• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Хімія
  • Конспект уроку хімії в 9 класі з теми "Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вугілля – природні джерела вуглеводнів. "
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
6
міс.
2
8
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Конспект уроку хімії в 9 класі з теми "Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вугілля – природні джерела вуглеводнів. "

Опис документу:
Конспект уроку хімії в 9 класі з теми "Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вугілля – природні джерела вуглеводнів" розроблений в модульній технології. Містить розразункові задачі з теми, міні-тести та пропонує за допомогою методу "6 капелюшків критичного мислення" розглянути питання-чи можливо в сучасних умовах відмовитись від використання вугілля?

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

11

Урок № 39-40

Тема уроку: Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вугілля – природні джерела вуглеводнів. Перегонка нафти. Вуглеводнева сировина й охорона довкілля. Застосування вуглеводнів.

Мета уроку: формувати в учнів знання про природні джерела вуглеводнів; розширити знання про органічні сполуки на прикладі класифікації вуглеводневої сировини; проаналізувати історичні аспекти формування й географічне місцезнаходження головних природних джерел вуглеводнів; показати використання їх як палива та важливого джерела синтезу органічних сполук; ознайомити зі складом, фізичними властивостями, головними способами переробки й використання природного й супутнього нафтових газів; розвивати уявлення про матеріальну єдність світу, необхідність раціонального підходу до використання природних ресурсів, уміння порівнювати, робити висновки; ознайомити з науковими методами дослідження природних ресурсів, проблемою пошуку альтернативних джерел енергії;, виховувати любов до природи, формувати екологічну самосвідомість учнів, розуміння необхідності дбайливого ставлення до природи, природних ресурсів; формувати екологічну компетентність.

Обладнання: таблиці «Перегонка нафти в лабораторії», «Схема трубчатої установки для безперервної перегонки нафти»,підручник.

ХІД УРОКУ

ММ№1 ЗП

I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.10 хв.

III. Оголошення теми й мети уроку

Значну частку необхідної енергії людство одержує з вуглеводнів: нафти, природного газу, кам’яного вугілля. Це зумовлюється наявністю відповідних технологій та достатньо легким способом добування. Щоб опанувати інші джерела енергії потрібні наукові розробки технологій добування і використання.

Окрім використання вуглеводнів як джерел енергії, вони використовуються як сировина для подальшої переробки й одержання важливих речовин шляхом органічного синтезу.

Основні джерела вуглеводнів — нафта, кам’яне вугілля, природний газ — сформувалися на Землі в давні часи і належать до невідновлюваних природних ресурсів. Неконтрольоване й нераціональне використання існуючих запасів вуглеводнів може призвести до повного виснаження родовищ.

Перед людством постає складне завдання: відшукати більш ефективні шляхи переробки нафти, газів, вугілля, сланців; удосконалити вже існуючі (перегонка, крекінг, піроліз, коксування); розробити технології одержання рідкого палива з вугілля та сланців; одержання й використання водню як моторного палива; одержання синтетичного рідкого палива з водню.

Природними джерелами вуглеводнів є горючі копалини — нафта й газ, вугілля й торф. Поклади сирої нафти й газу виникли близько 100-200 мільйонів років тому. Найпоширенішими є дві теорії походження нафти: органічна й мінеральна. Відповідно до першої теорії, нафта утворилася з мікроскопічних морських рослин і тварин, які виявилися включеними в осадові породи, що утворилися на дні моря. Теорію мінерального походження нафти вперше висловив Д. І. Менделєєв. На початку XX ст. французький учений П. Сабатьє змоделював описаний Д. І. Менделєєвим процес у лабораторії й одержав суміш вуглеводнів, подібну до нафти. На відміну від нафти й газу вугілля й торф почали утворюватися близько 340 мільйонів років тому з рослин, які зростали на суші. Природний газ і сира нафта зазвичай виявляються разом з водою в нафтоносних шарах, розташованих між шарами гірських порід. Термін «природний газ» застосовується також до газів, які утворюються в природних умовах у результаті розкладання вугілля. Природний газ і сира нафта розробляються на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Найбільшими виробниками природного газу у світі є Росія, Алжир, Іран і Сполучені Штати. Найбільшими виробниками сирої нафти є Венесуела, Саудівська Аравія, Кувейт та Іран.

