Матеріал до психологічних куточків в групових приміщеннях "Особливості психо-фізичного розвитку дитини".

Опис документу:
Описані фізичні та психологічні особливості дітей першого-сьомого року життя. Матеріал до психологічних куточків в групових приміщеннях дошкільного навчального закладу може бути використаний для просвіти батьків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Особливості

психо - фізичного

розвитку дитини.

Фізичний розвиток дітей

першого року життя.

Народжуючись, дитина фізично відокремлюється від матері. У перші дні постнатального життя вона робить крок назад у своєму фізичному розвитку - втрачає у вазі.

В перший рік свого життя дитина проходить 2 етапи розвитку:

1) новонароджений ( з моменту народження до 1-2 місяців) ;

2) немовляти.

Новонароджена дитина володіє невеликою кількістю безумовнорефлекторних форм поведінки, які пристосовані до зовнішнього середовища. Фізіологічним критерієм кінця новонародженості є поява зорового та слухового зосередження, можливості формування умовних рефлексів на зорові і слухові подразники. Швидке фізичне зростання немовляти сприяє активному розвитку його психіки.

Зріст зорової дитини - немовляти за перший рік його життя збільшується приблизно у 1,5 рази, а вага становить майже 9-10 кг. Немовля відрізняється від дорослого пропорціями тіла. Воно має порівняно велику голівку, що становить 1/4 всього тіла ( у дорослого - 1/8 ), короткі ніжки, що становлять 1/3 всієї довжини. У неї вже ріжуться молочні зубки. Дитина першого року життя багато може: вона ходить або намагається це робити. Інтенсивно розвивається нервова система. Вага мозку дитини кінця першого року життя складає 850 - 900 г. У неї швидко розвиваються аналізатори, зокрема їх мозкові частини, встановлюються зв'язки між різними ділянками кори, що відповідає збільшенню питомої ваги набутих реакцій у житті дитини.

Основні віхи фізичного розвитку немовляти та приблизні терміни їх виконання:

1 міс. - дитина піднімає підборіддя ;

2 міс. - піднімає груди ;

3 міс. - тягнеться за предметом ;

4 міс. - сидить з підтримкою ;

5 міс. - захоплює рукою предмети ;

6 міс. - захоплює рукою предмети ;

7 міс. - сидить без підтримки ;

8 міс. - сідає без допомоги ;

9 міс. – стоїть з підтримкою, повзає на животі ;

10 міс. - повзає, ходить тримаючись ;

11 міс. - стоїть без підтримки ;

12 міс. – ходить .

Фізичний розвиток дітей

другого року життя.

Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Встановлення зорових, м’язових та вестибулярних координацій є умовою сприймання простору та виникнення просторових уявлень. Закріплюється вертикальне положення тіла.

Зростають фізичні можливості малюка. Ходіння відіграє важливу роль у формуванні здатності дитини вправно рухатись, переборювати труднощі, підніматися, переступати через перешкоди. Збільшується арсенал довільних дій дитини . Навмисне наслідування - це важливий фактор у розвитку всіх форм активності дитини.

У фізичному розвитку дитини помітні значні зміни. Маса тіла в середньому досягає 12-13 кг, зріст 85 - 86 см. До кінця другого року у неї налічується 20 молочних зубів. У цьому віці підвищується працездатність нервової системи внаслідок чого збільшується час неспання. До 1року 6 місяців рекомендується дворазовий денний сон, час неспання збільшується до 4 годин, з поступовим переходом на одноразовий денний сон, час неспання вже становить 5-5,5 годин.

Умовні рефлекси на другому році життя дитини формуються швидше, але ще довго залишаються нестійкими. Це пояснюється надто малою для цього віку рухливістю нервових процесів.

Збільшується зріст та вага дитини. Закінчують різатись молочні зуби. Активний фізичний розвиток сприяє швидкому психічному розвитку дитини.

Фізичний розвиток дітей

четвертого року життя.

За перші три роки свого життя дитина встигає пройти величезний шлях у своєму розвиткові, і на кінець третього року вона вже готова піднятися на новий щабель дитинства.

Загальну картину фізичного розвитку чотирирічної дитини можна змалювати так: порівняно з першими трьома роками життя темпи росту уповільнюються, малюк не так швидко додає у зрості і вазі. Протягом року маса тіла збільшується на 1,5-2 кг, зріст на 5-7 см; у чотири роки маса тіла дитини становить близько 16,5 кг, зріст-102 см.

