Година психолога. Тема: Конфлікт і спілкування (для учнів 5-6 класів)

Психологія

Для кого: 5 Клас, 6 Клас

06.11.2018

2048

144

0

Опис документу:
Розробка години психолога на тему "Конфлікт і спілкувння" Мета: розширити знання учнів про конфлікт та конфліктну ситуацію, розглянути його позитивні та негативні сторони, проаналізувати найбільш ефективні способи розв’язання, розглянути основні стратегії поведінки в конфлікті; навчити учнів давати вірну оцінку конфлікту та конфліктній ситуації, розвивати вміння враховувати інтереси інших людей при їх вирішенні.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Конфлікт і спілкування

Тематична година психолога (класні години для 5 та 6 класів)

Розробник: практичний психолог КЗО «НВК №72» ДМР Третякова І.С.

Мета: розширити знання учнів про конфлікт та конфліктну ситуацію, розглянути його позитивні та негативні сторони, проаналізувати найбільш ефективні способи розв’язання, розглянути основні стратегії поведінки в конфлікті; навчити учнів давати вірну оцінку конфлікту та конфліктній ситуації, розвивати вміння враховувати інтереси інших людей при їх вирішенні.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, дошка, ватман, листи А4, буклети.

Хід заняття

Наше заняття присвячене спілкуванню, а точніше конфліктам, адже суспільство не може існувати без конфліктів. І дійсно, основну частину життя кожної окремої людини, групи людей і суспільства в цілому складають конфлікти. Нездатність розумно сприймати і інтерпретувати конфлікти породжує конфліктогенність індивіда, суспільства, сприяє розвитку психологічних проблем, неврозів, формуванню неадекватних стереотипів в поведінці особистості. Якщо людина упродовж тривалого часу знаходиться в конфліктній ситуації, це може привести до негативних внутрішніх змін, у тому числі до втрати власного «Я».

Ми сьогодні будемо намагатися дізнатися з вами: Конфлікт – це добре чи погано? Що робити коли конфлікт вже є? Як зробити, щоб конфлікт був скоріше позитивним ніж негативним досвідом в усіх тих випадках коли це тільки можливо. Як вийти з конфлікту не втративши себе.

Вправа «Як на долоні»

Мета: актуалізація у учнів особистісного досвіду переживання конфлікту, демонстрація відмінностей у сприйнятті конфлікту різними людьми.

Учням пропонується закрити очі, витягнути вперед руки долонями вверх і уявити у себе на долонях КОНФЛІКТ.

Уявивши конфлікт, потримати його в руках, кожен може зробити з ним те що захоче.

Після виконання вправи проводиться обговорення.

- Яким вам уявився конфлікт?

- Якого він був кольору?

- Які відчуття були у вас в той момент?

- Що вдалось зробити з конфліктом?

- Як ви себе почуваєте тепер?

(Необхідно звернути увагу, хто як сприймає конфлікт під час обговорення.)

Що ми називаємо конфліктом?

Інформаційна довідка (визначення понять демонструється на слайдах презентації).

Саме слово «конфлікт» прийшло з латинської мови (соn – разом й flictus – удар). Дослівний його переклад означає «зіткнення». Але використовується й інший синонім, наприклад «протидія». Конфлікт – це процес різкого зіткнення, загострення протилежно спрямованих цілей, інтересів, поглядів, позицій суб’єктів взаємодії (або елементів внутрішньої структури особистості)

Конфлікт є неминучим і невідворотним, саме тому його слід розглядати як природний фрагмент людського життя і його слід приймати як одну з форм нормальної людської взаємодії.

Конфліктна ситуація – це відносно стійка в деякий проміжок часу невідповідність намірів людини з умовами їх досягнення. Конфліктною називають ситуацію прихованого або відкритого протиборства двох або більше учасників (сторін), кожний з яких має свою мету й мотиви, засоби й способи рішення особисто значимої проблеми.

Вправа «Асоціація»

Мета: Визначення емоційного навантаження яке для учасників має поняття конфлікт

На ватмані (дошці) записуємо слово «конфлікт» і пропонуємо учасникам перерахувати асоціації які у них виникають при думці про конфлікт. Усі асоціації записуємо.