2. Природний і супутній гази

Склад газу з різних родовищ може відрізнятися за відсотковим вмістом основних складових. Запаси природного газу є і в Україні (Шебелінське, Дашавське, Семенівське, Абазівське родовища тощо).

У родовищах газ перебуває у стислому стані у товщі земної кори. Для його добування роблять свердловини, а для транспортування на великі відстані — будують газопроводи.

Супутній газ є різновидом природного газу. Він залягає разом із нафтою і виділяється на поверхню під час її добування.

1. Класифікація природних джерел вуглеводнів, загальна характеристика

Газоподібні

Рідкі

Тверді

Природний і супутній нафтові гази

Нафта

Кам’яне вугілля

2. Склад і використання природних і супутніх нафтових газів

Газ

Частка в природному газі, %

Частка в супутньому нафтовому газі, %

Метан

88-98

31-72

Етан

0,2-4,4

7,5-21

Пропан

0,07-1,7

5,2-21,5

Бутан

0-0,8

2,3-20,4

Пентан і вище

0-0,6

0,3-19,8

Сірководень, азот, інші речовини

1,35-16,7

0-10,7

Застосування

Паливо, сировина для органічного синтезу

Газовий бензин (пентан, гексан), пропан-бутанова суміш, сухий лід (метан) — паливо, сировина для органічного синтезу

3. Схема використання природного газу

Розглядаємо схему використання природного газу.

а) Як паливо. (Назвіть галузі промисловості, де природний газ використовується як паливо.)

б) Як сировина хімічних виробництв (разом з учнями):

метан використовується у виробництві:

• водню;

• хлороводню;

• хлорпохідних метану;

• формальдегіду;

• сажі;

• ацетилену;

• амоніаку;

• синтезу-газу;

• полімерів на основі етилену;

• багатьох інших органічних сполук.

 

IV. Застосування одержаних знань

1. Назвіть переваги природного газу над іншими видами палива (разом з учнями):

• транспортування на великі відстані більш легке й дешеве;

• легко змішується з повітрям, відносно легко згоряє в невеликому надлишку кисню;

• легше регулювати процес горіння, не утворюється попелу і шлаків;

• найменш небезпечний у плані забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння;

• теплота згоряння значно вища, ніж в інших видів палива.

2. Повідомлення (або презентації) учнів про склад, переробку й використання природного й супутнього нафтового газів

3. Розв’язання задач виробничого змісту

Задача 1. Природний газ одного з родовищ містить 96 % (об.) метану, 1 % етану, 1 % пропану і 2 % сірководню. який об’єм повітря, що містить 20 % кисню, знадобиться для спалювання 1 м3 такого газу?

2,8 — 20 %

— 100 %

x = 14 м3.

Задача 2. Об’ємна частка метану в природному газі — 90 %. Обчисліть масу тетрахлоркарбону, яку можна одержати з 420 л природного газу.

1. Склад і фізичні властивості нафти

Нафта — масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом. Вона легша за воду (густина 0,73-0,97 г/см3), у воді практично нерозчинна.

За складом нафта — складна суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, головним чином рідких (у них розчинені тверді й газоподібні вуглеводні). Зазвичай це вуглеводні парафінові, ароматичні, циклоалкани, співвідношення яких у нафтах різних родовищ змінюється в широких межах. Крім вуглеводнів, нафта містить оксигено-, сульфуро- і нітрогеновмісні органічні сполуки.

Залежно від переважного вмісту вуглеводнів того чи іншого класу розрізняють такі основні види нафти:

1) метанова нафта, яка складається переважно з нерозгалуже- них алканів;

2) нафтенова нафта, яка складається, в основному, з циклічних неароматичних вуглеводнів циклоалканів або нафтенів;

3) змішана нафта, яка включає суміш алканів, нафтенів і ароматичних вуглеводнів. Змішана нафта трапляється найчастіше.

Іноді нафту класифікують за фізичними властивостями, наприклад на легку нафту густиною менше 0,9 г/мл і більш важку нафту. Усі види нафти мають домішки нітрогено- й сульфуровмісних органічних сполук.

Сира нафта зазвичай не застосовується. Для одержання з нафти технічно цінних продуктів її піддають переробці.

2. Перегонка нафти

Первинна переробка нафти полягає в її перегонці. Перегонку здійснюють на нафтопереробних заводах після відділення з нафти супутніх газів. У процесі перегонки нафти одержують світлі нафтопродукти:

• бензин (tкип — від 40 до 150-200 °С);

• лігроїн (tкип — 120-240 °С);

• гас (tкип - 150-300 °С);

• газойль — солярове масло (tкип вища від 300 °С).