Маса тіла хлопчиків становить 13.7 -18.3кг, зріст 94.7-106 ,3 см. Відповідно у дівчаток - 14.9-19.3 кг, 98.7-107.1 см.

Саме з цього віку починається помітне накопичення м'язової сили, збільшується витривалість, зростає рухливість. Важливо звернути увагу на те, що кісткова система зберігає ще в окремих місцях хрящову будову ( кисті рук, кістки гомілки, деякі частини хребта ). Це свідчить про те, як важливо постійно слідкувати за правильним положенням тіла дитини під час сну тощо.

Нервова система малюка також найбільш вразлива і вимагає дбайливого ставлення до неї з боку дорослих.

Фізичний розвиток

дітей п’ятого року життя.

Темп фізичного розвитку зберігається і становить відповідно: зріст 107-109см, вага 18-18,5 кг. Вдосконалюється розвиток хребта, співвідношення розмірів різних його відділів до п'яти років досягає рівнів дорослої людини. Окостеніння кінцівок уповільнене, характерним є нерівномірний розвиток різних груп мускулатури ( інтенсивний розвиток мускулатури ніг щодо маси тіла є причиною високої рухової активності дітей ). Протипоказані силові вправи, потрібний постійний контроль за поставою, регулярна зміна пози в різних видах дитячої діяльності.

Продовжується розвиток системи дихання: воно стає грудним, об'єм легень 900-1060 см.куб. ( у хлопчиків більше, ніж у дівчаток ), частота дихання 23-26. Носові і легеневі ходи все ще вузькі, що обмежує доступ повітря. При найменшому порушенні режиму прогулянок на повітрі виникає кисневий голод ( збільшують глибину дихання біг та стрибки ).

Потребують охоронного режиму і голосові зв'язки дітей: співи, читання віршів мають тривати не більше 5 хвилин, при обов'язково піднятій голівці.

Для розвитку серцево-судинної системи характерні значні індивідуальні коливання: пульс 87-112 уд./хл.; частота дихання 19-29. Легко порушується ритм серцевих скорочень, настає втома серцевого м'яза при фізичних навантаженнях ( ознаки: почервоніння чи блідість обличчя, часте дихання, некоординовані рухи).

Особливості розвитку органу зору продовжують вимагати охоронного режиму: якість освітлення, постійний контроль за позою дитини ( особливо при розгляданні ілюстрацій, роботі з дрібними предметами та їх зображеннями, при використанні технічних засобів, малюванні олівцями ).

Підвищену вразливість має орган слуху дитини ( часті запалення ). Висока чутливість до шумів ( 45-50 дБ ) зумовлюють зниження слуху і втомлюваність. У цьому плані шкідливими для здоров'я є голосна розмова, часті падання іграшок.

На п'ятому році життя особливо відчувається перевага збудження над процесами гальмування, що при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій.

Фізичний розвиток

дітей шостого року життя.

Після періоду гармонійного зростання у перші роки дошкільного дитинства у шестирічок відбуваються якісні зміни у побудові тіла: воно набирає типово ''шкільної форми". Тобто мова йде про формування у цьому віці первісних форм, характерних для чоловічої і жіночої конституції. Радикальні зміни відбуваються і в центральній нервовій системі. Збільшується маса мозку, який на кінець шостого року досягає 1350 г, що становить 90% маси мозку дорослої людини. Розвиваються і його функції. Це виявляється у тому, що значно зростають порівняно з попередніми стадіями розвитку дитини сила і роль гальмівних процесів, зокрема, удосконалюється умовне і диференційоване гальмування. Ускладнюється і сама структура аналітико-синтетичної діяльності. Так, утворення нових нервових зв'язків відбувається за безпосередньою участю другої сигнальної системи, тобто в обох сигнальних системах одночасно. Завдяки цьому розширюється сфера впливу на розвиток діяльності дитини словесних подразників або сигналів. Нервова система дітей шостого року життя дуже вразлива, і тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження й гальмування потрібно подбати про раціональну зміну навантаження та спокою, напруження і розрядки в процесі організації життєдіяльності старших дошкільників. Нормальний фізичний розвиток дитини має величезне значення для формування особистості . Однак, психічний розвиток визначається не тільки ним, а здійснюється внаслідок активної взаємодії дитини з її найближчим соціальним середовищем.

За умови правильного виховання дітей звичною для них стає побутова праця. Більшість старших дошкільників починає усвідомлювати суспільну користь своєї праці як допомогу дорослим чи іншим дітям. При цьому діти вже здатні без зовнішнього контролю виконувати роботу з самообслуговування.

