Значні зміни в сучасному українському суспільстві, що відбуваються внаслідок його трансформації, максимально актуалізують роль і значення соціально-психологічних факторів діяльності людини. Відтак вивчення особливостей і можливостей особистості, умов цілеспрямованого впливу на розвиток її творчих потенцій стали предметом аналізу багатьох галузей наукового знання, зокрема – філософії, соціології, педагогіки та соціальної психології.
Як відомо, проблемі соціально-психологічної взаємодії особистості і суспільства, функціонування особистості у великих і малих соціальних групах, пошукові дієвих методів впливу на процес соціалізації особистості присвячували наукові розвідки як західні (Ч. Кулі, Г. Мід, Дж. Морено, Г. Тард, Дж. Хоуманс), так і російські та українські психологи (А. Асмолов, Г. Андреєва, О. Донцов, Є. Кузьмін, Р. Кричевський, Р. Немов, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, А. Петровський, М. Пірен, А. Свенцицький, О. Шорохова) [1, с. 4].
Останніми десятиліттями людство пережило значну кількість великих катастроф, що були результатом введення нових технологій та злочинного або некомпетентного ставлення до їх застосування. Це спричинило суттєві екологічні зміни та загибель людей. Серед таких катастроф варто відзначити аварії на хімічних заводах у Швейцарії, Німеччині, Італії, Індії, на американській атомній станції Три-Майл-Айленд, українській атомній станції у Чорнобилі, чисельні залізничні, автомобільні та авіаційні катастрофи. Достатньо відзначити, що за даними ВООЗ (без врахування великих аварій та катастроф), лише на автошляхах світу щорічно гине 300 тисяч і отримують ушкодження близько 8 мільйонів людей.