Після того як список складений обговорюємо разом з учасниками запропоновані асоціації з точки зору емоційного навантаження ( позитивна, негативна, нейтральна), ставлячи навколо записаних слів знаки «+» «-», «+-». (Не проводимо обговорення в процесі запису, а лише фіксуємо асоціації на дошці.)

Вправа: «Хто за Що?»

Якщо ви вважаєте, що конфлікт – це завжди погано, підніміть праву руку.

Якщо ви вважаєте, що конфлікт – це завжди добре, підніміть ліву руку. Якщо ви вважаєте конфлікт це і добре і погано, підніміть дві руки.

Групуємо учасників по виборам на 3 групи.

А тепер, давайте кожна група спробує пояснити свою позицію і організуємо дискусію. Якщо ваша думка під час дискусії зміниться і чиїсь аргументи будуть для вас переконливими, ви можете змінити місце в своїй групі на іншу. (При обговоренні в групі нагадуємо про правила роботи на занятті)

Дискусію стимулюємо запитаннями типу:

Хто може навести приклад конфлікту, що відіграв позитивну роль в його житті?.....чи призвів до чого не - будь доброго?

В числі аргументів «ЗА» ( на користь конфлікту) можуть бути названі такі приклади:

  • Будь – які зміни пробивають собі дорогу через конфлікт зі звичним, традиційним, відсутність конфлікту це ознака застою;

  • Конфлікт стимулює самовдосконалення і особистісний ріст, пошук нових способів діяльності;

  • Конфлікт може вивести на нову цікаву ідею;

  • Тільки пройшовши через конфлікт і знаючи як поведе себе партнер в тій чи інший ситуації, коли стикаються ваші інтереси, можна говорити про те, чи добре знаєш людину і можеш їй довіряти;

  • В результаті конфлікту можна вийти на нові етапи у взаємовідносинах - зробити їх більш природними більш відкритими;

  • Конфлікт загартовує характер, навчає здатності відстоювати свої інтереси;

  • Допомагає виразити свої відчуття і зняти напруження;

  • Краще розуміти людей;

  • Допомагає подивитися на ситуацію з нової точки зору;

  • Дає можливість добитися покращення ситуації;

  • Вчить розуміти і поважати не схожих на тебе людей, це розширює круг спілкування;

В числі аргументів «ПРОТИ»:

  • Конфлікт це завжди велике емоційне навантаження;

  • Є ризик зруйнувати взаємовідносини;

  • Є можливість не отримати того, що хочеш, чи залишитися без того що маєш тепер;

  • Є ризик отримати удар по самолюбству чи згубити себе в очах оточуючих;

  • Іноді конфлікт віднімає невиправдано багато сил і часу.

(Слайд 6)

В китайській мові для позначення поняття «конфлікт» використовується 2 ієрогліфа один з яких має значення «криза», інший означає «можливість».

Конфлікт завжди відкриває перед людьми нові можливості, а на скільки ці можливості вдається реалізувати, багато в чому залежить від людини, від її поведінки в конфліктній ситуації.

В попередній вправі виявилось, що конфлікт більше несе в собі негативних емоцій ніж позитивних, хоча є і багато позитивних.

Висновок в тому, що нам не завжди вистачає вмінь, навиків конструктивної поведінки в конфлікті. Нагадуємо що мета нашого заняття допомогти зробити конфлікт скоріше позитивним ніж негативним досвідом в усіх тих випадках коли це тільки можливо. Тому ми вчимось далі.

Основні підходи до розв’язання конфлікту

- Чи можна в житті обійтись без конфлікту?

- Наскільки часто ми стикаємось з конфліктами?

(Виконання практичної вправи)

Перед вами порожній стілець і є дві людини які хочуть на нього сісти. Як на вашу думку, це конфлікт чи ні?

- Як можна розв’язати цей конфлікт ?( Вислуховуємо відповіді, але не коментуємо.)

- Як в основному розв’язуються подібні конфлікти?

- Як ймовірніше всього вирішиться конфлікт, якщо одним з учасників буде жінка похилого віку, а іншим молодий чоловік? (З позиції норм, правил, традицій. Чоловік має поступитись.)

- Як ймовірніше всього вирішиться конфлікт, якщо одним з учасників будуть ровесники, але одному необхідно зав’язати шнурівок на взутті? (З позиції інтересу, кому важливіше сісти в даний момент, або з позиції сили.)

Обговорюємо проблему, записуємо визначення поняття конфлікт.