У залишку — в’язка чорна рідина — мазут.

Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зменшеним тиском (щоби попередити розкладання) і виділяють мастила: • веретенне; • машинне; • циліндрове та ін.

З мазуту деяких сортів нафти виділяють вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгону називають нафтовим пеком, або гудроном.

Схема трубчастої установки для безперервної перегонки нафти

3. Нафтопродукти та їх застосування

Продукти первинної перегонки нафти мають різне застосування.

• Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне пальне. Він складається зазвичай з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від п’яти до дев’яти атомів Карбону.

• Лігроїн є пальним для дизельних двигунів, а також розчинником у лакофарбовій промисловості. Велику кількість його переробляють на бензин.

• Гас застосовують як пальне для реактивних і тракторних двигунів, а також для побутових потреб. Він складається з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 9 до 16 атомів Карбону.

• Газойль — використовують як моторне пальне.

• Мазут, крім переробки на мастила й бензин, використовують як котельне рідке пальне.

Застосування продуктів переробки мазуту

• Вазелін використовують у медицині. Він складається із суміші рідких і твердих вуглеводнів.

• Парафін застосовують для одержання вищих карбонових кислот, для просочення деревини у виробництві сірників і олівців, для виготовлення свічок, гуталіну і т. д. Він складається із суміші твердих вуглеводнів.

Мастила, які виділяються під час перегонки мазуту, називають мінеральними (нафтовими) маслами, на відміну від синтетичних масел, які одержують штучно (хоча всі масла є сумішами органічних сполук).

• Гудрон — нелетка темна маса, після часткового окиснення його застосовують для одержання асфальту.

4. Крекінг та його види

Крекінг нафтопродуктів полягає в розщепленні довгих молекул вуглеводнів, що входять у висококиплячі фракції, на більш короткі молекули легких низькокиплячих продуктів.

Первинна пряма перегонка нафти дає порівняно мало бензину — 4-25% з різних нафт. Збільшення виходу бензину досягається застосуванням вторинної переробки більш важких нафтових фракцій, а також мазуту з допомогою методів деструкції, що дозволяє підвищити вихід бензину в кілька разів.

Залежно від виду сировини й необхідної якості одержуваної продукції в нафтопереробній промисловості застосовують різні технологічні способи переробки сировини.

Без застосування каталізаторів: термічний крекінг у рідкій і паровій фазах, піроліз, коксування, окисний крекінг і окисний піроліз.

Із застосуванням каталізаторів: каталітичний крекінг, гідрогенізаційний крекінг (деструктивна гідрогенізація), каталітична ароматизація (дегідрогенізаційний крекінг).

У його основі лежать процеси перетворення вуглеводнів, що входять до складу нафти чи нафтопродуктів, під впливом нагрівання до температур 400-700 °С і вище й за різного тиску. У результаті одержують газоподібні, рідкі та тверді продукти.

Термічний крекінг здійснюється у двох основних варіантах: у рідкій (тиск 2-7 МПа, температура 450-500 °С) і в паровій (тиск 0,2-0,5 МПа, температура 550-600 °С) фазах. У разі рідкофазного крекінгу більший вихід бензину й менше газу, ніж під час парофазного.

Сировиною для крекінгу є різні фракції: газойль, солярка, гас, мазут, гудрон, а також бензин прямої перегонки нафти. Різні види сировини доцільно піддавати крекінгу окремо, підбираючи для кожного процесу відповідні умови. Алкани крекуються легше за все й дають бензин з низькими октановими числами (55-60), за тієї ж глибини крекінгу нафтенів октанові числа бензину вище (60-70). Наприклад:

Утворилася суміш насичених і ненасичених вуглеводнів, яка відповідає бензину. Речовини, що утворилися, частково можуть розкладатися далі:

За глибоких форм крекінгу одержувані продукти сильно ароматизовані. Вихід крекінг-бензинів, залежно від виду сировини й режиму роботи установок, змінюється від 25 до 70 %.

Каталітичний крекінг на алюмосилікатних каталізаторах — один із найбільш багатотоннажних процесів у нафтопереробній промисловості. Метою процесу є одержання високооктанового бензину з вакуумних дистилятів різних нафт, що википають у межах 300-500 °С.

