові слова: ветеринар, ветеринарна лікарня, тварини.

Ролі: ветеринар, медсестра, санітарка, працівник ветеринарної аптеки, люди з хворими тваринами.

Ігрові дії: у ветеринарну лікарню приводять і приносять хворих тварин; ветеринар приймає хворих, уважно вислуховує скарги їх господаря, задає питання, оглядає хвору тварину, прослуховує фонендоскопом, вимірює температуру, робить призначення, медсестра виписує рецепт; тварину відносять в процедурний кабінет, медсестра робить уколи, обробляє і перев'язує рани, змащує маззю, тощо; санітарка прибирає кабінет, замінює рушники; після прийому господар хворої тварини йде в ветеринарну аптеку і купує призначені лікарем ліки для подальшого лікування.

Попередня робота: бесіда з дітьми про роботу ветеринарного лікаря; малювання «Моя улюблена тварина»; виготовлення з дітьми атрибутів до гри з залученням батьків (халати, шапки, рецепти,тощо).

Ігровий матеріал: тварини; халати, шапки; олівець і папір для рецептів; фонендоскоп; градусник; вата, бинт; пінцет; ножиці; губка; шприц; мазі; таблетки; порошки,тощо.

АПТЕКА

Мета: викликати у дітей інтерес до професії фармацевта; виховувати чуйне, уважне ставлення до хворого, доброту, чуйність, культуру спілкування.

Ролі: водій, працівники аптеки (фармацевти).

Ігрові дії: водій привозить в аптеку ліки; працівники аптеки розкладають їх на полиці; люди приходять в аптеку за ліками; у рецептурному відділі відпускають ліки за рецептами лікарів, тут роблять мікстури, мазі, краплі; деякі відвідувачі говорять про свої проблеми та запитують, які ліки краще купити, аптекар радить; в фітоаптеці продають лікарські трави.

Попередня робота: розглядання набору листівок «Лікарські рослини»; розглядання лікарських рослин на ділянці дошкільного закладу, на лузі, у лісі; загадки про лікарські рослини; виготовлення з дітьми атрибутів до гри з залученням батьків (халати, шапки, рецепти, мікстури.).

Ігровий матеріал: халати, шапки; рецепти; мед. інструменти (пінцет, шпатель, піпетка, фонендоскоп, тонометр, градусник, шприц,тощо); вата, бинт; мазі, таблетки, порошки, лікарські трави.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Мета: закріплювати рольові дії працівників телебачення, показати, що їхня праця - колективна, від якості роботи одного залежить результат всього колективу; закріплювати уявлення дітей про засоби масової інформації, про роль телебачення в житті людей.

Ролі: редактор, телеоператор, освітлювач, звукооператор, гример.

Ігрові дії: вибір програми, складання програми редакторами; складання текстів для новин; підготовка ведучих, глядачів; оформлення студії; робота освітлювачів і звукооператорів; показ програми.

Ігровий матеріал: комп'ютери; рації; мікрофони; фотоапарати; «хлопавка»; програми (тексти); символіка різних програм; елементи костюмів; грим, косметичні набори; елементи інтер'єру, декорації; сценарії, фотографії.

ВОДІЇ

Мета: продовжувати знайомити дітей із професією водія, різновидами назв, умовами та вимогами до праці; закріпити вміння дітей розподіляти ролі та діяти відповідно до прийнятої на себе ролі; виховувати інтерес і повагу до праці водіїв, пробуджувати бажання працювати сумлінно, відповідально, піклуватися про збереження техніки, закріплювати знання правил дорожнього руху; розвивати пам'ять, мову дітей.

Ключові слова: водій, транспорт і його різновиди, правила руху.

Ролі: диспетчер, водії.

Ігрові дії: диспетчер видає шляхові листи водіям; водій відправляється в рейс, перевіряє готовність машини, заправляє машину; надає необхідну допомогу товаришеві; доставляє вантаж за призначенням; призводить машину в порядок; повертається в гараж.

Ігровий матеріал: керма; плани, карти, схеми доріг; різні документи (Права, технічні паспорта автомобілів); дорожні знаки, світлофор; страхові картки; автомобільні аптечки; телефони.

САЛОН КРАСИ

Мета. Формувати вміння розподіляти ролі, узгоджувати їх. Розширювати знання про професії дорослих (перукаря, адміністратора, манікюрщиці, візажиста, масажиста, офіціанта, бармена, журналіста, прибиральниці), закріплювати вміння використовувати знаряддя праці за їх призначенням. Збагачувати зміст сюжетно – рольової гри, рольового спілкування, розвивати вміння творчо розгортати гру та реалістично передавати події в ній.

Ролі і їх дії: адміністратор перукар (робить зачіски, стрижки). Є жіночий, чоловічий перукар, косметолог – візажист (робить масаж, косметичні процедури, макіяж); візажист (здійснює професійний підбір макіяжу); прибиральниця (прибирає зали, витирає пил, миє підлогу, підмітає); майстер по манікюру (манікюр).

Матеріал: дзеркало, гребінець, каталоги зачісок, фарб, пляшечки від лаків, коробочки від шампуней, кремів, щіточки, фартушки, іграшковий фен.

Словник: косметика, візажист, грим, гримувати (покращення зовнішнього вигляду), макіяж, манікюр.

Підготовча робота:

  • дати дітям знання про салон краси, сформувати уявлення про професії людей, які там працюють, специфіку та зміст їхньої роботи; вчити доцільно використовувати іграшки або замінники.

Ознайомлення з грою під час занять та в повсякденному житті.

  • Дидактична гра «Що потрібно для роботи» (підбирати предмети, необхідні для певної професії).

  • Дидактична гра «Телефон» (вести діалог по телефону).

  • Дидактична гра «Відгадай за описом» (впізнавати професію за описом).

  • Екскурсія в перукарню. Спонукати дітей складати розповіді про побачене.

  • Конкурс маленьких перукарів «Найкраща зачіска» (вміти надавати назву зробленій зачісці).

СХД

  • Виготовлення альбомів «Жіночі зачіски», «Чоловічі зачіски».

  • Виготовлення рекламного плаката.

Робота з батьками:

  • Придбання необхідних речей для гри (одяг для перукарів, іграшок – замінників, придбання каталогів).

  • Відвідування батьків з дітьми перукарів.

Сюжетні лінії:

  • Відкриття салону краси

  • Готуємося до свята

  • Відвідування майстра по манікюру

  • Відвідування косметолога – візажиста

  • Навчання нового спеціаліста

  • Відвідувачі чекають своєї черги

  • Рекламування косметики.

Ігрові навички

  • Вести діалог між працівниками салону та відвідувачами;

  • Вміти розмовляти спокійно, не підвищуючи голосу, вживати чарівні слова;

  • Орієнтація в часі (знання по годиннику);

  • Кількісна та порядкова лічба;

  • Складання описових розповідей;

  • Придумування слів – рим, складання невеличких віршиків (для реклами).

Проблемні ситуації:

  1. Всі перукарі зайняті. Немає вільних місць.

  2. Не сподобалась зачіска відвідувачу.

Пряме керівництво: поради, підказки, пропозиції, націлення на раціональний спосіб дії, введення нової ролі (за потребою).

Непряме керівництво: знання, уміння, навички, життєвий досвід, облаштування предметно – ігрового середовища.

Модельне агентство

Мета: Вчити дітей свідомо обирати собі роль, правильно її називати, знати рухові дії до неї. Вчити змінювати рольову поведінку в залежності від обставин: намагатись самостійно вирішувати завдання проблемного характеру: розвивати бажання спілкуватися, вміння висловлювати власну думку, а також вислуховувати і розумно сприймати думку інших. Розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння узагальнювати і аналізувати. Виховувати дружність, взаємну допомогу.

Ролі і їх дії:

  • Гример (коригує зовнішність людини).

  • Модель (людина, яка демонструє одяг).

  • Модельєр (розробляє костюми для показу).

  • Декоратор (відповідає за підбір і розташування декорацій).

  • Костюмер (підбирає костюми і стежить за їх станом).

  • Диктор (ведучий) (веде шоу).

  • Фотограф (фотографує моделей).

  • Звукооператор (відповідає за підбір і використання музичних творів).

  • Перукар (підбирає зачіску під костюм).

  • Директор (керує модельним агентством).

Матеріал: мікрофон, сукні, костюми, фотоапарат, декорації, праска, дошка для прасування, магнітофон, перукарські інструменти.

Словник: грим, гримувати – зміна зовнішнього вигляду згідно ролі;

Подіум – місце, де буде проведено показ одягу моделями;

Модельєр – розробляє одяг;

Декоратор – оформлювач студії.

Підготовча робота:

  • Дати дітям знання про модельне агентство, сформувати уявлення про професії людей, які там працюють, зміст їхньої роботи. Познайомити з обладнанням і навчити правильно використовувати його у даній ситуації. Вправляти в умінні вирішувати проблемні ситуації.

Ознайомлення з грою під час занять та в повсякденному житті:

  • Дидактична гра «Що потрібно» (підбирати предмети, необхідні для даної професії).

  • Дидактична гра «Чого не стало» (визначити чого не стало для даної гри).

  • Дидактична гра «Підбери професію» (впізнати за описом професію).

  • Серія занять: «Зроби зачіску своїй подрузі», «Вибір сукні для показу».

  • Зустріч з моделями місцевого модельного агентства.

  • Екскурсія в мінімаркети, швейну фабрику, складання розповіді про оглянуті місця.

  • Конкурс малюнків: «Найкраща сукня».

  • Конкурс «Хто з дизайнерів краще оформить групову кімнату».

Ручна праця:

  • Виготовлення костюмів.

  • Виготовлення подіуму для показу мод.

Робота з батьками:

  1. Виготовлення рекламних буклетів.

  2. Костюми для святкового шоу.

  3. Декорації для показу.

Сюжетні лінії:

  • Підбір костюмів для моделей;

  • Підготовка моделей для показу;

  • Підбір обладнання та декорацій для проведення показу;

  • Підбір моделей для показу;

  • Замовлення реклами на ТБ;

  • Проведення показу мод.

Ігрові навички:

  • Вести діалог між працівниками агентства;

  • Правильно тримати поставу;

  • Дотримуватись встановлених ігрових правил, придумувати свої;

  • Дотримуватись моральних норм;

  • Складати описові розповіді.

Проблемні ситуації:

  • Під час підготовки до показу змішалися сукні

  • Одна з моделей захворіла

Модель затримується з виходом (диктор заповнює паузу).

ПЕРУКАРНЯ

Мета: розкрити значення діяльності перукаря; формувати уміння творчо розвивати сюжет гри; виховувати повагу до професії перукаря.

