«НАТО у новітній історії: український контекст»

Організація Північноатлантичного договору, також Північноатлантичний альянс або НАТО  (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord — OTAN)  Доповідач: студентка І курсу, групи АР-12 Глущенко Вероніка

План доповіді: Історія та передумови виникнення НАТО; Структура організації; Роль Північноатлантичного альянсу в миротворчих операціях та операціях з підтримання миру; Загрози та виклики, що постають перед НАТО – боротьба з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення; Перспективи розвитку організації: партнерство і співпраця.

Причини, що зумовили виникнення НАТО: Післявоєнна радянська експансія у Східній Європі; Загроза агресії СРСР щодо західноєвропейських країн; Політика «подвійного стримування»; Зростання масштабів «холодної війни» (капіталізм VS соціалізм; гонка озброєнь).

Історичні передумови створення альянсу Вашингтонський договір про створення Північноатлантичного альянсу як військово-політичного союзу (4 квітня 1949 р.)

Отже, НАТО – це… Міжнародна міжурядова організація; Військово-політичний союз 28 держав Пн. Америки та Європи; Форум, в рамках якого проводяться спільні консультації щодо проблем та приймаються рішення з політичних та воєнних питань, що стосуються їх безпеки.

Держави – учасниці організації Бельгія Велика Британія Данія Канада Ісландія Італія Люксембург Нідерланди Норвегія Португалія США Франція

Цілі та завдання організації Завдання – захист свободи та безпеки всіх її членів як політичними, так і військовими засобами (ст. 51 Статуту ООН: «…невід’ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону»); Принцип – спільність зобов’язання і загальне визнання суверенними державами необхідності співпрацювати на основі неподільності безпеки його членів. Основні спеціальні завдання: забезпечення в Європі умов стабільної безпеки; проведення консультацій; забезпечення стримування та захисту від агресії; запобігання конфліктам та врегулювання криз; розвиток партнерства, співробітництва та діалогу з іншими країнами.

Військова структура НАТО Військовий комітет – вищий військовий орган НАТО; радник з військових питань; регулярно проводить засідання на вищому рівні. Функції: Надання рекомендацій та порад щодо ведення військової політики та стратегії; Розробка рекомендацій щодо здійснення колективної оборони; Розробка напрямів військової діяльності; Відповідальність за загальне управління військовими справами; Допомога у розробці стратегій, моніторинг військової потужності інших країн; Рекомендації та консультації під час криз та політичного напруження. Верховні командувачі НАТО (SCs): Верховний командувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR); Верховний командувач об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації (SACT). Функції: Загальне керівництво військовими справами; Дорадча допомога Військовому комітету; Обмін інформацією. Командна структура НАТО: Командування об’єднаних збройних сил НАТО з питань операцій (АСО) – планування і виконання усіх операцій, ухвалених Північноатлантичною радою; Командування об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації (АСТ) – трансформація військових можливостей і засобів НАТО з метою пристосування їх до нових вимог та забезпечення збройних сил; виконання усіх військових завдань.

Боротьба з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення Теракт 11 вересня 2001 р. Військова концепція НАТО щодо захисту від тероризму (Празький саміт, 2002) готовність Альянсу допомагати, захищати від терористичних нападів, стримувати і запобігати нападам, спрямованим проти населення, території, інфраструктури і збройних сил країн Альянсу, зокрема через дії проти терористів та тих, хто їх укриває; надавати допомогу національним урядам у подоланні наслідків терористичних нападів; підтримувати операції Європейського Союзу чи інших міжнародних організацій або коаліцій, в яких беруть участь держави НАТО; розгортання збройних сил там і тоді, коли цього вимагатиме виконання таких місій.

Співпраця з країнами Середземноморського регіону і Близького Сходу Негативні тенденції врегіоні Принципи співпраці з НАТО Середзем-номорськаініціатива Збільшення нелегальної еміграції; Територіальнісуперечки в регіоні; Проблема обмеженості ресурсів; Можливість розповсюдження ядерної зброї в регіоні; Міжнародний тероризм. Не-дискримінація Індивідуальність підходу Двостороннє залучення Не-нав’язування Взаємність Різноманітність Стамбульська ініціатива Продовження насильницьких дій екстремістів; Тліючеарабо-ізраїльськенапруження; Політика іранського уряду щодо ядерної програми; Тероризм

Співпраця з країнами Південно-Східної Європи Країни-учасники Мета Напрямки розвитку Албанія БосніяіГерцеговина Болгарія Греція Македонія Молдова Румунія Сербія Словенія Туреччина Угорщина Хорватія Чорногорія Повнаінтеграція,згуртованістьірозвитокПівденно-СхідноїЄвропидляактивноїірівноїучастікраїнрегіонууєвропейськихіглобальнихекономічних,політичнихісоціальнихпроцесахйстворенняструктур дляздійсненняцихпроцесів. Пакт стабільності для Південно-Східної Європи— міжнародний документ, підписаний 10 червня 1999 року, спрямований на стабілізацію країн балканського півострова за допомогою заходів у галузях демократизації, реконструкції економіки та безпеки. Пакт Стабільності є ініціативою Європейського Союзу, що здійснюється під егідоюОБСЄ.

Цільовий план Україна-НАТО З метою забезпечення співробітництва Україна-НАТО в рамках Плану дій Україна-НАТО, прийнятого на засіданні КУН в рамках Празького саміту 22 листопада 2002 р., щорічно розробляються Цільові плани Україна-НАТО. На цей час забезпечено реалізацію вже п’яти Цільових планів (2003-2007 рр.). ЦП-2007 (затверджений Указом Президента України № 535 від 18.06.07) містив 278 заходів. У цілому із278 заходів ЦП-2007 виконано повністю – 204, виконано частково - 57, не виконано - 12 заходів. Термін виконання 5 заходів перенесено на поточний рік. Таким чином, за звітний період виконано повністю 73,3 % заходів ЦП-2007. У грудні 2007 року було завершено міжвідомче погодження проекту Цільового плану Україна-НАТО на 2008 рік (ЦП-2008) у рамках Плану дій Україна-НАТО. Проте, з огляду на зміни складу Уряду України, проект ЦП-2008 пройшов процедуру повторного погодження причетними міністерствами і відомствами України, та був переданий на розгляд Кабінету Міністрів України. З урахуванням досвіду, отриманого в минулому та попередніх роках Уряд України спрямовуватиме зусилля виконавчої влади у 2008 році на забезпечення належного виконання заходів ЦП-2008 та на більш тісну співпрацю з Організацією Північноатлантичного договору з метою реалізації євроатлантичних прагнень нашої держави. Цільовий план формується на основі пропозицій міністерств і відомств, які містять конкретні завдання в різних сферах, таких як внутрішньополітичні питання, зовнішня та без пекова політика, реформування структур безпеки та оборони, інформування громадськості, інформаційна безпека, а також економічні та правові питання. Зобов"язання України згідно з цим документом мають політичний характер. Для виконання цілей і завдань, передбачених ЦП, залучено понад 50 профільних міністерств та відомств України. Практичне співробітництво Україна-НАТО