Каталітичний крекінг проводять за температури 450-530 °С під тиском, близьким до атмосферного (0,07-0,3 МПа). Реактори мають забезпечувати можливість постійного відводу каталізатора на регенерацію, тому використовують реактори з рухомим чи киплячим шаром каталізатора.

Крім високооктанового бензину на установках каталітичного крекінгу отримують також вуглеводневий газ, легкі й важкі газойлі. Кількість та якість продуктів залежить від характеристики переробної сировини, каталізатора, а також режиму процесу.

5. Детонаційна стійкість бензину. Октанове число Основною експлуатаційною властивістю бензинів є детонаційна стійкість. Детонаційна стійкість — здатність бензину згоряти без вибуху у двигуні з іскровим запалюванням. Чим вище октанове число, тим більш стійкий бензин перед детонацією й тим кращі експлуатаційні якості він має.

Детонація — це процес дуже швидкого, вибухового згоряння робочої суміші. Детонація приводить до прогоряння поршнів і випускних клапанів. Зовнішні ознаки детонації — характерний металевий стукіт і вібрація, чорний колір відпрацьованих газів (дим), нерівна робота двигуна.

Детонація пального в моторах пояснюється нерівномірністю процесу його згоряння й залежить від якості бензину. Мірою детонаційної стійкості пального є октанове число (ОЧ).

Октанове число дорівнює вмісту (в об’ємних %) ізооктану (ОЧ = 100) в його еталонній суміші з н-гептаном (ОЧ = 0), за якого ця суміш має однакові антидетонаційні властивості з пальним, що випробовують. Отже, октанове число (ОЧ) — умовний показник, що характеризує здатність палива забезпечити бездетонаційну роботу двигунів із примусовим запаленням. Октанове число бензину підвищується шляхом додавання до бензину високооктанових компонентів або присадок-антидетонаторів.

Види вугілля, його запаси на території України

Види вугілля:

буре вугілля;

кам’яне вугілля;

антрацити.

Види вугілля розрізняються за вмістом у його складі вільного вуглецю (до 10 %), органічних та неорганічних речовин.

Переробка вугілля

Коксування (суха перегонка) вугілля полягає в його хімічному розкладанні при нагріванні без доступу повітря.

Розрізняють два варіанти сухої перегонки вугілля — напівкоксування (швелювання) і коксування, перший процес здійснюється за температури 500–550 °С, друга — 900–1050 °С.

Головне завдання напівкоксування кам’яного вугілля — одержання рідких вуглеводнів (бензину); одночасно утворюються напівкокс і суміш газів (CO, CO2, H2, N2, CH4 та ін.). Напівкокс не можна застосовувати в металургії, його використовують у виробництві кальцій карбіду та для газифікації вугілля. Температура, за якої відбувається напівкоксування, не повинна перевищувати 550 °С, оскільки при більш високій температурі вихід рідких вуглеводнів зменшується. Із 1 т кам’яного вугілля одержують 110 м3 газу, 750–800 кг напівкоксу та 8 кг смоли й дьогтю.

Коксування кам’яного вугілля має велике промислове значення. Процес коксування здійснюється на коксохімічних заводах, де переробляють жирне вугілля (з виходом летких речовин 10–30 %), і на газових заводах, де переробляють газове вугілля (з виходом летких речовин 35–40 %). Процес проводять у щільно закритих камерних печах, що вміщають 30–40 т вугілля; печі обкладені жаростійкою силікатною цеглою. Між камерами розташовані канали, у яких спалюють частину газів, що відходять, для підтримки високої температури.

Газифікація — це перетворення органічної частини викопного вугілля на горючі гази під час високотемпературної (1000–2000 °С) взаємодії з окиснювачами (O2, повітря, водяна пара,CO2). При цьому вугілля майже повністю перетворюється на генераторний і водяний гази (твердий залишок — зола). Для газифікації використовують буре вугілля та продукт переробки кам’яного вугілля — кокс.

Газифікацію вугілля проводять у газогенераторах. Крізь шар коксу (товщиною 3 м) знизу нагору поперемінно пропускається повітря (гаряче дуття) і водяна пара (холодне дуття).

При гарячому дутті відбувається екзотермічний процес:

Утворений CO реагує з N2 (із повітря) і утворює генераторний (повітряний) газ. Його теплотворна здатність становить 4300 кДж / м3, що досить мало в порівнянні з теплотою згоряння природного газу (38 000 кДж / м3), тому генераторний газ використовують як паливо тільки в металургійному виробництві та на коксохімічних заводах.