Ігровий матеріал: деякі реальні предмети (простирадло, дзеркало, пензлик, флакони, гребінець); набір спеціальних іграшок «Дитячий перукар».

Підготовка до гри: екскурсія до перукарні; бесіда з працівниками перукарні; читання творів про роботу перукаря; виготовлення альбому «Моделі зачісок»; розглядання ілюстративного матеріалу за темою; виготовлення атрибутів для гри.

Ігрові ролі: перукар (майстер), клієнти, касир, прибиральниця.

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочати з екскурсії до перукарні. Підійшовши до перукарні, вихователь повинен звернути увагу дітей на вивіску. У перукарні потрібно показати дітям інструменти, якими працюють майстри, ознайомлювати дітей з їх назвами, призначенням, способом дії з ними. Важливо, щоб діти могли постежити за роботою перукаря (з дозволу батьків можна підстригти одного-двох дітей).

Діти таким чином контактують із майстром, беруть участь у його діяльності як клієнти.

Вихователь звертає увагу дітей на ті взаємини, в яких перебувають майстер, касир, клієнти, прибиральниця.

Після повернення до закладу вихователь систематизує здобуті знання і враження за допомогою бесіди та показу ілюстративного матеріалу, що зображує перукарню і роботу перукаря. При цьому вихователь ставить дітям питання таким чином, щоб вони, відповідаючи на них, могли використати і власний досвід, набутий під час екскурсії.

Можна також виготовити альбом «Моделі зачісок», використовуючи малюнки дітей, вирізки з журналів тощо. Після цього вихователь спільно з дітьми виготовляє предмети, що необхідні для гри в перукарню: вирізує з картону по намальованих контурах гребінця, бритви, машинки, ножиців, флаконів, дзеркала. Коли вироби готові, вихователь повинен обіграти їх, показати дітям способи ігрового використовування кожної речі. У процесі виготовлення й обігравання виробів діти засвоюють їх назви.

Під час першого проведення гри роль «перукаря» вихователь бере на себе. Він своїми діями, питаннями, поясненнями спрямовує хід гри. Якщо дитина не знає, як поводитися під час гри, вихователь запитує у неї:

• Вам підстригти волосся?

• Чим будемо стригти волосся — ножицями або машинкою?

• Потрібно вас побризкати одеколоном?

Після цього просить клієнта нагнути голову, заплющити очі тощо.

Рекомендації до гри

Наступного дня роль «перукаря» вихователь може доручити кому-небудь із дітей, а вихователь, ставши «клієнтом», знову керує грою. З часом повинна відбуватися видозміна гри за рахунок заміни ігрових предметів, якими діти оперують. Потім доцільно допомогти дітям розвинути і збагачувати задум та сюжет гри.

АТЕЛЬЄ

Мета: формувати уявлення дошкільників про те, що таке ательє і для чого воно потрібне, уміння виконувати засвоєні норми і правила культури поведінки в суспільних місцях; розвивати творчу уяву дітей; виховувати пошану до праці працівників ательє.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, кольоровий папір, картон, лінійка, сантиметрова стрічка, ножиці, сумки, гаманці, блокнот, дзеркало, предмети-замінники.

Підготовка до гри: екскурсія до ательє, у магазин готового одягу; бесіда з працівниками ательє; розгляд ілюстрацій за темою «Ательє»; виготовлення спільно з вихователем атрибутів для гри; малювання зразків одягу.

Ігрові ролі: приймальниця, закрійниця, кравчиня, замовник, художник, завідувач ательє.

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві слід розпочинати з екскурсії до ательє. Під час екскурсії до ательє педагогові необхідно показати і пояснити дітям значення діяльності кожного працівника (приймальниця приймає замовлення і записує на квитанції, чия це тканина і що з неї хочуть пошити; закрійниця вимірює тканину і знімає мірку із замовника, щоб знати, чи вийде з тканини сукня, яка має бути її довжина і ширина; кравчиня спочатку наживляє одяг, щоб закрійниця змогла приміряти, чи добре, чи правильно шиють, після цього прострочує на машинці тощо). При цьому вихователеві необхідно наголосити на колективному характеру праці (приймальниця, закрійники і кравці — всі працюють разом для того, щоб зшити хороший, гарний одяг: сукні, піджаки, брюки, пальта, спідниці, кофти, сарафани). Після екскурсії до ательє вихователь може повести дітей у магазин готового одягу і розповісти, що все, що тут продається, шиють в ательє. Результати екскурсії доцільно закріпити в бесіді за картинками, листівками, що зображають те, що діти бачили в ательє: як знімають мірку, розкроюють матерію, приміряють замовникові те, що шиють, як шиють тощо. Педагог може розглянути з дітьми малюнки, де зображено, як мама шиє і приміряє сукню дочці, як продають одяг у магазині, хто-небудь приміряє річ тощо. Потім вихователь запитує у дітей: чи є у кого-небудь новий одяг і звідки він (придбали у магазині або зшили; хто зшив і чи бачила дитина, як шили одяг). Педагог дає дітям можливість розповісти, кому і як зшили або придбали новий одяг.

Під час першої гри вихователь пропонує дітям ролі батьків, а сам бере на себе решту ролей, щоб ознайомити дітей з ігровими можливостями теми. Згодом, проводячи гру, діти стають «покупцями» у магазині, «замовниками», «приймальниками» тощо. Для гри вихователь із дітьми виготовляють картонні фігурки ляльок, готують кольоровий і білий папір, лінійку, сантиметрову стрічку, ножиці, зразки одягу, вирізаного з паперу. Роздавши дітям картонних лялечок, педагог повідомляє їм: «Це ваші діти, їм потрібний одяг, тому що в сорочках і трусах не можна ходити ані до дитячого садка, ані до школи, ані у кіно. Поряд розташоване ательє, де можна зшити одяг усім дітям (зшити сукні, фартухи, брюки, сорочки). Але перед цим необхідно придбати тканину.

У магазин привезли багато красивої тканини». Після цього діти грають у гру «Магазин тканини». Діти поспішають до «магазину», захопивши з собою сумки та гаманці. У «магазині на прилавку» лежить нарізаний смугами і згорнутий невеликими рулонами різноманітний папір («тканина»). «Покупців» зустрічає «продавець» (вихователь), який запитує у кожного з них, яку тканину той хоче придбати, що хоче з неї шити і пропонує ту, яку просить «покупець». Якщо він показує на білу з малюнком тканину і говорить, що хоче зшити з неї брюки «синові», «продавець» повинен пояснити, що вона не підходить для брюк, і рекомендувати іншу. Потім «продавець обслуговує покупця»: вимірює сантиметровою стрічкою зріст дитини і довжину майбутнього одягу (якщо тканину купують для брюк, то вимірювання слід проводити від талії до стопи; якщо тканина призначена для сукні, то вимірювати необхідно від шиї до коліна), відмірявши від рулону дві довжини, акуратно відрізує. Після цього «покупець» «платить гроші у касу», бере чек, дає його «продавцеві», отримує свою «покупку»,

не забувши при цьому подякувати продавцеві, залишає магазин. Коли всі діти «придбають» тканину, «магазин» зачиняється, а в іншому місці розпочинає свою роботу «ательє». Там на «вітрині» виставлені зразки одягу, що виготовлений заздалегідь вихователем спільно з дітьми. На столі в «ательє» лежать олівець, ножиці, сантиметрова стрічка або проста стрічка, блокнот, поряд стоїть дзеркало. За столом сидить «приймальниця» (вихователь). Вона вітається з кожним із «замовників», увічливо просить сідати і запитує, що «замовник» хоче зшити. Коли «клієнт» висловить своє бажання, «приймальниця» пропонує йому обрати зразок — фасон і радить, який краще обрати і чому вона такої думки. Після цього «приймальниця» оформляє замовлення: записує ім’я «замовника», вимірює тканину, пише, що замовлено (сукня, брюки, спідниця), потім знімає мірку з дитини, для якої замовляють одяг. Квитанцію потрібно оформити у двох екземплярах, один з яких «приймальниця» віддає «замовникові», а другий укладає в тканину разом зі зразком (фа-соном), після чого радить «замовникові» завітати через день на примірку.

Коли замовлення у всіх дітей будуть прийняті, гру можна припинити, оголосивши, що «ательє» зачинене, а примірка відбудеться через день. Через день гру знов можна відновити. «Закрійниця» обводить простим олівцем контури зразка на тканині, потім вирізує («кроїть») одяг і приміряє його «замовникам». При цьому вона просить їх поглянути у дзеркало і відповісти, чи все добре. «Закрійниця» завершує примірку словами: «Сукню тепер слід віддати шити «кравчині», а замовлення буде готове завтра. Приходьте завтра вранці». Наступного дня «замовники» приходять за готовим замовленням. «Закрійниця» приміряє «клієнтові» готову сукню. «Замовник» оплачує своє замовлення «приймальниці», показавши їй квитанцію. «Приймальниця» дістає з полички замовлення і віддає «клієнтові». У подальших іграх педагог надає дітям можливість діяти самостійно і допомагає їм лише порадою. У першій самостійній грі вихователеві потрібно узяти на себе роль «кравчині», щоб показати дітям її ігрові можливості. «Закрійниця» (тепер уже хто-небудь із дітей) доручає «кравчині» шити замовлення. Педагогові слід показати дітям, як діяти уявною голкою, як втягати в неї нитку, як нею шити, як «кравчиня» користується праскою, щоб випрасувати шви. Під час наступного проведення гри «кравчинею» стає хто-небудь із дітей.

Цей варіант гри може змінюватися, доповнюватися, замінюватися іншими варіантами відповідно до того, як навчаються і розвиваються діти. Наприклад, можна шити одяг для звичайних ляльок, а надалі в «ательє» шитимуть уявний одяг і для самих дітей. Діти при цьому можуть бути не просто «замовниками», але й «лікарями», «перукарями», «шоферами», які замовляють собі робочий одяг.

Коли діти ознайомляться з правилами гри, педагог може запропонувати їм скласти зразковий план гри. Наприклад, гра «Ательє “Малючок”» може працювати за таким планом: прийом замовлень та їх оформлення, перша примірка, отримання замовлення, виставка моделей тощо. У грі можуть брати участь «художник», «диспетчер», «завідувач ательє» тощо.

Гру «Ательє» згодом можна з’єднати з іншими іграми: «Фотографія», «Перукарня», «Пральня».

Спільно з дітьми дібрати атрибути, предмети, іграшки для реалізації ігрових задумів (альбом «Моделі одягу (зачісок)», на-бір клаптиків тканини, швейні машинки, фотоапарати, набори перукаря тощо).

ДІМ, СІМ'Я

Мета:  учити  дітей  творчо  відтворювати  в  іграх  побут  сім’ї:  удосконалювати  вміння  самостійно  створювати  для  задуманого сюжету  ігрову  обстановку;  формувати  етичні  відчуття  (гуманності, любові, співчуття тощо).

