Колись у родині все починалося зі слова. Не зі смартфона, не з телевізора, а з батьківського погляду, маминого “не можна”, татової поради. Сім’я була першою школою життя — з її уроками добра, совісті, співчуття. Сьогодні ж усе частіше бачимо: цей домашній університет занепадає. Батьки, загнані у коловорот роботи, заробітків, втоми, непомітно віддали найголовніше — виховання власних дітей — школі.
Школа вчить, виховує, контролює, організовує дозвілля, проводить профілактику, гасить конфлікти, а ще — шукає «підхід» до дитини. І все частіше чуємо: “Ви ж педагог, ось і займіться моїм сином”, “Ви ж школа, маєте його виховати!”. Але чи має школа заміняти дім?
