і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Арт-терапія в роботі з підлітками і старшокласниками. Шлях до мети
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і

мистецтва

Кафедра дошкільної і початкової освіти

Реферат на тему:

Методика розвитку творчих здібностей

на заняттях з малювання

Підготувала:

Студентка 3 курсу

Групи ДО(2)

Луценко Ірина

Черкаси – 2016

Зміст:

Вступ………………………………………………………………...………..3

1. Особливості розвитку творчості у дітей……………………………...5-12

2. Методика знайомства дітей з декоративно-прикладним мистецтвом……………………………………………………..12-16

3. Розвиток творчих здібностей дітей на заняттях з образотворчої діяльності…………….………………......….14-16

Висновки………………………………………………..…...…………..….17

Список використаної літератури……………………………………….....18

Вступ

Пізнання себе і навколишнього світу відбувається через почуття. Тому так важливо навчити малюка бачити, чути, відчувати, розуміти цей світ, сприймати його як диво.

Поняттям «творчість» позначають притаманну лише людині діяльність, у якій народжується якісно нове, відмінне, неповторне, оригінальне, унікальне. Дошкільняті властива підвищена пізнавальна активність, емоційна сприймальна чутливість, образне мислення, бо саме в цьому віці інтенсивно розвиваються уява, фантазія і пам’ять. Дитина здатна не лише сприймати красу довкілля й певним чином по-своєму відтворюють її, вона прагне також розкритись у власних природних здібностях, індивідуально-особистісних рисах, самореалізуватися. Тож образотворча діяльність допомагає їй у цьому.

Творчість в образотворчій діяльності дошкільника - це здатність знаходити ідеї в складних, незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети; здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з елементами інтеграції видів образотворчої діяльності, - результатом чого є власний художній твір.

1. Особливості розвитку творчості у дітей

Творчість – це завжди творення нового оригінального продукту. Повноцінну творчу діяльність може здійснювати людина, що володіє оптимально розвиненим загальним інтелектом. Оптимальний інтелектуально-мотиваційний розвиток – необхідна умова успіху творчої діяльності. Так, Д. Богоявленська розглядає творчість як особистісну рису, в основі якої лежить прагнення, не стимульоване ззовні, виходити за рамки даного завдання, тобто мова йде про вияв внутрішньої пізнавальної мотивації. Для творчої особистості властива орієнтація не на результат, а на процес; характерне пізнання заради пізнання [].

В умовах гуманізації суспільства зростає соціальна роль творчої особистості, здатної активно мислити, шукати, отримувати й використовувати зібрану інформацію. Одним із пріорітетних напрямів виховання юної особистості є розвиток її творчості. Цей процес складний і суперечливий. Потреба щодо виховання та розвитку творчої людини взагалі й дитини зокрема вже давно цікавить дослідників різних галузей науки (філософії, естетики, психології, педагогіки, літератури). Науковці називають творчою таку роботу дитини, коли вона створює оригінальний продукт (інтелектуальний, художній чи предметний) і при цьому здійснює певний пошук або дослідження, комбінуючи, переносячи знайомі способи дій, вдаючись до нових підходів у вирішенні та виконанні завдань [].

Дуже важливо у молодшому шкільному віці у навчально-виховній діяльності, що має характеризуватися творчою направленістю, розвинути такі показники творчого мислення як, швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість. Швидкість думки – це кількість ідей, що виникають за одиницю часу. Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті можна використовувати в іншому. Гнучкість – це добре розвинутий навик переносу (траспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику та парадоксів. Оригінальність – здатність до генерації ідей. За перші три-чотири роки навчання у школі прогрес у розумовому розвитку дітей є досить помітним. Початок цього віку пов’язаний на думку Л. Виготського та Ж. Піаже [3] із домінуванням доопераційного мислення, а кінець – з переважанням операційного мислення у поняттях. У цьому віці досить добре розкриваються загальні та спеціальні здібності дітей, що дозволяє проводити ґрунтовну роботу щодо сприяння розвитку цих здібностей. Допитливість – здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового. Загальні здібності проявляються у швидкості набуття дитиною нових, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу. Саме ці показники є визначальними для формування творчої особистості, яка здатна генерувати нові, оригінальні ідей, шукати альтернативні шляхи виходу з проблемних ситуацій. Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити усе до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією [1]. Вони стають передумовами для подальшого повноцінного розвитку особистості, дозрівання її психічних функцій.

Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності виявляються з п'ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчать спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експерементувати тим ґрунтовніше підготують її до прояву власне творчих здібностей. Творчість багато в чому визначється вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про наволишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховути різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань [].