Ігровий  матеріал:  ляльки;  іграшковий  посуд;  меблі;  ігрові атрибути  (фартухи, косинки); музичні  інструменти.

Ролі: мама, тато, діти, бабуся, дідусь;

Ігрові дії: ігрові проблемні ситуації: «Коли мами немає вдома»;

«До нас гості завітали», «Я допомагаю мамі», «Свято у сім’ї» тощо; вносити у гру елементи праці: прання лялькового білизни, лагодження одягу, прибирання приміщення; по ходу гри підбирати, міняти іграшки, предмети, конструювати ігрову обстановку з допомогою різноманітного підсобного матеріалу; використовувати власні саморобки, застосовувати природний матеріал.

Попередня робота: читання оповідання В. Осєєва «Чарівне слово» і подальша бесіда; завдання дітям: дізнатися будинку про працю батьків; бесіда про працю батьків з використанням ілюстрованого матеріалу; створення альбому «Наші тата і мами трудяться »; розглядання сімейних фотографій; інсценування вірша С. Михалкова «А що у вас?"; складання дітьми оповідань на тему «Як я живу дому»; бесіда на тему «Як я допомагаю дорослим» з участю Петрушки; виготовлення з дітьми атрибутів до гри.

ДИТЯЧИЙ САДОК

Мета: уточнити та поглибити уявлення дітей про працю дорослих в дитячому садку; продовжувати формування  вмінь виконувати ігрові ролі різних професій дитячого садка, вміння розгортати ігровий сюжет; розвивати комунікативно-мовленнєві здібності; виховувати культуру спілкування, гуманні взаємини.

Ігровий матеріал: зошит для запису дітей; ляльки, меблі; посуд кухонний і столовий; набори для прибирання; мед. інструменти; одяг для повара, лікаря, медсестри та ін.

Ігровий матеріал:

іграшки: набори столового, чайного та кухонного посуду; муляжі продуктів харчування, овочів,фруктів; плита, мийка, набір медичних інструментів; телефони;

атрибути: настільно-друковані ігри, дитячі книжки, стрічки, набір ілюстрацій, спецодяг помічника вихователя, медсестри, лікаря, кухаря; трафарети-вивіски з назвами кабінетів дитячого садка; медичні картки, журнал обліку продуктів харчування, журнал чистоти, картки-меню, ганчірка, відерце, щітка.

Ігрові ролі: вихователь, помічник вихователя, кухар, медсестра, завідувач,  лікар, діти-дошкільнята.

Попередня робота: спостереження за працею вихователя, помічника вихователя, медсестри, кухаря; екскурсії-огляд до кухні, кабінету медичної сестри; бесіди: «Хто працює в дитячому садку?», «Правила поведінки в дитячому садку»; дидактичні ігри: «Кому, що потрібно для роботи», «Що зайве?», «Хто що робить?», «Цілий день», «Зваримо борщ та компот», «Відгадай за описом», «Розрізні картинки»; читання віршів: І. Браткевич «У дитячому садку», Забашта «Кухар», Н.Забіли «Ясочкин садок»; розгляд картин та ілюстрацій за темою: «Професії в дитячому садку»; відгадування загадок за темою: «Професії»; рішення ігрових проблемних ситуацій.

ШКОЛА

Мета: навчати дітей реалізовувати та розвивати сюжет гри; сприяти свідомому відношенню до дотримання правил взаємодії в колективі; поглибити знання дітей про особливості навчання в школі; розширювати знання про професії дорослих в сфері освіти; підтримувати бажання вчитися, пізнавати нове; формувати у дітей навички читати, використовуючи навчально-розвивальний посібник для дітей 4-6 років Л.В. Шелестової «Вчимося читати» (частина 1); збагачувати словниковий запас дітей; розвивати логічне мислення та дрібну моторику; виховувати поважне ставлення до думки інших.

Попередня робота: бесіда про професії людей  у сфері освіти; екскурсія до школи; знайомство з шкільним приладдям; перегляд мультфільму «Пеппе йде до школи»; розгляд фотоальбому про життя школярів; дидактичні ігри та вправи «Розкажи про школу», «Слухай уважно», «Знайди помилку», «Усі предмети на одну літеру», «Запам’ятай слова», «Кому що потрібно для роботи».

Ігровий матеріал: навчально-розвивальний посібник для дітей 4-6 років Л.В. Шелестової «Вчимося читати» (частина 1); традиційні атрибути до сюжетно-рольової гри «Школа» (дошка, парти, ручки, олівці, фломастери, ранці, крейда, папір тощо); традиційні атрибути до сюжетно-рольової гри «Магазин «Все для школи»» (товари для продажу, «гроші», гаманці, прилавок, одяг для продавця, консультанта магазину, сумки, пакети тощо); традиційні атрибути до сюжетно-рольової гри «Сім’я» (обладнання для кухні, спальні, вітальні тощо); традиційні атрибути до сюжетно-рольової гри «Поліклініка» (одяг для медсестри,  дитячі приладдя для огляду, карточки, ручки, печатка лікаря тощо);

комп’ютер, проектор, екран, мультфільм про літеру «М» (//www.youtube.com/watch?v=F3qnr3kEq7M).

Ігрові ролі: директор школи; вчитель; продавець магазину та консультант (також виконують ролі мами і тата в сім’ї); лікар, медсестра (також виконують ролі мами і тата в сім’ї); учні.

 Ігрові правила:

Директор – несе відповідальність за якість навчання, слідкує за роботою учителя, веде бесіди з учнями та батьками, пише розклад уроків.

Вчитель – зустрічає дітей та їх батьків, проводить урок (показує мультфільм про літеру «М», допомагає дітям працювати з посібником на сторінці 117: дидактична вправа «Розфарбуй машини, на яких написані склади з буквою м»), перевіряє якість виконання завдань учнями, обговорює результати уроку з директором.

Продавець магазину «Все для школи» - розкладає товар на полиці, слідкує за касою, бере гроші за товар, дає чеки, решту, пакує придбаний товар.

Консультант магазину – допомагає покупцям обрати товар порадою, пропонує товар

Лікар – веде прийом, оглядає дітей, перевіряє слух, зір, веде бесіду з батьками, цікавиться станом здоров’я дітей, виписує довідку-дозвіл відвідувати дитячий колектив.

Медична сестра – вимірює дітям температуру, подає лікарю шпателя, карточки.

Мама і тато – разом з дітьми здійснюють покупки в магазині, відвідують поліклініку, збирають та ведуть дітей до школи, забирають дітей зі школи додому, спілкуються з вчителем, ведуть домашнє господарство.

Рекомендації до гри: Вихователь може взяти на себе роль директора, налаштовуючи дітей на правильну і цікаву рольову поведінку всіх учасників гри, якщо діти порушують внутрішні правила, або припускаються помилок.

ШКОЛА

(варіант ІІ)

Мета: навчати дітей реалізовувати і розвивати сюжет гри; ознайомлювати і привчати дошкільників до режиму шкільного життя.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, зошити, підручники, ручки, олівці, дзвінок, портфелі, пенали, картон.

Підготовка до гри: екскурсія в школу; бесіда з працівниками школи: учителем, директором, прибиральницею, спостереження за їх працею; розглядання і читання дитячих книг за темою

«Школа»; перегляд фільму або мультфільму про шкільне життя; бесіда за картиною «На уроці»; виготовлення ігрових атрибутів: портфелів, пеналів, маленьких зошитів, альбомів для малювання,

маленьких паличок, картонних фігурок.

Ігрові ролі: учитель, учні, директор, прибиральниця.

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочати з бесіди про те, що діти через рік підуть у школу: «Хто добре лічитиме, гратиме, відповідатиме на питання, добре поводитиметься, той піде до школи». Про екскурсію до школи вихователь попереджає дітей за декілька днів, щоб вони чекали її, щоб у них створився особливий, піднесений, навіть трошки урочистий настрій.

Вихователь. Мине чотири дні, і ми підемо на екскурсію до школи. Необхідно добре поводитися. У школі ми з вами подивимося, як учні сидять на уроках, учаться, як відпочивають після уроків на перерві. Під час екскурсії вихователь звертає увагу на те, як сидять діти за партами, як акуратно складені зошити, підручники. Дошкільники слухають, як дзвенить дзвінок, закріплюють знання про те, що дзвінок є сигналом початку та завершення уроків. Через декілька днів під час прогулянки вихователь може підійти з дітьми до школи і розповісти їм, що школа нова, красива, світла; її будували будівельники для того, щоб дітям у ній було зручно навчатися, а також наголошує на тому, що школу потрібно берегти. На заняття діти виготовляють атрибути для гри «Школа». На початку гри вихователь пропонує дітям «побудувати школу». Дітям можна дати малюнок зі зразком, можна розраховувати на вигадку дітей. Коли «школа буде побудована», слід «улаштувати в ній клас і коридор», потім «обладнати клас», «розставивши в ньому парти і стіл для вчителя», що зроблені з будівельного матеріалу або склеєні з картону. Після цього вихователь роздає дітям картонні фігурки.

Вихователь. Ви — «тата» і «мами». Це ваші «діти». Їм слід учитися в школі. Потрібно придбати в магазині портфелі, зошити, альбоми, олівці, пластилін, пенал; у перукарні підстригти «дочку» або «сина»; «відвідати лікаря», щоб він подивився, чи здорові ваші діти. Якщо «дочка» або «син хворі», необхідно «вилікувати» їх, а потім вести до «школи». Потім «тата» і «мами» повинні «привести дітей до школи», тому що «діти ще не знають дорогу». Після цього гра розпочинається. Діти йдуть до «магазину за покупками», потім до «перукарні», «поліклініки». Коли «тата» і «мами» приводять своїх «дітей до школи», то там їх зустрічає «вчитель» (перший раз цю роль бере на себе вихователь). «Учитель» вітається з «дітьми», знайомиться з ними і говорить, що вона їх навчатиме. Після цього пропонує «батькам» попрощатися з «дітьми» і відводить їх до «школи», де пояснює їм, показуючи «клас», що вони тут учитимуться писати, малювати, ліпити, потім веде їх у «коридор», «залу» та ін., дорогою розповідаючи, що і де вони робитимуть. У класі «вчитель» розсаджує «дітей» за парти, вішає їх портфелі на місце і «починає урок». Під час перерви «діти» виходять із «класу», ходять «коридором», граються, «снідають у буфеті» тощо. Діти беруть участь у грі з картонними ляльками, спостерігають за тим, що робить вихователь. Гра в «Школу» завершується тим, що «дітей» відпускають додому, їх зустрічають «батьки», вони «готують із дітьми уроки».

