Сучасний навчальний простір характеризується тим, що його головним змістом є моральний інтелект і розвиток майбутніх громадян у розрізі гуманістичних пріоритетів та цінностей людини , осмисленні того, що людина – творець духовних і матеріальних благ, носій цивілізації, її духовного і матеріального поступу.
Одне з актуальних та найголовніших завдань сучасної школи — пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчальним матеріалом , підвищення їхньої розумової та творчої активності, виховувати школяра як життєво й соціально компетентної особистості, яка здатна здійснювати самостійно свій вибір і приймати реальні та відповідальні рішення в різних ситуаціях їхнього життя , вироблення вмінь практичного і творчого застосування отриманих знань. Це означає, що ми вчителі, маємо орієнтуватися на використання педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання та уміння з навчальних предметів, а й розвивалися різнобічні якості учня, такі , як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо й креативно виконувати різноманітно різнобічні завдання. Пізнавальна активність та зацікавленість на рівні структурної спрямованості особистості свідчить про те, що учень охоче та з захопленням засвоює ту чи іншу інформацію, більше того — має міцну потребу в якісній новій пізнавальній діяльності, стійкі та сильні мотиви цієї діяльності. Отже, нам потрібно формувати в учнів не лише вузько навчальні, а й широко, різнобічно пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості до зацікавленості. В. Сухомлинський писав, що саме від нас, дорослих, залежить, чи відчує дитина романтику, красу пізнання. Практика показує, що найефективнішим навчання стає тоді, коли учень виявляє максимальну активність, а вчитель виконує роль консультанта та фасилітатора - допомагає їм самостійно робити висновки та узагальнення, спираючись на їхній життєвий досвід і ніколи не « замикає» навчання на собі.