2. Методика знайомства дітей з декоративно-прикладним мистецтвом.

На думку педагога Л. М. Шульги (м. Запоріжжя), малювання – благодатна діяльність для виховання почуттів. Передусім тому, що майже всі діти люблять малювати. А ще тому, що це продуктивна діяльність, яка дає дитині змогу відтворити на аркуші паперу світ своїх почуттів і думок. Ось чому головним завданням організації зображувальної діяльності Л. М. Шульга вважає виховання естетичних почуттів, розвиток творчих здібностей, а допоміжним - навчання технічних прийомів [4, с. 23].

Л. М. Шульга пропонує близькі за метою і змістом заняття об’єднувати в єдиний цикл. Зазвичай він складається з 3-4 занять. Його завдання - занурення в певну тему. Перше заняття - ознайомлення. Воно несе велике емоційне і інформаційне навантаження. Тема має здивувати, зацікавити й захопити малят. На другому і третьому заняттях діти здобувають певний досвід з теми й оволодівають прийомами і технікою малювання. Це вже навчальні заняття. Навчання носить м’який, ознайомлюючий характер. Діти дізнаються про різні техніки і прийоми малювання, самостійно обирають прийоми для здійснення свого задуму. Останнє заняття циклу - творче. Воно дає змогу осягнути всю тему і пропустити її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.

Необхідною умовою успіху є творча атмосфера на занятті з малювання. Саме тому бесіди під час занять відбуваються у вільній формі. Висловлюються всі, хто бажає. Традиція «піднятої руки» відійшла в минуле. Дошкільнята повинні впевнитись, що «неправильних» фантазій не буває, дорослий повинен зрозуміти і прийняти кожну знахідку дитини, кожне її відкриття.

Які ж методи і прийоми на думку Л. М. Шульги, сприяють розвитку дитячої творчості, активізують уяву дошкільнят?

Прийом «занурення в картину». Якщо необхідно навчити дітей малювати пейзаж, попередньо розглядаємо картини відомих художників. Дітям пропонується уявити себе на тому місці, яке зображене, вдихнути аромат трав, квітів або осіннього листя; підставити долоні і відчути палючо-жарке сонце, холодний вітерець, послухати спів пташок, пісню вітру. Все це супроводжується поетичним словом, слуханням музики. Діти вдивляються в картину, починають розуміти мову фарб. І фарби відкривають їм секрети природи. Так, виявляється, жовті фарби сніговому килиму подарувало саме сонце. Його промені розмовляють з сніжинками. І в цій розмові сонце віддає свою теплу жовтизну снігу, а той свої холодні білі барви дарує сонцю. При такому сприйманні дитина пізнає не тільки зміст твору живопису, а й таємниці навколишнього світу. Так барви «озвучують» картину, створюючи настрій і викликаючи почуття. А музика, навпаки, може малювати в уяві дитини кольорові образи. Прослуховування музичного твору викликає у дітей яскраві почуття, відкриває їм таємниці взаємодії звуків і барв [2, с. 14].

Фарби, пензлі, папір, олівці для дошкільнят не просто засоби зображення. Вони - добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан душі маленького художника.

Щоб діти краще зрозуміли цих нових друзів, проводяться заняття-знайомства. При першій зустрічі малят з пензлем ми розкриваємо таємницю його життя. Розповідається, що колись це була тендітна гілочка дерева, яку живили соки землі і промені сонця. А ніжний ворс подарувала пензлику весела жвава білочка, а може, й інша лісова тварина з пухнастим хутром. Життя пензлика продовжується, коли його бере художник. Пензель відчуває тепло рук людини, її прагнення і бажає допомогти їй. Розкриваємо дитині азбуку взаємин: пензель тонко реагує на те, в якій частині до нього торкаються пальці, на положення руки, як нахиляють його до паперу.

Дитина обстежує пензель, торкається ворсом своєї щоки, аби відчути його ніжність і м’якість, «малює» ним у повітрі, тримаючи спочатку за металевий наконечник, а потім за середину. Дорослий пропонує простежити як змінюється пензель при цих рухах, коли він стаз більш рухливим, чутливим. Після такого знайомства пензель оживає для дитини. Тендітний пензлик не любить галасу і крику. Коли малюк торкається ворсом щоки, він чує у відповідь: «Здрастуй, я на тебе дуже чекав!». Після цих слів дитина не здатна зробити пензлику боляче [3, с. 45].