Під час подальшого проведення гри вихователь пропонує дітям пограти самостійно. Потім вихователь може запропонувати дітям грати в «школу» без ляльок. Діти розподіляють ігрові ролі — «учитель», «учні», «директор», «вахтер», «прибиральниця»; вони домовляються про те, що всі ролі розігруватимуть по черзі. Потім обговорюють, які у них сьогодні будуть уроки. Гра починається. «Учитель веде уроки», «ставить оцінки», «учні виконують усі його вимоги»; «директор» присутній на «уроці», стежить за його ходом, за поведінкою «учнів» і робить записи в своєму зошиті; «прибиральниця прибирає коридор», «вахтер» дає дзвінок.

Після проведення всіх уроків за розкладом ролі діти міняються ролями.

Рекомендації до гри

Після кожної гри вихователеві слід проводити обговорення. Якщо в розігруванні ролей діти припускаються помилки, порушують внутрішні правила гри, наприклад, «учитель кричить на дітей», часто їх «карає», «директор» і «прибиральниця» не знають, що їм робити в ігрових ролях, то вихователь налаштовує дітей на правильнішу і цікавішу рольову поведінку. Краще, якщо вихователь візьме на себе роль «директора». Це дозволить збагачувати зміст гри безпосередньо в уявній ситуації.

БІБЛІОТЕКА

Мета: навчати дітей реалізовувати і розвивати сюжет гри; створювати інтерес до роботи в бібліотеці; ознайомлювати з правилами користування книгою; пробуджувати у дітей інтерес і любов

до книг; виховувати дбайливе ставлення до них.

Ігровий матеріал: книги, формуляри.

Підготовка до гри: екскурсія до бібліотеки з подальшою бесідою; розглядання картини «Бібліотекар» із серії картин «Ким бути?»; читання твору С. Жупанина «Я — бібліотекар»; демонстрація фільму або мультфільму про бібліотеку; відкриття «Майстерні з ремонту книг»; виготовлення кишеньок у книгах і формулярів; виставка малюнків за мотивами прочитаних творів.

Ігрові ролі: бібліотекар, читачі.

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві слід розпочати з екскурсії до бібліотеки. Під час екскурсії вихователеві необхідно показати дітям, як багато в ній є книг, у якому порядку вони містяться: акуратно стоять на полицях, не порвані, не зім’яті, підклеєні. Також слід розповісти і показати дітям, як користуватися книгою: її можна брати тільки чистими руками, не можна перегинати її, м’яти, загинати кути, слинити пальці, гортаючи сторінки, спиратися ліктем на неї, кидати тощо. Вихователь пояснює дітям, що кожну книгу повинні прочитати багато дітей. Якщо спочатку одна дитина неакуратно поводитиметься з книгою, потім ще одна, потім ще хто-небудь, книга швидко порветься, її не зможуть прочитати багато дітей, які також хочуть читати її та роздивлятися в ній картинки. Вихователь показує і розповідає дітям, що робить бібліотекар: він видає книги, записує назву в особистий формуляр, приймає книги, стежить за їх збереженням тощо. Також потрібно оглянути з дітьми читальну залу і пояснити її призначення: товсті книги дозволяється брати для читання додому, а журнали, газети і книжки-малятка можна читати в читальному залі. Для закріплення отриманих на екскурсії знань і вражень вихователь може провести з дітьми бесіду за картиною «Бібліотекар» із серії картин «Ким бути?», а також бесіди за листівками, малюнкам, що зображають бібліотеку, читальну залу, дітей, які читають, тощо.

У групі вихователь може запропонувати дітям започаткувати «Майстерню з ремонту книг». Діти упорядковують усі наявні книги: підклеюють їх, розгладжують пом’яті аркуші, обгортають книги, а вихователь пише на обгортках назви. Після цього вихователь може запропонувати дітям у кожну книгу вклеїти маленьку кишеньку для аркуша з назвою цієї книги і залучити до виготовлення для гри картотеки з абонементними картками. Наступним етапом під час підготовки до гри може бути виставка малюнків дітей за мотивами прочитаних творів. Після цього вихователь говорить дітям, що в групі можна організувати свою бібліотеку. Для цього діти повинні аккуратно поставити на полицю книги, а чергові щодня стежитимуть за порядком на полиці.

Коли всі книги в групі будуть упорядковані та поставлені на полицю, вихователь разом із дітьми може прочитати твір С. Жупанина «Я — бібліотекар». Вихователь говорить дітям, що починає працювати бібліотека, туди можна записатися всім. У першій грі «бібліотекарем» стає вихователь. «Бібліотекар» заводить абонемент на кожного «читача», у який він вкладає формуляр із книги, перш ніж видати її «читачеві». Приймаючи книгу від «читача», «бібліотекар» уважно дивиться, чи не пошкоджена вона, не забруднена і чи не зім’ята. Під час бесіди з «читачем» «бібліотекар» запитує, про що він хоче почитати, радить узяти ту або іншу книгу. При «бібліотеці» є «читальна зала», де читають дитячі журнали, розглядають картинки.«Бібліотекар» попереджає кожного «читача», щоб він не зім’яв книгу, коли повертатиметься з «бібліотеки додому на транспорті», радить йому прочитати цю книгу вдома «дочці» або «синові», а «дорогою додому в автобусі» тільки переглянути картинки тощо. Наступного разу роль «бібліотекаря» виконує вже дитина групи.

Рекомендації до гри

Під час подальшого проведення гри вихователь може запропонувати дітям об’єднувати гру з іншими сюжетами (наприклад, з іграми в «Сім’ю», «Подорож», «Дитячий садочок», «Школу» тощо).

МОРЯКИ, РИБАЛКИ

Мета: формування вміння творчо розвивати сюжет гри; закріплювати уявлення дітей про працю дорослих на річковому вокзалі та теплоході; виховувати поважне ставлення до праці.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал; технічні іграшки (заводні катери, теплоходи; кермо); одяг для моряків.

Підготовка до гри: екскурсія на річковий вокзал, на теплохід; бесіда з працівниками флоту; читання твору М. Маркова «Про Топку-Моряка».

Ігрові ролі: начальник порту, касир, капітан, боцман, матрос, кок, судновий лікар.

Хід гри

Ця гра є однією з улюблених. Вихователь може реалізовувати її в різних варіантах: «Подорож морем», «Подорож річкою» тощо. У цій грі роль вихователя полягає в планомірному і систематичному повідомленні дітям відомостей про діяльність і взаємини річковиків, моряків. Перш за все, вихователь проводить екскурсію до порту, щоб закріплювати уявлення дітей про працю дорослих на річковому (морському) вокзалі, показати її значущість у житті людей міста (праця касира, продавця, чергового). Під час екскурсії діти дізнаються, що таке порт. Вихователь розповідає дітям про те, що порт — спеціальне місце для стоянки судів. Територія порту велика. Його споруди розташовуються і на березі та на воді. Діти спостерігають за прибуттям і відправленням від причалів вантажних та пасажирських судів. Вихователь розглядає з дітьми іграшкове судно. Діти повторюють назви окремих частин судна (борт, ніс, капітанський місток, трап, щогла). Можна також показати картину, на якій зображено роботу матросів (матрос прибирає і подає трап, прибирає на палубі, пояснює пасажирам, як зійти на причал). Вихователь звертає увагу дітей на злагодженість дій матросів, взаємодопомогу, чітке виконання всіх команд капітана, дбайливе ставлення до пасажирів.

Вихователь розповідає, що найголовніший на судні — капітан. Його вказівки виконують усі члени команди. Він стоїть на капітанському містку, що називається ходовим: звідси управляють ходом судна (повертають кермо, розташовуються всі прилади, за якими можна визначити, де знаходиться теплохід, коли берегів не видно). Капітан бачить попереду сигнальні вогні — білий і зелений. Він знає, що це йде назустріч вантажне судно. А якщо бачить тільки білий вогник, то це означає, що йде пасажирське судно. Капітан знає, якщо вдалині блимає зелений вогник — то це маяк на березі. Отже, капітан повинен знати дуже багато. Після читання і розглядання ілюстрацій діти відповідають на питання:

• Хто головний на судні?

• Хто підпорядковується капітанові?

• Що бачить капітан із ходового містка?

• Як він дізнається, які судна йдуть назустріч?

Під час розглядання ілюстрацій, що зображають різні судна, вихователь ставить дітям питання:

• Які бувають вантажні судна?

• Що вони перевозять?

Потім діти з будівельного матеріалу можуть побудувати судна, причали, вокзал.

Згодом вихователь може запропонувати пограти в гру самостійно. Якщо ж така пропозиція викликає утруднення, вихователь дає дітям уявлення про працю команди теплохода і про те, куди можна попливти. «Капітан» стежить за порядком на судні, чітко віддає накази, контролює їх виконання. На «теплоході» дружно працюють команди: на зупинках «боцман» керує «прибиранням на кораблі», «матроси», виконуючи його розпорядження, старанно «миють палубу», «кок» своєчасно «годує команду», судовий «лікар» «оглядає команду» тощо.

Рекомендації до гри

Після гри вихователь разом із дітьми обговорює поведінку учасників: засоби передачі ролі, рольові взаємини, уміння дотримуватися засвоєних норм та правил (культури поведінки, дружніх колективних взаємин).

ПОШТА

Мета: навчати дітей реалізовувати і розвивати сюжет гри; розширювати і закріплювати знання дітей про різні форми поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; виховувати чуйне й уважне ставлення до товаришів і близьких.

Ігровий матеріал: поштовий ящик, листівки, конверти, білий і кольоровий папір, олівці, гроші, гаманці, дитячі журнали і газети.

Підготовка до гри: екскурсія на пошту; бесіда з працівниками пошти, спостереження за їх працею; розглядання і читання дитячих книг: Н. Григорьєва «Ти відправив лист», А. Шейкіна «Звістки приходять так», С. Я. Маршака «Пошта»; перегляд фільму або мультфільму за темою «Пошта»; бесіда за картиною «На пошті».

Ігрові ролі: працівники пошти (листоноша, телеграфіст, оператор щодо прийому бандеролей і посилок, начальник пошти, шофер); відвідувачі.

Хід гри

Попередню роботу з підготовки до гри вихователь може розпочати з бесіди про різні форми поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; розглянути ілюстративний матеріал за цією темою.