Фізичні особливості

дітей сьомого року життя.

Сьомим роком житія закінчується період дошкільного дитинства. Істотні зміни відбуваються у фізичному розвиткові дітей. Темп приросту маси тіла помітно знижується порівняно з темпом росту – наступає « період витягування ». Так, якщо ріст голови уповільнюється, то кінцівки - навпаки, ростуть швидше, загальний зріст збільшується, головним чином, за рахунок росту ніг ( пізніше починає швидше рости тулуб ). На сьомому році життя довжина тіла становить 117.3-127.3 см; маса тіла 20.4-24кг.

На кінець дошкільного віку поступово відбувається зміцнення кістково-м'язової системи й удосконалюються рухи дитини, стаючи більш різноманітними, координованими, сильнішими. Значні зміни відбуваються і в центральній нервовій системі дитини: закінчується мієлінізація клітин кори головного мозку, посилюється її регулююча функція. І взагалі, мозок семирічної дитини досягає рівня розвитку мозку дорослої людини. Це сприяє тому, що при реакціях дітей уже немає супутніх хаотичних рухів, реагування стає більш адекватним. Якщо особливості функціонування вищого відділу нервової системи та підкірки проявлялися у дітей молодшого дошкільного віку у перевазі імпульсивних і часто хаотичних рухів, то у дітей старшого дошкільного віку помітно зростає гальмівна роль кори головного мозку - рухи стають більш спрямованими та упорядкованими, умовні рефлекси – міцнішими та сталими.

Можливість довільно керувати своїми рухами - найбільш суттєвий показник загального і, особливо, фізичного розвитку семирічної дитини. Успіхи в розвиткові рухів свідчать про наявність розвиненої « розумової волі » ( дитина вже може стрибнути за внутрішнім наказом через канавку, кинути м'яча у ціль або зупинитися під час бігу за сигналом вихователя тощо ). Вольова регуляція рухів - величезне досягнення старшого дошкільника. Вона свідчить про новий ступінь у загальному розвиткові дитини – пізнавальному, вольовому, емоційному.

У процесі виховання підвищується здатність аналізаторів диференціювати різні властивості явищ навколишнього світу, вдосконалюється їх синтезуюча діяльність. Це стосується усіх без винятку відчуттів, особливо зорових, слухових, дотикових, кінестетичних. На кінець дошкільного віку стає досконалішим і точнішим диференціювання кольорів за яскравістю та насиченістю. Дитина розрізняє уже десятки, їх відтінків. Розвиток зорового аналізатора не вичерпується лише підвищенням його чутливості до кольорів спектра. У дитини розвивається також гострота зору, загальна чутливість до світлового подразника. Дані свідчать, що загальна зорова чутливість протягом дошкільного віку підвищується вдвічі, в період від 6 до 15 років майже на 60°. Це має велике значення для пізнавальної діяльності, подальшого продуктивного навчання дітей.

Психологічні особливості

дітей першого року життя.

Психічне життя новонародженого можна описати так. Мозок продовжує розвиватись ( він ще не сформувався), тому психічне життя пов'язане, як правило, з підкорковими центрами, а також з недостатньо розвиненою корою відчуття новонародженого не диференційовані і нерозривно поєднані з емоціями.

Основним пізнавальним органом дитини у перші тижні її житгя є рот. Важливою подією у психічному житті дитини є виникнення слухового ( на 2-3 тижні ) та зорового ( на 3-5 тижні ) зосередження. Із реакції зосередження на обличчі матері виникає важливе мовотворення періоду новонародженості - комплекс пожвавлення, який і є сигналом початку нової стадії розвитку - стадії немовляти.

Провідна діяльність немовляти - маніпулювання предметами. Основна форма спілкування з дорослими - спільна діяльність. Виникають перші прояви мислення. Дитина вирішує проблемну ситуацію шляхом маніпулювання предметами. Дитина наслідує дії дорослих.

В 9 місяців дитина стає на ніжки і починає ходити ( початок кризи 1-го року ). Вперше відбувається розподіл єдиної соціальної системи «ми» - тепер не мама веде дитину, а дитина веде маму, куди хоче. Ходьба - перше з основних новоутворень немовляти.

Другим новоутворенням в цьому віці є поява першого слова. Особливість перших слів у тому, що вони носять характер вказівних жестів. З 2-х місяців у дитини з’являється гуління, як мимовільна неусвідомлена гра звуками. Після 6-7 місяців виникає лепетання. Після 9 місяців дитина починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які від нього чує. Наприкінці 1- го року життя дитина вимовляє свої перші слова.

