Лідерство директора ліцею в умовах війни виходить за межі традиційного управління та стає ключовим чинником збереження освітньої системи. Виклики воєнного часу — небезпека, освітні втрати, психологічна напруга — потребують від керівника рішучості, гнучкості та здатності швидко приймати стратегічні рішення. Водночас війна відкриває нові можливості: впровадження змішаного навчання, розвиток цифрових компетентностей, формування культури стійкості та взаємопідтримки. Директор ліцею стає не лише адміністратором, а й моральним лідером, який надихає колектив, підтримує учнів і батьків, забезпечує довіру громади та сприяє вихованню покоління, здатного долати кризові виклики.