Потім вихователь проводить екскурсію на пошту, де знайомить дітей із працівниками пошти (сортувальницею, листоношею, телеграфістом, оператором із прийому бандеролей і посилок, начальником пошти, шофером), а також звертає увагу дітей на те, як там продають папір, конверти, листівки, приймають посилки; розповідає дітям про те, що лист кладуть у конверт, на який наклеюють марку, на конверті пишуть адресу і опускають лист у поштову скриньку. Потім листи везуть на машині, потязі або літаку далеко, на іншу пошту, там їх бере листоноша, кладе у велику сумку і несе тому, кому вони призначені. Необхідно пояснити, що листоноша щодня носить у будинки газети, журнали, листи. Після огляду пошти і розповіді, вихователь спонукає дітей придбати конверт і марку. З цими покупками діти повертаються в дитячий садок. Після повернення, вихователь пропонує дітям намалювати листівки, покласти їх у конверти і відправити своїм друзям. Потім на заняттях вихователь разом із дітьми виготовляє необхідні атрибути для гри: нарізають поштовий папір, вирізають та склеюють маленькі конверти, малюють листівки та роблять гаманці тощо.

Для гри вихователь може принести в групу дитячі газети і журнали, частина яких «продаватиметься на пошті», а решту «листоноша розноситиме по будинках».

Після цього вихователь допомагає дітям улаштувати «приміщення пошти», повісити «поштову скриньку»; радить акуратно розкласти конверти, папір, листівки, газети, журнали; стежить за тим, як діти розподілятимуть ролі. Якщо діти не можуть самостійно впоратися з цими завданнями, то вихователь допомагає їм.

Рекомендації до гри

Вихователь може запропонувати дітям різні сюжети для гри: привітати одне одного зі святом, «придбати журнал на пошті», вийняти з «поштової скриньки листи» і «машиною відвезти їх на пошту», там розсортувати їх, дати «листоноші» для вручення адресатові; коли «листоноша» принесе лист, то відповісти на нього листом тощо.

Необхідно також постійно нагадувати дітям, що граючись, потрібно бути ввічливими одне з одним (вітатися з «листоношею», дякувати за доставляння листів, газет, журналів). Після того, як гра буде освоєна, вихователь може об’єднувати її з іншими іграми.

ПОЛІЦІЯ

Мета: формувати вміння дітей планувати, домовлятись, аналізувати дії учасників гри, розвивати сюжет гри, вводити нові персонажі; закріпити вміння, використовуючи атрибути, брати на себе різні ролі відповідно до сюжету гри. Виховувати поважне ставлення до професії поліцейського.

Обладнання: маски, костюми (колобка, вовка, зайця, лисиці, ведмедя, баби, діда, поліцейських), папка з документами для поліцейських, телефон.

Ігрові ролі: баба, дід, колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця, поліцейський.

Попередня робота: читання казки «Колобок»; бесіда про профессію полицейського; розгляд ілюстрацій із зображенням поліцейських, робочого місця поліцейського; перегляд презентації «Поліція».

Очікуваний результат: сюжетно-рольова гра «Поліція» допоможе дітям розвивати фантазію, уяву, познайомитись з професією поліцейського та роботою поліції, а також сформує навички гри в колективі, підвищить увагу до праці поліцейських.

Хід гри:

Вихователь. Діти, ви добре знаєте, хто такий поліцейський і яку саме роботу він виконує? (Відповіді дітей). Розкажіть, хто працює в поліції? У чому полягає робота поліцейських? (Відповіді дітей).

Вихователь. Я хочу запропонувати вам пограти в незвичайну гру, яка називається «Поліція». Ми з вами пригадали казку «Колобок», в якій розповідається як баба спекла колобка і поставила його вистигати на вікно, а він зник. Бабуся звернулась за допомогою до поліцейського, сподівючись, що він допоможе знайти колобка, поліцейський проведе розслідування. Хочете пограти в таку цікаву гру? Тож давайте розподілимо ролі. Хто хоче бути бабусею, дідом, поліцейським, вовком, зайцем, лісичкою, ведмедем, колобком? Щоб цікаво було грати, потрібно визначити, де буде знаходитись поліцейський, побудувати з м'яких будівельних кубків будинок для бабусі й дідуся. (Діти разом з вихователем будують будинок з м'яких кубиків, ставлять столи і стільці для кабінету поліцейського).

Розвиток ігрового сюжету:

Жили-були дід та баба. Надумали вони якось спекти колобка та запросити гостей. Дід бабі й каже: «Бабусю! Спекла б ти колобок! Піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок». Старуха так і зробила - по коробу поскребла, по засіку помелала і наскребла муки дві жменьки. Замісила тісто, скатала колобок, іспекла і поставила на віконце вистигати. Проходили мимо сусіди і розглядали колобка, який сидів на віконці та нахвалювали бабусю. Ось увечері вирішили дід з бабкою попити чаю, дивляться, а колобка й немає. Вирішили дід з бабкою звернутися в поліцію, що б допомогли їм повернути колобка. Прийшли вони в поліцію і почали розповідати, як все було... Поліцейський запитує: «Хто саме проходив і в який час проходив біля їхньої хати?» Бабуся все чесно розповідала.

Поліцейський послухав і пообіцял все вияснити і знайти колобка.

Викликав поліцейський першого сусіда — зайця. (Діалог поліцейського з зайцем.)

Потім викликає — вовка. (Діалог поліцейського з вовком.)

Наступний сусід — ведмідь. (Діалог поліцейського з ведмедем.)

Подумав, подумав поліцейський, що тут щось не так - всі проходили і ніхто колобка не брав. І вирішив поліцейський допитати сусідку, яка живе поруч з бабусею і дедусем — лисичку. Приходить лисичка в поліцію. (Діалог поліцейського з лисичкою.) Лисичка визнала, що вона узяла колобка.

Ось і з'ясувалось, що лисичка, проходивши повз будинку бабусі й дідуся, побачила на віконці колобка, який їй дуже сподобався. Вона узяла його і понесла додому.

Поговоривши з поліцейським, лисичка пообіцяла, що вона обов'язково поверне колобка діду з бабусею і більше ніколи не буде не буде брати чужих речей. Пробачили бабуся з дедусем лисичку і запросили усіх сусідів до себе пити чай.

Підсумок гри. Діти, сподобалась вам гра? Які ролі ви виконували? Що робили ваші персонажі?

Ми бізнесмени

Мета: Дати дітям уявлення про бізнес як діяльність, що спрямована на отримання прибутку. Підвести до розуміння різних форм власності: державну, приватну. Формувати уявлення про те, що кожна людина, яка має необхідні гроші, може стати власником: придбати підприємство, крамницю, ферму, відкрити кінотеатр, школу, банк. Розповісти про те, що людина, яка має свою справу називається бізнесменом (справа 6ізнєс). Вона так організовує справу, що має прибуток. Бізнесмен повинен бути ввічливим, культурним, працьовитим, чесним, діловим, ощадливим, відповідальним. Ознайомити з поняттям «культура бізнесу», етикою ділових стосунків. Виховувати культуру екологічної діяльності.

Попередня робота:

  1. Екскурсія до підприємств, на базар, овочевий магазин, квітковий магазин.

  2. Розповідь вихователя з розгляданням ілюстрацій.

  3. Читання оповідань, розгадування загадок, розучування прислів’їв та приказок.

  4. Дидактичні ігри «Економне витрачання грошей», «Хто більше знає», «Хто знає, хай рахує далі», «Відгадай-но», «Крамниця», «Купуємо-продаємо».

  5. Ознайомлення із заданою ситуацією.

Хід:

Запропонувати дітям пригадати, як можна зміцнювати здоров’я взимку. Де можна взяти живі квіти взимку, щоб привітати з днем народження рідних та знайомих, а зі святом 8 Березня бабусю та матусю?

Запропонувати організувати підприємство (маленьке фермерське господарство), де вони будуть вирощувати зелену цибулю і живі квіти.

Діти називають потреби рослин: вода,світло, тепло, земля; пригадують етапи розвитку рослин; обирають рослини для колективного вирощування.

Мотивація: давайте пограємо з вами в гру «Докажи мені».

Вихователь розкладає різні предмети-атрибути, виготовлені до сюжетно-рольової гри. Діти розглядають, називають що з ними можна робити.

Правило: Діти хором говорять: «Докажи!» Дитина розповідає, що і як вона буде робити.

Безпосередні дії дітей із реалізації плану в змінних умовах, що ускладнюють чи полегшують задану ігрову ситуацію.

Діти виконують свої обов’язки відповідно до розподілених ролей.

Завдання в процесі виконання дій:

  1. Обирання назви підприємства.

  2. Малювання майбутнього врожаю.

  3. Складання загадок «Загадки з грядки».

  4. Малювання реклами підприємства та товару.

  5. Вікторина «Якщо хочеш бути здоровим».

  6. Придумування рецепту «Вітамінний салатик».

  7. Виготовлення листівок «Квіти для матусі».

Обговорення результатів гри, попередня оцінка дій, аналіз помилок і спільний пошук способів подолання помилок.

Розповіді дітей. Запропонувати дітям подумати, що ще можна вирощувати взимку на нашому підприємстві (травичку для пташок, курчат, домашніх улюбленців).

Кафе

Мета: збагатити, розширити і систематизувати знання дітей про роботу громадського харчування «кафе»;спонукати дітей самостійно створювати відсутні для гри предмети, деталі (інструменти, обладнання); формувати вміння домовлятися, закріплювати вміння виконувати різні ролі відповідно до сюжету гри, використовуючи атрибути, налагоджувати взаємодії в спільній грі, розгортати сюжет; сприяти накопиченню ігрового досвіду дитиною; збагачувати і активізувати словник: кафе, офіціант, адміністратор, прибиральниця, охорона, дівчина там, відвідувач.

Підготовка до гри:

1) Виготовлення атрибутів: Меню; бейджики для обслуговуючого персоналу; скатертини для столів (батьки шиють); торт з солоного тіста; чеки; вивіска «Кафе»; грошові купюри.

2) Збагачення враженнями: Читання художньої літератури: «Федорина горі», «Муха-цокатуха». ІКТ-технології: пізнавальні відеофільми (записується заздалегідь як виглядає кафе зсередини)

3) Навчання ігровим прийомам: Дидактичні ігри: «Корисні і шкідливі продукти», «Накрий на стіл».

Хід гри.

Прийоми створення інтересу до гри.

Вихователь: Діти. Сьогодні у Тимура день народження. Де можна святкувати день народження?

Вихователь: «День народження? А давайте пограємо в кафе і привітаємо Тимура в ньому?». Охорона готує кафе для відвідувачів, бере наручники, займає місце на вході в кафе, впускає відвідувачів.

Вихователь: Діти, ось ми і в кафе. Подивіться нам потрібні: офіціанти, кухар, адміністратор, касир, охорона. Вихователь розповідає про кожну роль окремо.

Діти домовляються грати в гру «Кафе. Святкування дня народження Оленки». Визначають ролі лічилкою.

Вихователь допомагає розподілити ролі.

Вихователь: Так з персонажами ми визначилися. Всі інші діти, це відвідувачі. Я буду-охоронцем.