Психологічні особливості

дітей другого року життя.

Протягом другого року життя відбувається розвиток предметної діяльності. Вона стає провідною в цей період завдяки активному мовному спілкуванню з близькими дорослими та емоційній забарвленості. В процесі виконання предметних дій відпрацьовуються функції сенсорного механізму. Дії з предметами як наслідувальні за походженням з формою навчання дитини, є основою формування її початкових навичок.

Стійкішою стає увага. Дитина може вже протягом 7-10 хвилин ( а деякі діти і довше ) займатись одним видом діяльності. Але потрібно пам'ятати, що увага дитини другого року життя носить ще мимовільний характер ). Примусити дитину бути уважною неможливо, а от зацікавити її можна: чи зміною в навколишньому середовищі, чи появою нової іграшки.

Для дітей цього віку характерна нестійкість поведінки на фоні емоційною підйому ( радість, сміх ) дитина може раптово заплакати. Це вимагає особливої уваги з боку дорослих для нормалізації поведінки дитини, підтримки гарного настрою.

Свої особливості має розвиток мови дітей другого року життя. Від 1 року і до 1 року 5-6 місяців у дітей відбувається швидкий розвиток розуміння мови. Поступово дитина встановлює зв'язок між словами і предметами, між словом і дією чи явищем. Розвиток активною мовлення відбувається шляхом наслідування мови дорослих. Ось чому так важливо, щоб поруч із дитиною був близький дорослий, який емоційно виразно розмовляє з нею про все, чим захоплена дитина в даний момент.

На основі розуміння мови та швидкого засвоєння значення нових слів і легкого наслідування у дітей настає стрибок у розвиткові розмовної мови - діти починають багато говорить. Швидко зростає словник і на кінець другого року він досягає 300 слів.

Замість окремих слів-речень дитина починає будувати речення, спочатку з двох слів, а на кінець другого року з трьох-чотирьох. Мова стає основним засобом спілкування з дорослими. Звертаючись до них, дитина висловлює свої бажання, враження. Поява речень у мові дитини свідчить про розвиток її мислення. У реченнях дитина вже не лише констатує факти, а й починає встановлювати причину - залежність між явищами ( наприклад, холодно - треба одягатися ).

Діти другого року життя емоційно чутливі до музики та художнього слова. У них з'являються найпростіші співочі інтонації, вони підспівують дорослому. Розвивається здатність співвідносити рухи з музикою, з'являється елементарна ритмічність, розвиваються різноманітні види рухів під музику, а також чутливість до ритму, інтонації і співучості віршів, забавок.

Спілкування дорослого з дитиною здійснюється від простішої норми до складнішої. У цьому віці воно має яскраво виражений пізнавальний характер. Спілкування набуває форми спільної діяльності, в ході якої дорослий поступово знайомить дитину з навколишньою дійсністю, властивостями дій, предметами.

Ще важливий чинник - прагнення дитини до самостійності, яке розвивається з набуттям її життєвого досвіду, збагаченням можливостей. На другому році життя діти прагнуть самостійно їсти, гратись. Можна помітити, як вони напружують свої сили, щоб подолати перешкоди ( наприклад, під час сну ). Але їхні дії ще надто імпульсивні, слабо контролюються і не складають свідомої цілеспрямованої діяльності. В цей період можуть виникнути протиріччя між можливостями та потребами дитини - їх повинні вирішити дорослі. Бажано не робити за дитину, а спільно з нею, допомагаючи і даючи простір її самостійності.

В цьому віці помітніше, ніж на першому році життя, проявляються індивідуально – психологічні відмінності між дітьми, які виражаються в особливостях кмітливості та рухливості. Такі відмінності у дітей другого року життя не можна ще розглядати як стійку здатність чи рису характеру, проте під впливом виховання вони згодом можуть закріпитися як індивідуальні особливості дитини.

Ї

Психологічні особливості

дітей третього року життя.

Новоутворення « кризи трьох років » сконцентровані навколо «я» дитини, їх сутність полягає у психологічному відокремленні «я» дитини від оточуючих дорослих, яке супроводжується певними специфічними проявами : впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій.