Робимо висновок про те, що конфлікт це нормальна і необхідна частина нашого життя, зображуємо трикутник і описуємо три різних підходи до вирішення конфлікту.

Інтереси

Сила (влада) Норми, правила

Три підходи до розв’язання конфлікту

При розв’язанні конфлікту використовується три принципово різні між собою підходи:

  1. Розв’язання конфлікту з позиції сили – традиційний найбільш типовий підхід до розв’язання конфлікту. В нашому випадку з стільчиком його ілюструє ситуація, коли успіх діла залежить від фізичної сили, міцності голосових зв’язок і часто запас нецензурних аргументів.

Навіть якщо зовнішньо усе буде виглядати мирно, але все ж таки комусь доведеться поступитись, виходячи з того, що по його оцінці, розташування сил не на його користь, чи відповідаючи принципу « я не я, і хата не моя»,- все одно це вирішення конфлікту з позиції сили ( влади).

Підхід до розв’язання конфлікту з опорою на традиції, норми і правила.

  1. Людство давно придумало ряд правил та норм, які визначають деякі стереотипи поведінки в конфлікті. В нашому випадку, виходячи з них чоловік ймовірніше за все поступиться місцем жінці, не доводячи до рукоприкладства.

Третій підхід до розв’язання конфлікту найбільш конструктивний – він має враховувати глибинні потреби і інтереси сторін, перехід до співпраці від намагань вирішити конфлікт з позиції сили.

В даному випадку ми говоримо, що якщо буде зроблена спроба домовитись і врахувати реальні потреби і інтереси кожного. Бажання кожного сісти на стілець може бути пов’язане з абсолютно різними мотивами: втома, бажання що не будь записати чи прочитати, необхідність зав’язати шнурки, бажання встановити контакт з кимось хто також сидить, важка або крихка ноша. Погодьтесь, з’ясувавши ситуацію набагато простіше «розійтись на вузькому місточку» і знайти таке рішення, яке влаштує обох.

Головною ідеєю врегулювання конфлікту в цьому випадку є перенос акцентів з позиції на глибинні інтереси. Непримиримі позиції часто можна легко розвести, так як за ними лежать зовсім різні інтереси. І це не таке рідке явище, як здається на перший погляд.

Пропоную розглянути одну історію про пляшку молока.

Брат і сестра сиділи на кухні за столом . На столі стояла пляшка молока.

  • Пляшка моя! – закричав хлопчик та схопив пляшку.

  • Ні моя! – закричала дівчинка. Вона вихопила пляшку у брата.

На кухню прийшла мама.

  • Мені набридли ваші постійні сварки, - сказала вона.

Вона взяла у дівчинки пляшку, дістала дві склянки і налила в них молоко. Порожню пляшку вона виставила за двері.

Брат та сестра переглянулись. Ніхто з них не був задоволений, тому що ніхто не отримав того що хотів насправді. Брат хотів відлити молока, щоб погодувати сусідських кошенят. А сестрі необхідна була порожня пляшка: вона збиралась з друзями за місто і хотіла в неї налити води.

Брат

Сестра

Позиції

Отримати пляшку молока

Отримати пляшку молока

Інтереси

Погодувати кошенят

Отримати порожню пляшку для води

Висновок: при несумісності декларованих позицій часто можна об'єднати більш глибокі потреби та інтереси сторін. Перейти від боротьби до співпраці, можна знайти взаємовигідне рішення, яке влаштує обох.

Типи поведінки в конфлікті

Для ілюстрації основних стратегій поведінки в конфлікті ми використаємо класичний конфліктологічний приклад з поділом апельсину.

Розв’яжіть конфлікт

Нічий дармовий апельсин трапляється на очі одночасно двом людям, причому кожному з них він в даний момент стає потрібним. Що робити?

1.Апельсин можна поділити, це вихід? (Так)

Це стратегія компромісу, яка є прийнятною в нашій культурі. В цьому випадку кожному дістається пів - апельсина, а це значить що потреба кожної сторони буде задоволена лише на половину. І що часто може бути в такій ситуації: навіть якщо ділили рівно навпіл, у кожного учасника може виникнути враження, що іншому дісталось більше. Отже таке розв’язання конфлікту не повністю задовольняє обидві сторони.