Перші зустрічі складають цілий цикл занять. Діти дослухаються до аркуша паперу, влаштовують йому побачення з водою, пізнають таємниці гуаші й акварелі, гостюють у королівстві олівців.

Цінність цих зустрічей не лише в тому, що в дитини формується особливе поетичне ставлення до приладдя художника, яким вона буде користуватися, а в тому, що вона починає небайдуже ставитися до всього, що її оточує. Спокійне, добре, трохи казкове спілкування не залишить малюка байдужим, допоможе йому чутливіше реагувати на зовнішній світ, сприймати його.

Пропонується також прийом «оживлення» речей, об’єктів, які малюємо. Це значить, що герої малюнку «оживають», розмовляють, з ними трапляються різні пригоди. Або ж героїв «оживляють» самі діти. Наприклад, малюємо яблуко. Діти слухають музику, під неї висловлюють свої фантазії про те, ким було яблуко у дитинстві, як росло і змінювалось, які друзі були у яблука, хто зняв яблуко з гілки? Тобто, разом придумуємо казку, в якій герої розповідають про себе, свої звички, друзів, бажання.

При малюванні натюрмортів корисно викликати у дітей асоціації. Наприклад: груша - жовта, м’яка, значить, солодка; яблуко жовто-зелене, тверде, блискуче - значить кисле.

При сприйнятті натури, звертається увага на її характерні особливості. Наприклад, малюємо гарбуз. Жовті боки говорять про легку, веселу вдачу, піднятий хвостик про піднесений, веселий настрій [3, с. 45].

Цікаві дітям заняття, де вони мають можливість виражати свої почуття емоціями, мімікою, жестами, рухами. Необхідно дати дітям свободу, нехай кожен уявить себе пташкою, сонцем, листочком, сніжинкою, розповість який він. Тоді малюкам легше передати в малюнку все те, що схвилювало і вразило.

Також Л.М. Шульга великого значення надає роботі з кольорами. Діти малюють барви літа, осені, зими, весни, барви дощу; вчаться визначать зв’язок між настроєм, музикою і кольором. У дошкільнят розвивається здатність виражати настрій спокійною інтонацією, словом, жестом, танком, фарбою («барви спокою»). Яка фарба не весела і не сумна? Не холодна і не тепла? (зелена). Діти «перетворюються» на зелену фарбу і показують її настрій на своєму обличчі.

Важливо щоб дитяче сприйняття супроводжувалось схвилюванням, здивуванням, радісною увагою, отримуючи при цьому естетичний смак і сенсорний досвід.

3. Розвиток творчих здібностей дітей на заняттях з образотворчої діяльності.

Основна ідея – «малювання» – діяльність, що сприяє появі й розвитку почуттів. Вона полягає в тому, що діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання.

Головне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, допоміжне – навчання технічним прийомам. Що більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, то повнішими будуть уявлення і глибшим – пізнання.

Художня діяльність – провідний спосіб естетичного виховання дошкільнят, основний засіб художнього розвитку дітей із самого раннього віку.

Одним із прийомів, спрямованих на створення умов для творчого самовираження дитини, є організація роботи з дітьми із застосуванням способів нетрадиційного малювання.

На заняттях з образотворчої діяльності нетрадиційні техніки зображення використовуються рідко, не враховується їх корекційна значущість, між тим, застосування нетрадиційних технік сприяє збагаченню знань і уявлень дітей про предмети і їх використання; матеріали, їх властивості, способи дій з ними.

Нетрадиційна техніка не дозволяє копіювати зразок, що дає ще більший поштовх до розвитку уяви, творчості, самостійності, ініціативи, прояву індивідуальності.

Дитина отримує можливість відобразити свої враження від навколишнього світу, передати образи уяви, втіливши їх за допомогою різноманітних матеріалів у реальні форми.

Враховуючи важливість існуючої проблеми в розвитку творчості в ранньому віці, звернемося до розгляду та використання в педагогічній діяльності нових підходів до вирішення цього питання.

Основними формами організації навчального процесу є фронтальні заняття та гурткова діяльність. На відміну від основних занять, обмежених програмним змістом і часом, на яких іноді важко здійснювати індивідуальний підхід, відзначати творчі прояви дошкільнят, гурткові заняття можна побудувати так, щоб було цікаво і дітям, і педагогу.

Для того щоб зображувальна діяльність на заняттях проходила найбільш ефективно, потрібно дотримуватися принципу інтегральності, який полягає в тому, що дітям пропонуються теми занять, які можуть поєднати різні галузі науки, мистецтва.

Також слід створити психологічні умови, щоб сформувати у дитини почуття власної безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими їх творчих починань.