Прийоми навчання ігровим діям

Вихователь допомагає дітям самостійно знаходити нові способи використання атрибутів і досягнення результату, згідно «обраної» ролі.

Прийоми підтримки і розвитку гри (опис прийомів)

Вихователь займає позицію спостерігача (охорона, проте в разі виникнення труднощів у відтворенні сюжету – допомагає).

Прийоми формування взаємовідносин у грі.

Вихователь нагадує про взаємини, заохочує ввічливість, шанобливе ставлення один до одного, хвалить розгорнуті відповіді.

Закінчення гри.

Вихователь: Діти, а давайте ми продовжимо грати завтра!

Діти розкладають смайли на картинки з посадами працівників кафе.

Оцінка гри

Вихователь запрошує дітей до себе: Шановні відвідувачі, обслуговуючий персонал! Сьогодні ми з Вами насичено провели день. Працівники, підійдіть до адміністратора там для Вас відвідувачі залишили відгуки про Вашу роботу.

Вихователь окремо розмовляє з кожною дитиною і каже наскільки дитина впорався з роллю, потім пропонує пограти в дидактичну гру «Корисні і шкідливі продукти»

«Банк»

Мета пропонованої сюжетно-рольової гри «Банк» полягає в збагаченні ігрової діяльності дітей економічним змістом.

Мета: удосконалювати техніку гри і розширювати орієнтування дітей в соціальному житті; формувати активну позицію дитини в грі, реалізовувати сфери його власних інтересів.

Форма організації:

- пізнавальні заняття з певним економічним змістом. Мета: знайомити дітей в ігровій формі з новими економічними поняттями, для розвитку сюжетної лінії гри «Банк»;

Предметне наповнення ігрових зон:

- Робоче місце банкіра: стіл, стілець, комп'ютер, телефон, папка з документами;

Робоче місце касира: каса, сейф, папка для документації;

Охорона: стіл, стілець, телефон.

Характеристика основних напрямків роботи.

На відкриття банку в ролі банкіра виступає вихователь. В ході гри ця роль передається одному з дітей.

Дається установка (мотив на гру): Всі бажаючі відкрити власну справу, можуть отримати в банку грошові кредити. Подумайте, яку справу ви хочете відкрити, чим вам цікаво займатися. Отриманими грошима ви розпоряджаєтеся як хочете: можете заробити ще більше, можете витрачати на що-небудь, але в кінці гри ви повинні повернути гроші банку.

Банкір обговорює з кожним клієнтом: яку справу він хоче відкрити, чому, скільки грошей йому для цього потрібно; домовляється, яку суму потрібно буде повернути в банк в кінці гри.

Самостійна гра дітей. Відкриття власної справи. Пропонується певний набір ігрового матеріалу, з якого кожен вибирає все, що йому потрібно для гри. Потім діти самі створюють нове ігровий простір (відкриваю магазин, кафе, ветеринарну лікарню тощо).

Розгортається вільний сюжет гри за власним задумом, де вони використовують всі доступні їм ігрові засоби.

Прийоми збагачення гри:

1) Педагог виступає як зразок:

- рольової поведінки, коли вступає в рольову взаємодію з іншими учасниками (банкір харчується в кафе, здійснює покупки в магазині, купує путівку в турагенції тощо);

- рольових діалогів, з допомогою яких він стимулює потребу в спілкуванні між дітьми;

- входження в роль: зміна зовнішнього вигляду, обігрування ролі (зміна ходи, міміки, жестів);

- використання ігрового середовища: педагог відкриває власну фірму;

2) Введення в гру різноманітних подій (день народження в кафе, термінове відрядження, відкриття нового відділу, пожежа тощо).

3) Введення правил в гру:

- будь-яка справа має бути не тільки прибутковою, але і корисною;

- всі суперечки вирішувати тільки шляхом договору один з одним;

4) Внесення нових предметів для гри: водійські посвідчення, кредитні картки, авіаквитки, записні книжки, рекламні буклети;

5) Створення проблемних ситуацій: дефіцит товару, обмін товарами або послугами тощо.

Закінчення гри:

Банк попереджає: Всі, хто взяв грошові кредити, терміново підійдіть в банк. Банк розпочинає свою роботу зі зворотного прийому грошових коштів. Банкір розмовляє з кожним з відкриття власної справи: як отримувалися гроші, на що вони витрачалися. Сума, що залишилася, підраховується і повертається в банк.

Завдання в процесі виконання дій:

  • Обирання назви підприємства.

  • Малювання майбутнього врожаю.

  • Складання загадок «Загадки з грядки».

  • Малювання реклами підприємства та товару.

  • Вікторина «Якщо хочеш бути здоровим».

  • Придумування рецепту «Вітамінний салатик».

  • Виготовлення листівок «Квіти для матусі».

Обговорення результату гри, попередні оцінки дій, аналіз помилок і спільний пошук способів подолання помилок.

Запропонувати дітям подумати, що ще можна вирощувати взимку на нашому підприємстві (травичку для пташок, курчат, домашніх улюбленців)

Туристичне агентство

Мета: продовжувати вчити виконувати ролі відповідно до сюжету. Розвивати творчу уяву. Виховувати культуру мовного спілкування.

Хід гри.

Діти входять в групу.

- Вихователь: Діти, яке зараз час року? (Зима)

- Вихователь: Правильно, зима! На вулиці холодно і так хочеться кудись вирушити подорожувати і напевно найкраще в теплі країни. А які теплі країни ви знаєте?

- Вихователь: Діти, а на чому можна подорожувати? (На літаку, поїзді, пішки, на автобусі тощо.)

- Вихователь: Діти, скажіть, а щоб потрапити в іншу країну або на інший континент, нам, куди потрібно звернеться? (Правильно, в туристичне агентство).

Діти розподіляють ролі між собою.

Так давайте з вами вирушимо туди. На чому ми з вами вирушимо в туристичне агентство. (На автобусі, на машині, пішки)

Йдемо по дорозі в туристичне агентство.

Туристичне агентство «Світ на долоні»

Туристичний агент: Протягом багатьох століть люди прагнули здійснити кругосвітню подорож. Хто на конях і верблюдах, хто на морських судах, а хтось просто пішки. Наше туристичне агентство «Світ на долоні» пропонує здійснити подорож на надшвидкісний літаку, поїзді, автобусі. Ви зможете побачити всі країни і континенти, зустрінеться з тваринами нашої планети, побачити красу нашої планети. Купуйте путівки в нашому агентстві.

Вихователь: Діти, а куди б ви хотіли поїхати? (Єгипет, Азію, Америку, Африку).

А давайте подивимося, що нам взагалі запропонують в агентстві.

Туристичний агент: Подивіться наш каталог, може вас, що то зацікавить!

(Діти розглядають каталог).

- Подивіться, а що це за тварини, де вони живуть?

- Розкажіть нам про них, де ми можемо їх зустріти?

- Добре, ми згодні, але придбати у вас тільки, колективну путівку в Африку. У вас є така?

Оператор. Зараз подивимося, хвилиночку, так є. Вам пощастило, виліт відбудеться сьогодні, але вам треба поспішити, щоб встигнути на літак. Приємної подорожі.

(Мандрівники купують путівки в туристичному агентстві).

Вихователь: Діти. нам треба поспішити в аеропорт, на чому ж нам поїхати, що б встигнути на літак? (на автобусі)

Вихователь: Чудово, а ось і наш автобус, подивіться він нас вже чекає. Проходьте в автобус і сідайте на місця. Поїхали. Ми приїхали в аеропорт, тут багато літаків, які відлітають у різні країни світу. Подивіться на наш літак уже йде посадка, нам треба поспішати. (Діти займають місця в літаку, відповідно до придбаних квитків.)

Діти вибирають пілота і стюардесу.

Стюардеса: Прошу пройти на посадку до літака. (Дивиться квитки, перевіряє). Займіть всі свої місця і приготуйтеся до зльоту літака. Пристебніть ремені безпеки. (Пілоти заводять двигуни і гудуть, зображуючи звук літака.)

- Не хвилюйтеся, зліт пройшов добре, і зараз ми набираємо висоту. (Пропонує через деякий час, прохолодні напої тощо)

Граємо на уяву, хтось щось побачив чи щось сталося з літаком і т. п. Можна проспівати пісню, пограти в гру, щоб переліт був веселішим.

- Приготуйтеся ми йдемо на посадку, прошу по салону не ходити, зайняти свої місця і пристебніти ремені (Гул літака припиняється)

- Посадка пройшла вдало, прошу на вихід (Дивимося навколо, і помічаємо «гарне місто»)

Стюардеса: Шановні пасажири, наш літак приземляється в Африці. Вас зустрічає екскурсовод. Приємного відпочинку.

Ось ми і в Африці! Діти, подивіться як тут гарно! Скільки тут різних тварин. Давайте з ними познайомимося.

Діти беруть тварин і розповідають вірші, відгадують загадки, співають пісні, танцюють таночки про них (про бегемота, жирафа, лева, тигра. Слона, крокодила, мавпу)

Фотограф: Я зможу сфотографувати вас з тваринами, якщо хочете.

Екскурсовод: ось і підійшла наша екскурсія до кінця, тепер я вас відвезу в аеропорт. (Діти по ходу гри можуть, додати, щось своє).

Вихователь: Діти. вам сподобалась сьогоднішня подорож?

Ви б хотіли відправитися куди не будь ще? (Так).

А тепер давайте намалюємо, які у вас склалися враження про Африку, про її мешканців.

ПЕРУКАРНЯ

Мета:  розкрити  значення  діяльності  перукаря;  формувати уміння  творчо  розвивати  сюжет  гри;  виховувати  повагу  до  професії перукаря.

Ігровий матеріал: деякі реальні предмети  (простирадло, дзеркало,  пензлик,  флакони,  гребінець);  набір  спеціальних  іграшок «Дитячий перукар».

Підготовка  до  гри:  екскурсія  до  перукарні;  бесіда  з  працівниками  перукарні;  читання  творів  про  роботу  перукаря;  виготовлення альбому «Моделі зачісок»; розглядання  ілюстративного матеріалу за темою; виготовлення атрибутів для гри.

Ігрові ролі: перукар (майстер), клієнти, касир, прибиральниця.

Ігрові дії: касир вибиває чеки; прибиральниця підмітає, змінює використані рушники; відвідувачі знімають верхній одяг, ввічливо вітаються з перукарем, просять зробити стрижку, радяться з перукарем, платять в касу, дякують за послуги; перукар миє волосся, сушить, зачісує, робить стрижки, фарбує волосся, голить, освіжає одеколоном, дає рекомендації по догляду за волоссям; можна з'єднати з грою «Будинок, сім'я».