На третьому році житгя вдосконалюються сенсорні можливості дитини. Діти можуть підбирати за зразком основні геометричні фігури різного матеріалу, предмети чотирьох основних кольорів та називати ці кольори. Навчившись рухатись самостійно, дитина має змогу допомоги дорослим ознайомлюватись з новими предметами. Інтенсивно розвивається в цьому стані зорова, тактильна і кінестетична чутливість, координуються рухи рук та очей. Завдяки цьому діти можуть всебічно обстежувати предмети, знайомитися з їх властивостями ( колір, форма ). Швидко розвивається фонематичний і музичний слух дитини. Дитина на третьому році життя може розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки і тони музики.

У цей період розвитку набуває більш цілісного характеру сприймання дитини. Поступове поєднання рухів очей та рух при обстеженні предметів дає дитині змогу здійснювати зорово - орієнтувальні дії, які стають власне актами сприймання. До кінця року дитина вже орієнтується у найближчому просторі ( кімната, двір), розрізняє напрямки «вперед», «назад », «догори», «вниз», помічає зміни у розміщенні предметів. У неї формуються перші орієнтації в часі, проте у розрізненні значення слів «сьогодні», «завтра», «вчора» дитина ще відчуває значні утруднення.

Помітні зміни у дитини третього року життя відбуваються у розвитку уваги. Розширюється коло об'єктів, що привертають її увагу: предметом уваги стають живі і неживі об'єкти, дорослі і діти, музика і пісні, відображення у дзеркалі. Найбільшу увагу дітей привертають не самі об'єкти, а їх дії чи дії з ними, а в кінці року - мова людини. Проте обсяг і стійкість уваги дітей в цей період невеликі.

Виховання допитливості - одна з найважливіших умов розвитку дитячого мислення. Саме цей період, коли діти стають «чомучками», потрібне уважне й серйозне ставлення дорослих до дитячих запитань, жодне з яких не повинно залишитись без правильної відповіді в доступній розумінню дитини формі.

До кінця перед дошкільного віку стає змістовним емоційне життя дитини. Під впливом спілкування з близькими дорослими розвиваються емоції дітей, спостерігається стале відношення до певних осіб ( симпатії, антипатії, почуття страху, співчуття, прихильність). З'являються почуття, які пов'язані з виконанням діяльності ( задоволення від досягнутого результату, радість від схвалення, засмучення від невдачі ). Джерелом естетичних емоцій ( подив, радість, захоплення ) для дитини є яскраві предмети, картинки, іграшки, казки, пісні, музика, танці.

Діти в цьому віці переживають і негативні емоції ( образа, страх, заздрість, ревнощі ). До кінця року емоційне життя дитини майже не залежить від емоцій оточуючих людей, діти регулюють свої емоційні прояви під впливом дорослого.

Психологічні особливості

дітей четвертого року життя.

Основою розвитку відчуттів у дитини є її дійові зв'язки із зовнішнім світом. Протягом перед дошкільного віку дитина навчається розрізняти всі спектральні кольори. Проте, на цьому розвиток відчуття та кольору у дитини не закінчується - він продовжується і в період дошкільного віку. Стає дедалі досконалішим і точнішим диференціювання кольорів за яскравістю і насиченістю. Дослідження довели, що чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або відбирати за назвою дорослих. Легше всього дітям відбирати червоний колір, найчастіше вони помиляються у виборі фіолетової о. Більшість дітей правильно називають червоний, зелений, синій кольори та інші, але погано розбираються у їх відтінках, які ще не мають для них суттєвого значення. Навіть діти, які розрізняю майже всі спектральні кольори і називають їх відтінки, під час розмальовування своїх малюнків часто не надають значення відтінкам кольорів. Наприклад, можуть зафарбувати собаку або ведмедя синім кольором, а качку - червоним або жовтим. І тільки запитання вихователя « Чи буває синя собака ? » змушує дитину замислитись і змінити колір. Спонукаючи дитину критично подивитись на розмальовану картинку, вихователь привчає її відтворювати у пам'яті образи знайомих предметів і звернути увагу на зовнішній вигляд кожного з них, зокрема на його колір. Поступово діти навмисно починають помічати кольори та відтінки навколишніх предметів. Розвиток чутливості до кольорів і диференціювання тісно пов'язані з успіхами дітей в оволодінні назвами кольорів та використанням їх відтінків. Називання їх загострює й уточнює відчування кольорів, їх розрізнення за якістю, яскравістю і насиченістю. Через називання дитина дізнається також і про форму предметів - бачить її в навколишньому ( в орнаменті, візерунках ). Словесно дорослі допомагають дітям групувати їхні враження від навколишніх предметів, узагальнювати їх, осмислено сприймати ці предмети.