При холодному дутті відбувається ендотермічний процес:

Утворена суміш CO і H2 називається водяним газом. Його теплотворна здатність 11 кДж / м3. Водяний газ використовується в багатьох промислових синтезах, наприклад при одержанні метанолу й амоніаку.

Продукти переробки кам’яного вугілля та їх застосування

Головні продукти переробки кам’яного вугілля:

коксовий газ — використовують для обігрівання коксових печей, проте це застосування є нераціональним, оскільки його теплотворна здатність не дуже велика. Переважно коксовий газ використовують у хімічній промисловості — з нього одержують водень, етилен, із яких синтезують різноманітні речовини. Шляхом контакту з іншим продуктом (кам’яновугільною смолою) із коксового газу одержують технічний бензол — рідку суміш легкокиплячих аренів;

амоніачна вода — з неї шляхом обробки вапняним молоком (водною суспензією кальцій гідроксиду) одержують амоніак;

кам’яновугільна смола — є основним джерелом ароматичних вуглеводнів. Її розділяють шляхом перегонки на арени, феноли й похідні піридину, що є важливою сировиною для виробництва барвників, розчинників, вибухових речовин, лікарських і запашних препаратів, пестицидів тощо;

залишок перегонки смоли — кам’яновугільний пек — використовується для виготовлення асфальту й ущільнюючих засобів;

кокс, отриманий з вугілля, використовується в металургії у процесах виплавляння металів у доменних печах.

ММ№3 АП

Запитання до учнів:

1. Спрогнозуйте, на яких видах палива у майбутньому буде ґрунтуватися енергетика.

2. Які види палива будуть зменшувати «свою частку» в світовій енергетиці? Чому?

3. Що таке альтернативні джерела енергії?

4. Чому на сучасному етапі людство надає перевагу традиційним джерелам, знаючи про їх негативний вплив на довкілля?

То ж давайте звернемось до практичної частини і розв’яжемо задачі: (робота в групах)

1.Порівняйте об’єм вуглекислого газу, що виділиться в результаті спалювання : 1 т вугілля (і -2 група-1 т природного газу (0,90 метану, 0,05 етану, 0,03 пропану й 0,02 об’єму азоту ). Яка кількість тепла при цьому виділяється?

3. У добу людина вдихає приблизно 25 кг повітря. На кожні 100 км шляху автомобіль витрачає 1825 кг кисню. Скільки діб зможе дихати людина повітрям, якщо одна з машин проїде на 100 км менше? (Відповідь: 347 діб 14 годин 52 хвилини)

4. Нагромадження вуглекислого газу в атмосфері стає небезпечним забрудненням - призводить до парникового ефекту. Який обсяг CO 2 попадає в атмосферу при спалюванні 100 г поліетилену (100 шт. використаних пакетів)?

5. Сульфур (IV) діоксид є екологічно небезпечною сполукою, оскільки спричиняє кислотні дощі. Складіть рівняння взаємодії цієї сполуки з водою і обчисліть масу сульфітної кислоти, що утворюється при цьому, якщо сумарні викиди сульфур (IV) оксиду у світі становлять близько 150 млн. тонн/рік.

6. Для добування електроенергії на ТЕС протягом години спалюють 1т. вугілля, в якому вміст сірки за масою становить 2,5%. Яка маса сульфур (IV) оксиду потрапить в атмосферу протягом доби?

7. Водень є екологічно чистим паливом, яке не забруднює довкілля, бо при його спалюванні утворюється вода: 2H2 + O2 = 2H2O

При згорянні водню, в розрахунку на одиницю маси, виділяється кількість енергії, яка в 3,3 раза більша, ніж при спалюванні рідких вуглеводнів нафти, в 2,6 раза більша, ніж при спалюванні природного газу.

Обчисліть об’єм (н.у.) кисню, який затрачається на спалювання 224 л. водню, і масу води, яка при цьому утворюється.

8. Побутове сміття виділяє газ, макрокомпонентами якого є метан (40 - 70%) і карбон(IV) оксид (30 – 60%). Яка кількість теплоти виділиться в разі спалювання 2 т сміття, що містить 70% метану, якщо під час згоряння 1 моль метану виділяється 880 кДж теплоти? Поясніть,чи можна будувати електростанції на звалищах побутових відходів.

