24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна наступальна фаза російсько-української війни, яка триває вже понад вісім років. З міркувань безпеки — адже під загрозою опинилися життя кількох мільйонів українців — усі освітні установи (школи, коледжі, інститути, університети, дитячі садки, позашкільні навчальні заклади тощо) довелося тимчасово закрити. Лист Міністерства освіти і науки України з рекомендацією тимчасово припинити освітній процес був опублікований уже на другий день війни. Відновити навчання в школах (щоправда, тільки частково і в дистанційному режимі) стало можливим лише після 14 березня. Звісно, йшлося лише про ті навчальні заклади, які були розташовані в областях/районах, де не велося активних бойових дій, або на територіях, які не опинилися під окупацією. Утім, значна частина педагогів залишалася на зв’язку з учнями, незважаючи на небезпеку. Нерідко вчителі готувалися до занять і проводили уроки навіть у бомбосховищах, спілкуючись із учнями, які на той час уже могли виїхати за межі України. У порівняно безпечних районах практично всі вчителі й директори шкіл долучалися до волонтерства. Саме про роботу навчальних закладів у перші дні й тижні війни та про зусилля вчителів, спрямовані на забезпечення освітнього процесу в цих екстраординарних умовах, і розповідається в поданій презентації. Емпіричним матеріалом до неї слугували фрагменти інтерв’ю з українськими педагогами, опубліковані на освітніх сайтах або взяті особисто. Наведено також приклади онлайн-уроків та позаурочних заходів того часу. Текст статті (разом із власними розробками та малюнками учасників всеукраїнського конкурсу «Війна очима дітей») було використано авторкою під час виступу на Тижні соціальних наук, зорганізованому Австралійською соціологічною асоціацією. Захід проходив з 5 до 11 вересня 2022 року включно.
Світлину для обкладинки взято з сайту https://www.ukrinform.ua.