Обов'язково необхідно використовувати ігрові прийоми, казкові образи, ефект несподіванки, і, звичайно, не слід забувати про наявність матеріалів для творчості і можливість у будь-яку хвилину діяти з ними.

Для розвитку дитячої творчості можна застосувати наступні методи навчання:

1) інформаційно-рецептивний метод, який включає в себе прийоми розглядання та показу зразка вихователя;

2) репродуктивний метод, спрямований на закріплення знань і навичок дітей. Це метод вправ, доводить навички до автоматизму. Він включає в себе прийом повтору, роботи на чернетках, виконання формоутворюючих рухів рукою;

3) евристичний метод, який спрямований на прояв самостійності в якому - або моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частина роботи самостійно;

4) дослідницький метод, що розвиває у дітей не тільки самостійності, але й фантазію і творчість. Педагог пропонує самостійно виконати не яку - або частина, а всю роботу.

Але, слід зауважити, що багато в чому результат роботи дитини залежить від його зацікавленості, тому на занятті важливо активізувати увагу дошкільника, спонукати його до діяльності за допомогою додаткових стимулів. Такими стимулами можуть бути:

- гра, яка є основним видом діяльності дітей;

- сюрпризный момент - улюблений герой казки або мультфільму приходить в гості і запрошує дитини відправитися в подорож;

- прохання про допомогу, адже діти ніколи не відмовляться допомогти слабкому, їм важливо відчути себе значущими;

- жива, емоційна мова вихователя.

Дитині необхідно допомогти навчитися різним способам малювання, дати поняття про різних техніках зображення.

Далі звернемося до розгляду різних способів малювання, передбачають доступне використання нетрадиційних матеріалів, які дозволять розширити творчі заняття вихователів з дітьми, урізноманітнити розвиваюче середовище, дизайн груп і дитячого садка.

Кожна з цих технік - це маленька гра. Їх використання дозволяє дітям відчувати себе розкутіші, сміливіші, безпосередні, розвиває уяву, дає повну свободу для самовираження.

Для кожного віку дотримуємося різних варіантів прийомів нетрадиційного малювання, починаючи від простого і поступово переходячи до більш складного.

Так для дітей молодшого дошкільного віку підходить пальцевий живопис. Якщо говорити науковою мовою, це один із видів нетрадиційних технік малювання, який представляє собою малювання фарбами за допомогою пальців (одного або декількох) або всієї долоні.

Автором картини може стати будь-яка людина, не залежно від віку, статі, професії та соціального статусу. Розкриття творчих здібностей йде в обхід свідомості людини по короткому шляху - «серце - кінчики пальців».

Наукою доведено, що пальцева живопис має терапевтичний ефект. Це, безумовно, так, творчі люди менше хворіють, легше справляються зі стресовими ситуаціями, так як під час творчого акту відбувається трансформація негативних думок і емоцій у творчі почуття, які знаходять матеріальне втілення в картині. Терапевтичний ефект спостерігається не тільки в момент створення полотна (нормалізація пульсу і артеріального тиску, антистресовий ефект, гармонізація внутрішнього стану), але і в подальшому, будучи потужною позитивною домінантою.

Як запевняють психологи, у дитини цей процес стимулює розвиток свободи думки, уяви. Діти більшою мірою прагнуть заявити про себе, показати своє «Я» оточуючим, долати перешкоди і вирішувати різноманітні проблеми.

В процесі роботи активізується розвиток психічних процесів, вдосконалюється моторика (диференціюються дрібні рухи пальців, кисті), зорово-рухова координація, розкривається творчий потенціал дітей.

Існує кілька прийомів малювання у техніці пальцевої живопису: малювання ребром долоні, долонькою, пальчиком.

Дітей середнього дошкільного віку можна знайомити з більш складними техніками.

У цьому віці вони легко справляються з малюванням методом стусана.

Для цього достатньо взяти будь-який предмет, наприклад ватяну паличку, опустити в фарбу і точним рухом зверху вниз робити тички на альбомному аркуші, у відповідність до задуманого рисунка.

Змішана техніка малювання різними матеріалами. Основна мета – ознайомитися з властивостями і особливостями матеріалів. Задуманий сюжет виконується восковими олівцями (крейдою). Потім поверх малюнка наноситися акварель. Акварельні фарби скочуються з малюнка, і він проявляється.

Восени, гуляючи з дитиною в парку, можна зібрати листя з різних дерев, що відрізняються за формою, розміром і забарвленням. Використовуючи техніку друку листям, можна створювати цілі картини - букети з листя, дерева, комах і тварин і т. д.