Шість шляп критичного мислення:

??? Обговорити питання-чи можливо в сучасних умовах відмовитись від використання вугілля?

1. Міні-тести

Виберіть правильні відповіді. Відповідей може бути декілька.

1) Вкажіть природні джерела вуглеводнів:

а) вода; б) кам’яне вугілля; в) вапняк; г) нафта.

2) Вкажіть основну теорію походження нафти:

а) теорія будови органічних речовин;б) теорія мінерального походження;

в) теорія О. М. Бутлерова; г) теорія органічного походження.

3) Вкажіть основні компоненти природного газу:а) азот; б) метан; в) етан; г) гелій.

4) Вкажіть чим відрізняється супутній нафтовий газ від природного:

а) кращий вид палива; б) містить менше метану; в) має більш різноманітний склад; г) його спалюють під час добування.

5) Вкажіть переваги природного газу перед вугіллям:

а) більш екологічно чисті продукти згоряння; б) потребує більшого об’єму повітря для спалювання;

в) має вищу теплоту згоряння; г) є сировиною для хімічної промисловості.

6) Вкажіть правильну відповідь щодо складу нафти: а) газуваті, рідкі та тверді вуглеводні; б) рідкі та тверді вуглеводні; в) рідкі вуглеводні; г) газуваті та тверді вуглеводні.

7) Вкажіть фізичні властивості нафти:

а) рідина темно-бурого кольору;б) безбарвна рідина;в) густа оліїста рідина; г) добре розчинна у воді.

8) Вкажіть спосіб первинної переробки нафти: а) фільтрування; б) перегонка;в) відстоювання; г) випарювання.

9) Вкажіть основні продукти первинної перегонки нафти:

а) водень; б) гас; в) етан; г) газойль.

10) Вкажіть світлі нафтопродукти: а) мазут; б) бензин; в) етан; г) газойль.

11) Вкажіть правильне твердження щодо крекінгу:

а) процес сполучення низькомолекулярних речовин з утворенням високомолекулярних;

б) розщеплення вищих вуглеводнів з утворенням нижчих;

в) приєднання водню до молекул вуглеводнів;

г) відщеплення водню від молекул вуглеводнів.

12) Вкажіть правильну відповідь щодо застосування газойлю:

а) паливо в котельних установках; б) паливо для тракторів; в) пальне для дизелів; г) пальне для ракет.

13) Вкажіть правильне твердження щодо детонаційної стійкості бензину:

а) здатність бензину вибухати у двигунах внутрішнього згоряння;

б) здатність бензину згоряти без вибуху у двигуні з іскровим запалюванням;

в) підвищення октанового числа бензину з допомогою спеціальних добавок;

г) стійкість бензину до нагрівання.

14) Вкажіть правильне твердження щодо застосування гасу:

а) паливо в котельних установках; б) паливо для тракторів; в) пальне для дизелів; г) пальне для автомобілів.

Застосовуємо метод «Взаємоперевірка».

2. «Творча лабораторія»

3. Напишіть рівняння реакцій, які можуть відбуватися під час крекінгу речовин

а) Гексану; б) декану; в) додекану.

3. «Незакінчені речення»

1) Нафта — це ______(1)________ рідина, ______(2)________ кольору, ______(3)_________ за воду, у воді практично ______(4)________.

1 — масляниста, 2 — чорно-бурого, 3 — легша, 4 — нерозчинна.

2) Крекінг — це ______(5)________ вуглеводнів на більш ______(6)________ вуглеводні.

5 — розклад, 6 — леткі.

3) Детонаційна стійкість ______(7)________ — це здатність бензину згоряти без ______(8)________ у двигуні з іскровим запалюванням. 7 — бензину, 8 — вибуху.

4) Чим вище октанове число, тим більше ______(9)________ бензин перед ______(10)________ і тим кращі експлуатаційні якості він має. 9 — стійкий, 10 — детонацією.

IV. Підбиття підсумків уроку

Підбиваємо підсумки уроку та відповідаємо на проблемні питання.

V. Домашнє завдання: прочитати §23,вправи 2,4; §24. Розв’язати задачу.

Бак автомобіля заповнений бензином, масова частка гептанових ізомерів у якому становить 20 % і октанових — 80 %. Який об’єм кисню потрібний для спалювання бензину масою 30 кг (н. у.)?

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Сучасні проблеми адаптації та соціалізації особистості»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.