2.Кожна сторона може заволодіти фруктом особисто, скориставшись фізичною силою, соціальним статусом, психологічним впливом, віковими чи статевими перевагами.

Це стратегія протиборства: «Мої цілі мені важливіші , а решта нехай вирішують свої проблеми…»

3.Апельсином можна розпорядитися нетрадиційно: викинути його через вікно, подарувати третій особі, роздавити. В загальному вигляді: «Навіщо вихованим людям сваритись через апельсин?»

Це стратегія уникнення: нема об’єкту - нема конфлікту: немає особистої мети – немає проблеми. Уникнення – це втеча від конфлікту.

  1. Фрукт може дістатись одному з учасників конфлікту внаслідок благородного вчинку іншого: «Він тобі більше потрібен, я обійдусь…».

Це стратегія поступу – відмови від власних цілей заради мети іншої людини. Такий вчинок, ми називаємо альтруїзмом, якщо поступка викликана мотивом допомоги, бажанням блага і вдачі іншій людині навіть ціною власної втрати. Але вже зовсім інше, якщо відмова від мети раціональними моментами: партнер об’єктивно сильніший, навіщо марна боротьба; партнер небезпечний, краще відступити і т.д..

5. Ситуацію навколо апельсину можна розв’язати таким способом: партнерам необхідно дозволити собі дві речі на перший погляд зовсім не сумісні. По – перше мати власні цілі ( в даному випадку у вигляді потреби в апельсині), по-друге визнати аналогічне право за опонентом.

Два щасливі володарі сідають за стіл з тим, щоб не поспішаючи обговорити взаємні очікування, побоювання і тривоги. В процесі обговорення може з’ясуватися, що одному необхідний сік, а іншому цедра для пирога. Апельсин чиститься і кожен отримуєте що він хотів, а опоненти в минулому можуть розійтись цілком задоволеними, так як потреба кожного повістю задоволена. Крім того, сам процес конструктивного рішення залишив у кожного приємне враження компетентності та мудрості.

Називається такий варіант, як ми вже знаємо стратегією співпраці.

Якими стратегіями поведінки ви володієте?

  • Якими стратегіями ви не користуєтесь свідомо?

  • Які вважаєте найбільш правильними?

  • Якими стратегіями необхідно користуватись частіше, а від яких краще відмовитись?

(Необхідно підвести до ідеї, що кожен спосіб розв’язання конфлікту має свої переваги та недоліки і кожен може бути використаний в певних умовах і при певних обставинах).

Пропонуємо розглянути ситуації і оцінити, яка стратегія буде найдоречнішою при розв’язанні конфлікту. ( Пропонуємо окремим учням, або групам.)

Ситуація 1

Ви йдете пізно ввечері одна по незнайомій вулиці. Помічаєте, що четверо незнайомців переслідують вас. Вони наздоганяють вас і повідомляють, що їх цікавить вміст вашої сумочки. (Якщо ви не чемпіонка по карате, то найкраща стратегія «поступки»)

Ситуація 2

Ви йдете й розмовляєте з другом, у якого в даний момент багато особистих проблем і неприємностей. Цілком не очікувано, він заявляє, що хоче покінчити життя самогубством, стоячи на залізничних рейках. Ви помічаєте, що в цей час дійсно наближається швидкісний потяг. (В цій ситуації як і в багатьох інших екстремальних випадках буде виправданим «насильство», чи стратегія «протиборства»)

П’ять стратегій поведінки в конфлікті: переваги та недоліки

Стратегія поведінки – це орієнтація субєкта на конкретні форми поведінки в певній ситуації протидії (суперництво,ігнорування, пристосування, співробітництво, компроміс).

Суперництво – це нав’язування опоненту вигідних собі умов. У суперництві не може бути поступок. Його мета – повне досягнення особистих цілей. Боротьба з собою або з партнером являє собою спробу придушення конфлікту. Стратегія придушення набуває виразну своєрідність, коли мова заходить про форми інтерперсональної взаємодії.

Домінування є стратегією виключної орієнтації на свої власні інтереси при нехтуванні інтересами партнера і його позицією. Учасник конфлікту використовує всі доступні йому ресурси, щоб домогтися свого, вирішити виниклу проблему на свою користь, отримати максимум бажаного. При цьому він або ігнорує ту «ціну» у відносинах, яка буде заплачена в результаті його дій, або не віддає собі в цьому звіту. Ця стратегія є тактично правильною, якщо зважати тільки на досягнення бажаного результату. Однак, вона негативна тим, що боже вкрай ускладнити подальше спілкування з опонентом.