Попередня робота: відвідування дітьми перукарні з батькам розповіді дітей про те, що вони робили в перукарні; етична бесіда про культуру поведінки в громадських місцях; розглядання альбому зі зразками зачісок; дидактична гра «Причешу ляльку красиво»; прогулянка до найближчої перукарні; виготовлення з дітьми атрибутів до гри з залученням батьків (халати, пелеринки, рушники, чеки, гроші) виготовлення  альбому  «Моделі  зачісок»,  використовуючи малюнки дітей, вирізки з журналів тощо.

Рекомендації до  гри. Наступного  дня  роль  «перукаря»  вихователь  може  доручити кому-небудь  із  дітей,  а  вихователь,  ставши  «клієнтом»,  знову керує грою.

ДОСЛІДНИКИ КОСМОСУ

Мета: розширювати тематику сюжетних ігор, познайомити з роботою космонавта в космосі, виховувати сміливість, витримку, розширювати словниковий запас дітей: «космічний простір», «космодром», «відкритий космос».

Обладнання: космічний корабель і будівельний матеріал, інструменти для роботи в космосі, іграшкові фотоапарати.

Ігрові дії: вибір об'єкта дослідження (Планета, зірка, грунт з іншої планети і т.д.); створення лабораторії; робота в обсерваторії; проведення дослідної роботи; вивчення фотографій, відеозйомки з космосу; використання космічних наукових станцій; вчена рада; підведення підсумків досліджень.

Хід гри: вихователь запитує у дітей, чи хотіли б вони побувати в космосі? Якою людиною слід бути, щоб полетіти в космос? (сильною, сміливою, розумною). Вихователь пропонує відправитися в космос, щоб залишити там супутник, який буде передавати на Землю сигнали про погоду. Також треба зробити фотографії нашої планети з космосу. Всі разом пригадують, що ще необхідно взяти з собою, щоб нічого не могло трапитися під час польоту. Діти обігрують ситуацію.

4.1.Консультації для батьків

Консультація 1. «Дорослі, діти, гра»

У даний час не піддається сумніву уявлення про дитячу гру як особливий засіб передачі дітям соціального досвіду, засіб, який виник, а потім спеціально культивований суспільством.

Прийнято виділяти два основних типи гри: сюжетно-рольова гра і гра з правилами (дидактичні, тобто навчальні і рухливі). У всіх цих видах ігор використовується ігровий матеріал.

Іграшка з самого раннього дитинства надана в самостійне користування дитини. Коли дитина робить якісь дії з іграшкою, у недосвідченого спостерігач складається враження, що він грає. Але це не означає, що він робить окремі ігрові дії поза сюжетни контекстом, тобто здійснює лише окремі фрагмент-ти цілісної ігрової діяльності.

В даний час порушується передача ігрової культури від покоління до покоління. Це пов'язано, перш за все, з тим, що групи в закладах у основному одно-вікові, а з цього випливають наслідки:

  • чи не здійснюється передача сюжетів, правил ігор від старших дітей молодшим;

  • сім'ї в більшості своїй нечисленні;

  • старші діти в сім'ї зазвичай надто зайняті, «Заорганізованість»;

  • батьки в силу зайнятості, або невміння, або нерозуміння того, яке значення має для дитини ігрова діяльність, рідко грають з дітьми.

Так ось в такій ситуації, коли порушується передача ігровий культури від покоління до покоління послаблюються ігрові зв'язки, починають зникати традиційні сюжети і правила гри і засобом для гри залишається лише іграшка, не здатна на жаль замінити живе спілкування, пізнання взаємин.

Сюжетно-рольова гра –це особлива діяльність дітей, специфіка якої носить умовний, замісний характер по відношення до серйозної, справжньої діяльності. У ній діти відтворюють навколишній світ, дії і відносини людей, події. Відтворення здійснюється за рахунок ігрових дій, ігрових ролей, ігрових (предметних) ситуацій - дозволяє дітям реалізувати сюжетну подію, що визначає смисловий контекст гри.

Сюжет являє собою або розгорнутий опис подій, що відбуваються з якимись персонажами, ситуації, в які вони потрапляють, відносини, в які вони вступають (такими сюжетами можуть виступати казки, розповіді), або згорнутий опис, що означає лише тему гри, основних персонажів, дії і відносини яких відтворюються в процесі (гра в "дочки-матері"), ситуацію, в якій розгортається подія (гра в"лікарню", "магазин"). Традиційні ігри передаються дітям в спілкуванні з близькими дорослими вже в ранньому дитинстві. Мати (або інший близький дорослий), бажаючи позбавити дитину, викликати його активність, розповідає йому нескладні ритмічні сюжетні тексти типу "Сорока-білобока", "Коза рогата". При цьому вона не просто розповідає, але і показує нескладні дії по ходу розповіді, підкріплюючи дії відповідною інтонацією, мімікою. Спілкуючись, таким чином, з дитиною, дорослий веде гру як цілісну діяльність, що включає і персонажі, і дії, і події, тобто переводить традиційний сюжет в процес гри. Спочатку грає дорослий, дитина бере участь як глядач; його участь виражається лише в повторенні окремих, дуже простих дій.

Поступово дорослий збільшує міру участі малюка. У міру того, як дитина опановує способи ігрової діяльності, дорослий починає організовувати його самостійну гру, а сам все частіше і частіше відсторонюється від спільної діяльності. Малюк потрапляє в світ іграшок, в світ граючих дітей. Іншими словами, він переходить від вузької, сімейної ігрової традиції до ігрових традицій, що задається вихователями дитячого саду, дворової групи тощо.

Роль батьків у грі, найочевидніше вплив дорослого на сюжетно-рольову гру це її зародження, коли батько має можливість показати, як і будь-що можна грати. З огляду на те, що дитина схильна до наслідування, то даючи напрямок сюжетно-рольової гри, дорослий отримує в руки потужний інструмент впливу на майбутні нахили дитини, таким чином, його виховуючи.

Батькам варто запам'ятати три правила, що діють при організації ігор:

1. Гра не повинна будуватися на примусі.

2. Гра - творчий процес, не треба заганяти дитини в жорсткі рамки.

3. Намагайтеся, щоб гра мала розвиток.

Уміння почати гру також важливо, як і вміння припинити, або перевести її в інше русло. Якщо ви помічаєте, що дитина вже кілька тижнів грає в одну і ту ж рольову гру, наприклад, в магазин,

при цьому гра не має розвитку, і вона прокручує одні й ті ж сюжети - пора втручатися. Для початку необхідно допомогти розвинути гру, змінити ігрову ситуацію, додати, наприклад, нових героїв. Можна стати директором магазину, і оголосити про те, що в магазині відкривається новий відділ, в якому будуть продаватися свіжі хлібобулочні вироби. Запропонуйте дитині почати випікати хліб, булочки, тістечка. Так ви залучите дитину в іншу ситуацію. Постійна присутність дорослого, коли дитина полює за піратами зовсім не обов'язково.

Дитина повинна вчитися розвивати свою фантазію і логічне мислення самостійно. Дорослий - це спостерігач, який здатний змінити або виправити ситуацію. Дорослий - це могутній, але другорядний герой рольових ігор у порівнянні з дитиною, яка неодмінно - головний герой. Розумно втрутитися дорослому, коли гра набуває жорстокого сюжету, герої перетворюються в лиходіїв. При цьому не поспішайте зупинити гру, а краще згадайте, наскільки добре ви пояснили своєму чаду поняття добрий і злий, гарно і погано? Можливо, варто повторити урок, і запобігти виникненню подібних ігор? Також батькам слід уважніше придивитися до "чудовиська", в якого перетворюється дитина. Може вона виявиться доброю істотою, що не становить ніяких побоювань. У сучасних мультфільмах зовнішній образ оманливий. Тому намагайтеся контролювати літера-туру і видовища, які отримує ваша дитина. І якщо вже він жодного дня не може прожити без якого-небудь сумнівного мультика, подивіться його разом з малюком. Ваші уривчасті зауваження з приводу поведінки героїв напевно запам'ятаються. Якщо очевидно, що дитина свідомо грає в жорстоку і злу гру, дайте йому виговоритися, може це - скупчилася агресія і їй необхідний вихід.

Подумайте над її природою. Потім зацікавте дитини нової цікавою грою. Допоможіть поганим героям перетворитися в хороших.   Найпоширеніші сюжетні ігри Сама, мабуть, давня сюжетно- рольова гра - це гра в «сім'ю». Зазвичай дитина сама починає в неї грати, і від батька потрібно тільки її контролювати, а також поста-ратися зрозуміти, як він оцінює батьків і близьких, чи не існують які-небудь проблеми. Через рольову гру дитину можна знайомити з різними професіями,особливо, якщо їх представником є ​​хтось із батьків. Класичні приклади: гра в шоферів, лікарів, поліцейських, вчителів і т.д. Сюжетно-рольову гру можна провести навіть в самому обмеженому просторі (наприклад, в автомобілі, під час довгої подорожі, якщо ви, звичайно, не за кермом). Для цього вам вистачить ... рук. Робимо ніжки за допомогою вказівного і середнього пальців рук, і чоловічок побіг. Придумайте ролі для своїх чоловічків і вперед, долати найрізноманітніші перешкоди. У цій грі великим плюсом є можливість фізичного і духовного контакту батька з дитиною. За допомогою історичних ігор, наприклад, в лицарів, принцес можна познайомити дитину з іншим світом, розвинути інтерес до істори-чного минулого. Також дуже важливо допомагати або хоча б не пере-шкоджати будівництву будиночка для дитини - під столом, накритим шторою, зі стільців, з подушок і т.д. Навіть дорослим необхідно простір для усамітнення, де можна зібратися з думками, відчути себе захищеним, дошкільнику ж особливо це важливо. Це місце, яке він може усвідомлювати як «своє» і віддатися там своїм фантазіям. Крім того, сюжетно-рольові ігри можуть допомогти дитині впоратися з різними дитячими страхами. Наприклад, якщо дитина боїться води, то гра «купаємо ляльку» допоможе впоратися з цією проблемою.

Консультація 2. «Сюжетно-рольові ігри

або навіщо грати з дитиною?»

Гра - це провідний вид діяльності у дітей. Через сюжетно-рольові ігри дитина пізнає світ, вчиться спілкуванню. Через гру дитина готується до соціуму, «приміряючи» на себе доросле життя.

Сама дитина навчаючись грати в сюжетно-рольові ігри не зможе, а якщо зможе, то її ігри будуть бідні за змістом і нетривалі за часом. Це відбувається через те, що дитина ще не освоїла світ навколо себе. У дитини ще не склалося уявлення про той світ, в якому існують дорослі. Чим більше ви будете грати і давати дитині знань про доросле життя, тим різноманітнішою, цікавішою будуть її ігри. Як батькам навчити дитину грати в сюжетно-рольові ігри?

