ВСТУП
Сучасна освітня парадигма передбачає навчання школярів в умовах наявності в них високого пізнавального інтересу. Тільки в цьому випадку гарантується повноцінне засвоєння знань, формування вмінь і навичок, відкривається шлях до творчості [3]. Школа має не тільки забезпечити дітей певним обсягом знань, умінь і навичок, а й виховувати в них потяг до пізнання, самовдосконалення, вміння самостійно добувати знання.
Проблема розвитку пізнавального інтересу учнів не є новою в психології і педагогіці. Цю тему розробляли відомі класики педагогічної науки Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, Л. М. Толстой та ін.
Вже на початку XX ст. у педагогіці сформувалася думка про те, що пізнавальний інтерес і є тією основою навчання, яка забезпечує високу результативність навчального процесу.
Психологічні аспекти формування пізнавального інтересу розробляли як вітчизняні вчені (А. М. Леонтьєв, Б. Г. Ананьєв, Н. Г. Макарова, В. О. Крутецький, Д. Б. Ельконін), так і провідні закордонні вчені (І. Гербарт, В. О. Остерман, Т. Ліпс, О. Вільман, К. Ізардтаін.). Питання класифікації інтересів досліджували (Н. Г. Морозова, В. О. Крутецький, А. Г. Ковальов і ін.), основні характеристики інтересу (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, О. К. Дусавицький та ін.).
