ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
Відеофрагмент переговорів диспетчерів Чорнобильської АЕС після вибуху (https://youtu.be/ttpzZXDNKQ8 ).
На сцену виходить учень і читає вірш.
Учень 1:
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки обпадає…
Годинник життя безупинно іде,
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає…
Вчитель: 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління. Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилася чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона – це скалічена, непридатна до життя місцевість. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.
Ведучий: Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль назавжди увійде, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
(...)
Учень 2:
Палаюча безодня ночі,
Нема ні впину, ні кінця,
А ранок ще страждань доточить,
Ще сколихне людські серця.
Учень 3:
Ще день, мов поклик розів'ється
У небі, обріях земних.
І пам'ять зболеного серця
Назве і мертвих, і живих.
(...)
Ведучий: Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи свої здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
Ведучий: Священна пам'ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.
(Лунає реквієм. Учні стоять із запаленими свічками).
Вчитель: Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Ця аварія стала для нас уроком, за який заплачено надто дорогу ціну. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти довкілля!
Кілька років тому ми з жахом дивилися, як палають ліси Австралії, як невблаганне полум’я знищувало все живе на своєму шляху. А згодом страшні пожежі накрили і Україну… Не стали винятком і просочені радіацією чорнобильські ліси. А якщо задуматись, усе глобальне починається з малого. Хтось підпалив суху траву, вогонь перекинувся на узлісся, звідти – вглиб лісів. І так вигорають цілі гектари живої природи. Деякі види рослин та тварин назавжди стерто з лиця Землі, а все – через бездумно запалений сірник. Ми не можемо змінити наслідків страшної Чорнобильської катастрофи, але можемо попередити нові екологічні біди. Давайте будемо свідомими. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
