Методичні рекомендації «Емоційне вигорання. Як зігрівати, але не згоріти?»

У публікацї розглядається психолого-педагогічна проблема професійного вигорання педагогів. Суть поняття «професійне вигорання педагогів» схарактеризовано як комплекс симптомів, які проявляються шляхом виснаження, формування негативних установок стосовно інших, розвитком негативного ставлення до себе, своїм професійних досягнень. Автором визначено складові професійного вигорання: емоційне виснаження, пов’язане з почуттям емоційного спустошення і втоми, яке виникає при надлишковому робочому навантаженні, коли емоційні ресурси особистості педагога є вичерпаними; деперсоналізація – тенденція розвивати негативне ставлення до особистості; редукція професійних досягнень, що виявляється в переживанні некомпетентності та неуспішності своєї діяльності. Конкретизовано стадії професійного вигорання педагогів: на першій стадії визначено рівні виконання функцій, довільної поведінки (забування певних моментів, тобто провали в пам’яті, збої у виконанні певних рухових дій); на другій стадії спостерігається зниження інтересу до професійної діяльності, потреби у спілкуванні, підвищена дратівливість; третя стадія – особистісне вигорання, якому характерна повна втрата інтересу до роботи та життя взагалі, емоційна байдужість, відчуття постійної відсутності сил, педагог прагне до самотності. Визначено чинники, що впливають на професійне вигорання педагогів: організація освітнього процесу, особливості професійної діяль-ності, робочі ситуації, комунікація, особистісні характеристики. Доведено, що педагогічне вигорання педагога є результатом складної взаємодії всіх цих чинників. Наведено класифікацію стресорів, що мають вплив на професійну діяльність педагога. Проведено порівняльний аналіз між професійним вигоранням вчителя і стресорами педагогічної професії. Визначено вплив професійного вигорання педагогів на перебіг педагогічного процесу та на розвиток особистості вихованця, як такий що заважає створенню фасилітаційної атмосфери у групі.