Ця техніка виконання хороша своєю різноманітністю прийомів. Якщо лист змастити фарбою тоном вище ніж фон, то відбиток вийде більш виразним. Прикладання чистого листика, дає плавні, м'які обриси.

Потрібно нанести на листок трохи фарби, покласти його забарвленою стороною вниз на чистий аркуш паперу і щільно притиснути, намагаючись не рухати, інакше зображення вийде змащеним.

Акуратно взяти листок за держак і плавним рухом вгору поступово відклеїти його з альбомного аркуша. Коли малюнок заповниться відбитками листочків, пензлем домалювати відсутні деталі.

У старшому дошкільному віці діти можуть освоїти ще більш важкі техніки, такі як кляксография, коли у відбитку звичайної плями можна побачити різноманітність сюжетів і образів.

Далі слід запропонувати техніку монотипії (отримання зображення шляхом переведення його з однієї поверхні на іншу, тобто відбиток зображення).

Монотипія - унікальна техніка, яка поєднує в собі якості естампу (відбитка на папері з друкованої форми - матриці), живопису і малюнка. Її можна назвати і графічної живописом, і мальовничою графікою.

Щоб намалювати картину в техніці монотипія, потрібно нанести фарби на гладку рівну поверхню, слідуючи задуманого сюжету. Робити це потрібно вільно і розкуто. Необхідно працювати швидко, щоб фарба не встигла висохнути до часу друку. Коли картина готова, на розписану поверхню накладається білий аркуш паперу і акуратно притискається руками, потім його ретельно розгладжують.

Тепер потрібно акуратно зняти лист з поверхні. Робити це можна в одне плавний рух, або кілька, відриваючи плавними ривками, кожен раз припускаючи лист назад. Виходить дуже несподіваний ефект – немов зображення складається з декількох шарів.

Коли відбиток злегка підсохне, його доповнюють кількома деталями – малюнками водоростей, камінців, найбільш яскраві плями кількома рухами перетворюють у морських рибок.

Існує ще один різновид даної техніки - монотипія пейзажна, коли для її виконання аркуш паперу складається вдвічі. На одній його половині малюється пейзаж, на інший виходить його відображення в озері, річці (відбиток).

З задоволенням і неприхованим захопленням діти виконують малюнки у техніці граттаж (малювання на восковій основі).

Це спосіб виконання малюнка шляхом процарапування пером або гострим інструментом паперу або картону, залитих тушшю.

Надалі можна трохи урізноманітнити цю техніку і отримати кольоровий граттаж. Спочатку тонувати аркуш паперу з кольоровою аквареллю, а потім нанести віск і туш. Тоді штрихи будуть кольоровими. Хочете зобразити святковий салют? Тоді на папір слід нанести кольорові плями аквареллю, потім шар воску, шар туші. Тепер процарапать малюнок. І ось вже темне нічне небо розквітло червоними, зеленими, синіми вогнями.

Це лише декілька варіантів застосування нетрадиційних форм спільної діяльності дорослого і дитини.

Висновки

Граючи важливу роль у психічній діяльності людей, творчість є однією з універсальних здібностей, властивих людині.

Творчий процес - це справжнє диво - діти розкривають свої унікальні здібності і відчувають радість, яку їм приносить творення. Тут вони починають відчувати користь творчості і вірять, що помилки - це всього лише кроки до досягнення мети, а не перешкода, як у творчості, так і у всіх аспектах їхнього життя. Дітям краще вселити: «У творчості немає правильного шляху, немає неправильного шляху, є тільки свій власний шлях».

Список використаної літератури:

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / АПН України / О.Л. Кононко (наук.ред.та упоряд.). – 2-ге вид., випр. – К.: Світич, 2008. – 430 с.

2. Кокоткина О. Формирование личности ребенка в процессе ознакомления с искусством // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 2. – С. 14-16.

3. Корзун А.В. Веселая дидактика: элементы ТРИЗ и РТВ в работе с дошкольниками. – Мн.: Университетское, 2000. – С. 45.

4. Огурцова С. Формування естетичної культури у дошкільному дитинстві // Дитячий садок. – 2004. – №8. – С. 23-26.

5. Яценко А.В. Джерельце творчості. ТРВЗ / А.В. Яценко. – Х.: «Ранок», 2011. – С. 28.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    10.08.2018
  • Розділ
    Педагогіка
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    934
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    7
  • Номер матеріала
    WR300488
  • Вподобань
    0
Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
1000 грн
490 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь