Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Психологія
  • Лекція 10 Стрес як системна реакція людини. Фази стресу по Г. Сель’є. Види стресу. Види стресових станів та їх характеристика.

Лекція 10 Стрес як системна реакція людини. Фази стресу по Г. Сель’є. Види стресу. Види стресових станів та їх характеристика.

Психологія

Для кого: 11 Клас, 12 Клас, Дорослі

06.03.2020

503

9

0

Опис документу:
Стрес (від англ.— «тиск», «напруга») — емоційний стан, що виникає у відповідь на екстремальні дії. Це поняття було введене Р. Сель'є. «З погляду стресової реакції, — писав він, — не має значення приємна або неприємна ситуація, з якою ми зіткнулися. Має значення або інтенсивність потреби в перебудові або адаптації».
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Лекція 10

Стрес. Фази стресу.

Стрес як системна реакція людини. Фази стресу по Г. Сельє. Види стресу. Види стресових станів та їх характеристика.

Стрес (від англ.— «тиск», «напруга») — емоційний стан, що виникає у відповідь на екстремальні дії. Це поняття було введене Р. Сель'є. «З погляду стресової реакції, — писав він, — не має значення приємна або неприємна ситуація, з якою ми зіткнулися. Має значення або інтенсивність потреби в перебудові або адаптації». Його дослідження показали, що різні несприятливі чинники — втома, страх, образа, холод, біль, приниження і багато що інше — викликають в організмі однотипну комплексну реакцію, яка не залежить від того, який саме подразник діє на нього в даний момент, причому цей подразник необов'язково повинен існувати в реальності, він може «жити» і в уяві людини.

Рівень фізіологічного стресу найбільш низький в хвилини байдужості, але ніколи не рівний нулю. Людина реагує не тільки на дійсну небезпеку, але і на загрозу або нагадування про неї. При цьому стрес, що перевищує можливості організму, виснажує енергію, порушує діяльність, примушує його відчувати себе даремним. Можна сказати, що стреси — природна частина людського життя. Якщо їх немає, ми самі себе заганяємо в цей стан, залишаючи все «на потім». Причому не поспішаємо не тільки з неприємними, але і з приємними справами, навіть якщо від виконання їх отримуємо задоволення або матеріальні блага. Так, Оноре де Бальзак писав тільки тоді, коли у нього накопичувалися багато боргів. Тому можна сказати, що в деяких випадках стрес «додає» інтересу до життя, примушує тягнутися вгору, швидше думати і діяти. «Різним людям для щастя потрібні різні ступені стресу», — відзначав Р. Селье.

В даний час учені розрізняють: еустрес (позитивний стрес, який поєднується з бажаним ефектом і мобілізують організм); і дистрес (негативний стрес з небажаним, шкідливим ефектом).

Залежно від стрессора можна виділити фізіологічний і психологічний види стресу. Фізіологічні механізми мобілізують організм у відповідь на дію, якій він піддався. Такі реакції, частіше пов'язані з «боротьбою або втечею», формуються на рівні автономної нервової системи автоматично. Тобто ми не можемо вплинути на їх прояви так само, як не впливаємо на прилив крові до шлунку під час їжі або до шкіри, коли заходимо в холодну воду. Все це здійснюється без нашої вказівки. Проблема полягає в тому, що будь-яка реакція може принести шкоду організму в цілому, якщо дозволити їй тривати дуже довго. Показові в цьому відношенні дані, отримані англійськими дослідниками, що прослідкували смертність від коронарної хвороби у представників 13 професійних груп. З'ясувалися досить цікаві відомості: лікарі-хірурги, дрібні власники майже в 10 разів частіше вмирали від інфаркту міокарду, чим сільськогосподарські робочі, а судді і адвокати — в 5 з гаком раз. Наголошується висока смертність від ішемічної хвороби серця у адміністративних діячів, льотчиків-випробувачів, пілотів реактивних літаків, водіїв автобусів. На перший погляд, між працею хірурга і шофера автобуса немає нічого спільного. Але якщо вдуматися, його виявити неважко — воно в особливій, іноді надмірній емоційній напрузі того, що працює. Постійне перебування в умовах стресової ситуації скорочує життя людям цих професій.

Психологічний стрес у свою чергу можна розділити на інформаційний і емоційний. Якщо людина не справляється із завданням, не встигає ухвалювати вірні рішення у необхідному темпі при високому ступені відповідальності, тобто коли виникає інформаційне перевантаження, може розвинутися інформаційний стрес, для якого характерне зниження об'єму і концентрації уваги, посилення відволікання, неможливість зосередитися, погіршення пам'яті, збільшення збоїв і неправильних рішень, мислення стає плутаним, не здатним оцінити умови, що створилися, або прогнозувати наслідки.

Емоційний стрес з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи і т. д., коли протягом тривалого часу чоловік залишається наодинці зі своїми переживаннями. При цьому наголошується зростання напруги, неспокою, тривоги, з'являється хвороблива недовірливість, зникає відчуття здоров'я, погіршується сон, збільшується споживання ліків і стимуляторів, змінюються особові особливості: акуратний може стати нечепурою, товариський — похмурим і замкнутим, устремління і життєві цілі залишені, захоплення покинуті, можлива поява депресії, і емоційних вибухів. Відповідальність за те, що відбувається покладається на інших людей. Виникають думки про самогубство.

Давно відмічено, що реакції людини на тривале і незвично суворе випробування протікають за шаблоном: спочатку він відчуває труднощі, потім втягується в них і, нарешті, відчуває, що більше їх не винести. Г. Сель'є виділив в розвитку стресу три етапи. Перший реакція тривоги, це фаза мобілізації захисних сил організму, що підвищує стійкість по відношенню до конкретної травмуючої дії. При цьому відбувається перерозподіл резервів організму: рішення головної задачі забезпечується за рахунок другорядних завдань. Людина справляється з навантаженням з допомогою ' функціональній мобілізації, без структурних перебудов. Другий етап стабілізації, на якому всі параметри, виведені з рівноваги в першій фазі, закріплюються на новому рівні. Зовнішня поведінка мало відрізняється від норми, все неначе налагоджується, але внутрішньо йде перевитрата адаптаційних резервів. Якщо стресова ситуація продовжує зберігатися, наступає третій етап стадія виснаження, що супроводжується занепадом сил, погіршенням самопочуття, схильністю різним захворюванням і навіть смерті. Взаємовплив стресу і хвороб може бути подвійним: хвороба мо­же викликати стрес, стрес — хворобу. Позаяк кожний агент, що ви­магає адаптації, викликає стрес, то й будь-яка хвороба пов'язана з певними виявами стресу, адже хвороби викликаються тими чи іншими адаптаційними реакціями. Тяжке емоційне потрясіння призводить до захворювань через стресову дію. В цьому разі причи­ною захворювання є надмірні або неадекватні адаптивні реакції.

Завдяки тісному взаємозв'язку між психологією і фізіологією вказані етапи Г. Сель'є майже точно співпадають в обох проявах. Фізіологічна і психологічна енергії нерозривно зв'язані. Чим сильніше стрес виснажує нас фізично, тим більше спустошеними ми відчуваємо себе психологічно, і навпаки — сильне тривале переживання викликає фізіологічні недуги.

Стресові стани істотно впливають на трудові здібності людини. Люди з різними особливостями нервової системи по-різному реагують на однакові психологічні навантаження. У одних людей спостерігається підвищення активності, мобілізація сил, помітніше ефективність праці. Це так званий «стрес лева». Небезпека як би підстібає людину, примушує її діяти сміливо і мужньо. З іншого боку, стрес може викликати дезорганізацію діяльності, різке падіння її ефективності, пасивність, загальне гальмування («стрес кролика»)поведінка людини в стресовій ситуації залежить від багатьох умов, але перш за все від психологічної підготовки, що включає уміння швидко оцінювати обстановку, навики миттєвого орієнтування в несподіваних обставинах, вольову зібраність, рішучість, досвід поведінки в аналогічних ситуаціях.

Умовна модель виникнення стресу. З урахуванням даних обставин може бути запропонований умовний механізм виникнення стресу як процес переходу з одного стану в інше: з комфортного в дискомфортне, з емоційно стійкого в нестійке, напружене, екстремальне. Виникненню стресового стану передує поява причини зовнішнього або внутрішнього характеру (стрессора, фрустратора, екстремальної ситуації, важких обставин).

Наступним етапом є індивідуальне віддзеркалення об'єктивної реальності в свідомості людини, сприйняття ситуації за допомогою обробки інформації на когнітивному і емоційному рівнях, внаслідок чого складається суб'єктивна оцінка ситуації: ступеню її небезпеки, трудності, нерозв’язності, припущення про можливі наслідки. Оцінка ситуації формується як з урахуванням характеристик самої ситуації, так і виходячи з мотивів, цілей, цінностей особи. У оцінці може переважати емоційний або раціональний компонент. На даному етапі, при суб'єктивному віддзеркаленні і оцінюванні особою ситуації, виникає, а потім і розвивається стан стресу. Проте при сильному психотравмуючому чиннику (наприклад, катастрофі, пожежі) головну роль у виникненні дистресового стану (частіше за весь афект) може грати не стільки оцінка ситуації, а скільки різка емоційна реакція людини на подію, а при подальшому раціональному аналізі обставин, коли особа бачить або інтуїтивно відчуває потенційний вихід, може відбутися подолання стресового стану.

На закінчення можна позначити ряд важливих положень. По-перше, однакові зовнішні події можуть привести до розвитку стресового стану або будуть індиферентними для різних людей, — ступінь їх стресового значення для конкретного суб'єкта визначають особові когнітивні оцінки зовнішніх подій.

По-друге, одні і ті ж люди можуть одна і та ж подія в одному випадку сприймати як стресогенне, а в іншому як звичайне, нормальне, — такі відмінності можуть бути пов'язані із змінами у фізіологічному або і психічному статусах суб'єкта.

У - третіх, не кожна навіть емоційно-негативна дія сприяє розвитку подальшої стрес-реакції. Стресоподобной може бути визнана тільки така реакція (стан), яка досягає порогових рівнів, де фізіологічні і психологічні інтеграційні здібності людини напружені до межі.

Як подолати стрес

Напружені стосунки вдома, проблеми у школі, утрата близької людини, почуття самотності... І це ще не повний перелік тих ситуацій, які можуть призвести до стресу.

Ми завжди намагаємося диви­тися в майбутнє з надією. Але під тиском реальності руйнується ба­гато наших планів і сподівань. Людина легко дає раду таким си­туаціям, як невдалий день або сварка з друзями. Але тривалі конфліктні ситуації і нескінчена низка стресів здатні зашкодити здоров'ю людини.

Відомий дослідник стресу М.Сельє зазначав, що має значен­ня не те, що з вами трапляється, а те, як ви це сприймаєте. Стрес іноді є необхідним явищем у житті людини. Він допомагає пристосу­ватися до нових умов, впливає на працездатність і творчість. Стрес навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати власні сили і ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнів­ним для людини, від нього потер­пають найслабші органи. Що ж таке стрес?

Стрес (тиск, натиск) — це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника незвичайної ситуації.

Залежно від подразника, що діє на людину, розрізняють два види стресу: дистрес за дії негативних емоцій і евстрес за дії позитив­них емоцій.

Основними причинами трав­муючих стресів бувають: смерть близьких людей, ізоляція від спільноти людей (особливо коли людина її усвідомлює), утрата сво­боди (зокрема внутрішньої, так зване почуття провини, що є вкрай деструктивним) і втрата сен­су життя. Особливо небезпечно, коли об'єднуються кілька причин стресів. Це може призвести до життєвої кризи.

Періодичні емоційні струси корисні для організму: вони по­зитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили і розу­мові здібності. Але від стресу по­трібно терміново рятуватися, поки він не встиг утрутитись у ваше життя, здоров'я і кар'єру.

Що відбувається з тілом, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію? У цей момент наднир­кові залози викидають у кров гормон адреналін і норадреналін

  • у вас стискуються кулаки,подих стає переривчастим, сло­вом, усі симптоми гострого стре­су в наявності.

' Зміни, що відбуваються в організмі при стресі, передба­чені природою як захисна реак­ція на небезпечні ситуації.

Стрес дійсно здатний пробу­дити приховані резерви людини, множачи її сили і розумові здіб­ності. Головне при цьому — спрямувати їх у потрібне русло і з'ясувати причини стресу.

Якщо цього не зробити, стресові гормони нагромаджуються і «запускають» в організмі іншу хімічну реакцію — людина починає злитися, нервово ходити зі сторони у сторону, метушитися. Утім, через якийсь час усе відбувається з точністю до навпаки: стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій

  • опускаються руки, розвивається депресія. Такий «негатив» можна скинути за допомогою психотехнік.

Найнебезпечніша стадія стресу — це коли він переходить х у хворобу, із якою впоратися під силу лише кваліфікованому психотерапевтові. На цьому етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають продукувати небезпечний гормон кортизол, що може спровокувати погіршення пам'яті, серцево-су-динні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту, ослаблення імунітету, раннє старіння, проблеми зі шкірою.

Стресами різного ступеня інтенсивності «багате» життя кожної людини. Інша річ, що одні вміють їм протистояти, а інші — ні.

Що вам ніколи не принесе по­легшення:

Активний «відпочинок» біля телевізору, а також читання книг.

  • Спроба обвинуватити у своїх невдачах інших.

  • Сплески бурхливих емоцій зі сльозами і голосіннями.

  • Бажання «усамітнитися», щоби «плекати» свій поганий настрій.

  • Снодійне.

  1. способів порятунку:

З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Психологи стверджують: проблема, витягнута з свідомості, уже наполовину вирішена. Для - цього зовсім необов’язково йти до психоаналітика. Розкажіть про те, що вас турбує,близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і найдете вихід із ситуації.

Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, що рекомендують зробити психологи, коли в черговий раз захочеться розвинути з дріб'язкової проблеми маленьку трагедію, — знайти людину, якій би жилося на­багато гірше, і допомогти їй.

Сплануйте свій день. Учені по­мітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому юна відчу­ває непомірну завантаженість і не­стачу часу. Упоратися з переванта­женнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і виконуйте свій план.

Не згущуйте хмари. Люди, схильні до стресових реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому житті трапляються неча­сто. Тому викиньте з голови на­думані проблеми, а також ті, які не у змозі вирішити.

Навчіться керувати своїми емо­ціями. Наш мозок викидає гормо­ни стресу на будь-які подразни­ки, що загрожують нашому спо­кою. При цьому йому зовсім бай­дуже, реальні вони або вигадані. Вирватися зі стресового кола до­поможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як у них вхо­дить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб пов­ноцінно відпочити, наситити мо­зок киснем і заспокоїтись.

Не забувайте хвалити себе що­разу, коли вам удається впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. При­чому робити це потрібно не стільки заради себе, коханого, скільки за­ради свого мозку. Ваша сіра речо­вина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

Усміхайтеся, навіть якщо вам не сильно хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активі­зуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продуку­ватиме бажані гормони радості.

Робіть фізичні вправи не менше ЗО хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, най антистресові види спорту — біг і спортив­не ходіння. По-перше, активні рухи не дають адреналіну нагромаджу­ватися, по-друге, відволікають од негативних думок. Стежте за пуль­сом — його оптимальна частота для вас розраховується за такою фор­мулою: 180 мінус ваш вік.

Використовуйте агресивну енер­гію в мирних цілях. Візьміть на озброєння японський спосіб бо­ротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щоси­ли б'є-опудало-свого шефа. А якщо у вас під рукою ляльки не виявилося, напишіть «лайливий» лист. І з усією кровожерливістю, на яку ви здатні, спаліть його, розірвіть у жмути... (Можете уяв­ляти, начебто те саме робите з адресатом.) Психологи помітили, що ненормативна лексика разом з різкими жестами теж добре ви­водить негативні емоції.

Вживайте вітамін Е. Він підви­щує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін у натураль­ному вигляді міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і во­лоських горіхах

Цікаве про стрес:

  • Від стресів страждають не лише люди, а й тварини. Це з'я­сували вчені, провівши експери­менти над бджолами.

  • Жінки і чоловіки по-різному реагують на стресові ситуації. Як правило, перші обирають пасивний спосіб, вони плачуть, а другі — ак­тивний, виявляючи агресію і гнів.

Гострий і хронічний стрес по-різному виявляються в міміці, жестах, мові, рухах людини. Цікаво, що шляхом впливу на тіло можна зняти симптоми стресу .

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Схожі матеріали