Має свої особливості і пам'ять чотирирічної дитини. Оскільки довільні процеси ще досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам'ятовувати. Тут її явна перевага мимовільного запам'ятовування і згадування. Легко запам'ятовує дитина наочні об'єкти та посильний словниковий ритмічно організований матеріал. Переважає наочно - образна і рухова пам'ять. Впродовж всього дошкільного дитинства дуже важливо зробити цікавим для дітей те, що вони повинні знати. Пам'ять дитини - це її інтерес. Діти цього віку виявляють особливий інтерес до слова, більш уважно прислухаються до нових слів, намагаються їх вимовляти вільно, будують прості речення. Дітям також легше щось зробити, ніж розповісти про зроблене, тому у них ще не розвинуте словесне мислення. Дітей даного віку слід залучати до вирішення маленьких, але конкретних завдань.

Характерна особливість - значна емоційна збудженість, нестриманість і недостатня стійкість емоцій. Емоції дітей легко виникають, але й швидко минають, змінюються на протилежні. Діти емоційно реагують на музику. Вони розрізняють контрастний настрій музичних творів ( веселий, спокійний ), впізнають знайомі пісні і п'єси, називають їх. Діти розрізняють звуки за висотою, тембром музичних інструментів ( високий, низький, середній регістри ).

Важливо виховувати у дітей гуманні почуття та елементарні уявлення про доброту, чуйність, взаємодопомогу, дружелюбність, увагу до дорослих та ровесників. Спонукати до взаємодії між собою, розмовляти у привітній формі, подавати допомогу на прохання іншої дитини, звертатись до ровесників на ім’я, відповідати на їхні запитання. Потрібно навчити дітей помічати виявлення ровесниками дружелюбності, доброти, взаємодопомоги, виховувати почуття симпатії до ровесників.

Великого значення у розвиткові дитини набувають творчі ігри, коли дитина бере на себе певну роль і підпорядковує їй свою поведінку. В цих іграх виявляється інтерес дитини до світу дорослих, які для неї є взірцем поведінки. Спільні ігри дітей починають переважати над індивідуальними іграми та іграми поруч, проте достатньої узгодженості між учасниками ще немає, і тривалість гри невелика. Ігри у цьому віці не зберігають тривалий час один і той же сюжет. Він легко і швидко змінюється.

Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись різними видами діяльності - грою, малюванням, конструюванням, а також у повсякденній поведінці діти починають діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги вони можуть і забути про неї, оскільки відволікаються, залишають одну справу заради іншої. Але з поступовим оволодінням технікою дій дитина стає сміливішою та самостійнішою - цьому сприяє повсякденна практика. У чотири роки дитина вже може багато зробити сама, не чекаючи і не вимагаючи допомоги з боку дорослих ( наприклад, бачить, що вода пролита на столі - сама бере ганчірку і витирає ).

Психологічні особливості

дітей п’ятого року життя.

Для розвитку психічних процесів у цей період характерними є зростання довільності, цілеспрямованості сприймання, пам'яті, уваги. Продовжує вдосконалюватись наочно - образне мислення. Особливу роль відіграють різноманітні типи сприймання. Так, до 5-ти років діти повинні навчитися розрізняти всі звуки рідної мови, порівнювати їх за висотою, оволодіти вмінням виділяти ритм, тембр голосу, силу звучання, розрізняти і запам'ятовувати пісні, вірші, прозу.

Зростають можливості зорового аналізатора. Діти навчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні. Оволодівають повним набором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною ( можуть на око встановлювати відношення між п'ятьма предметами за цими вимірами ). Активно формуються просторові уявлення. Сприймання узгоджується з практичними діями, що є фундаментом для формування різноманітних обстежувальних дій. Останні є суттєвим компонентом діяльності і найважливішим показником її успіху. Найкращими для сприймання, запам'ятовування продовжують бути діючі об'єкти. Їх функціональні ознаки приваблюють дітей. Якщо до цього часу дитину переважно вабили самі предмети, то на п'ятому році життя помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення. В умовах цілеспрямованого задоволення такого інтересу пізнавальні мотиви починають виступати головною рушійною силою пізнавальної активності дитини.