До 3-х років:

• Спочатку дитину знайомте з предметами (наприклад, лялька або машинка).

• Навчайте виконувати дії з цими предметами (лялечку треба колихать, а машинку везти)

Ускладнюйте правила гри, з'являються кілька предметів і кілька дій: ляльку спочатку колишуть, потім укладають в ліжко (з'являється другий предмет і друга дія), накривають ковдрою (з'являється третій предмет і третя дія).

• У дитини до трьох років ще не сформувалося своє «Я». Дитина оточує себе з дорослими, тому вона проектує доросле життя на себе через гру. Хоча це ще не повноцінна гра, а тільки її початок - в грі відсутній діалог.

3-4 роки:

• Чим більше дитина знатиме предметів і дій з даним предметом, тим різноманітніше будуть в подальшому її ігри. А самих таких предметів (як і в дорослому житті) може бути безліч.

• У три-чотири роки починається вік «чомучок». Дитина часто задає нове питання, навіть не дослухавши відповідь на попередній. Цепов'язано з тим, що вона інтенсивно починає пізнавати світ. Починає інтенсивно розвиватися і грати.

• Дитина починає брати на себе ролі, виникають нетривалі діалоги. Гра залишається нетривалої за часом. Дитина починає комбінувати події. Наприклад, дівчинка грає роль «мами», а лялька – це її «дочка». «Мама» накрила на стіл і тут входить справжня мама, яка входить в роль «гості» з іншою лялькою «своєю донькою». «Гостя» вступає в діалог з «мамою», запитує про щось( «як справи?»). «Мама» пропонує випити разом чай, так як у неї «накритий стіл».

Так виникають перші діалоги, і ускладнюється гра.

4-5 років:

Стають більш розгорнуті сюжети. У дітей стає більше досвіду, наприклад, граючи в лікарню, у них вже є лікар, який лікує, приймають «фахівці». Є пацієнт (и), медсестри.

• Як правило, дитина вже вносить в гру свої пропозиції.

• Діти об'єднують кілька сюжетних ігор в одну гру. Наприклад, йде гра «в сім'ю», тут же «в сім'ї» може виникнути ситуація - «дитина захворіла». Виникає наступний сюжет гри «Лікарня». А до «лікарні» потрібно «доїхати», тому можна запросити в гру «водія швидкої допомоги».

Активно розвиваються рольові діалоги.

5-7 років:

Розгорнуті сюжети ігор, деталізація сюжетів. Діти вносять все більше і більше пропозицій в гру, тому гра стає триваліший за часом і цікавіша за сюжетом. Всі події для ігор діти беруть з реального життя.

Які сюжетно-рольові ігри можна організувати вдома? Від фантазії, творчого потенціалу батьків буде залежати різноманітність ігор в сім'ї: хтось із захопленням займеться будівництвом космічного корабля, хтось стане лікарем і візьметься лікувати іграшки, а хтось пограє з дитиною в магазин, в бібліотеку. Таким чином батьки познайомлять дітей з ситуаціями, що зустрічаються в повсякденному житті, розвинуть уяву дитини, а також у дітей з'явиться можливість приміряти на себе роль дорослого. Скільки часу потрібно приділяти грі? Кожна дитина індивідуальна, тому тимчасових обмежень для проведення гри немає. Як правило, будь - хто з батьків здатний зрозуміти, в який момент дитині набридла гра і тоді немає сенсу продовжувати її далі.   Роль батьків у грі.

Найочевидніше вплив дорослого на сюжетно-рольову гру це її зародження, коли батьки мають можливість показати, як і будь-що можна грати. З огляду на те, що дитина схильна до наслідування, то даючи напрямок сюжетно-рольової гри, дорослий отримує в руки потужний інструмент впливу на майбутні нахили дитини, таким чином його виховуючи. Батькам варто запам'ятати три правила, що діють при організації ігор:

1. Гра не повинна будуватися на примусі.

2. Гра - творчий процес, не треба заганяти дитину в жорсткі рамки.

3. Намагайтеся, щоб гра мала розвиток. Уміти почати гру також важливо, як і вміти припинити, або перевести її в інше русло. Якщо ви помічаєте, що дитина вже кілька тижнів грає в одну і ту ж рольову гру, наприклад, в магазин, при цьому гра не має розвитку, і він прокручує одні й ті ж сюжети - пора втручатися. Для початку необхідно допомогти розвинути гру, змінити ігрову ситуацію, додати, наприклад, нових героїв. Можна стати директором магазину, і оголосити про те, що в магазині відкривається новий відділ, в якому будуть продаватися свіжі хлібобулочні вироби. Запропонуйте дитині почати випікати хліб, булочки, тістечка. Так ви залучите дитину в іншу ситуацію.

Консультація 3. «Сюжетно-рольова гра як форма пізнавальної діяльності дітей середньої групи»

Як зауважив видатний радянський педагог-новатор Сухомлинський В.А., гра - це надзвичайно важлива діяльність у всебічному розвитку дитини. Саме завдяки їй діти отримують первинні. соціально-комунікативні навички взаємодії з оточуючими їх людьми.

У зв'язку з цим варто підкреслити, що саме від сукупної діяльності педагогів і батьків залежить ефективність засвоєння цих здібностей у дітей дошкільного віку. Спільна праця дозволяє не тільки ефективно проводити сюжетно-рольові ігри, але і закріплювати отримані знання і навички.Тим самим це допомагає дитині швидше і успішніше пройти процес соціалізації в сучасному суспільстві.

Для дітей 4-5 років гра є не просто дозвіллям, а й головним видом діяльності. В процесі якої в дитини закладаються основи його характеру, творчі, пізнавальні, соціально-комунікативні та

інші навички. Саме тому так важливо в цьому віці приділяти особливу увагу дитині, чуйно стежити за його всебічним розвитком і при необхідності своєчасно коригувати небажані відхилення. Тобто основне завдання педагога і батьків полягає в тому, щоб спільними зусиллями ненав'язливо спрямовувати дитини в позитивному напрямку. У цьому віці у дитини особливо проявляється інтерес до наслідування діяльності дорослих, тому надзвичайно необхідно подавати гідний приклад своїм дітям, шкідливі звички та інші негативні наслідки сучасних реалій необхідно вирубати від відома дітей. Дитина повинна розвиватися в доброй, теплій і повністю позитивній атмосфері. В цьому випадку, діти, дорослішаючи, будуть прагнути до створення подібного життя, відкидаючи всі негативні тенденції 21 століття.Не можна забувати про те, що в 4-5 років діти як ніколи допитливі, їм цікаво абсолютно все.Завдання педагога і батьків в тому, щоб підтримувати і перебільшувати цей інтерес і ні в якому разі не пригнічувати його. Очевидний взаємозв'язок - дитині необхідно знати все, а батьки і педагоги всіляко прагнуть до всебічного розвитку дітей. Ці завдання можна і потрібно з'єднати через проведення і закріплення підсумків сюжетно-рольових ігор. В процесі яких, дитина поступово починає сприймати себе як особистість, враховувати інтереси оточуючих його людей, усвідомлювати себе як невід'ємну частину соціуму. В деякій мірі можна сказати так, в грі діти вперше в своєму житті починають управляти власними інтелектуальними та фізичними силами.

Також з часом формується і почуття відповідальності за свою діяльність, скоєні вчинки і їх наслідки. Дитина починає усвідомлено обирати ту чи іншу роль в грі, застосовуючи її потім і в повсякденному житті.

Сюжетно-рольові ігри дозволяють дитині уточнити, поглибити, розширити свої знання, розвинути себе як особистість і придбати перший досвід різноманітної взаємодії з оточуючими його людьми, як з дорослими, так і зі своїми однолітками. Спільна праця вихователів і батьків закріплює позитивні основи для подальшого всебічного розвитку особистості дитини.

Додаток 1

Моделі

до сюжетно-рольових ігор

Модель до сюжетно-рольової гри

«Дитячий садок»

Модель до сюжетно-рольової гри

«Будівельники»

Модель до сюжетно-рольової гри

«Перукарня»

Модель до сюжетно-рольової гри

«Сім’я»

Модель до сюжетно-рольової гри

«Лікарня»

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Використана література:

    Артемова Л. В. Розвиток теорії та практики дитячої гри. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 7.

    Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О.П. та ін. – К.: Видавництво, 2012. – 26 с.

    Бурова А. Організація ігрової діяльності (методичні рекомендації). // Дошкільне виховання. – 2007. – № 10. – С. 8 – 13.

    Венгер Л.А., Мухіна В.С. Психологія - М.: Просвещение, 1988. - 336с.

    Ворожейкіна О.М. Театр у ДНЗ / уклад. О.М. Ворожейкіна. – Х.: Вид.група «Основа», 2013. – с. 191.

    Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка. // Вопросы психологии. – 1996. – № 6.

    Гра дошкільника / під ред. С.Л. Новосьолової. - М.: Просвещение, 1989. 284 с.

    Дошкільна педагогіка / під ред. В.І. Ядешко. - М.: Просвещение, 1978. - 321 с.

    Дошкільна психологія: Навчальний посібник К.: Центр учбової літератури, 2007. 392 с.

    Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424с.

    Закон України «Про дошкільну освіту»

    Менджрітская Д.В. Вихователю про дитячу гру - М.: Просвещение, 1982. - 210 с.

    Керівництво іграми дітей у дошкільних установах / під ред. М.А. Васильєвої. - М.: Просвещение, 1986. 109 с.

    Короткова Н. А. Сюжетно-рольова гра старших дошкільників. / / Дитина в дитячому саду. - 2006. - № 2. - С. 84 – 87

    Короткова Н. А. Сюжетно-рольова гра старших дошкільників. / / Дитина в дитячому саду. - 2006. - № 3. - С. 81 – 85

    Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. − 255 с.

     Кравченко Т. В. Сутність характеристики соціалізації. // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3. – С. 11 – 19.

    Кузьменко В. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 9.

    Щербакова Є.І. Формування взаємин дітей у 3 -5 років у грі. - М.: Просвещение, 1984. - 78 с.

    Методичні рекомендації до програми виховання і навчання в дитячому садку / під ред. Л.В Русскова. - М.: Просвещение 1986. - 280 с.

    Поніманська Т. Дитина в соціумі: робота за освітньою лінією / Т. Поніманська // Дошкільне виховання, 2012. – № 9. – С. 8–11.

    Смирнова Є.І. Сучасний дошкільник: особливості ігрової діяльності. / / Дошкільне виховання. 2002. - № 4. - С. 70 – 74

    Козирская І. Н. Румянцева Л.Є. Методика організації та проведення наукових досліджень з психолого-педагогічних дисциплін. - Караганда, 2006 .- 122 с.

ВИКОРИСТАНІ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

161

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.