Під час стратегії співробітництва сторони конфлікту бажають вирішити проблеми, що виникли між ними, орієнтуючись при цьому на збереження гарних взаємин. Ця стратегія є активною для обох опонентів, бо вони разом шукають способи для розв’язання конфлікту. Це гарний спосіб пошуку взаємовигідного результату й задоволення інтересів усіх сторін. Але співробітництво – це важкий процес, який потребує відмови від егоїзму, що означає – не домагатися чогось для себе за будь-яких обставин, нехтуючи етичними нормами.

Стиль компромісу передбачає налагодження стосунків між конфліктуючими сторонами шляхом взаємних поступок, й досягнення згоди на той період, що поки влаштовує обох. Ідеальним компромісом можна вважати задоволення інтересів кожної сторони рівно наполовину. Стратегію компромісу обирають з різних причин, інколи він являється єдиним способом зберегти мирний варіант вирішення питання. Однак, якщо результат вирішення конфлікту вкрай не відповідає первинним цілям, це може призвести до того, що причина конфлікту так і залишиться невирішеною.

Пристосування – це стратегія, що реалізується однією зі сторін через свідоме зниження своїх вимог, прийняття умов опонента аж до повного визнання позиції іншої сторони. Відхід від конфліктної взаємодії інтерпретується як уникнення, ігнорування конфлікту. Стратегія поступок має на увазі, що Ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись відстоювати особисті цілі. Оскільки, застосовуючи таку стратегію, ви відсуваєте свої інтереси, то краще вдаватися до неї, коли позитивне з’ясування ситуації для вас не суттєве або коли участь у ситуації не вкрай необхідна. Коли результат суперечки досить важливий і під час поступок ви відчуваєте незадоволення, тоді цією стратегією користуватись недоречно. Не слід користуватися пристосуванням і коли є відчуття, що ваших поступок не оцінять. Стратегія корисна лише, якщо результат не є принциповим і ви маєте на меті повернутися до цієї проблеми пізніше.

Ухилення – це стратегія поведінки під час конфлікту, що виявляється в прагненні однієї сторони, знаходячись у стані конфлікту, всіляко ухилятися від активних дій проти опонента. Людина, що обрала цей стиль намагається не визнавати конфлікту та ухиляється від його вирішення. Частіше його обирають тоді, коли причина конфлікту не є важливою.

А тепер давайте проведемо діагностичну методику, щоб визначити, який стиль поведінки в конфліктній ситуації частіше обираєте ви. (Проводиться методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки (Тест К.Томас, адаптація Н.В.Гришиної) та обговорюються результати.

Отже підводимо підсумки нашого заняття.

  • Що сьогодні ми дізнались про конфлікт?

  • Чи змінилось ваше ставлення до конфліктів після сьогоднішнього заняття?

  • Який спосіб ви вважаєте найкращим для розв’язання конфліктів? ( В кожній ситуації найкращим може бути будь-який.)

  • Чи навчились ви сьогодні чогось нового?

Список використаних джерел

  1. Берлач А.І. Конфліктологія: навч. посіб. для дист. навч. / А.І.Берлач, В.В. Кондрюкова. – К.: Університет «Україна», 2007. – 217 с.

  2. Гончаренко С. Конфлікт. Шляхи подолання / С. Гончаренко // Психолог. – 2005. – № 3. – С. 1-40.

  3. Гришина Н.В. Психология конфликта / Н.В. Гришина. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000 – 464 с.

  4. Кэдьюсон. Практикум по игровой психотерапии / Кэдьюсон, Шефер. – СПб.: Питер, 2000 – 416 с.

  5. Лопатина А.А. 600 творческих игр для больших и маленьких. – Ульяновск: Книжный Локус. 2003 – 380 с.

  6. Русинка І.І. Конфліктологія. Психотехнології запобігання і управління конфліктами: навч. посіб. / І.І. Русинка. – К.: ЦНЛ, 2007. – 332 с.

  7. Слободянюк А.В. Психологія управління та конфліктологія: навч. посіб. / Слободянюк А.В., Андрущенко Н.О. – Вінниця: ВНТУ, 2010. – 120 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.