Починається розвиток довільного відтворення, а згодом і довільного запам'ятовування. В умовах емоційно близької мотивації та осмислення з допомогою дорослих діти оволодівають окремими прийомами довільного запам'ятовування ( повторення, елементарна систематизація матеріалу ). Збільшується не лише обсяг, а й зміст запам'ятовування. Так, переказуючи казку, діти не лише відтворюють основні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме і авторське мовлення. Відчутно зростає і стійкість уваги. Проте, цей процес перебуває у прямій залежності від особливостей розвитку нервової системи дитини. Підвищена збудливість, занижена працездатність при кисневому голоді різко знижують стійкість уваги. Слід пам'ятати, що можливості довільної уваги в цьому віці надзвичайно обмежені, над її розвитком потрібно цілеспрямовано працювати.

Формується вибіркове, оцінне ставлення дитини до тих видів діяльності, які найбільшою мірою сприяють досягненню нею успіхів, тобто є суб’єктивно значущими. Завдяки включенню старших дошкільників у різні види діяльності відповідно до їхніх схильностей та інтересів, досягається не тільки значний виховний ефект, а й створюються позитивні передумови для розвитку здібностей підростаючої особистості - як загальних, так і спеціальних.

Психологічні особливості

дітей шостого року життя.

Соціальна ситуація розвитку дитини старшого дошкільного віку суттєво змінюється порівняно з попередніми роками її життя. У зв'язку з необхідністю підготовки до шкільного навчання, зростають вимоги до дитини – дошкільника з боку дорослих як до суб'єкта різних видів предметно – практичної діяльності і спілкування. У рамках кожної вікової групи утворюється « дитяча спільність » ( механізм дії якої подібний до функціонування громадської думки ), що активно формує оцінне ставлення дитини до себе. При цьому оцінне ставлення членів дитячої групи до окремої дитини може не збігатися з оцінним ставленням до неї дорослих.

Збагачення індивідуального й суспільного досвіду дитини в процесі гри та інших видів діяльності, засвоєння нею під виливом цілеспрямованої педагогічної роботи правил і норм співжиття у колективі, загальнолюдських моральних цінностей як регуляторів соціально належної поведінки приводить наприкінці старшого дошкільного віку до ґрунтовних якісних змін у психіці дітей. Якщо дитина розвивається нормально, то зміни у її психіці стають передумовами формування шкільної зрілості.

Найбільш суттєві зміни, які охоплюють різні психічні сфери дітей старшого дошкільного віку ( пізнавальну, вольову, емоційну ) свідчать про те , що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання.

Діти цього віку здатні вже до вибіркового й усвідомленого запам'ятовування. Отже, їхня пам'ять набуває якісно нових особливостей. Серед них найголовніша - це довільність процесів запам'ятовування та відтворення. З цією особливістю органічно пов'язані і такі, як більша міцність пам'яті та її досить широкий обсяг, який значно збільшується під кінець дошкільного віку завдяки нагромадженню дитиною життєвого досвіду.

Істотні зміни відбуваються у розвитку мислення старшого дошкільника. Воно підноситься на новий ступінь розвитку. Це виявляється не тільки в умінні оперувати уявленнями, а й у збагаченні змісту цих уявлень. Крім того, дитина стає здатною оперувати не лише поодинокими чуттєвими образами предметів, а й більш узагальненими уявленнями, в яких об'єднуються і поодинокі враження, і судження про ці предмети. Це означає, що мислення дитини відокремлюється від сприймання і водночас від практичної дії та стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно - образним, воно поступово стає словесним.

У нерозривному зв'язку з розвитком мислення дитини здійснюється розвиток її мови. На кінець шостого року діти загалом засвоюють систему рідної мови. Формування нових взаємин з оточуючими дорослими і однолітками, а також опанування нових видів діяльності веде до збагачення форм і функцій усного мовлення дитини. На цій основі здійснюється перехід від діалогічних форм мовлення до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу.

Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільників. Уява зароджується у надрах уявлень дитини про навколишню дійсність, але не зводиться до них. У своїй уяві дитина завжди ніби відривається від реальних подій.

Психічні процесії не тільки виявляються, але й формуються у різних специфічних дитячих видах діяльності. Провідною діяльністю залишається гра. Зміст її дедалі більше інтелектуальний, відповідає рівню розумового розвитку старших дошкільників. У цьому змісті відображаються суспільні події, що їх починають усвідомлювати діти, етичні правила, якими регулюються взаємини між людьми, різні етичні правила, якими регулюються взаємини між людьми, фантастичні сюжети. Змінюється і мотивація ігор. Серед ігрових мотивів значне місце посідають пізнавальні інтереси, потреба в порівняні себе в якомусь відношенні з однолітками, у співробітництві з ними, самооцінка та інше.

Формується вибіркове, оцінне ставлення дитини до тих видів діяльності, які найбільшою мірою сприяють досягненню нею успіхів, тобто є суб'єктивно значущими. Завдяки включенню старших дошкільників у різні види діяльності відповідно до їхніх схильностей та інтересів, досягається не тільки значний виховний ефект, а й створюються позитивні передумови для розвитку здібностей підростаючої особистості - як загальних, так і спеціальних.

Психологічні особливості

дітей сьомого року життя.

Істотні зміни в розвиткові мовлення дитини відбуваються у кінці дошкільного періоду. Дуже швидко у цей час збагачується словник мови дитини: від 3000 до 7000 слів. Разом з кількісним зростанням запасу слів розширюється і узагальнюється значення кожного слова у міру того, як діти знайомляться з широким колом означуваних ними об'єктів і їх властивостями. Оволодіння значеннями слів, що їх дитина чує і засвоює від дорослих, нерозривно пов'язане з формуванням у неї уявлень і перших елементарних понять, розвитком її мислення.

Засвоюючи слова від дорослих, діти не одразу, а поступово оволодівають їх багатим змістом. Разом із збагаченням слів і оволодінням їх значеннями формується і фонетичний бік мовлення. Але навіть у семирічної дитини він має ще чимало недоліків: нечіткість вимови складних звукосполучень, орфоепічні помилки, у деяких дітей недостатні ще артикуляційні можливості спричиняються до гаркавої вимови, шепелявості, вимовляння не всіх звуків тощо. Значну роль в удосконаленні фонетичного боку мовлення відіграє засвоєння дітьми читання і письма. Воно допомагає свідомо поділити слова на звуки, що їх складають, робити ці звуки предметом вивчення.

Увага дітей семи років також має свої особливості. Дітям легше зосереджуватися на конкретному навчальному матеріалі, підкріпленому різними засобами унаочнення. Їм важче підтримувати спрямованість уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи. Тому особливо треба дбати про усунення зовнішніх перешкод, що заважають дітям зосередитись на роботі. Увага дітей цього віку тим стійкіша, чим більше приваблює їх сама робота.

У дітей з'являється уміння самостійно, з власної ініціативи ставити перед собою нескладні завдання і спрямовувати свою увагу на їх виконання. У зв'язку з розвитком їхньої розумової діяльності, виникненням мислительних дій у них зароджується внутрішня увага, що виявляється у таких актах, як пригадування минулих подій, лічба про себе тощо. Досягнення у розвиткові мимовільної уваги наприкінці дошкільного віку є складовим моментом готовності дітей до початку шкільного навчання.

Семирічна дитина відмовляється від « глобального наслідування » дорослому, що властиво їй на ранніх етапах дитинства, вона може протидіяти в можливих межах волі іншої людини. У неї розвиваються способи саморегуляції: у пізнавальному плані ( уявне перетворення дійсності ), власне вольовій ( ініціатива, здатність примусити себе зробити щось нецікаве ) та емоційній ( зовнішній прояв своїх почуттів ).

Емоції дитини позбавляються імпульсивності, миттєвості. Починають закладатися почуття ( відповідальності, справедливості, приязні ), формується радість від ініціативної дії, у взаємодії з ровесниками розвиваються соціальні емоції. Дитина спроможна ототожнити себе із значущими іншими, що породжує у ній загальнолюдський початок, і водночас виявляє здатність до уособлення від інших людей, що забезпечує розвиток індивідуальності. Емоції стають «розумними».

У кінці дошкільного періоду розвитку дитини формуються передумови для успішного переходу її на наступний рівень освіти. Завдяки дитячій допитливості формується інтерес до навчання. Розвиток пізнавальних здібностей створює основу для формування творчого мислення. Розвиток довільності допоможе подолати труднощі під час розв'язання навчальних завдань. Виникає узагальнення власних переживань, уміння спілкуватися з дорослими і ровесниками дасть змогу дитині у подальшому перейти до навчального співробітництва.

Література:

1. Мухина В.С. Психология дошкольника. - М., Просвещение, 1975.

2. Немов Р.С. Психология. - М., Владос, 1998.

3. Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология. - М., Просвещение, 1979.

4. Плохій З.П. Малятко: програма виховання дітей дошкільного віку.- К., Радянська Україна, 1991.

5. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія. - К., Просвіта, 2001.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!